|
УДК 811.161.2’373.23 Л.В. Литвинчук,
аспірант
(Житомирський педуніверситет ) Чоловічі двочленні іменування "Актової книги Житомирського гродського уряду 1611 року" У статті проаналізовано чоловічі двочленні іменування пам’ятки XVІІ століття з погляду семантичного навантаження другого компонента. Наукова українська антропоніміка зародилася ще в ХІХ ст., однак ґрунтовне її вивчення припадає на 60-90-ті роки ХХ ст. За цей період написано низку різних досліджень з ономастики, серед яких праці, присвячені дослідженню окремих періодів розвитку антропонімії – це наукові студії Л. Гумецької (XІV-XV століття), Ю. Редька (сучасна антропонімія України), М. Худаша (особові назви середини XVII століття), Р. Керсти (чоловічі іменування XVI століття), М. Демчук (слов’янські автохтонні імена XІV-XVII століть), Р. Осташа (антропонімія реєстру запорозького війська 1649 року) та ін. Відомими є ряд дисертаційних робіт, присвячених антропонімії окремих історико-етнографічних регіонів. Так, у докторській дисертації П. Чучки всебічно досліджена антропонімійна система Закарпаття, а в кількох кандидатських дисертаціях розглянута антропонімія Бойківщини (Г. Бучко), Лемківщини кінця XVIII-початку XIX століть (С. Панцьо), Буковинського Придністров’я (Л. Тарнавської), Верхньої Наддністрянщини та Прикарпатської Львівщини (І. Фаріон), Гуцульщини (Б. Близнюк) та ін.[1:1].
Актуальність нашого дослідження обумовлена тим, що система іменувань Житомирщини І половини ХVІІ століття досі не отримала окремого комплексного вивчення, разом з тим в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року" відбиті особові назви представників різних соціальних верств, посад, професій, занять, які дозволяють повніше дослідити систему найменування особи цього періоду.
Для загального висвітлення історії українського народу особливе значення має давня антропонімія, оскільки вона є перспективною для дослідження історичної лексикології в різних аспектах [2:3].
Вивчення історії власних особових назв неможливе без ретельного їхнього аналізу в окремих пам’ятках з урахуванням місця та часу виникнення, адже дослідження антропонімії певного історичного періоду сприяє реконструкції соціальної структури суспільства та допомагає розібратися в багатьох деталях його організації [3: 5].
Мета нашої роботи полягає в аналізі чоловічих двочленних іменувань "Актової книги Житомирського гродського уряду 1611 року" з погляду семантики другого компонента, оскільки саме він несе додаткову інформацію про іменовану особу. У статті ми розглянемо усі чоловічі двочленні іменування, які зустрічаються у пам’ятці 1611 року, крім тих, другий компонент яких має прикметниковий суфікс -ск(ий), -цк(ий), -зк(ий).
Виходячи із значення другого компонента – прізвищевої назви, – ми виділили такі групи двочленних іменувань:
1) іменування з другим компонентом – особовим іменем;
2) іменування з другим компонентом – особовим іменем з суфіксом;
3) іменування з другим компонентом – відапелятивною назвою;
а) з патронімічним суфіксом;
б) без патронімічного суфікса.
1. Іменування з другим компонентом – особовим іменем: Ада(м) Богуфалъ (8), Микола(и), Я(н), Кири(к) Богуфалы (10), Кли(м) Калени(к) (95), Семе(н) Ми(с)ко (29 зв.), Ива(н) ωме(л)я(н) (116).
У тексті інколи тяжко визначити, про скількох осіб іде мова, коли поряд стоять два особових імені. Наприклад, "А меновите: заби(л) дво(х) ру(д)нико(в) – Де(м)ка и Кгреся и по(д)даны(х) мои(х) Потея Юрка и Гната Якуба позабия(л) и, тела и(х) побра(в)ши з собою, не маешъ ведемости где, поховалъ…"[17 зв.]. Ми робимо припущення, що мова йде про двох осіб, оскільки єднальний сполучник и поєднує такі дві групи імен: Потея Юрка и Гната Якуба.
2. Іменування з другим компонентом – особовим іменем з суфіксом. Ця група іменувань включає в себе такі моделі:
І. Ім’я + ім’я з суфіксом -ов-ич / -ев-ич: ωгоша (Гоша) Абрамови(ч) (47 зв.), Бору(х) А(в)рамови(ч) (135), Савостиянъ Анъдреевичъ (35 зв.), Юре(и) Бале(н)товичъ (очевидно, Валентович) (103 зв.), Ку(з)ма Васи(л)еви(ч) (79 зв.), Семе(н) Васи(л)еви(ч) (7), Миха(и)л Ва(с)янови(ч) (7), Анъдре(и) Гри(ц)кови(ч) (30), Игна(т) Гри(ц)кови(ч) (60 зв.), Васи(л) Давыдовичъ (37 зв.), Микола(и) Да(х)нови(ч) (58), Микола(и) Демешкеви(ч) (23), Наумъ Иванови(ч) (5), Зушма(н) И(ц)кови(ч) (47 зв.), Мае(р) И(ц)кови(ч) (47 зв.), Матея(ш) Ле(в)кови(ч) (49), Ю(р)ко Лу(к)янови(ч) (89 зв.), Богу(ш) Луцкеви(ч) (44 зв.), ωни(с)ко Ма(к)симови(ч) (60 зв.), Григоре(и) Пашкеви(ч) (16) / Пашкови(ч) (17), Крышто(ф) Пашкеви(ч) (42 зв.), А(н)тонъ Ра(д)кеви(ч) (90), Ива(н) Степанови(ч) (29 зв.), ωстафия(н) Тишкеви(ч) (25)/ Тышкеви(ч) (59), Тишкови(ч) (94 зв.), Федо(р) Тишкеви(ч) (71), Ко(н)дра(т) Трохимови(ч) (51 зв.), Мо(ш)ко Фа(и)башови(ч) (103 зв.), Гараси(м) Федорови(ч) (55 зв.), Ива(н) Федорови(ч) (29), Ма(т)фе(и) Филонови(ч) (7), Ма(р)ти(н) Ю(р)еви(ч) (123).
ІІ. Ім’я + ім’я з суфіксом -енк(о):
Микита Гапоне(н)ко (29 зв.), Ми(с)ко Гапоне(н)ко (29 зв.), Федо(р) Гапоне(н)ко (80 зв.), Лу(к)я(н) и Фе(д)ко Евътуше(н)ки (55 зв.) / Лу(к)я(н) и Хве(д)ко Е(в)туше(н)ки (53), Ювътушанъки (55), Тишъко Куриле(н)ко (28-28 зв.) / Ти(н) Куриле(н)ко (32 зв.), А(н)дре(и) Лу(к)яне(н)ко (77 зв.), Ива(н) Ма(р)тюще(н)ко (103 зв.), Ма(с)ко ωсипе(н)ко (29), Федо(р) Прокопе(н)ко (81) / Хведо(р) Прокопе(н)ко (83 зв.), Заха(р)ко Са(в)че(н)ко (81) / Заха(р) Са(в)че(н)ко (83), ωда(ш)ко Симоне(н)ко (32) / Да(ш)ко Симоне(н)ко (33 зв.), Ива(н) Ю(с)че(н)ко (30), Микита Янниче(н)ко (29) / Микита Яниче(н)ко (32 зв.).
ІІІ. Ім’я + ім’я з суфіксом -к(о): Ива(н) Бо(г)да(н)ко (81), Васи(л) Рома(н)ко (66), Крышто(ф) Сема(ш)ко (110 зв.).
ІV. Ім’я + ім’я з суфіксом -ич: Семе(н) ωле(к)ши(ч) (99 зв.).
V. Ім’я +ім’я з суфіксом -ят(а): А(н)то(н) ωле(к)сята (3 зв.).
VІ. Ім’я + ім’я з суфіксом -ин у формі присвійного прикметника: Данило Мака(р)чи(н) (89 зв.).
3. Іменування з другим компонентом – відапелятивною назвою:
а) з патронімічним суфіксом;
Серед цієї групи іменувань зустрічаються такі моделі:
І. Ім’я + відапелятивна назва з суфіксом -ов-ич / -ев-ич: Семе(н) Бересневи(ч) (128), Янъ Биркозови(ч) (27), Анъдре(и) Боброви(ч) (30), Ма(р)тинъ Бутови(ч) (131), Янъ Волови(ч) (101), Крыштофъ Голу(б)кови(ч) (152), Жда(н) Клишеви(ч) (60 зв.), Ма(р)ти(н) Котови(ч) (103 зв.), Я(н) Ледови(ч) / Лядеви(ч), Людови(ч) (100), Степа(н) Малюкови(ч) (60 зв.), Ва(с)ко Се(р)кови(ч) (87), Ку(з)ма Стретеви(ч) (7), Васи(л) Турови(ч) (77), Ян ωтрошкеви(ч) (139), ωпана(с) Шелехови(ч) (29 зв.).
ІІ. Апелятив + відапелятивна назва з суфіксом -ов-ич / -ев-ич: Лузука Дане(н)кови(ч) (60 зв).
ІІІ. Ім’я + відапелятивна назва з суфіксом -енк(о): Ни(с)ко А(н)цуте(н)ко (29) / ωниси(м) Анцутенъко (32 зв.), Ми(х)но Гречане(н)ко (81) / Гре(т)ча(н)не(н)ко (83), Федо(р) Гре(т)чане(н)ко (80 зв.) / Гре(т)ча(н)не(н)ко (83), Ива(н) Мо(р)даче(н)ко (81) / Мо(р)дасе(н)ко (83), Ю(с)ко Си(т)ниче(н)ко (81), Ма(т)ви(и) Плете(н)ко (55 зв.), Курило Сухаре(н)ко (89 зв.).
ІV. Ім’я + відапелятивна назва з суфіксом -ич: Семе(н) ωле(к)ши(ч) (99 зв.), Ва(с)ко Бородини(ч) (128 зв.), Алекъсанде(р) Вороничъ (46) / Александро Ворони(ч) (47), Василе(и) Ворони(ч) (26), Василе(и), Фило(н), Микола(и) и Федо(р) Вороничи (46), Григоре(и) Кевли(ч) (67 зв.), Крыштофъ Кевли(ч) (8 зв.), Юзе(ф) Кози(ч) (61), Стефа(н) Немири(ч) (7) / Немhри(ч) (64 зв.), Жда(н) ωдри(ч) (123 зв.).
V. Ім’я + відапелятивна назва з суфіксом -ен(я): Ива(н) Пули(в)ченя (29) / Ива(н) Пулинъченя (32 зв.).
VІ. Ім’я + відапелятивна назва у формі присвійного прикметника з суфіксом -ин: Стефа(н) Бини(н) (14), Федо(р) Козари(н) (145 зв.).
…Відапелятивний шар антропонімів виник за рахунок тісних генетичних зв’язків з апелятивним словотворчим матеріалом. Помітне тут місце посідають антропоніми, що виникли шляхом перенесення готових апелятивних структур [4:79].
б) без патронімічного суфікса – поділяються на ряд підгруп:
І.Ім’я + назва-характеристика (назва особи за особливостями зовнішності, характеру, мови тощо): И(л)ко Богу(н) (134), Па(в)ло Вышотра(в)ка (149 зв.), Ива(н) Ко(с)ма(ч) (88 зв.), Юре(и) Лясота (99 зв.), Еси(ф) Малы(ш)ка (82), Гри(ц)ко Малю(ш) (60 зв.), Хома ωдине(ц) (90), Григоре(и) Рудика (35 зв.), Гри(ц)ко Руса(н) (60 зв.), Ла(в)ри(н) Старуха (114 зв.), Дание(л) Стрыбы(л) (13), ωстафиа(н) Стрыбы(л) (81 зв.), Федо(р) Стрыбы(л) (13), Филон Стрыбы(л) (20 зв.), Семе(н) Сухоребры(и) (18 зв.), Крышто(ф) Третя(к) (64 зв.), Е(р)ма(к) Чо(р)ны(и) (30), Ива(н) Чо(р)ны(и) (60 зв.), Ле(в)ко Чо(р)ны(и) (89 зв.).
ІІ. Ім’я + назва особи за професією, заняттям, службовим становищем: А(н)дре(и) Во(и)на (25), Семе(н) Кова(л) (23 зв.), Яку(б) Коле(с)ни(к) (60 зв.), Рома(н) Краве(ц) (90), Я(ц)ко ω(в)ча(р) (99 зв.), Григоре(и) Скура(т) (118), А(н)дре(и) Чобота(р) (67).
ІІІ. Ім’я + назви тварини: Самое(л) Го(р)носта(и) / Самуе(л) Го(р)носта(и) (20 зв.), Фариса(н) Кошка (47).
ІV. Ім’я + назва птаха: Ива(н) Де(р)ка(ч) (60 зв.), И(л)я(ш) Пли(с)ка (134).
V. Ім’я + назва риби: Ада(м) Кара(с) (97 зв.).
VІ. Ім’я + назва рослини, її плодів: Во(и)те(х) Лепеха (89 зв.), Ива(н) Ло(з)ка (47), Стефа(н) Ло(з)ка (89 зв.), Юзе(ф) Ло(з)ка (146 зв.), Я(н) Солома (125), Ива(н) Соло(м)ка (87).
VІІ. Ім’я + назва страви, харчових продуктів: Ива(н) Киселиця (28 зв.) / Кисилиця (32 зв.), Федо(р) Кны(ш) (16 зв.).
VІІІ. Ім’я + назва предметів побуту: Яко(в) Леме(ш) (7 зв.), Самуе(л) Мотови(д)ло (71 зв.).
ІХ. Ім’я + назва одягу, взуття: Іва(н) Бу(т)ко (134).
Х. Ім’я (апелятив) + абстрактна назва: Шра(м)ко Ла(с)ка (123), Ян Рай (114 зв.).
ХІ. Ім’я + назва новосела: Гапо(н) Нови(к) (90 зв.).
ХІІ. Ім’я + назва за походженням, місцем проживання, етнічною приналежністю: Ива(н) Волоши(н) (107), Зане(ц) Полесченъко (29 зв.), Ма(р)ко Се(р)би(н) (38 зв.), Мига(л) Се(р)би(н) (38 зв.).
Зафіксовано у пам’ятці кілька іменувань, які, називаючи одну особу, мають різні засоби вираження другого компонента: Ива(н) Ве(р)гуне(н)ко (29) – Ива(н) Ве(р)гу(н) (32 зв.), Степа(н) И(л)и(ч) (81) – Степа(н) Иле(н)ко (83 зв.), Ма(р)ти(н) Исаеви(ч) – Ма(р)ти(н) Исае(н)ко (29 зв.), А(н)дре(и) Хро(м)кови(ч) (81) – А(н)дре(и) (Хро(м)че(н)ко (83 зв.). Це може свідчити про неусталеність засобів ідентифікації особи на час написання пам’ятки.
Слід відзначити, що серед аналізованих антропонімів не трапилося жодного, у якому особа додатково характеризується іменем батька (типу Семенъ Семеновичъ).
Є ряд чоловічих двочленних іменувань, значення другого компонента яких ми не змогли з’ясувати: Янъ Балви(р) (12), Ерегъ Ви(л)кга (95) / (Юре(и) Ви(л)кга (99 зв.), Крыштофъ Ви(л)кга (3), Ури(и) Ги(р)манъ (134), Ива(н) Деде(р)кало (24 зв.), Ко(с)та(н)ти(н) Еле(ц) (63), Балаже(и) Ишътванъ (37 зв.) / Балажи(и) Ишътва(н) – чужоземе(ц) (50 зв.), Васи(л) Кгди(ц)ко (99 зв.), Па(в)ло Ко(л)почо(к) (28 зв.), Ада(м) Лащъ (63), Гану(с) Не(в)ля(нт) – неме(ц) (118), Гришъко Прокуда (88), Мату(с) Сули(к) (73 зв.) / Маты(с) Сули(к) (138), А(н)дре(и) Сури(н) (101) / (Суры(н) (115) ), Ива(н) Шофи(к) (60 зв.), Миха(и)ло Шру(б)ка (116), А(н)дре(и) Чо(р)ноба(и) (134).
Маючи у своєму розпорядженні фактичний матеріал кількох місяців одного року (1611), ми розглянули чоловічі двочленні іменування (крім тих, які закінчуються на -ский, -зкий, -цкий) з боку семантичних особливостей другого компонента. Аналіз антропонімів показує, що в І половині XVІІ століття на Житомирщині ще не було стабільної норми документального іменування особи; зафіксовані антропоніми переважно повторюють моделі творення, властиві й іншим регіонам України, однак є й оригінальні. Список використаної літератури 1. Панчук Г.Д. Антропонімія Опілля: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Тернопіль, 1999. – 18 с.
2. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви XVІ ст. – К., 2003. – 168 с.
3. Карпенко М.В. Русская антропонимика. Конспект лекций спецкурса. – Одесса, 1970. – 40 с.
4. Карпенко Ю.О. До етимології прізвища Ганджа // Статті та тези VІІ Всеукраїнської ономастичної конференції "Питання сучасної ономастики". – Дніпропетровськ, 1997.– С. 79-80. Матеріал надійшов до редакції 22.12.2003 р. Литвинчук Л.В. Мужские двухчленные именования "Актовой книги Житомирского гродского правительства 1611 года ".
В статье проанализировано мужские двухчленные именования "Актовой книги Житомирского гродского уряда 1611 года " с точки зрения семантики второго компонента. Lytvynchuk L.V. The male Binary Denominations of the registration book of Zhytomyr castle government in 1611.
The article presents the analysis of the male binary denominations of the registration book of Zhytomyr castle government in 1611 as regards the semantics of the second component.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
