| Зрушення стабільності водного балансу у ставковиків підданих дії хлорида цинку |
|
УДК 594.38:595.122:591.5 О.О. Колесник, Зрушення стабільності водного балансу у ставковиків підданих дії хлорида цинку Досліджено вплив розчинів хлориду цинку (2, 10, 18 мг/л) на водний баланс ставковиків озерних в нормі і інвазованих трематодами. Вміст води в м’якому тілі ставковика озерного Lymnaea stagnalis (Linné, 1758) становить 70,9±0,6 %. Вже один цей факт говорить про велику значимість води в життєдіяльності цих тварин. Одначе для нормального життя молюсків провідне значення має не тільки наявність певної кількості води в їх тілі, але й стабільність водного балансу, вкрай необхідна для підтримання гомеостазу їх внутрішнього середовища на оптимальному рівні.В умовах зростаючого з дня на день забруднення водного середовища неочищеними або недостатньо очищеними стічними водами промислових підприємств (металообробних, машинобудівних, сталеплавильних, гальванічних, хімічних, інструментальних та ін.), рудничними та шахтними водами збільшується забруднення їх йонами важких металів. Щодо гідробіонтів, усі вони є дуже небезпечними полютантами, оскільки, потрапляючи до організму, утворюють стійкі комплекти з біологічно важливими сполуками білкової природи (ферменти, гормони та ін.), котрі втрачають при цьому притаманні їм властивості. Це супроводжується порушеннями різних фізіолого-біохімічних процесів, які призводять до зниження життєздатності тварин, а у важких випадках – до їх загибелі. Серед йонів важких металів одним з найпоширеніших є Zn2+. Його розчинну у воді сіль (хлорид цинку) ми й обрали для проведення дослідів. Матеріалом для них послужили 235 екз. L. stagnalis (155 незаражених і 79 заражених партенітами та личинками трематоди Echinoparyphium aconiatum (Dietz)), зібраних вручну у червні-липні 2000р. в ставку (басейн р. Кам’янка, Житомир). Відомості про масу тіла використаних у дослідах тварин можна знайти в таблицях 1 і 2. Таблиця 1. Загальна маса (мг) тіла піддослідних Lymnaea stagnalis
Таблиця. 2. Маса (мг) м’якого тіла піддослідних Lymnaea stagnalis
Розчини токсикантів готували на дехлорованій відстоюванням (24 год) водопровідній воді. Використано три концентрації – 2, 10, 18 мг/л хлорида цинку. Експозиція становила 48 год. Через 24 год розчини замінювали свіжевиготовленими. Тварин, вилучених з токсичного середовища по завершенні гострого досліду, обсушували фільтрувальним папером і зважували на технічних терезах (Т-100) з точністю до 1 мг. Потім звільняли їх тіло від черепашки, намагаючись не ушкодити при цьому вісцерального мішка, і встановлювали його масу. Пізніше отримували гемолімфу методом прямого знекровлювання та за допомогою діабетичного шприца вимірювали її об’єм. Далі зі шматочка гепатопанкреаса виготовляли тимчасовий мікропрепарат і досліджували його під мікроскопом (МБР) для реєстрації наявності чи відсутності партеніт і личинок трематод, видову приналежність яких встановлювали на живому матеріалі. Цифрові результати експериментів оброблено варіаційно-статистичними методам за Лакіним [1]. У дослідах використано тварин однієї і тієї ж генерації, тобто однакового віку. Аналіз матеріалів, наведених у таблицях 1 і 2, свідчить про те, що як загальна маса, так і маса м’якого тіла у заражених паразитами тварин статистично вірогідна більша (Р більше 99,9 %), ніж у незаражених особин. Це – підтвердження явища, названого гігантизмом і описаного раніше щодо інших видів молюсків [2]. При 2 мг/л хлорида цинку (1 ГДК по Zn2+) у воді та 48-годинній його дії на молюсків маса м’якого тіла усіх піддослідних тварин не зазнає статистично вірогідних змін. Отже, за цих умов робота систем, які забезпечують стабільність водного балансу ставковиків, не порушується. Це стосується як не інвазованих молюсків, так і уражених трематодами. А це означає, що за обговорюваним показником санітарно-гігієнічна норма ГДК, прийнята зараз для Zn2+ – 1 мг/л, не є для них шкідливою. В середовищі, що містить 10 мг/л токсиканта (5 ГДК по Zn2+), спостерігається зростання негативного водного балансу (на 9 % проти норми) у вільних від паразитів ставковиків. Натомість у інвазованих особин значення вищезазначеного токсиканта зростає тільки на 6 %. Відомо, що зрушення водного балансу у межах до 10 % є сумісними із життям [3]. При 18 мг/л хлорида цинку в середовищі (9 ГДК по Zn2+) у неінвазованих ставковиків інтенсивно відбувається гідратація, що призводить до появи у них позитивного водного балансу. Маса м’якого тіла у них зростає на 15 % проти норми. Натомість у інвазованих тварин продовжується подальше зневоднення: маса м’якого тіла їх зменшується проти норми на 14,4 %, що свідчить про яскраво виражений негативний водний баланс. Отже, при найвищій із використаних у наших дослідах концентрацій у незаражених ставковиків спостерігається статистичне вірогідно (Р більше 99,9 %) порушення водного балансу діаметрально протилежного характеру. Обидва вони вкрай небезпечні для тварин. Але все ж таки, котрий із них можна вважати менш шкідливим для молюсків за умов перебування їх у токсичному середовищі? І чому за однакових інших умов (затруєння середовища хлоридом цинку в концентрації 18 мг/л) у незаражених молюсків має місце позитивний, а у заражених – негативний водний баланс? Відомо [3], що обводнення тканин до певного рівня (коли вміст води в організмі молюсків досягає 85-86 % від їх загальної маси) є захисно-пристосувальною реакцією. Вона сприяє посиленому надходженню кисню в клітини та інтенсифікації дихання. Крім того, накопичення води в організмі при впливі на них токсикантів має значення для детоксикації, оскільки відбувається розведення нею токсичних речовин [5]. Отже, незаражені ставковики при 18 мг/л хлорида цинку у воді спроможні стимулювати надходження води в їх організм. Зневоднення молюсків у будь-яких випадках виявляється для них небезпечно шкідливим. У інвазованих трематодами тварин при максимальній застосованій нами в дослідах концентрації токсиканта (18 мг/л) через вплив паразитарного чинника розладнуються захисно-пристосувальні механізми, порушується водний обмін у бік розвитку негативного водного балансу. Слід наголосити на тому, що зрушення останнього торкаються лише м’якого тіла ставковиків, але не їх гемолімфи (Табл. 3.). Таблиця 3. Об’єм гемолімфи (мл) піддослідних Lymnaea stagnalis
Це свідчить про той факт, що на фоні зазначених вище зрушень водного балансу загальний об’єм гемолімфи у всіх без виключення, піддослідних тварин залишається на рівні норми. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Лакин Г.Ф. Биометрия. – М.: Высш.шк., 1973. – 343с. Матеріал надійшов до редакції:21.08.01. Колесник О.А. Сайкин М.Б. Нарушения стабильности водного баланса у прудовиков, подверженных воздействию хлоридом цинка. Kolesnik O.I., Sajkin M.B. Breach of the stability of the water balance of Lymnaea stagnalis under the influence of the zinc chlorid. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| < Попередня | Наступна > |
|---|
