Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філологічні науки. arrow СТРАТЕГІЯ СПОНУКАННЯ У ГЕНДЕРНО МАРКОВАНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРСОНАЖІВ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ДРАМИ
06.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




СТРАТЕГІЯ СПОНУКАННЯ У ГЕНДЕРНО МАРКОВАНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРСОНАЖІВ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ДРАМИ

УДК 81'276.3

Н.Д. Борисенко,
кандидат філологічних наук, доцент
(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

Стратегія спонукання у гендерно маркованому дискурсі персонажів сучасної англійської драми

Стаття присвячена вивченню особливостей реалізації стратегії спонукання, яка є результатом взаємодії різноманітних факторів. Дослідження гендерно маркованих реплік персонажів сучасної англійської драми з позицій дискурсивного аналізу дозволяє виявити особливості двох типів дискурсу – персонажного та гендерного.

   Гендерні дослідження як відносно нова галузь гуманітарних знань забезпечують аналіз мови як засобу, який дозволяє зрозуміти поведінку людини [1]. Когнітивно-дискурсивний підхід, у свою чергу, забезпечує вичерпний опис мови й акцентує зміщення фокусу уваги сучасної науки від статичної точки зору до динамічної концепції мови [2: 52]. Поєднання гендерно орієнтованого і когнітивно-дискурсивного підходу надають нам можливість дослідити окремий тип дискурсу – гендерно маркований, що є однією з найважливіших задач у дослідженні цього складного соціолінгвістичного феномену, який завершує шкалу лінгвістичних одиниць і виходить за межі суто лінгвістичного аналізу [3: 5]. Наше лінгвістичне дослідження присвячене аналізу гендерно маркованого дискурсу персонажів сучасної англійської драми як особливого комунікативного явища, що відноситься до специфічної соціокультурної діяльності. Стаття має на меті дослідити гендерно марковану стратегію спонукання і тактики, що реалізуються у дискурсі персонажів як результат взаємодії комунікативно-прагматичних, соціокультурних і психологічних факторів.
   Можливість дослідження гендерно маркованих реплік персонажів драматичного твору з позицій дискурсивного аналізу привертає увагу до різноманітних зв’язків мови з середовищем, в якому протікає діяльність людини [3: 6]. Вибір драми як матеріалу для гендерного дослідження дозволяє об’єднати аналіз двох видів дискурсу, а саме гендерного і персонажного, що є актуальним на тлі дослідження окремих типів дискурсу [див. напр., 3; 4]. У сучасному мовознавстві персонажний дискурс може бути визначений як складне соціально-комунікативне явище, яке за способом свого вираження є формою відтвореного мовлення [4: 186]. При цьому специфіка персонажного дискурсу полягає в тому, що він не є висловлюваннями персонажів у ситуації спілкування. У даному разі автором висловлювання є драматург, що створює дискурс персонажів відповідно до власного досвіду реального спілкування [5: 35]. Автор драматичного твору використовує свої знання й уявлення про те, як говорять реальні люди в певних ситуаціях спілкування для створення конкретних образів. Персонажний дискурс є як засобом створення образів, так і засобом передачі ставлення автора до них, що призводить до його багатоплановості [6: 80]. Репліки персонажів передають не тільки особливості їхнього мовлення, характери й цілі спілкування, а й рух сюжету, авторську позицію в розв’язанні обговорюваних проблем. Персонажне мовлення є практично єдиною формою зображення дійових осіб. Саме воно розкриває соціальні, психологічні, етичні якості особистості, дає досить цілісну характеристику людини [5: 80]. Особливість персонажного дискурсу драми полягає в тому, що двочленна опозиція художнього твору – дискурс наратора: персонажний дискурс набуває специфічних рис. Нараторський дискурс представлено сценічними ремарками й заголовком п’єси, що організують твір у єдине ціле. Таким чином, персонажний дискурс виступає майже єдиним засобом демонстрації позиції автора драматичного твору.
   Для реалізації мети керувати діяльністю співрозмовника, домогтися від нього певних дій, мовленнєвої реакції або змінити його розумовий чи емоційний стан, комунікант здійснює планування і прогнозування процесу спілкування відповідно до свого соціального й культурного досвіду, системи цінностей, стереотипного сприйняття дійсності, приналежності до певної лінгвокультурної спільноти, статусної позиції, тобто обирає стратегії, що втілять його мотиви, потреби, установки й інтенції [7: 61]. Гендер як одна з найважливіших статусних характеристик також детермінує вибір стратегії спілкування.
   У процесі ідеальної кооперативної взаємодії комуніканти виконують певні дії, беручи до уваги як свої інтереси, так й інтереси співрозмовника. Кооперативне спілкування є плідним, конструктивним і перебігає з урахуванням конвенцій спілкування [8; 9]. Повне або часткове ігнорування потреб одного з комунікантів, що відбувається у відповідності до стратегічного принципу пріоритетів інтересів мовця [7: 121], призводить до порушення принципів Кооперації та Ввічливості, і, як наслідок, виводить партнерів за межі кооперації.
   Як свідчить аналіз драматичних творів, певні вимоги до комунікантів протилежної статі висуваються в репліках персонажів обох статей і реалізуються завдяки стратегії спонукання [10: 28]. При цьому обираються як кооперативні тактики непрямого спонукання, так і некооперативні тактики прямого спонукання, погрози, вимагання. У якості реакції на стратегію спонукання в мовленні персонажів обох статей знаходимо кооперативну тактику надання послуги, що вимагається, без додаткових умов, некооперативні тактики надання послуги з додатковими умовами, ненадання послуги у вигляді ігнорування вимоги, прямої відмови.
   Для мовлення персонажів-чоловіків найприйнятнішою тактикою висунення вимоги є прямий наказ. Так, під час спілкування подружньої пари персонаж-чоловік шукає вигаданий привід, щоб уникнути небажаного візиту тещі:
   GRAHAM. Ring her and say I’ve got rabies [11: 8].
   У такій ситуації ін’юнктив не типовий для комунікативної поведінки персонажів-жінок, тому що, як правило, ігнорується чоловіками. Наприклад:
   AMANDA. George! Don’t keep repeating everything I say. Aunty!
   GEORGE. Aunty? Oh, God! Yes, Aunty.
   AMANDA. She came early.
   GEORGE. She bloody well did! [12: 4].
   Ін’юнктив також може заперечуватися висловлюванням персонажа-чоловіка:
   TESSA. Oh, leave her alone.
   GRAHAM. She never leaves me alone, does she? She radiates disapproval of everything I say and do [11: 9]; або супроводжуватися директивами, що спонукають адресата-жінку до дій, які можна розглядати як тактики компенсації адресанту за взяту на себе обіцянку. Наприклад, у ситуації спілкування подружжя чоловік реагує на спонукання дружини й обіцяє відремонтувати автомобіль в обмін на приготовлений нею обід:
   TESSA. Do your best.
   GRAHAM. You – go and stuff your bird and I’ll do my best [11: 9].
   У мовленні персонажів-жінок для реалізації стратегії спонукання найбільш характерною є тактика непрямого прохання, що дає автору можливість продемонструвати прагнення персонажа-жінки збільшити шанси в досягненні своєї мети та залишитись у зоні кооперативного спілкування. Наприклад, при звертанні персонажа-жінки до дорослого пасинка:
   CELIA. Now, please, help old George. I don’t want him walking out on us [13: 12].
   У той же час, персонажі-чоловіки або не виконують вимоги, реалізовані в непрямих проханнях персонажів-жінок. Наприклад, коли персонаж-жінка просить піти непрошеного гостя, співрозмовник ігнорує непряме прохання:
   PAULA. Look, you really must go now.
   Frank. Do you mind if I have a drink? [14: 3], або висувають зустрічні вимоги до персонажа-жінки за погодження виконати певні зобов’язання навіть у ситуації, коли персонаж-чоловік має нижчий статус, ніж персонаж-жінка. Така поведінка є одним зі способів підвищення статусу персонажа-чоловіка. Як то, у комунікативній взаємодії п’ятдесятирічної письменниці-господарки квартири й двадцятирічного студента-квартиранта:
   LINDSEY. But you must make me a promise.
   DICKON. Not to do it again.
   LINDSEY. Not to do it here.
   DICKON. I'll promise but you’ll have to help me [15: 18].
   Висунення вимоги здійснюється також за допомогою тактики погрози. У кількісному відношенні мовленнєвий акт менасива характерніший для персонажів-жінок. Як показують приклади, у мовленні персонажів-жінок менасиви використовуються для показу низької результативності інших засобів впливу на слухача, особливо коли персонаж-чоловік намагається довести неспроможність вимог жінки. У наведеній нижче репліці персонажа-жінки застосовується менасив, аби вигнати друга чоловіка, що її шантажує:
   PAULA. I think you’d better go. Now!
   FRANK. (reasonably) But I’m trying to help you.
   PAULA. (pointing to the door) Get out![...]If you don’t get out of here I shall call the police!
   FRANK. The police? Whatever will you tell them?
   PAULA. (nervously) I’ll –I’ll tell them you broke into my house.
   FRANK. But I didn’t. (Pointedly) You opened the front door yourself [14: 11].
   Доведення персонажем-чоловіком неспроможності менасива персонажа-жінки зводить нанівець дієвість погрози, яка вводиться після застосування слабших засобів впливу, в цьому випадку непрямого прохання.
   Дослідження особливостей реалізації стратегії спонукання в гендерно маркованому дискурсі персонажів сучасної англійської драми свідчить про те, що мовлення персонажів-жінок направлене на реалізацію кооперативних стратегій спілкування і враховує інтереси слухача, що дозволяє їм залишатись у зоні кооперативного спілкування. У той же час мовлення персонажів-чоловіків будується на першочерговому врахуванні принципу пріоритетів інтересів мовця і призводить до некооперативного спілкування. У такий спосіб гендерно марковане мовлення персонажів відбиває знання авторів драматичних творів про особливості гендерно маркованого дискурсу англомовної лінгвокультурої спільноти. Однією з подальших розвідок у цьому напрямі є, на наш погляд, створення типології гендерно маркованих комунікативних стратегій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Овсянникова Н.В. Гендерно ориентированный анализ языковых выражений самооценки (на материале русских, британских и американских текстов) 10.02.19 Автореф. дисс. … канд. филол. наук. – Воронеж, 2005. – 19 с.
2. Манерко Л.А. Когнитивная лингвистика, дискурс и развитие теории словосочетания // Лексика в разных типах дискурса // Весник МГЛУ. – 2003. – Вып. 478. – С. 51-60
3. Кубрякова Е.С. О типах дискурсивной деятельности // Лексика в разных типах дискурса // Весник МГЛУ.– 2003. – Вып. 478. – С. 5-10.
4. Дискурс іноземномовної комунікації: колективна монографія. – Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту, 2002. – 495 с.
5. Лагутин В.И. Проблемы анализа художественного диалога (к прагматической теории драмы). – Кишинев: ШТИИНЦА, 1991. – 95 с.
6. Виноградов В.В. О художественной прозе // Избранные труды. – М.: Наука, 1980. – С. 56-284.
7. Исерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. – М.: УРСС, 2002. – 284 с.
8. Brown P., Levingson S. Politeness: Some Universals in Language. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1987. – 345 p.
9. Leech G. Principles of Pragmatics. – L., N.Y.: Longman Linguistic Library, 1983. – 250 p.
10. Яшенкова О.В. Стратегії і тактики комунікантів у прескриптивному мікродіалозі // Іноземна філологія // Вісник КНУ. – 2004. – Вип. 37-38. – С.28-31.
11. Rayburn J. Out on a Limb. – L.: Samuel French, 1977. – 56 p.
12. Clark G. Anyone for Tennis. – L.: Samuel French, 1981. – 30 p.
13. Manktelow B. Death Walked in. – L.: Samuel French, 1979. – 57 p.
14. Benfield D. In for the Kill. – L.: Samuel French, 1981. – 77 p.
15. Hastings Ch. The Soft September Air. – L.: Samuel French, 1979. – 71 p.

Матеріал надійшов до редакції 12.05. 2007 р.

Борисенко Н.Д. Стратегия побуждения в гендерно маркированном дискурсе персонажей современной английской драмы.
Статья посвячена изучению особенностей реализации стратеги побуждения, которая является результатом взаимодействия различных факторов. Исследование гендерно маркированных реплик персонажей современной английской драмы с позицій дискурсивного анализа позволяет виявить особенности двух типов дискурса – персонажного и гендерного.

Borisenko N.D. Strategy of inducement in gender marked discourse of Modern English Drama personages.
The article deals with the investigation of peculiarities of inducement strategy realization which is the result of different factors interaction. Research of gender marked Modern English Drama personages’ remarks from the point of view of discourse analysis makes it possible to reveal the peculiarities of two types of discourse – personages’ and gender ones.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016