Studentam.net.ua

УДК 594.1.5:576.316.2

Р.К.Мельниченко

КАРІОТИПИ UNIO PICTORUM ТА U.CONUS (MOLLUSCA, BIVALVIA, UNIONIDAE)

   Молюски родини Unionidae (перлівницеві) широко розповсюджені у водоймах земної кулі. В прісноводних екосистемах вони складають значну частину біомаси бентосних тварин, пов`язані різноманітними трофічними, форичними, топічними зв’ язками з іншими гідробіонтами, беруть участь у процесах самоочищення природних вод.
   Сучасна систематика молюсків традиційно користується порівняльно-морфологічним методом, в основі якого лежить використання таких ознак, як розміри, форма, товщина та забарвлення черепашки, особливості лігаменту, верхівкої скульптури, замка, відтисків м`язів тощо. Однак для вирішення ряду проблем, пов`язаних із дослідженням еволюційних процесів, механізмів видоутворення, репродуктивної ізоляції та гібридизації між окремими формами, уточненням систематичного положення організмів, спеціалісти дедалі частіше використовують як таксономічну ознаку каріотип тварин.
   Родина Unionidae, як і весь клас Bivalvia, вивчена каріологами вельми недостатньо. Досліджено на наш час чотири види перлівницевих - U.pictorum, Anodonta anatina [1], U.pictorum, U.tumidus, Crassiana crassa [2]. Однак систематика Unionidae в останні два десятиліття зазнала радикального перегляду [3:4], а автори цитованих вище робіт, як видно з назв видових таксонів, дотримувались застарілих поглядів на класифікацію цієї родини і мали справу зі збірними видами. Згідно з ревізією перлівницевих, здійсненою останніми зі згаданих авторів, раніше збірний вид U.pictorum поділений на U.pictorum, U.rostratus, U.limosus, U.muelleri, а вид U.tumidus - на U.tumidus та U.conus. Проте деякі дослідники, котрі як критерій виду використовували особливості міогенів, вважають неможливою таку диференціацію [5]. Виходячи з вищезгаданого, гадаємо, що є доцільним вивчення каріотипів перлівницевих фауни України.
   Матеріал і методика. Матеріалом для дослідження послужили 18 екз. U.pictorum та 16 екз. U.conus, зібраних у червні-серпні 1997 р. в р.Тетерів на околицях Житомира (гідропарк, с.Тетерівка). Придатними для вивчення каріотипів виявились матеріали, одержані від десяти особин U.pictorum та восьми U.conus. Препарати готували і фарбували відповідно до методик, що використовуються в каріосистематиці хребетних [6] та молюсків [7] з деякими модифікаціями (вводили 0,05%-ний розчин колхіцину на 16-20 год, збільшили час гіпотонії до 60-70 хв, фіксували сумішшю етанолу та льодяної оцтової кислоти (3:1) без центрифугування, не проводили обробку в соляній кислоті). Пошук та аналіз метафазних пластинок здійснювали при збільшенні 200 (об.20, ок.10) та 900 (об.90, ок.10) на мікроскопі "Біолам Д-12". Метафазні пластинки із вдалим розташуванням хромосом та середнім ступенем спіралізації фотографували (плівка "Мікрат 300") за допомогою фотонасадки МФН-12У4.2. Довжину плеч хромосом вимірювали на отриманих фотографіях штангенциркулем. Класифікацію хромосом здійснювали згідно з номенклатурою Левана зі співавторами [8].
   Результати і обговорення. Диплоїдний набір U.pictorum включає 38 хромосом (2n=38). Модальне число хромосом виявлено у 49,7% метафазних пластинок. Каріотип представлений 13-ма парами мета- (m), чотирма парами субмета- (sm) та двома парами субтелоцентриків (st), що рівномірно зменшуються в довжині. Лише перша пара хромосом має статистично достовірні відмінності, її абсолютна довжина в 1,3-2,2 рази більша від інших хромосом. Кількісні співвідношення між хромосомами з різною морфологією дещо змінюються в залежності від їх ступеня спіралізації, проте всі вони двоплечі. Основне число NF=76.
   Диплоїдний набір U.conus з 38-ма хромосомами (2n=38) виявлений нами у 55,9% метафазних пластинках. Каріотип представлений хромосомами чотирьох морфологічних типів, що утворюють рівномірно зменшуваний ряд. Серед хромосом 11 пар мета- (m), 7 пар субмета- (sm), субтело - (st) і пара акроцентриків (t).
   Співвідношення між мета-, субмета- та субтелоцентричними хромосомами може дещо змінюватись у залежності від ступеня їх спіралізації, проте завжди в каріотипі присутні різко нерівноплечі хромосоми. Основне число NF=74. Отже, незважаючи на однакове число хромосом в каріотипах обох видів, вони відрізняються своєю морфологією. Вважаємо доцільним використання каріотипу як допоміжної таксономічної ознаки в сукупності з іншими методами систематики тварин для розмежування U.pictorum та U.conus.

ЛІТЕРАТУРА