|
4.3. Правовий і соціальний захист працівників митних органів Для забезпечення нормального функціонування та підтримання свого авторитету держава захищає у правовому, матеріальному і моральному відношенні своїх службовців. Правовий і соціальний захист працівника митних органів передбачено у Митному кодексі України, законах “Про державну службу”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, Положенні про проходження служби в митних органах та інших нормативних документах. Працівники митних органів є представниками державного органу, діють тільки відповідно до вимог чинного законодавства та наказів свого керівництва. Ніхто, за винятком уповноважених службових осіб, не має права втручатися в законну діяльність працівника митних органів. Таке втручання тягне за собою відповідальність за законами України.
Закон гарантує захист життя, честі, гідності, майна працівника митних органів і членів їхніх сімей від злочинних посягань та інших неправомірних дій.
Непокора законному розпорядженню працівника митного органу при виконанні ним службових повноважень тягне за собою накладання штрафу на громадян і службових осіб. Образа працівника, погроза, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень тягнуть за собою накладання штрафу, адміністративний арешт до 15 діб, якщо вчинене не містить ознаки відповідного злочину.
Справи про ці правопорушення, передбачені cт. 158—160 Митного кодексу України, на підставі протоколів, складених службовими особами митних органів, розглядаються районним (міським) народним судом або суддею по адміністративному і виконавчому провадженню відповідно до законодавства України про адміністративне правопорушення. Якщо дії містять ознаки злочину, то вони підпадають під юрисдикцію кримінального закону.
Соціальні та матеріальні гарантії працівників митних органів закріплені законодавчо. Їх соціальний захист, передбачений ст. 162 та 163 Митного кодексу. На захист соціальних гарантій і стимулювання чесної праці 25 грудня 1995 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про упорядкування оплати праці працівникам апарату органів державної виконавчої влади, прокуратури, суддів, митної служби та інших органів”. Відповідно до цієї Постанови Голова Держмитслужби видав наказ “Про підвищення заробітної плати працівникам митної системи” (28 грудня 1995 р.).
Заробітна плата працівників митних органів, що мають персональні звання, складається із посадового окладу, надбавки за персональне звання, вислугу років, учену ступінь (звання) та знання іноземних мов. Надається щорічна відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку та у зворотному напрямку. Держава гарантує працівникам митних органів соціальний захист також у вигляді обов’язкового державного страхування на суму 10-річного грошового утримання за останньою посадою.
У разі каліцтва, заподіяного працівнику митних органів під час виконання службових обов’язків, та інвалідності у період проходження служби або не пізніше 3-х місяців після звільнення зі служби чи захворювання, нещасного випадку в період служби йому виплачується одноразова матеріальна допомога у розмірі 3—5-річного грошового утримання за останньою посадою та призначається пенсія по інвалідності: 1-ша група — п’ятирічного, 2-га — чотирирічного, 3-тя — трирічного грошового утримання.
Законодавчо визначено, але на практиці ще не застосовуються, засоби фізичного захисту працівників митних органів — вогнепальна та спеціальна зброя.
Працівники митних органів перебувають в обов’язковому порядку під медичним контролем. Лікування в стаціонарних медичних закладах здійснюється за рахунок Держмитслужби.
Важливими аспектами соціального захисту співробітників митних органів та установ є визначений у законодавстві України, та зокрема в Митному кодексі, порядок присвоєння персональних звань і перепідготовки, підвищення їх кваліфікаційного рівня.
Прийняття на службу до митних органів, просування по службі посадових осіб, стимулювання їх праці провадиться відповідно до займаних ними посад, рівня освіти, особистих показників у роботі тощо.
Посадові особи митних органів проходять атестацію, порядок якої визначається головою Державної митної служби України. Їм присвоюють персональні звання відповідно до займаних посад і визначених строків вислуги у кожному званні.
Встановлюються такі персональні звання митної служби:
дійсний державний радник митної служби;
державний радник митної служби 1 рангу;
державний радник митної служби 2 рангу;
державний радник митної служби 3 рангу;
радник митної служби 1 рангу;
радник митної служби 2 рангу;
радник митної служби 3 рангу;
інспектор митної служби 1 рангу;
інспектор митної служби 2 рангу;
інспектор митної служби 3 рангу;
старший прапорщик митної служби;
прапорщик митної служби;
старшина митної служби;
курсант.
Персональне звання дійсного державного радника митної служби України присвоюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Персональні звання державного радника митної служби 1, 2, 3 рангів присвоюються Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної митної служби України. Інші персональні звання присвоюються Головою Державної митної служби України у порядку, що визначається Державною митною службою України. Положення про присвоєння персональних звань посадовим особам митних органів затверджується Головою Державної митної служби України.
Посадові особи митних органів носять єдиний формений одяг з відповідними знаками розрізнення, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння — Державною митною службою України. Формений одяг видається безплатно.
На службу до митних органів приймаються на добровільній договірній основі громадяни України, що досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати покладені на митні органи завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком до шести місяців.
Посадові особи митних органів, визнані за вироком суду, що набрав законної сили, винними у вчиненні злочину, звільняються зі служби в митних органах.
За роки незалежності в Україні сформована система навчальних закладів, які готують кваліфіковані кадри для потреб митної справи. Ця система, починаючи з 1991 р., змінюється і вдосконалюється. Зокрема, були створені, а потім закриті всі регіональні центри підготовки митних працівників, окрім Київського.
Система навчальних закладів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Державної митної служби України складається з:
1) Академії митної служби України;
2) центрів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (станом на 2000 р. вони залишилися у Києві та Хмельницькому).
Система підготовки і перепідготовки кадрів забезпечує:
- підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;
- підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;
- перепідготовку працівників митних органів;
- підвищення кваліфікації працівників митних органів;
- стажування;
- самостійне навчання в митних органах.
Державна митна служба України здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митних органів за окремими напрямами діяльності також у вищих навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади за державним контрактом.
Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації встановлюються Державною митною службою України за погодженням з Міністерством освіти і науки України виходячи з потреб митних органів і вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
