|
УДК 82. 02(07) О.А. Гордієнко,
асистент
(Житомирський державний університет) Порівняльне вивчення літератур: зв’язки, спадкоємність та перспективність У статті зроблено огляд досліджень у галузі взаємозв’язаного вивчення зарубіжної та української літератур у загальноосвітній школі. Серед найактуальніших проблем сучасної методики літератури виділяється проблема взаємозв’язаного вивчення різнонаціональних літератур, яке складається у порівнянні літературних напрямків, творчості письменників, сюжетів творів, образів, художніх засобів тощо.
У статті зроблено огляд досліджень у цій галузі, розглянуто погляди різних авторів на проблему. Такий огляд, на нашу думку, буде корисним як вчителю-практику, так і методисту-досліднику, тому що дасть можливість ознайомитися з цілою низкою праць з проблеми, визначити своє ставлення до них.
Одним із перших у 70-ті роки XIX ст. історико-порівняльне вивчення української літератури та фольклору застосував М. Драгоманов. Він, зокрема, зацікавився появою мандрівних сюжетів в українському письменстві.
Значний внесок у порівняльне літературознавство в Україні зробив І. Франко. Його цікавили такі питання: 1) зв’язки зарубіжного письменника з українською літературою; 2) зв’язки українського письменника з зарубіжними; 3) порівняльний (компаративний) аналіз творчості українських та зарубіжних письменників; 4) порівняльний аналіз напрямів і течій у різних літературах; 5) дослідження міграцій сюжетів та образів. У галузі драматургії великого значення набули праці І. Франка про творчість Шекспіра, Гауптмана та ін. І. Франко вперше в історії українського літературознавства обґрунтував взаємозалежність національного і загальнолюдського в літературі [1].
Серед учених-компаративістів, які працювали у 30-50 роках ХХ століття, слід відзначити О. Білецького. Його цікавили головним чином російсько-українські зв’язки, а також зв’язки української та російської літератур з літературами зарубіжних країн Європи [2].
Серед методичних робіт 60-70-х років ХХ ст. з проблеми порівняльного вивчення літератур можна відзначити дослідження Н. Назарової [3].
У дисертаційному дослідженні Н. Назарової подаються провідні аспекти розгляду міжлітературних зв’язків у школі, які включають вивчення безпосередніх контактів письменників, специфіки художнього перекладу, літературних напрямків, мандрівних сюжетів, загальнолюдського в національних літературах.
Серед методичних досліджень 80-х років з проблеми порівняльного вивчення літератур слід назвати докторську дисертацію К. Нартова. Автор розглядає особливості сприйняття учнями інонаціональної літератури, пропонує для шкільного аналізу такі літературні паралелі, як Чехов і Мопасапан, Мольєр і Грибоєдов, Байрон і Пушкін, Гете і Пушкін, Достоєвський і Драйзер та ін. Результативне вирішення проблеми взаємодії національних літератур у межах шкільного курсу, як вважає К.М. Нартов, пов’язане з такими питаннями: 1) усвідомлення і характеристика єдності світового літературного процесу; 2) зміст міжнародних літературних зв’язків; 3) тематичні, ідейні, образні, стильові мотиви; контактні зв’язки; 4) типологічні сходження як особлива форма утвердження єдності світового літературного процесу; 5) ствердження національної своєрідності кожної літератури. Автор підкреслює важливість проблеми, що розглядається, і в суто педагогічному аспекті, вважаючи неефективним відокремлене вивчення будь-якого курсу літератури [4].
Питання взаємозв’язаного вивчення української та російської літератур у школі розглядається у дослідженні С.О. Пультера, який простежує його під час вивчення казок, знайомства дітей з прислів’ями та приказками, у процесі порівняння образів [5].
Взаємозв’язки зарубіжної та російської літератур досліджували Т.С. Зепалова, С.Л. Трембітська, А.М. Лісовський та ін.
У роботі Л.Ф. Мірошніченко та Т.М. Нефедової [6] розкриваються методичні шляхи взаємозв’язаного вивчення літератур у 8-9 класах, подається компаративний аналіз творів різнонаціональних літератур.
Предметом дисертаційного дослідження А. Градовського є розкриття взаємозв’язків вітчизняної та зарубіжної класики у 9-10 класах загальноосвітньої школи. Автор розглядає "лише найважливіші в умовах шкільного курсу аспекти літературних зв’язків, а саме: елементи типологічної спільності (теми, сюжети, ідеї, образи); творчі контакти письменників". Серед умов, визначених дослідником для проведення порівняння творів літератури, найбільш важливим називається підпорядкування порівняльного аналізу творів двом цілям: виявлення спільного і виділення національно своєрідного. Проводяться такі паралелі: "Слово о полку Ігоревім" – "Пісня про Роланда", Котляревський – Вергілій, "Катерина" Т. Шевченка – "Дітовбивця" Шіллера, "Чорна рада" П. Куліша – " Айвенго" В. Скотта [7].
Цікавим у плані висвітлення міжлітературних зв’язків є дослідження Ж. Клименко. Автор визначає етапи розвитку вітчизняної методики; подає класифікацію видів порівняння, які застосовуються у шкільній практиці, розробляє пропедевтичний курс взаємозв’язаного вивчення літератур, який включає розгляд контактних зв’язків, типологічних подібностей та генетичної спорідненості [8].
Обґрунтованим є дисертаційне дослідження В.В. Снєгірьової [9]. Автор розглядає проблему літературних взаємодій у світовому літературознавстві, аналізує реалізацію проблеми у шкільній практиці, розробляє оригінальну методику взаємозв’язаного вивчення творів малої літературної форми.
Про актуальність проблеми порівняльного вивчення української та зарубіжної літератур свідчать численні публікації у науково-методичних збірниках, часописах "Зарубіжна література в навчальних закладах", "Всесвітня література та культура", "Українська література в загальноосвітній школі".
Закономірний характер зв’язків літератур підтверджує те, що, наприклад, класицизм, романтизм, реалізм увійшли у літературну історію всіх європейських народів. Саме факт такого типу повторювальності, безперечно, веде до впевненості у єдності світового літературного розвитку. Регулярний характер подібності міжнародних літературних течій є доказом єдності і зумовленості художніх систем [10].
Серед найвагоміших досягнень сучасного українського порівняльно-історичного літературознавства можна назвати такі: 1) створення відділу світової літератури і компаративістики в Інституті НАН України, кафедр теорії літератури і компаративістики в ННУ ім. Т.Шевченка та університеті "Києво-Могилянська академія"; 2) відкриття спеціалізованих рад із захисту дисертацій з компаративістики; вихід 5-томного дослідження "Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті"; 3) вихід у світ ряду монографій, статей, що порушують питання порівняльного вивчення літератур: Г. Вервеса; Д. Наливайка; В. Матвіїшина; А. Волкова; Ю. Булаховської та інших.
У процесі вивчення історії всесвітньої літератури порівняльний метод виконує кілька функцій. Він є синтезом попереднього конкретно-історичного вивчення окремих національних літератур, який узагальнює його результати, виявляє загальні процеси розвитку літератур, що зівставляються, та їх розбіжності.
Одночасно порівняльний метод є вихідним для подальшого вивчення національної специфіки літератур, що порівнюються. Він дає можливість звернути увагу на явища, які під час ізольованого вивчення однієї національної літератури могли здаватися другорядними. Лише у процесі багаторазового спостереження ці явища виявляють своє значення. Зівставлення з іншим національним матеріалом допомагає знайти новий підхід до вивчення деяких магістральних процесів національних літератур.
Отже, національні літератури, що розглядаються у контексті світового розвитку, виявляють нові риси, знаходять нове значення.
І, нарешті, порівняльний розгляд на різнонаціональному матеріалі значних теоретичних проблем дозволяє порушувати і вирішувати їх з належною широтою історичної перспективи.
Одним із аспектів взаємодій літератур є спадковість у їх розвитку.
"Розуміючи спадковість літературного розвитку як синтез, – зауважує О.Бушмін, – ми не можемо вважати його вичерпаним, назавжди завершеним навіть відносно найвіддаленіших епох. Далеке за часом може бути актуальнішим за близьке" [10: 67].
Проблеми, які порушували у своїх творах як зарубіжні, так і українські письменники, не втратили своєї актуальності й гостроти в наш час. Духовні цінності випробовуються часом. Погляд на минуле з позицій сучасності відкриває у творах літератури нові цінності. Ефект спадковості літератури полягає не стільки у схожості подальшого з попереднім, скільки у їх розбіжності. При цьому схожість подальшого з попереднім зберігається як щось загальне, як схожість різних аспектів у несхожому цілому.
Відомим є, наприклад, факт про сильний вплив Пушкіна на Гоголя. "Нічого не робив я без його поради, – зізнавався Гоголь.– Жодний рядок не писався без того, щоб я не уявляв його перед собою" [11].
А між тим як письменник Гоголь нічим не нагадував Пушкіна.
"Тільки тоді можна зрозуміти велич Шевченка,– писав І. Франко,– коли порівняємо його з попередниками і вчителями, з польськими і російськими: Міцкевичем, Рилєєвим, Пушкіним... Він наскрізь індивідуальний і відрізняється від них навіть там, де вчиться в них." [10; 97].
Про зворотний бік спадковості у вивченні літератури – перспективність у методичному плані – пише Н.Й. Волошина: "Перспективність навчання полягає в тому, щоб заздалегідь підготувати учнів до сприйняття матеріалу в наступних класах. А також у тому, щоб не давати учням занадто рано те, що вони одержать пізніше, коли будуть підготовлені до сприйняття нового матеріалу" [12: 3].
Необхідність вивчення зарубіжної літератури у контексті світового літературного розвитку підкреслював Ю.І. Султанов [13]. Він висунув певні принципи викладання шкільного курсу зарубіжної літератури: 1) принцип країнознавчого й етнокультурного підходу у вивченні зарубіжної літератури; 2) принцип історизму; 3) принцип вивчення літератури як мистецтва слова; 4) принцип пріоритету загальнолюдських цінностей; 5) принцип цілісності розуміння художньо-естетичної сутності твору.
До цих принципів ми б додали принцип вивчення національних літератур у взаємозв’язку, у контексті світового літературного процесу. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Франко І. Про театр і драматургію: Вибрані статті.– К., 1957.– 237 с.
2. Білецький О.І. Українська література серед інших слов’янських літератур.– К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – 48 с.
3. Назарова Н.М. Изучение связей русской и зарубежной литератур в средней школе (4-8 классы): Автореферат дис… канд. пед. наук:13.00.02 /Ленинградский гос. пед. ин-т.– Л.,1978. – 17 с.
4. Нартов К.М. Взаимосвязи отечественной и зарубежной литературы в системе нравственно-эстетического воспитания школьников: Автореферат дис… доктора пед. наук: 13.00.02 / НИИ содержания и методов обучения.– М., 1984. – 36 с.
5. Пультер С.О. Взаємозв’язок у викладанні української і російської літератур: Посібник для вчителів.– К.: Радянська школа, 1982.– 88 с.
6. Мирошниченко Л.Ф., Нефёдова Т.М. Методические рекомендации по взаимосвязанному изучению русской, украинской и зарубежной литератур в средней школе.– К.: КГПИ,1987. – 30 с.
7. Градовський А.В. Вивчення української літератури у взаємозв’язках із зарубіжною : Дис... канд. пед. наук: 13.00.02.– К., 1994. – 181 с.
8. Клименко Ж.В. Взаємопов’язане вивчення зарубіжної та української літератур у 5-8 класах загальноосвітньої школи: Дис... канд. пед. наук: 13.00.02.– К., 1999.– 190 с.
9. Снєгірьова В.В. Вивчення української літератури у взаємозв’язках із зарубіжною у 5-11 класах загальноосвітньої школи (на матеріалі творів малої літературної форми): Дис... канд. пед. наук: 13.00.02. – К. – 1999.– 190 с.
10. Бушмин А.С. Преемственность в развитии литературы.– Л.: Худ. лит.,1978.– 223 с.
11. Гоголь Н.В. Собрание сочинений в 7 т., – М., Худ. лит.– Т.4. – 1985.– С. 88.
12. Волошина Н.Й. Методика літератури. Проблеми, пошуки, здобутки, перспективи // Українська література в загальноосвітній школі. – 1999. – № 1.– С. 2- 4.
13. Султанов Ю.І. Методична концепція викладання зарубіжної літератури // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – № 2. – С. 2-6. Матеріал надійшов до редакції 1.11.2004 р. Гордиенко Е.А. Сравнительное изучение литератур: связи, взаимодействие, преемственность и перспективность.
В статье сделан обзор исследований в области взаимосвязанного изучения зарубежной и украинской литератур в общеобразовательной школе. Gordienko O.A. Comparative Study of Literatures: Contacts, Heredity, Perspectives.
The article presents in itself an outline of researches in the field of concurrent study of Ukrainian and foreign literatures in the secondary school.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
