|
УДК 8У2+4У В.В.Власенко,
ст. викладач
(Житомирський педуніверситет) ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНА ЛЕКСИКА В ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА Зроблено спробу проаналізувати емоційно-експресивну лексику поезій В.Симоненка, подати основні семантичні групи її та основні засоби вираження емоційності. У словниковому складі української мови емоційно-експресивна лексика, за висловом академіка Л.А.Булаховського, становить “якісно особливу групу”. Арсенал зображувальних мовних засобів сучасної української літературної мови настільки багатий, що ним можна виразити найрізноманітніші відтінки людських емоцій: зворушеності, радості, захоплення, або навпаки, зневаги, обурення, гніву.
Експресивні засоби мови розглядаються в багатьох працях [1]. Проте, як слушно зауважує академік В.В.Виноградов, “у лінгвістиці мало досліджені експресивні елементи та їх розвиток на матеріалі окремоі конкретної мови” [2: 70]. Ще мало робіт, у яких би в певній системі подавалась емоційно-експресивна лексика, зокрема розкривалися критерії розпізнання та методика дослідження емоційно забарвлених слів у творах окремих письменників, і передусім молодих.
У цій статті зроблено спробу проаналізувати емоційно-експресивну лексику поезій Василя Симоненка, котрий увійшов в українську літературу як поет з тонким відчуттям художнього слова. В активному фонді поетичного словника В.Симоненка значне місце займає емоційно-експресивна лексика. Передусім треба виділити ту лексику, яка емоційність має уже в своєму етимологічному значенні. Це органічно емоційні лексеми. Тут представлені слова з двома сторонами характеру емоційності: позитивним і негативним. Поет часто вживає лексеми, які мають позитивно забарвлене значення, передають почуття радості, щастя, краси, ніжної любові. Напр.: У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові [3:53].
Як ішов він (перехожий – В.В.)
З шаленою радістю на виду,
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів [3:69].
Вдається Симоненко і до слів з емоцією негативного характеру: суму, жаху, почуття ненависті й гніву, горя, смутку. Чому смуток з тобою поруч
Часто ходить у світлі дні?
Певне, є в тебе біль і горе,
Невідомі зовсім мені [3:41]
Хай досада і гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю [3:41].
Коли б випив її (істину – В.В.) хоч краплю,
То, напевне б, від жаху зомлів [3:122].
Поет вживає чимало лексем з різними нюансами позитивного значення, напр.: “скорбота матері” [3:19], “сльози немовляти”[3:19], “очі сумні” [3:46], “туга прощання” [3:53], “ненависть і лють” [3:89],”не пробуджуй злоби” [3:132], “не розхлюпуй печалі” [3:132], “прокляну без жалю ” [3:132] та ін.
В.Симоненко володіє гострим пером. Рядки його поезій сповнені гнівом, осудом і священною ненавистю до ворогів Батьківщини. Гнівно-сатирична тональність вислову характерна для багатьох його віршів. Так, звертаючись до недобитків фашизму, які виношують плани нової війни, поет використовує лайливу лексику, що має навіть відтінок вульгарності, напр.: Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд [3: 62].
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є!.. [3:62].
Найпаскудніший, підлий гаде!
Ти посіяв між нас брехню…[3:74].
Звертається поет і до тієї емоційно забарвленої лексики, у значення якої емоційність вноситься певною системою суфіксів, зокрема зменшено-пестливими морфемами –оньк-, -еньк-, -аньк-, -ин- та ін.Це помітно особливо тоді, коли поет висловлює любов, повагу чи симпатію до зображуваних осіб, предметів, явищ. Я давно про зірку мрію, світлу зіроньку мою [3:117].
Хай в маленьких очах відбивається світ
Од маленьких ромашок до стартів великих [3:190].
Ще кілька прикладів: “в грудях жаринка стука”[3:33], “старенька мати” [3:94], “вуси-вусики у пшениці” [3:128], “мільйон вузьких стежинок” [3:185].
Трохи рідше засвідчуємо лексеми, що виражають емоцію презирства, зневаги з допомогою суфіксів –уга-(-юга-), -ига- та ін. І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля [3:59].
Експресивної виразності досягає поет і у використанні художніх неологізмів. Говорячи про авторські новотвори, Л.А.Булаховський особливо підкреслював їх емоційно-експресивну силу: “Хай вигадані відповідними художниками слова нові слова…не поступають до активного фонду загальної мови – але…на своєму місці вони є збагаченням мови як засобу служити виявом певної діючої образності та емоційності” [4:136].
Завжди вимогливий до свого поетичного слова, Василь Симоненко не нагнітав віршів бідненькими неологізмами, що часто траплялося у творах деяких поетів, а, як справжній митець, плекав мову, збагачував її лексику глибоко продуманими новотворами. В одному з віршів автор, звертаючись до коханої, пише: Я із надій будую човен
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу [3:43].
Художній новотвір “срібномовен” у цій конструкції виступає як своєрідний синонім слова “ніжний”, “найніжніший”. Ще приклад: Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду [3:95].
Правда, лексему “високочолий” увів у мову Шевченко. Її успішно використовують й інші майстри слова, зокрема М.Рильський. А в такому сполученні, тобто з іменником “небо”, вона не вживалась ніким до Симоненка.
В українській лінгвостилістичній практиці часто зустрічаються семантико-дериваційні оказіоналізми, утворені від таких слів, які за літературними нормами не підлягають зменшено-пестливій суфіксації, зокрема від іменників-топонімів:” Вкраїнонько! Гуде багаття, убогість корчиться і дотліває в нім” [3:66]. Оказіональність цих утворень у В.Симоненка історично спирається на народно-розмовні та фольклорні традиції [5:116].
Художньою прикрасою, традиційним прийомом емоційно-експресивного тонування волюнтатива у поетичному тексті Василя Симоненка виступають дієслова-імперативи, яким передує емоційний вигук: “О, не забудьте тих, що рвались крізь багнети, в степах поклали голови свої…[6:54].
Особливо уважно ставився поет до метафоризації як важливого засобу емоційності мови.Він вишукував у мовних надрах свіжі й виразні метафоричні явища, які легко сприймає читач і які зворушують його, викликаючи глибокі емоції. Яскравим зразком умілого використання метафоризації, властивої українській народній мові, є вірш “Лебеді материнства”: Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима…
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилами і рожевим пір”ям,
Лоскотали марево золотим сузір”ям [3:52].
Характерною особливістю поетичного мовлення Симоненка є метафоризація не окремих лексем, а словосполучень, ширшого контексту. Проте це не є згущенням метафоризованих слів, а новою, власне авторською семантико-поетичною якістю. Наприклад: “затис я в жмені божевільний атом” [3:76],”каміння клацало зубами в жорнах”[3:13], “зелений подих теплої пшениці” [3:19], “вітри на перепутті загриміли цепом” [3:38], “впало сонце в вечірню куряву, тиша виповзла за село” [3:110].
У Василя Симоненка ми знаходимо інослов’янські антропоніми, які інтенсивно увиразнюють українське художнє мовлення, надають йому глибокої значущості, небуденності. Ці емоційно-експресивні відтінки, семантичні нашарування зумовлені соціально-історичними обставинами. У поета такі антропоніми набувають експресивності, коли вони виконують роль метафоричних узагальнень (у множинній формі): “Вставали Коперники і Джорджоне, Шевченко підводив могутнє чоло…” [3:61]; “Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій!”[3:64].
Поетові завжди були властиві любов і повага до поетичної мови, до слова, висока елегантність, культура, зокрема строга й звичайна грамотність вірша, естетична відповідальність за репутацію свого”поетичного цеху”. Симоненко часто вдається до слів, які з стилістичного боку мають відтінок небуденності, добірності. Особливої експресивності вони набувають тоді, коли стоять біля емоційних епітетів: Білі-білі конвалії милі,
Перли радості у траві [3:131].
Я – твій ровесник, пролісок надії,
Розтоптаний жорстокістю нікчем,
Я – син краси і голубої мрії,
Я – автор ненаписаних поем [3:143].
Церковнослов’янізми в міру своєї невживаності в загальній мові в творах поета є емоційно насиченими. Я воскрес, щоб із вами жити
Під шаленством весняних злив [3:42].
Хай сичать образи – все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено [3:96].
***
Творчій манері Василя Симоненка властиве специфічне поєднання різних за значенням та експресивними нюансами лексем в одній строфі або навіть в одному рядку. Введення в контекст таких слів дає змогу глибше розкрити всю складність психічного світу людини. Хоч на щастя життя багате,
Але кожну людину ждуть
І печалі, і сум, і втрати,
І не можна їх обминуть [3:41].
...І я бажаю жить,
Відкрить на вікнах посірілі ставні,
З людьми сміятись, плакать і любить [3:181].
Іноді поет вдається до своєрідних протиставлень широких контекстів (строф), насичених полярними за значенням лексемами: Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза,
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста [3:83].
Емоційна лексика в поетичному мовленні В.Симоненка відіграє надзвичайно важливу роль. Вона служить і засобом передачі різних відтінків почуття, думки, ставлення до зображуваної дійсності. Список використаної літератури 1. Див. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972.-180 с.; Дей О.І. Поетика української народної пісні. – К., 1978. – 252 с.; Єрмоленко С.Я. Естетична природа слова в народній пісні // Укр. мова і література в школі. – 1976. – №7. – С. 34 – 45; Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1978. – 376 с.; Пилинський М.М. Мовна культура і стиль. - К.,1976. – 288 с.; Русанівський В.М. Естетика художнього слова // Культура слова, вип. 11. – К., 1976. – С. 5 – 17 ; Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. – К., 1984. – 167 с.
2. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. – 1955.-№1. – С. 60-87.
3. Василь Симоненко. Поезії. – К., 1966. – 206 с.
4. Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов //Мовознавство. Т. 4. – К., 1947.
5. Див. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. – К., 1984. – 167 с.
6. Василь Симоненко. Лебеді материнства. – К., 1981. – 342 с. Матеріал надійшов до редакції 19.02.99. Власенко В.В Эмоционально-экспрессивная лексика в поэтической речи Василя Симоненко.
Сделана попытка проанализировать эмоционально-экспрессивную лексику поэзии В.Симоненко, представить её основные семантические группы и языковые средства выражения экспрессивности. Vlasenko V.V. Emotional-expressive vocabulary in Vasyl Symonenko’s poetic language.
This is an attempt to analyze the emotional-expressive vocabulary of V. Symonenko’s poetry, to present its main semantic groups and language means used to express emotionality. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
