|
УДК 81' 27 = 161.2 (075.8) Н.Д. Охріменко,
старший викладач;
В.Ю. Підгурська,
асистент
(Житомирський державний університет) Виховання національно-мовної особистості студента на матеріалі курсу української ділової мови У статті розглядається пошук шляхів і засобів виховання національно-мовної особистості студента на матеріалі курсу української ділової мови, зміст якого має яскраво виражений інтегративний характер. Переорієнтація нашого суспільства на гуманістичний розвиток людини зумовили якісно нові вимоги до навчально-виховного процесу у школі, вузі. Соціально-активна, гуманістично спрямована, самоактуалізуюча особистість, яка в своїй життєдіяльності керується загальнолюдськими і культурно-національними цінностями, – головна результативна мета цього процесу. Талановитий педагог В.О. Сухомлинський писав: "Я намагаюся, щоб уже в ранній юності людина вміла думати над складними суспільно-політичними й моральними проблемами: обов’язок перед суспільством, людина і суспільство, вірність ідейним переконанням, несхитність у боротьбі за щастя людства, обов’язок і особисте щастя, вірність слову, відданість людині в особистих взаєминах, непримиренність до зла, лицемірства" [1].
Практика свідчить, що існуючі нині підходи до процесу навчання і виховання в освітніх закладах України не повністю задовольняють потреби сьогодення. Тому проблема вдосконалення навчально-виховного процесу є завжди актуальною, і вимоги до його якості постійно зростають. Особливо це стосується тих ситуацій, коли змінюються цілі навчання, виховання, а відповідно до них – зміст і методи, шляхи і засоби забезпечення позитивних результатів. Зараз навчально-виховний процес повинен бути спрямований перш за все на формування та виховання національно-мовної особистості – освіченої, високоінтелектуальної людини. Людство живе в епоху особистості, в епоху вибору для кожного і для всього народу, держав, світу. Українському суспільству в даний час потрібні енергійні, грамотні, професійно підготовлені, підприємливі, висококультурні фахівці, що зможуть визначити нові стратегії розбудови нашої держави, застосувати різноманітні форми соціальних технологій. Високий рівень культури такої людини, патріота, в свою чергу неможливий без виховання культури мови, відчуття краси слова і поваги до нього. Найвидатніший сподвижник українського відродження І.І. Огієнко наголошував: "Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання…" [2].
Тому докорінне підвищення якості мовної підготовки фахівців різних галузей, зокрема і педагогічних кадрів, є центральним, стрижневим завданням вищої і середньої спеціальної освіти в країні. У цьому важливого значення набуває ділова українська мова – одна з дисциплін, що вивчається на першому курсі. Саме вона допоможе студентам заповнити прогалини в знаннях української мови, сприятиме розвитку їхньої загальної культури мовлення, а також усвідомленому та ґрунтовному оволодінню мистецтвом ведення ділової документації [3], навчить студентів дбати про такі морально-етичні категорії, як любов до рідної мови, мовно-національна самовідданість, національно-культурна специфіка мовної поведінки, національно-мовна особистість тощо [4].
Зміст навчання ділової української мови у вузі має яскраво виражений інтегративний характер, тому що включає ряд змістових напрямків, серед яких – лінгвістичний, комунікативний, діяльнісний, етнокультурнознавчий, пізнавально-прикладний тощо, і пов'язаний з багатьма іншими навчальними дисциплінами. Робота над його реалізацією, над пошуком шляхів і засобів формування і виховання національно-мовної особистості студента базується на розв’язанні певних завдань, серед яких:
- збагатити словниковий запас студентів, посилити їх увагу до системних зв’язків лексики, що полегшує вибір слова, розвиває асоціативність мислення. "Кожне слово рідної мови, - писав В.О. Сухомлинський, - має своє обличчя, як у квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок барви, а цих відтінків кожна барва має тисячі" [1];
- виховати чуття слова, допомоги естетично осмислити його, зрозуміти зображальні і художньо-виражальні властивості рідного слова;
- постійно спрямовувати увагу студентів на: стиль як мовну діяльність людини у різних обставинах, стиль як різні функції мови у суспільстві. Стилі літературної мови входять у систему культурних цінностей нації;
- прищепити студентам навички самостійної орієнтації у розмаїтті лексикографічних джерел, які відображають історію українського народу, багатство його культури, лексики літературної мови і мови художньої літератури. Як не згадати тут слова класика французької літератури Анатоля Франса: "Словарь – это вся вселенная в алфавитном порядке" [5];
- навчити вмінню спостерігати, зіставляти, класифікувати мовні факти, добирати ілюстрації до теоретичних положень;
- розвивати комунікативні здібності, чітко і дохідливо формувати свої думки, опанувати комунікативною тактикою, умінням використовувати мовні засоби відповідно до мети та умов спілкування, в різних життєвих ситуаціях, під час оформлення документів;
- дбати про пошук і використання ефективних форм ділового спілкування;
- вивчити теорію і практику побудови сучасних усних і писемних текстів офіційного стилю української літературної мови;
- любити рідну мову, дотримуватися норм літературної мови, етикету ділового спілкування, мати постійну потребу шліфувати своє мовлення. Прекрасно сказав з цього приводу В.О. Сухомлинський: "Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити" [1].
Для розв’язання поставлених завдань слід активніше звертатися до таких прийомів роботи на заняттях:
- правильне і точне вживання слів і словосполучень, пояснення їх лексичного значення;
- добір слів до певної мовної ситуації, враховуючи усталені правила поведінки у колективі;
- складання словосполучень, речень, текстів на певну тематику, для різних стилів;
- переклад і редагування речень, текстів різних стилів;
- проведення дебатів, різних видів інтерв’ю, анкетування, колективна (групова) творчість над конкретними завданнями;
- написання доповідей, рефератів, відгуків, рецензій; робота з періодикою, оформлення заміток;
- тестування, самоконтроль з основних тем і розділів курсу;
- написання вільних, відтворювальних, вибіркових, творчих, розподільних, пояснювальних диктантів, диктантів-перекладів; творчих переказів, творів;
- написання й редагування документів, визначення їх класифікаційних ознак;
- читання вголос, монологічні усні перекази та діалоги, бесіди;
- прослуховування радіо- і телепередач, аналіз культури усного мовлення дикторів, ведучих, перекладачів тощо.
Для реалізації цих та інших прийомів роботи студентам можна запропонувати такі вправи:
- Визначити за словником, які зміни відбулися в значеннях слів батьківщина, кафедра, донкіхот (від Дон - Кіхот), злодій. Скласти з ними речення.
- Виписати з поеми Лесі Українки "Давня казка" п’ять мовних образних метафор і п’ять мовних метафор, що втратили свою образність. До якого стилю належить цей твір? Чому?
- Визначити, до якої групи лексики відносяться слова, зафіксовані у "Руській правді" 1282 року, - головник (убивця), видок (свідок), вира (штраф за вбивство), вирник (збирач вири), тиун (урядовець), уроки й устави (податки), озадок (спадщина).
- Пояснити значення і походження слів: народ, республіка, свобода, патріот, стратег, заробіток, покритка, гайдамака, широко вживаних у поезії Кобзаря.
- Використовуючи застарілі слова (архаїзми та історизми), написати твір-опис, на вибір, картини Т.Г. Шевченка "Катерина" (1842 р.), І.Ю. Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" (1878 – 1891 рр.), В.М. Васнєцова "Богатирі" (1898 р.).
- Щоб простежити процес творення українських лінгвістичних термінів, проаналізувати, яким сучасним термінам відповідають слова: предмђтовникъ, сущникъ, речівник (іменник), связникъ, злучникъ, союз (сполучник), викрик (вигук), ймення числове (числівник), кликальний (кличний відмінок), звучня (фонетика), самозвуки (голосні), приросток (суфікс), запинка (кома).
- Пояснити значення, визначити, на основі чого створено дані терміни. Який спосіб їх творення? Вихід, вхід, запис, збій, заземлення, повідомлення, опір, різкість, яскравість. (Ці терміни – віддієслівні та відприкметникові іменники, створені на основі метонімічного переносу "процес - предмет", "процес - результат", "властивість – опредмечене поняття" тощо).
- Скласти речення офіційно-ділового стилю з такими термінологічними сполуками (ТС): громадське доручення, громадський обов’язок, громадянський обов’язок, широкі кола громадськості, досконале володіння державною мовою, порядок денний, звітні збори, грошові прибутки, ринок робочої сили, статутний фонд, ринкова економіка, матеріальне заохочення.
- З поданими словами скласти декілька речень. Чи всі вони можуть претендувати на нормативність? З’ясувати роль неологізмів у сучасній українській мові і діловій зокрема. Натовець, кучмізм, весніти, шпилькувати, зафізкультурити, заокеанець, захопник, північанин, олімпійка, космоплавання, інтербачення, відпочивальник, офутболити, помаранчево, найолійніша олія.
- Написати твір-роздум про "гріхи" посадової особи, використавши такі народні прислів’я як назву і тему: "Менше слів, більше діла", "Права рука не знає, що чинить ліва", "М’яко стеле, та твердо спати", "Бесіди багато, а розуму мало", "Мало писне, а много тисне", "І в ложці води утопив би", "І в ложці не спіймаєш", "Лис може втратити зуби, але не апетит".
- Пояснювальний диктант.
Гроші Київської Русі
З давніх-прадавніх часів наші предки-слов’яни, обмінюючись будь-якими товарами із сусідніми племенами, користувалися для взаємних розрахунків хутром таких цінних звірків, як куниця (куна) та білка (векша). Споконвіків кунні та векшові шкірки з древлянських пущ подорожували в Європу, долаючи дикі степи, пустелі, болота й моря, крізь орди войовничих кочівників пробираючись у країни Стародавнього Сходу. Арабські купці розраховувалися за них іншими товарами, золотими і срібними монетами. Отож і основні грошові одиниці, коли вони утвердились у Київській Русі, одержали назви кун і вевериць. Кунами наші предки називали не лише певні монети, а й усе, що ми сьогодні звемо словом "гроші".
Однак не тільки цінне хутро слов’янських лісів служило грошима. Універсальним еквівалентом, у якому виражалася вартість усіх інших товарів, виступали коштовні метали, передусім, срібло.
Найбільшою грошовою одиницею в Русі протягом Х – ХІV століть була гривня – зливок срібла вагою понад сто сорок грамів. Ця київська гривня була шестигранної форми, але крім неї, в грошовому обігу використовувалася новгородська гривня – продовгуватий зливок, ніби відрубаний від більшого шматка, - рубль.
До речі, монети, якими ми звикли користуватися повсякденно, потрапили в Русь із сусідніх країн і називалися кунами. Вартість їх була дуже високою, а тому ними користувалися дуже багаті люди: князі, бояри, купці, дружинники. При укладанні угод куну доводилося різати надвоє чи начетверо.
Князь Володимир, який ввів християнство на Русі, викарбував свої монети – срібляники і златники, що мали дуже велику вартість. Вони послужили утвердженню Київської Русі як могутньої держави (З газ.).
- Написати твір-роздум на одну із тем: "Я - українець", "Собори душ своїх бережіть…", "Якого друга я хотів би мати".
- Написати листа далекому другові, розповівши про себе, про останні події в нашій країні, про своє ставлення до них.
- Оформити замітку – інформацію про екологічний стан твоєї вулиці, міста.
- Скласти словник документів за найменуванням. Виділити серед них іншомовні. Використавши словник іншомовних слів, з’ясувати, з якої мови вони засвоєні. З трьома із них виписати речення з офіційно-ділового стилю.
Таким чином, можна зробити висновок, що матеріали курсу ділової української мови при творчому підході викладача допоможуть утвердити пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, що є основним принципом освіти в Україні. Інтегрованість цього курсу – один із перспективних шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, піднесення культури мовлення, засіб формування та виховання національно-мовної особистості студента. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти томах. – К., 1977.
2. Огієнко І.І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови/ Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. – Либідь, 1995. – 296 с.
3. Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середньо-спец. навч. закладів/ С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: А.С.К., 2002. – 398 с.
4. Культура української мови: Довідник /С.Я. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ленець та ін.; За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.
5. Щербин В.К. Вселенная в алфавитном порядке: Словари – вчера, сегодня, завтра. – Мн.: Нар. асвета, 1987. – 80 с.: ил. – (Скарбы мовы).
6. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Т.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1994. – 216 с.
7. Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови: факультативний курс для 7 – 8 класів. Посібник для учнів. – К.: Рад. школа, 1983. – 207 с.
8. Симоненко Т. Шляхи і засоби формування національно-мовної особистості в школі // Українська мова і література в школі. – № 1. – 2000. – с. 8 – 10. Матеріал надійшов до редакції 14. 03. 2005 р. Охрименко Н.Д., Подгурская В.Ю. Воспитание национально-языковой личности студента на материале курса делового украинского языка.
В статье рассматривается поиск путей и средств воспитания национально-языковой личности студента на материале курса делового украинского языка, содержание которого имеет ярко выраженный интегративный характер. Okhrimenko N.D., Pidgurska V.U. Cultivating Students' Cultural-Linguistic Awareness on the Basis of the Business Ukrainian Language Course.
The article seeks ways and means to cultivate students' cultural-linguistic awareness on the basis of the Business Ukrainian Language Course with its contents being essentially integrated.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
