|
4. Роль географії в суспільстві Матеріальне виробництво вимагає від географії розробляти питання не тільки охорони і раціонального використання природних ресурсів, але і відновлення природи. Зусилля географів повинні спрямовуватись на те, щоб давати рекомендації плановим і господарським організаціям щодо раціонального природокористування. У сучасній географії розвивається кілька напрямків в тому числі меліоративна, рекреаційна, медична, географія Світового океану. Широкого розвитку набуло прогнозування особливо за рубежем. Так американський вчений Янч у своїй книзі наводить до 200 методів прогнозування. В багатьох вузах читається курс географічного прогнозування на різних рівнях, але питання комплексного прогнозування ще не розроблені. Географічний прогноз як ціле ставить завдання: науково визначити які будуть у перспективі геосистеми тобто як у просторово-часових системах різних груп країн, конкретних районів, міст, ландшафтів складається взаємодія природи та господарської діяльності суспільства (Ю.Г.Саушкін,1980). Географічний прогноз це частина соціально-економічних прогнозів.
Географія виступає як природнича і суспільна наука. В останньому випадку вона розкриває суть взаємозв'язків суспільства і природи, їх взаємовпливу, що проявляється у розміщенні продуктивних сил.
Сучасне виробництво не може обійтись без географічних знань. Бо матеріальне виробництво порушує природні системи, природну рівновагу. Географія повинна прогнозувати можливі зміни, спричинені виробництвом.
Існує ряд соціальних проблем, що потребують свого вирішення. Одна з них – це велика хвиля урбанізації, що охопила всі країни. Ця хвиля рухається все швидше, виснажуючи віддалені райони. Інша проблема пов'язана з можливостями природних ресурсів задовольнити потреби населення, чисельність якого весь час зростає. Відчувається значний розрив між науковими знаннями та їх застосуванням у землеробстві та водному господарстві.
Звичайно у географів немає вичерпних відповідей на ці питання, але вони вносять помітний вклад в їх розв'язання. І як відмічає американський географ Г.Уайт (1990) сфера застосування наслідків географічних досліджень у державній політиці постійно зростає. Необхідне чітке розуміння того, яким чином технології, суспільний устрій та інші соціальні структури впливають на характер використання природних ресурсів. Найближчим завданням є розширення сфери застосування наслідків географічних досліджень під час формування державної політики.
Особливого значення набувають питання ефективних міжнародних границь і раціонального впорядкування процесів керування природними ресурсами.
На жаль небагато географів енергійно втручаються в коло проблем, таких, як поганий стан міського середовища, регіонального планування, керування ресурсами і злидні.
Академік І.П.Герасимов ввів у наукову літературу вислів "конструктивна географія", тобто науку про цілеспрямоване керування і перетворення природи, що необхідно для дальшого існування суспільства. Розвиток природних процесів спрямовується людиною в бажаному напрямі і до бажаного результату.
Рекреаційна географія – це наука про територіальні системи відпочинку (і санаторного лікування) людей. Такі системи відрізняються між собою рядом показників (як природних так і господарських і соціально-культурних). Вивчення рекреаційних систем та наукове планування відпочинку має важливе державне значення.
Не менш важливо, щоб досягнення географічної науки знайшли відображення і в шкільному курсі географії. В цьому курсі необхідно застосовувати системний аналіз, більше уваги звертати на функціональні зв’язки в системах, скорочувати механічне заучування, знайомити з прогностикою.
Сучасний вчитель географії повинен не тільки глибоко знати свій предмет, але розбиратись також в суміжних з географією науках – психології, біології, історії та ін.
Географічні знання необхідно широко пропагувати серед населення (телебачення, кіно, радіо, література). ЛІТЕРАТУРА 1. Жекулин В.С. Введение в географию.- Л. Изд. ЛГУ,1989. Гл. 2.
2. Геренчук К.И. и др. Общее землеведение. – М.: Высш. шк., 1984.
3. Мир географии. – Редколлегия. – М.: Мысль, 1984. – с.6-78.
4. Мильков Ф.Н. Общее землеведение. – М.: Высш. шк., 1990.
5. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем и будущем. – М.: Просвещение, 1980.
6. Уайт Г. География, ресурсы и окружающая среда. – М.: Прогресс, 1990. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
