|
УДК 811.161.2’ 282 Г.І. Гримашевич,
кандидат філологічних наук, доцент
(Житомирський державний університет імені Івана Франка ) Українсько-білоруські мовні взаємовпливи на тлі номінації традиційної матеріальної культури У статті порушено проблему українсько-білоруських, зокрема середньополісько-білоруських, мовних взаємовпливів на тлі номінації традиційного поліського одягу. Зауважено, що у середньополіських говірках на позначення багатьох предметів одягу існують номени, які відомі на різних теренах Білорусі, хоча мають відтінки у семантиці, певні фонетичні, словотвірні та граматичні варіанти, зумовлені особливостями білоруської мови. Розкриття міжмовних лексичних контактів лінгвогеографічними методами значною мірою залежить від глибини вивчення діалектного матеріалу не тільки досліджуваного, але й суміжних говорів. Тому на сучасному етапі розвитку описової діалектології та лінгвогеографії для з’ясування продовження ізоглос в інших діалектних зонах важливе значення має поєднання свідчень лінгвістичної географії та лексикографії. Питання про територію побутування слів і їх значень на матеріалі словників допомагає у вирішенні історії утворення й особливостей розвитку діалектів, їх взаємовідношень, міжмовних контактів тощо. За умов відсутності атласів діалектні словники все частіше використовуються як джерело ареальних досліджень. Проте й у цьому випадку не можна робити остаточних ареалогічних висновків, оскільки тривають діалектні пошуки, що можуть у майбутньому доповнити сьогочасні свідчення щодо міждіалектних контактів, зон функціонування певних явищ. Проблеми українсько-білоруських, зокрема полісько-білоруських, взаємозв’язків та взаємовпливів були в полі зору як українських, так і білоруських учених (див. праці М. Никончука, Т. Назарової, В. Аніченка, П. Стецька, Г. Яшкіна, Т. Янкової та ін.).
Для вивчення зв’язків середньополіського говору з іншими українськими діалектами та з суміжними й віддаленими білоруськими значний інтерес становить народна лексика на позначення одягу та взуття.
Актуальність дослідження українсько-білоруських мовних взаємовпливів на тлі номінації явищ матеріальної культури полягає в тому, що ряд лексем на позначення традиційного одягу та взуття упродовж історичного розвитку зазнають змін як у сфері функціонування, так і у сфері семантики: зникає обрядова роль різних реалій побуту, що призводить до змін у сфері їх номінації; з’являються нові елементи костюма, при цьому відходять у минуле традиційні його компоненти.
Мета нашої розвідки – розкрити на основі номінації традиційної матеріальної культури українсько-білоруські, зокрема середньополісько-білоруські, мовні взаємовпливи.
Інтерпретація середньополіського діалектного матеріалу через призму трьох мов (української, білоруської і російської) показала, що для багатьох понять, пов’язаних з використанням одягу та взуття, у говорах цих мов побутує велика кількість спільних назв, які в різних діалектах мають фонетичні, морфемні відмінності, проте демонструють незаперечний ареальний зв’язок.
У лінгвогеографічному плані аналіз лексики одягу та взуття дозволяє визначити поширення окремих лексем і провести розмежування лексики вузьколокальної та поширеної на значних територіях.
Окрему групу назв становлять лексеми, що об’єднують середньополіський говір з усім східнослов’янським континуумом. За нашими матеріалами, це найбільша група лексем, що виділяється з-поміж різноспрямованих середньополісько-іншодіалектних паралелей. Це зумовлено тим, що такі лексеми переважно праслов’янського походження і відомі також в інших слов’янських мовах. Крім того, варто зазначити, що на підставі опрацювання різних російських та білоруських джерел ми помітили, що ряд саме середньополіських лексем має паралелі в білоруських говірках та значно меншою мірою – в російських, а в інших діалектних континуумах української мови ці лексеми або не зафіксовані, або відомі з іншою семантикою. Про це свідчить, зокрема, наявність і семантика таких лексем:
1) ЛАХМАНИ та її дериватів [точну локалізацію та семантику відзначених лексем див.: Галина Гримашевич. Словник назв одягу та взуття середньополісьих і суміжних говірок. – Житомир, 2002. – 184 с.]: укр. волин. лáхман ‘довга стара свита’ [1: 153], блр. лýхмання, лýхмацця ‘лахміття, стара поношена одежа’ [2: 79], лыхманíна [3: 254], лыхманíна ‘поношена одежина’ [3: 254], рос. лохманúна ‘старий одяг’ [4: XVII: 161], лахманúна ‘стара поношена хустка чи ковдра’ [5: 148], ‘ганчірка, шматок матерії’, ‘старий одяг, стара хустка чи ковдра’, ‘верхній робочий одяг, сермяга’ [4: XVII: 161];
2) ЛАПИТИ та її фонетичних і дериваційних варіантів: лáпіць ‘латати’ [6: 87-88; 3: 246; 7: III: 12], залáпіць [6: 61; 3: 177; 7: II: 103], налáпіць ‘накласти латку’ [8: 68], налáпыты [9: 12], лáпіты [10: 100], лáплены [11: 69], лáпліны [12: II: 622], рос. лáпить [5: 148; 4: XVI: 263; 13: II: 237], залáпить [5: 108];
3) КОЗАЧИНА: поліс. козачúна, козачíна ‘верхній чоловічий і жіночий одяг з овечого сукна з брижами’ [14: 36], блр. козачымна ‘верхній чоловічий одяг, свита’, ‘жіночий верхній одяг, розширений внизу’ [7: II: 203], казачымна ‘кожух, пошитий у зборки’ [12: II: 361], ‘довгий кожух з забором’ [15: 147], ‘святковий кафтан’ [16: 67], козачэмнка ‘жіноча сукня особливого крою: низ широкий, на грудях шнурувалась, рукави короткі або зовсім без рукавів’, ‘жіночий одяг з домотканого сукна, подібний до пальта, зібраний у талії’ [17: 100], козачэмнка, козачымна ‘старовинне жіноче плаття’, ‘старовинний одяг із овчини, бурнус, кожух’ [18: 292], розширена семантика слова у говірках російської мови [4: ХI: 308-309, 314-315];4) АРМ’ЯК: арим’ямк, арм’ямк ‘теплий чоловічий верхній одяг з домашнього сукна з овечої вовни’ [19: 26], ‘кобеняк, довгий з відлогою зимовий одяг з овечого сукна’ [14: 16], сх.-поліс. армй\ак ‘довгий верхній чоловічий одяг з доморобного сукна з башликом’ [20: 35], блр. армямк, армячóк ‘верхній одяг з домашнього сукна’ [12: I: 102], ‘суконний верхній довгий одяг’ [3: 58; 21: 61], ярмямк [12: V: 558], ірмямк [3: 215; 21: 143-144], ярмямк ‘бурка’ [22: 64], рос. армямк ‘верхній чоловічий одяг з домотканого сукна’ [23: 74], ‘верхній чоловічий сукняний одяг, розпашний, без підкладки, з великим коміром’ [24: I: 69];
5) БАЛАХОН: блр. балахóн ‘широкий, незграбно пошитий одяг’, балахáн ‘арм’як’ [12: І: 156], балахóн ‘одяг вільного крою’ [15: 44], былахóн ‘широкий верхній одяг від дощу і пилу’ [3: 97], рос. балахóн ‘верхній одяг вільного покрою, який одягали літом зверху сорочки, а зимою – на шубу’, ‘розпашний одяг вище колін’ [24: І: 100], балахáнь ‘старовинний довгий каптан, пальто з товстого сукна’, балахóн ‘верхній селянський чоловічий одяг’, ‘жіночий халат’, ‘кофта до талії’ [4: ІІ: 74-75], балахóн ‘довгий одяг із грубого домотканого полотна чи вовни, який одягався поверх усього одягу для захисту від непогоди’, ‘короткий одяг у вигляді піджака з домотканої матерії’, ‘фартух’, ‘погано, невміло зшитий не за розміром одяг’ [23: 101-102], балахóн ‘літній селянський верхній одяг’ [13: І: 42];
6) САК та її деривати: поліс. сак ‘просторий, подібний до піджака зимовий жіночий одяг’ [19: 189], зах.-поліс. сак ‘жіночий одяг’ [25: 26], сáчик ‘короткий верхній жіночий одяг’ [26 : 111], волин. сачóк ‘літній жіночий піджак’ [1: 215], наддніпр. сачóк ‘кафтан жіночий прямоспинний, чорний з гладкими рукавами’, ‘короткий жіночий жакет на ваті’ [27: 88; 28: 97], блр. сак ‘жіноче пальто’ [3: 399], ‘жіночий одяг’ [12: IV: 348], ‘верхній короткий жіночий одяг’ [15: 316; 29: 32], ‘короткий жіночий кожух’ [30: 71], ‘верхній чоловічий одяг з домотканого сукна, пошитий у зборки’ [31: 119], сачóк ‘піджак’ [32: 91], сáчык ‘верхній жіночий одяг типу піджака’ [6: 142], ‘жіноче півпальто’ [33: 165], ‘верхній короткий жіночий одяг з домотканого сукна’ [31: 121], ‘коротке жіноче пальто’ [17: 200], ‘легкий жіночий жакет’ [22: 63], сáчак ‘святковий жіночий піджак’ [34: 258], ‘сачок плюшевий’ [35: 62], ‘жіноча курка на ваті чи куделі’ [36: 107], ‘жакет’ [37: 153], сачáк ‘жіночий одяг’ [16: 133], сáчэк, сáчик ‘короткий верхній суконний жіночий одяг’ [18: 311], рос. сак ‘архієрейський одяг’ [13: IV: 129];
7) АНДАРАК та ряд її фонетичних варіантів: поліс. андарáк ‘спідниця з вовняної смугастої домотканої тканини, оздоблена різнокольоровим, переважно червоним, тканим орнаментом’ [19: 26; 28: 60], шандарáк ‘жіноча спідниця з домашнього пофарбованого сукна’ [19: 233], андарáк, ондорáк, шандарáк ‘саморобна суконна спідниця’ [38: к. 91], зах.-поліс. андарáк, ондарáк ‘домоткана вовняна спідниця’ [25: 24], ‘ткана спідниця з кольорових шерстяних ниток’ [39: І: 3], наддністр. ондарáк, андарáк ‘спідниця із сукна у кільканадцять кольорів’ [40: 307], ‘зимова вовняна спідниця’ [40 : 283], блр. андарáк ‘жіноча коротка жакетка з домотканого сукна’ [22: 58], андарáк, андрáк, андырáк ‘самоткана сукняна спідниця’ [3: 53], ондарáк, гондарáк, андарáк, эндэрáк, андэрáк ‘спідниця з особливого домотканого сукна’, ‘спідниця з будь-якої тканини домашнього виробництва’ [18: 281], андарáк ‘саморобна сукняна спідниця’ [7: I: 28], ‘самоткана спідниця з вовни’, ‘спідниця з бавовни’ [15: 33], ‘домоткана спідниця, суконна в клітинку’ [12: I: 81], гандарáк ‘плаття із домашньої, переважно вовняної тканини’ [17: 43], рос. андарáк ‘вид плаття із домашньої, переважно вовняної тканини’ [5: 41], ‘спідниця з домотканої тканини’ [24: I: 65], ‘вид селянської домотканої спідниці’, ‘сарафан’, ‘жіноче селянське плаття’, ‘широке жіноче плаття’, ‘старий зношений жіночий одяг’ [4: I: 257-258], андрáк ‘короткий верхній жіночий одяг, жакетка’ [4: I: 258] та ін.
Як свідчить зібраний та проаналізований матеріал, говірки Середнього Полісся зберегли багато лексичних рис, що об’єднують український та білоруський діалектні континууми. Це зумовлено тим, що досліджуваний ареал безпосередньо прилягає до білоруської мовної території, що, безумовно, вказує на спільну лексичну давнину й на більші чи менші сліди її в обох діалектних континуумах. Найбільший уплив білоруської мови на українські говірки, за даними лексики одягу і взуття, простежується на півночі Житомирської області (північні говірки Овруцького, Народицького, Олевського та Коростенського районів). Крім того, овруцько-словечанські говірки мають ряд слів балтійського походження, що об’єднує їх з білоруською мовою чи її говорами. Для зафіксованої групи назв одягу та взуття є надійні відповідники в білоруських говірках.
Наявність однакових за звучанням та семантикою слів у білоруських та середньополіських житомирських говірках дозволяє говорити про глибинність зв’язків двох мовних стихій, які, можливо, мають спільну основу.
Тому виділяємо середньополісько-білоруські паралелі (хоча ряд із цих лексем наявні в західно- і східнополіських та інших українських говірках, але в останніх вони переважно мають видозміни на граматичному рівні):
1) ЛАХІ (мн.): зах.-поліс. \лах’і [25: 9], надгорин. лáхи [41: 13], волин. лáхи ‘старий зношений одяг’ [42: 161], лáхі ‘лахміття’ [26: 91], блр. лáхі [18: 296], лáха, лáхі ‘стара одежина’, ‘одежина’, ‘білизна’ [12: II: 633], лáхі ‘старий одяг, який дуже довго носять’ [43: 239], лáхі ‘зношений порватий одяг’, ‘манатки’ [44: 210], лéхі ‘рваний одяг, риззя, лахмани’ [6: 91], лáха ‘одежина’ [12: II: 633], лэмхі ‘риззя’ [12: II: 647], лáхі ‘шмаття, барахло’ [45: 35];
2) ШМАТТЯ: блр. шмáцце ‘риззя’ [46: 103], шмáцце [21: 227], шмóцце ‘одяг, особисті речі’ [16: 171], шмáтье ‘латки’ [18: 318], шмáтэ, шмáцье ‘білизна’ [17: 262];
3) ТРАПЙО: трапйó, тряпйó ‘латки’ [18: 315], трáпка ‘онуча’ [12: V: 117], трапйó ‘людина, яка носить рваний одяг’ [46: 117];
4) ЗАЛАПА: надгорин. залáпа [41: 34], рівн. залáпа ‘латка в одязі, взутті’ [47: 64], залáпа [7: II : 103]; пудбúвка ‘підкладка в картузі тощо’ [19: 177];
5) ОНУЧНИК: поліс. гонýшник, онýшник [19: 57], зах.-поліс. гонýчник ‘людина, яка скуповувала ганчір’я’ [26: 70], волин. ганýчник [42: 95], ганýчник [1: 262], блр. ганýчнік [48: 33], онýчнік [7: III: 257], анýчнік [3: 53; 31: 18; 12: I: 83], ганýчнік [12: I: 83]; 6) ДУШОГРІЙКА: наддніпр. душогрíйка ‘безрукавка з овечої шкури або на ваті’ [49: І: 306], блр. душагрэмйка ‘безрукавка’ [12: ІІ: 110], ‘ватівка, коротка одежина’ [3: 160], ‘тепла безрукавка’ [31: 48], ‘безрукавка з овчини чи утеплена ватою’ [18: 286];
7) ШНУРОВКА: волин. шнурíвка ‘дитяче платтячко з поясом-мотузкою (шнурком) у талії’ [42: 175], блр. шнырóвка ‘безрукавка, яка зашнуровується на грудях’ [18: 318], ‘безрукавка’, ‘блузка’ [17: 263], шнурóўка ‘нижній одяг без рукавів, який жінки носили поверх кошулі’, ‘верхній одяг без рукавів до пояса, який жінки носили поверх кошулі [15: 420-421], ‘корсет’ [12: V: 490], ‘короткий одяг без рукавів, жіноча камізелька’ [3: 499], ‘теплий жіночий одяг без рукавів’ [31: 181];
8) ПІДТОЧКА: укр. підтéчка, підтúчка ‘поділ у жіночій сорочці, вишитий каймою’, ‘поділ у сорочці (у нижній частині) з грубого полотна’ [28: 52], блр. пóдтачка ‘нижня частина жіночої сорочки, яка шиється з іншого, грубшого матеріалу’ [3: 334; 31: 105-106; 18: 306], пóттачка [43: 240; 31: 105-106], піттóчка [18: 306], поттымка [12: IV: 57], пóдтычка [15: 271], падтóчка, паттóчка ‘сорочка, у якій пришитий поділ з грубшого полотна’ [12: III: 321]; 9) ГОЛОПЛІЧКА: поліс. галаплqkмчка ‘жіноча сорочка без плечок, на тонких бретельках’ [19: 52], блр. голоплéчка ‘сорочка’ [15: 80], галаплéчка ‘чоловіча сорочка зі складочками біля коміра’ [31: 37], гылаплéчка ‘кошуля з підбивкою’ [3: 144] та ін.
Отже, ряд лексем на позначення елементів традиційного поліського костюма мають відповідники у суміжних та віддалених білоруських говірках. Варто зазначити, що ряд номенів мають відмінності на фонетичному та граматичному рівнях, хоча семантично вони споріднені. Тут представлена лише незначна кількість лексем, хоча в тематичній групі лексики одягу та взуття їх набагато більше.
Проаналізований матеріал дозволяє зробити такі висновки:
- українсько-білоруські мовні зв’язки характеризуюься старожитньою стійкою традицією, що зумовлено належністю цієї території до колишньої балто-слов’янської єдності, прослідки якої виразно виступають і на лексичному рівні дослідження цієї території, оскільки в тематичній групі лексики одягу наявна певна кількість давніх лексем, які мають балтійське походження;
- найбільшу кількість середньополісько-білоруських лексичних ізоглос утворюють слова, що належать правобережнополіським говіркам і всьому ареалу білоруської мови, хоча виділяються й такі, які відомі тільки в говірках українського та білоруського Полісся;
- говірки Середнього Полісся (зокрема говірки поліських районів Житомирської області) зберегли чимало лексичних рис, відсутніх у південнних діалектних групах української мови і наявних у говірках білоруських;
- найбільше білоруський вплив позначений на тих українських говірках, які безпосередньо межуть з територією Білорусі (Овруцький, Народицький райони), хоча із них він поширився далі на південь (Коростенський та Олевський райони);
- наявність локальних утворень у говірках, які безпосередньо контактують з білоруськими, можливо, співвідноситься з давнім діалектним членуванням деревлянсько-дреговицького массиву [50]. Крім того, це ще, очевидно, пояснюється тим, що ці говірки мають периферійне положення стосовно української мови, що сприяло консервації архаїчних явищ, збереженню рудиментів, створенню місцевих лексем;
- проблема лексичних полісько-білоруських паралелей є невичерпною, оскільки для її вирішення необхідно дослідити всі основні тематичні групи лексики цього регіону, для того щоб зробити вагомі наукові висновки. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 62-267.
2. Курцава В.М. З народнага слоўніка // Жывое народнае слова. Дыялекталагічны зборнік. – Мінск: Навука і тэхніка, 1992. – С. 76-83.
3. Бялькевіч І.К. Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны. – Мінск, 1970. – 512 с.
4. Словарь русских народных говоров / Под ред. Ф.П. Филина. – Т. 1-24. – М.–Л.: Наука, 1965-1989.
5. Расторгуев П.А. Словарь народных говоров Западной Брянщины. Материалы для истории словарного состава говоров. – Минск, 1973. – 295 с.
6. Сцяцко П. Дыялектны слоўнік (З гаворак Зэльвеншчыны). –– Мінск: Выд. БДУ ім. У.І. Леніна, 1970. – 183 с.
7. Тураўскі слоўнік / Склад. А.А. Крывіцкі, Г.А. Цыхун, І.Я. Яшкін. – Т. 1-5. – Мінск: Навука і тэхніка, 1982-1987.
8. Янкоўскі Ф. Дыялектны слоўнік: У 3-х ч. – Мінск, 1970. – 171 с.
9. Леванцэвіч А.В. З лексікі вёскі Здзітава Бярозаўскага раёна // Жывое народнае слова. Дыялекталагічны зборнік. – Мінск: Навука і тэхніка, 1992. – С. 10-13.
10. Аляхновіч М.М. З лексікі в. Валішча Пінскага раёна // Народная лексіка. – Мінск: Навука і тэхніка, 1977. – С. 100-104.
11. Гайдукевіч І.М. Некалькі слоў з мясцовай гаворкі // Народнае слова. – Мінск: Навука і тэхніка, 1976. - С. 5-76.
12. Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. – Т. 1-5. – Мінск: Навука і тэхніка, 1979-1986.
13. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х т. – СПб–М.: Издание т-ва М.О. Вольф, 1912.
14. Лисенко П. Словник Середнього і Східного Полісся. – К., 1970. – 71 с.
15. Янкава Т.С. Дыялектны слоўнік Лоеўшчыны. – Мінск: Навука і тэхніка, 1982. – 432 с.
16. Народная лексіка Гомельшчыны ў фальклоры і мастацкай літэратуры. Слоўнік / Пад рэд. У.В. Анічэнкі. – Мінск, 1983. – 174 с.
17. Дыялектны слоўнік Брэстчыны. – Мінск: Навука і тэхніка, 1989. – 290 с.
18. Соколовская А.С. Полесские названия одежды и обуви // Лексика Полесья. Материалы и исследования. – М.: Наука, 1968. – С. 281-319.
19. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К.: Наук. думка, 1974. – 260 с.
20. Никончук М.В. Назви одягу і взуття правобережного Полісся. – Житомир, 1998. – 230 с.
21. Юрчанка Г.Ф. Сучаснае народнае слова. – Мінск: Навука і тэхніка, 1988. – 114 с.
22. Вештарт Г.Ф. Матэрыялы да дыялектнага слоўніка // Народнае слова. – Мінск, 1976. – С. 58-64.
23. Архангельский областной словарь. – Вып. І-Х. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980-1999.
24. Псковский областной словарь с историческими данными. – Вып. 1-7. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967-1987.
25. Пономар Л.Г. Назви одягу Західного Полісся. – К., 1997. – 182 с.
26. Аркушин Г.Л. Силенська гуторка. Топоніміка, люди, мова. – Мельбурн: Спадщина, 1994. – 190 с.
27. Ващенко В.С. Словник полтавських говорів. – Вип. 1. – Харків: Вид-во Харк. ун-ту, 1960. – 107 с.
28. Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. – К., 1996. – 195 с.
29. Крывіцкі А.А. Регіянальная лексіка паўночнай Віцебшчыны // Народная лексіка. – Мінск: Навука і тэхніка, 1977. – С. 31-38.
30. Аляксейчык Г.М. З дыялектнай лексікі Навагрудчыны // З народнага слоўніка. – Мінск: Навука і тэхніка, 1975. – С. 64-73.
31. Матэрыялы для слоўніка мінска-маладзечанскіх гаворак. – Мінск: Навука і тэхніка, 1970. – 122 с.
32. Яўсееў Рыгор. Маці казала так… – Мінск: Навука і тэхніка, 1978. – 112 с.
33. Яшчыкоўская М.У. Лексіка гаворкі вёскі Зімовая Буда Мазырскага раёна // З народнага слоўніка. – Мінск: Навука і тэхніка, 1975. – С. 162-166.
34. Цыхун А.П., Цыхун Г.А. Са спецыяльнай лексікі Гродзеншчыны // Народнае слова. – Мінск: Навука і тэхніка, 1976. – С. 249-262.
35. Крамко І.І. Матчына слова // Жывое народнае слова. Дыялекталагічны зборнік. – Мінск: Навука і тэхніка, 1992. – С. 55-64.
36. Бірыла М.В. З лексікі Чырвонаслабодчыны // З народнага слоўніка. – Мінск, 1975. – С. 96-109.
37. Прышчэпчык А.М. Регіяналізмы в. Стары Сваржень Стаўбцоўскага раёна // Народнае слова. – Мінск: Навука і тэхніка, 1976. – С. 148-156.
38. Назарова Т.В. Лінгвістичний атлас Нижньої Прип’яті. – К.: Наук. думка, 1985. – 136 с.
39. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2 т. – Луцьк: Вежа, 2000.
40. Горбач Олекса. Зібрані статті. 5. Діялектологія. – Мюнхен, 1993. – 661 с.
41. Бабий Ф.И. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия одежды, обуви и головных уборов): Дисс. ... канд. филол. наук: Спец.: 10.02.02. Украинский язык. – Ужгород, 1985. – 228 с.
42. Веремійчик І.М. Короткий словник сільськогосподарської, побутової та ремісничої лексики // Традиційні знаряддя праці, промисли і ремесла на Волині. – Луцьк, 1995. – С. 118-216.
43. Усціновіч А.К. Манынарка, палятынка і розны вобуй // Народнае слова. – Мінск: Навука і тэхніка, 1976. – С. 236-241.
44. Абабурка М.В. Экспресіўныя назвы ў гаворцы в. Морач Клецкага района // Народная лексіка. – Мінск: Навука і тэхніка, 1977. – С. 119-212.
45. Чыгрын І.П. Яшчэ з лексікі нашай вёскі // Народная словатворчасць. – Мінск: Навука і тэхніка, 1979. - С. 30-40.
46. Трухан Г.М. З лексікі в. Замошша Любанскага раёна // Народная словатворчасць. – Мінск: Навука і тэхніка, 1979. – С. 113-121.
47. Євтушок О.М. Вивчення говірок Рівненщини. – Рівне, 1997. – 164 с.
48. Карней І.А. З лексікі в. Ваўчуны Слонімскага раёна // Жывое народнае слова. Дыялекталагічны зборнік. – Мінск, 1992. – С. 33-36.
49. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. – Т. 1-4. – Запоріжжя, 1992.
50. Никончук М.В. Житомирськополісько-білоруські лексико-семантичні ізоглоси // Праці ХІІІ Республіканської діалектологічної наради. – К., 1970. – С. 258-267. Матеріал надійшов до редакції 13.04.2006 р. Гримашевич Г.И. Украинско-белорусские языковые взаимодействия на фоне номинации традиционной материальной культуры.
В статье поднимается проблема украинско-белорусских, точнее среднеполесско-белорусских, языковых взаимодействий на фоне номинации традиционной полесской одежды. Отмечено, что в среднеполесских диалектах для обозначения многих предметов одежды существуют номены, которые известны и на территории Белоруссии, хотя имеют оттенки в семантике, фонетические, словообразовательные и грамматические варианты. Hrymashevych Н.I. Ukrainian and Belarussian linguistic interaction against the background of traditional material culture.
The paper deals with the problem of Ukrainian and Belarussian, especially Middle Polissya Belarussian, mutual linguistic influences against the background of traditional Polissya clothes. Determined also is the fact that in Middle Polissya dialects in order to designate numerous articles of garments there exist nomens familiar in different Belarussian regions although they have same semantic shades, certain phonetical, word-formative and grammatical variants.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
