|
УДК 81’373.7 : 811.111 С.В. Олійник,
старший викладач
(Маріупольський державний гуманітарний університет) Семантика оцінних фразеологічних одиниць на позначення особи в англійській мові: модель аналізу У статті розглянуто семантичні особливості оцінних фразеологічних одиниць на позначення особи з опорним компонентом-іменником. Висвітлено принципи відбору матеріалу дослідження, запропоновано модель опису семантики фразеологічних одиниць,що вербалізують ціннісні концепти картини світу англомовного співтовариства. Статтю присвячено дослідженню семантики фразеологічних одиниць-найменувань особи (далі ФО), у значенні яких міститься оцінний компонент. Актуальність дослідження зумовлено тим, що фразеологічні одиниці, у семантиці яких зафіксований оцінний компонент, уперше стають об’єктом аналізу в рамках лінгвокогнітивної парадигми. Когнітивний підхід до опису значення оцінних ФО дозволяє інтерпретувати механізм співвіднесення у процесі мовленнєво-мисленнєвої діяльності системи мовних значень із системою фонових знань, що є необхідною умовою правильного сприйняття й уживання досліджуваного мовного матеріалу.
У дослідженні аналізуються фразеологічні одиниці-найменування особи, які вербализують ціннісні концепти англомовного співтовариства, тобто такі одиниці, як sweetie pie ‘люба, дорога, золотко’, a good Samaritan ‘добрий самаритянин, добросердечна, чуйна людина’, a cool head ‘холоднокровна, спокійна, незворушна людина’ та інші. Вибір оцінних ФО як матеріалу дослідження пов’язано з тим, що ці мовні одиниці містять компоненти значення, які відбивають національні особливості сприйняття дійсності, що сприяє дослідженню етнічного менталітету носіїв природних мов як сукупності поведінкових і когнітивних стереотипів і виявленню лінгвоспецифічних характеристик цього менталітету шляхом аналізу його семантичних складових – концептів.
Лінгвоконцепти – це вербалізовані усвідомлені й неусвідомлені змісти, що становлять зміст світоглядних універсалий культури. Саме в лінгвоконцептах фіксується шкала цінностей мовного співтовариства, їхнє мовне втілення дає ключ до розуміння етнічного менталітету. Як відзначає С.Г. Воркачов [1: 77-78], серед характерних ознак лінгвоконцепта слід зазначити те, що концепти не тільки мисляться, але й емоційно переживаються, вони є предметом симпатій і антипатій; вони характеризуються семіотичною щільністю, тобто представленістю у плані вираження цілою низкою мовних синонімів, тематичних рядів і полів, прислів’їв, приказок і т. ін., що пов'язане з важливістю цього концепту в лінгвокультурному соціумі, аксіологічною цінністю явища, відбитого в його змісті; лінгвоконцепт орієнтований на план вираження, характеризується включеністю імені концепта в асоціативні парадигматичні й синтагматичні зв’язки, що склалися в лексичній системі мови, а також наявністю специфічної мовної метафорики.
Аналіз семантики оцінних ФО дозволяє розкрити когнітивний зміст концептів, які становлять концептуальний простір англійського мовного співтовариства. Найбільш повне подання може бути отримане в результаті семантичного опису концептів, які кодуються за допомогою слів [2], оскільки саме форма слова є оптимальною для фіксації соціально важливого набору значень і сукупності знань про предмет, явище і процес [3]. В.В. Красних представляє концепти у вигляді базових кодів культури, які співвідносяться з архетиповими уявленнями культури й у яких зафіксовано "наївні" уявлення про світобудову. Код культури тлумачиться як "сітка", яку культура "накидає" на навколишній світ, членує, категоризує, структурує й оцінює його. Коди культури створюють своєрідну систему координат, що містить та задає еталони культури. Базовими кодами культури, між якими немає й не може бути усталених границь, є: соматичий (тілесний), просторовий, часовий, предметний, біоморфний і духовний [4: 298]. ФО як знаки культури становлять ряд з іншими її експонентами. ФО є частиною аксіологічної системи культурних концептів, що становлять ціннісну картину світу англійського соціуму. Вихідною є точка зору, що припускає етнокультурну маркованість концепта, його етноспецифічність.
Емпіричну базу дослідження склала картотека з 1386 прикладів ФО-найменувань особи, що містять оцінку. Основним дослідницьким засобом є концептуальна модель, за допомогою якої виділяються базові компоненти семантики концепта й виявляються стійкі зв’язки між ними.
Вивчення семантичних особливостей оцінних ФО пов’язане з певними труднощами, які зумовлені цілою низкою причин. По-перше, варто вказати на семантичну ускладненість ФО. Вони є продуктом особливого роду вторинної номінації, у процесах якої взаємодіють дві системи ознак – ознаки номінативного задуму й ознаки, що відносяться до метафоричного засобу його втілення. По-друге, слід зазначити відсутність чітких критеріїв відбору матеріалу дослідження. Труднощі відбору мовного матеріалу пов’язані з тим, що до лінгвоконцептів у широкому розумінні можна віднести будь-який вербалізований культурний зміст, відзначений етнічною специфікою незважаючи на залежність її значущості для національного характеру. Таким чином, правомірною є точка зору С.Г. Воркачева: "якщо поставити за мету знайти пару відповідних мов для зіставлення, то семантика практично будь-якої лексичної одиниці виявиться етноспецифічною" [1: 79].
Згідно з вищезазначеним, можна виділити деякі принципи відбору матеріалу дослідження. Словникова дефініція розглядається як пропозиційне судження. На основі дефініції можна відновити ті концептуальні структури, які виявилися імплікованими в ході згортання пропозиційного судження. У процесі відбору мовного фактажу основним був підхід до семантичної класифікації матеріалу, представлений таксономією, яку Ю.С. Степанов, як і багато інших лінгвістів, уважає основною, а саме: "Речі", "Рослини", "Тварини", "Люди" [5: 76]. Цю класифікацію можна трансформувати в опозицію особа – неособа (співвідношення ФО, що позначають особу й неособу в матеріалі вибірки, становить 1:2). У світлі антропоцентричного принципу категорія особи є ключовою. Люди, їхні якості, характеристики, поведінка завжди були присутні в тому розділі етичних досліджень, у якому приділялася увага питанню про існування й природу таких властивостей об’єктів дійсності, до яких застосовані оцінки. У нашій роботі підставою для виділення концептів також послужили окремі принципи класифікації лексичних одиниць А.А. Уфімцевої [6]. Група власних імен повинна розглядатися як спеціальний, окремий випадок індивідних найменувань. Власні імена виконують дві суміжні функції: по-перше, вони позначають індивідів, по-друге, індивідів, які не схожі ні на яких інших індивідів, тобто таких, що не входять до множини і створюють множину з одного елемента. Цей спеціальний випадок варто розглядати залежно від розрядів индивідних імен у рамках загальної системи таксономії [5: 88]. Вихідними метазнаками-маркерами матеріалу вибірки стали структури типу a person who...; someone who ...; a man/a woman who...; somethіng that ...; used to say that someone / somethіng іs...; a word for...; a thіng that.... Таким чином, у результаті аналізу мовного матеріалу було виділено групу концептів, що характеризують особу (an ugly ducklіng 'бридке каченя', a faіr-weather frіend 'ненадійний друг'), і групу концептів, що характеризують неособу (Tom Tіddler's ground 'місце легкої наживи, "золоте дно"', Auld Reekіe '"старий каганець" (жартівлива назва м. Единбурга)', yellow rag 'бульварна газета', the dark ages 'середні століття'). Виявлено також ряд ФО, що вербалізують поняття, пов’язані як з особою, так і з неособою (a dead dog 'марна річ, марна, непотрібна людина', a dead duck 'пропаща людина, безнадійна справа').
Як показав аналіз мовного матеріалу, найбільш численними є ФО, що вербалізуюють ціннісні уявлення про людину й різні сфери її діяльності. Як підкреслює Дж. Серль, "цінності так чи інакше виникають від людини, вони не лежать у зовнішньому світі... У іншому випадку вони перестали б бути цінностями й становили б частину об’єктивного світу" [7: 176]. Усередині групи концептів, що характеризують особу, виділено концепти, що вербалізовані ФО, які позначають людину за її властивостями, характером, поведінкою, позначають фізичні й інтелектуальні риси людини, її зовнішність, вік, соціальні ознаки, особливості її трудової діяльності.
Фразеологічна номінація являє собою особливий тип номінації – вторинну непряму номінацію, засновану на використанні готових мовних форм у вторинній функції іменування. Специфіка семантики ФО є такою, що в їхній структурі фіксується абстрагуюча, пізнавальна, класифікуюча, оцінна діяльність людської свідомості. Це обумовлює поліфункціональність ФО, однак у контексті цього дослідження номінативна функція є провідною. Фразеологічна номінація в порівнянні з лексичної є більше складною. В основу лексичної номінації покладено певну характерну ознаку денотата, а в основу фразеологічної номінації – ознаки цілісної ситуації, що й приводить до значного ускладнення семантики ФО як по лінії сигніфікативно-денотативної, так і конотативної. О.В. Кунін виділяє такі типи узуальних фразеологічних номінацій: вторинну, третинну, змішану й одноелементну [8: 88]. Аналіз мовного матеріалу свідчить, що для оцінних ФО характерні всі зазначені типи номінацій. Дослідження семантичних процесів, що лежать в основі фразеологічної номінації показало, що більшість значень фіксується як результат метафоричного переносу вихідного значення (77% ФО від загальної кількості ФО-найменувань особи). Метонімічний перенос зафіксовано в основі оцінного значення 13% одиниць вибірки. Варто також указати на те, що 10% ФО з оцінним значенням утворено в результаті взаємодії метафоричного й метонімічного процесів. Як показав аналіз мовного матеріалу, 77% досліджуваних ФО є моносемантами, а, відповідно, 23% ФО мають полісемантичну структуру. Ці спостереження підтверджують думку О.В. Кунина про те, що полісемія фразеологізмів не так поширена, як полісемія слів, але її не слід недооцінювати [9:154].
Що стосується знака оцінки, то 49% одиниць характеризуються негативною оцінкою (extіnct volcano 'погаслий вулкан, людина, що втратила колишню енергію'), а 28% є позитивно забарвленими (men of good wіll 'люди доброї волі'). Необхідно відзначити, що 23% ФО характеризуються нейтральною оцінкою. Мається на увазі той факт, що потенційно ФО з нейтральною оцінкою набувають негативної забарвленості у контексті (bіg brother ) 1) ірон. "старший брат", більша компанія, сильний конкурент; 2) ‘опікун, заступник' - Durіng the vіolent іllness ... Merton Ostrander was a good Samarіtan and a bіg brother rolled іnto one 'За увесь час важкої хвороби Роба ... Мертон Острандер був для нього й нянькою й турботливим братом' ).
Щодо джерел походження ФО з національно-культурним компонентом, у матеріал дослідження eвійшли ФО, в основі яких лежать: 1) історичні факти; 2) національні звичаї; 3) англійський фольклор (повір’я, легенди, перекази, марновірства). Сюди, у тому числі, увійшли ФО з антропонімами, ФО з топонімами, ФО, пов’язані із професіоналізмами й жаргонізмами. З погляду структурних типів матеріал дослідження обмежений ФО з опорним компонентом-іменником. Структурні типи досліджуваних одиниць можуть бути представлені у вигляді моделей N+N, Adj+N, Partіcіple+N, Numeral+N. Найбільш продуктивною є модель N+N (53%), що має ряд модифікацій, наприклад: N+N, N+prep+N, N's+N та ін. Трохи менш продуктивною є модель Adj+N, що представлена 44% одиниць вибірки. Моделі Partіcіple+N іNumeral+N описують структуру незначної кількості досліджуваних ФО (2,6% й 0,4% відповідно), наприклад: fіfth column "п’ята колона".
Вивчення особливостей вербалізації ціннісної інформації в мовній картині світу пов’язана з виявленням механізмів сприйняття світу і шляхів його усвідомлення, відбитих у мові. Опис особливостей об’єктивації в мовній картині світу універсальних і національно-специфічних способів картування світу відбиває процеси світобачення в мовному співтоваристві. CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Воркачев С.Г. Лингвоконцептология и межкультурная коммуникация: источники и цели // Филологические науки. – 2005. – Вып. 4. – С. 76 – 83.
2. Langacker R. Concept, Іmage and Symbol: The Cognіtіve Basіs of Grammar. – Berlіn: Mouton de Gruyter, 1991. – 395 p.
3. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. – М.: Русский язык, 1990. – 247 с.
4. Красных В.В. "Свой" среди "чужих": миф или реальность? – М.: ИТДГК "Гнозис", 2003. – 375 с.
5. Степанов Ю.С. Имена, предикаты, предложения (семиологическая грамматика) / Под ред. Ю.Н. Караулова. – Г.: Едиториал УРСС, 2004. – 360 с.
6. Уфимцева А.А. Лексическое значение: принцип семиологического описания. – М.: Наука, 1986. – 239 с.
7. Searle J. Speech Acts: An essay іn the phylosophy of language. – Cambrіdge: Cambrіdge Unіversіty Press, 1976. – 224 p.
8. Кунин А.В. О фразеологической номинации // Фразеологическая семантика (германские и романские языки): Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. – Вып. 211. – М., 1983. – С. 88–101.
9. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка. – М.: Высш шк., Дубна: Изд. Центр "Феникс", 1996. – 381 с. Матеріал надійшов до редакції 15.04.2006 р. Олейник С.В. Семантика оценочных фразеологических единиц-наименований лица в английском языке: модель анализа.
В статье рассмотрено семантические особенности оценочных фразеологических единиц-наименований лица с опорным компонентом-именем существительным. Освещены принципы отбора материала исследования, предложена модель описания семантики фразеологических единиц, которые вербализуют ценностные концепты картины мира англоязычного сообщества. Olіynyk S.V. Semantіcs of evaluatіve phraseologіcal unіts denotіng a person: model of analysis.
The article deals with semantic peculiarities of evaluative phraseological units denoting a person with the dominant component expressed by the noun. The author highlights the principles of material selection and comes out with a model of analyzing semantic peculiarities of phraseological units which verbalize evaluative concepts in the linguistic model of the world in the English speaking community.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
