Studentam.net.ua

2. Камчатські експедиції в Росії

   Перша Камчатська експедиція. У XVIII ст. Росія стала морською державою, розвивалась промисловість, судноплавство та ін. Петро І наказав спорядити експедицію, головне завдання якої шукати де Азія зійшлась з Америкою і нанести все на карту. Тобто розвідувався морський шлях з Північного Льодовитого океану в Китай та Індію. На чолі експедиції був поставлений Вітус Берінг капітан першого рангу. Ця перша Камчатська експедиція вирушила з Петербурга у 1725 р. у складі 70 чол. через Сибір до Охотська. Там перезимувавши, влітку 1727 р. експедиція перебазувалась у Нижнє-Камчатськ, де побудували бот "Св.Гавриїл" і на ньому влітку 1728 р. вийшли в море, взявши курс на північ. Пливли вздовж берегів і на 67⁰18^' пн. ш. втратили з виду землю, тобто не бачили ні американського ні азіатського берега. Звідси повернули назад і влітку 1729 р. Берінг спробував досягти американського берега, але через непогоду повернув назад, обігнув з півдня Камчатку і повернувся до Охотська. Через 7 місяців Берінг прибув до Петербурга так і не виконавши основного завдання (рис. 29).
   В 1733 р. уряд призначає В.Берінга керівником Другої Камчатської експедиції – грандіозного заходу равіть за теперішніми масштабами. Це ціла епоха в історії географічних відкриттів взагалі. У складанні плану 2-ї Камчатської експедиції брали участь Сенат, Академія наук, Адміралтейств-колегія. Помічником Берінга був призначений О.І.Чиріков, один з кращих капітанів свого часу. Від Академії наук для роботи в експедиції були відряджені Г.Ф.Міллер, І.Г.Гмелін, Г.Стеллер, А.Д.Красильніков та ін.
   Декілька загонів повинні були нанести на карту північні береги Росії від Печори до крайнього північного сходу і по можливості до Камчатки. Роботу всієї експедиції планували закінчити через 6 років. Група вчених експедиції називалась "академічним загоном", який повинен був досліджувати внутрішні райони Сибіру. Хоча Берінг вважався номінально керівником всієї експедиції, але фактично коли він перейшов в Охотськ, йму були підпорядковані лише два загони (його і Шпанберга), а північні загони працювали самостійно.
   До кінця другого року передовий загін прибув до Охотська і почав будувати судна. Петербург квапив Берінга і йому довелось з Охотська перебазуватись на Камчатку, де і зазимували у зручній бухті, яку назвали Петропавловська: на честь двох суден експедиції "Св.Петра" і "Св.Павла".
   Влітку 1741 р. Берінг і Чіріков вийшли до берегів Америки. Кожен з них командував окремим судном. З липня по кінець серпня Берінг крейсерував поблизу Аляски, відкрив кілька островів, але несприятливі погодні умови і цинга змусили командора повернути на Камчатку. На початку листопада підійшли до гористої землі, де і вирішили зупинитись, вважаючи, що це Камчатка. Почалась цинга, багато матросів і сам Берінг померло (1741 р.). Після смерті Берінга рештки команди перезимували на острові і влітку 1742 р. добрались до Камчатки.
   Цю групу островів пізніше назвали Командорськими в честь капітан-командора. Море, відкрите Дежньовим і Поповим, і по якому Берінг мало плавав, було назване Берінговим, а протока, якою вперше також пройшов Дежньов і Попов, названа Берінговою.
   Чіріков після того, як у червні 1741 р. їх кораблі з Берінгом розійшлись в тумані, поплив на схід і через деякий час побачив американську землю. Втративши 15 чол. Чіріков повернув назад і в жовтні 1741 р. повернувся до Петропавловська.
   В 1738 р. загін Шпанберга на 3-х суднах вийшов з Охотська на південь до Японських островів. За 4 роки експедиція відкрила шлях до Японії, нанесла на карту гірлянду Курильских островів від Камчатки до о.Хоккайдо, побережжя Охотського моря, східний берег Сахаліну і частину північної Японії.
   Загони Великої Північної експедиції (ІІ Камчатської) мали завдання дослідити природу північних окраїн Росії і з'ясувати чи можна плавати по Північному морю на схід. Для цього було організовано 4 загони.
   Перший загін досліджував шлях навколо півострова Ямал під керівництвом Муравйова, а пізніше С.Г.Малигіна. Влітку вони пройшли протокою Малигіна між Ямалом і о.Білим, ввійшли в гирло Обі. Скуратов в 1738-39 рр. пройшов той же шлях у зворотному нап­рямі, зазимувавши на р.Карі. Повернувшись у 1740 р. до Петербурга, він склав першу відносно точну карту пройденого маршруту.
   Другий загін мав завдання вести дослідження від Обі до Єнісею і півострова Таймир. Керував загоном Д.Л.Овцин. Влітку 1734 р. він спустився від Тобольська вниз по Іртишу і Обі, обстежив Обську губу до 70⁰ пн.ш. Після кількох спроб влітку 1737 р. дослідники пройшли в Карське море до 74⁰ пн.ш. і повернули на південний схід, обігнули Гиданський півострів ввійшли в Єнісейську затоку і в кінці серпня підійшли до гирла Єнісею. Там зазимували і влітку піднялись до Єнісейська, а звідти рушили до Петербурга.
   ІІІ загін обстежував береги Таймира. В його задачу входило описати побережжя на захід від гирла Лени. Начальник експедиції В.Прончищев взяв з собою в експедицію з Якутська молоду дружину і влітку 1735 р. вийшов у море та зазимував у гирлі р.Оленька. Навесні і влітку 1736 р. він пройшов вздовж берега на захід до гирла Анабара і на північ до 77°29' пн.ш. В морі Прончищев помер від цинги і експедицію очолила його дружина, яка восени також померла. Судно далі вів С.І.Челюскін і влітку 1737 р. вони повер­нулись до Якутська. Начальником загону був призначений Х.П.Лап­тєв і влітку 1739 р. він вийшов у море і поплив вздовж берега Таймиру на північ. Під час зимівлі в пониззі Хатанги 1739-1740 рр. він ввів у раціон сиру морожену рибу, що і врятувало загін від цинги. Влітку Х.Лаптєв пройшов вздовж берега до 75°26' пн.ш., але був затертий крижинами і повернув назад на Хатангу. Нвесні Х.Лаптєв пересік півострів на собаках до оз.Таймир, по долині р.Таймири дійшов до її гирла. Там зустрівся з Челюскіним і обидва повернулись до гирла р.Пясини, звідки влітку 1741 загін перебрався в Туруханськ. Залишилось з'ясувати, де закінчується на півночі Таймир. Це питання вирішив С.І.Челюскін у 1742 р., який описав весь східний берег Тай­мира до "східно-північного мису" – тепер м.Челюскін (77⁰ 43' пн.ш.). Челюскін переконався, що звідси берег повертає на південний захід.
   IV загін мав завдання дослідити північні береги Азії на схід від Лєни до протоки, що веде в Тихий океан, якщо вона існує. В липні 1735 р. з Якутська на боті загін спустився по Лєні до моря і повернув на схід. Зазимувавши в губі Буорхая, де померли 35 чоловік, влітку 1736 р., коли начальником експедиції був призначений Д.Я.Лаптєв, намагались просунутись далі на схід. Лише в 1739 р. вони зуміли доплисти до гирла р.Індігірки, а влітку 1740 р. – до Колими. Зазимувавши в Н.Колимську у 1741 р. після невдалої спроби обігнути мис, перебрались на собаках і оленях по В.Анюю до Анадиря і описали його до гирла. Звідти Лаптєв у 1743 р. через Якутськ відправився до Петербурга.
   Внаслідок робіт ІІ Камчатської експедиції були відкриті береги Аляски, Алеутські і Командорські острови, описане і частково закартоване майже все побережжя Північного Льодовитого океану до Колими на сході, а також частково береги Курільських островів, північної Японії.
   Академія наук послідовно відряджала в експедицію вчених Г.Ф.Міллера, І.Г.Гамеліна, Г.В.Стеллера і на допомогу їм 5 студентів, серед яких був С.П.Крашенінніков. Стеллер першим провів природнонаукові спостереження на берегах Північно-Західної Америки, на острові Берінга, на Камчатці. Він вперше описав морську (Стеллерову) корову, винищену промисловиками до кінця XVIII ст.
   С.Крашенінніков проводив детальні і різносторонні дослідження на Камчатці і в 1751 р. закінчив свою монументальну працю "Описание земли Камчатки", що не втратила свого значення і понині. Прфесор І.Г.Гмелін на матеріалах експедицій написав "Flora sibirica" де описав природу Західного і Східного Сибіру. На початку 1720 р. астрономічні, топографічні, експедиційні картографічні і статистичні роботи очолив І.Кирилов. Він задумав скласти 3-томний "Атлас Всероссийской Империи" по 120 карт в кожному томі. На період з 1726 по 1734 рр. було виготовлено 30 карт. Перевод Кирилова в Приуралля в 1734 р. і смерть через три роки не дали йому можливості здійснити проект цілком. На картах Кирилова поміщено багато економічних об'єктів, текст містив короткі економіко-географічні характеристики різних місцевостей. Крім того в 1734 р. Кирилов надрукував генеральну карту Росії, яка неодноразово перевидавалась і була широко відома за рубежем.
   У 1739 р. при Академії був заснований Географічний департамент, який мав завдання дати генеральну карту і атлас Росії. І в 1745 р. Академія випустила на російській і латинській мовах "Атлас" із 19 спеціальних карт, які опирались на 62 астрономічні пункти і були складені в конічній проекції Деліля. Звичайно були в атласі і недоліки і вже через деякий час Академія поставила завдання видати "Новий великий атлас Російської Імперії", де були б виправлені помилки старого. Але справа посувалась повільно, була складена карта відкриттів росіян в східних морях, опубліковані карти Камчатки і Курильських островів.
   Географічний кругозір людей на той час значно розширився. Вже були відомі в основних рисах всі материки, крім Антарктиди, а деякі внутрішні частини материків посилено досліджувались різного роду експедиціями. Появились спеціальні праці з гідрології, метеорології, рельєфу і надр та ін.