|
Аналіз професійної діяльності Вивчення трудової діяльності, як правило, починається з методу професіографії. Професіографія - це описування конкретної професії, яке відображає мету й завдання даного виду праці, умови й організацію виконання окремих етапів і всієї роботи в цілому, а також психофізіологічну характеристику (В.М. Зараковський, 1966). В професіограму включається психофізіограма як складова частина, котра є результатом психофізіологічного аналізу структури професійної діяльності й відображає ті психологічні, фізіологічні функції чи якості людини, які забезпечують успішне виконання професійних навичок та умінь.
Для вивчення професійної діяльності будь-якого спеціаліста, як вважають З.П. Загрядський, З.К. Сулимо-Самуйлло (1976), можливо використовувати такі методичні прийоми:
1. Вивчення офіційних документів (інструкцій, нормативів, керівних документів). З документів одержуємо інформацію про характер, зміст, організацію професійної діяльності, обладнання системи управління, особливості умов середовища, а також особисті якості спеціалістів та їх взаємодію в системі "спеціаліст-техніка-середовище". При цьому виділяються найбільш важливі операції (пов'язані з дефіцитом часу, аварійною загрозою) й орієнтовно оцінюється психофізіологічна суть виконання їх спеціалістами.
2. Інженерно-психологічне обстеження обладнання (поста, пункту, пульта управління). Сюди відноситься збирання відомостей про робоче місце, про призначення й конструктивні особливості основних систем, їх характеристика й відповідність принципам та інженерно-психологічним вимогам до конструювання (доступність, зони досягнення, огляду і т.д.).
3. Спостереження за ходом робочого процесу й поведінкою спеціаліста з метою більш точного описування об'єктивних сторін роботи й трудової поведінки спеціалістів. При спостереженні враховується інформація, що поступає й канали її руху; часова характеристика роботи (безперервна, дискретна і т.д.); завантаженість аналізаторів, їх взаємодія, провідний аналізатор; функціональна завантаженість опорно-рухового апарату; дані про функції центральної нервової системи; психічна діяльність спеціаліста й ступінь нервово-психічної (емоційної) напруженості. Спостереження проводиться за графічною схемою алгоритму найбільш важливих операцій.
4. Бесіда із спеціалістами з метою отримання додаткової інформації з особливостей професійної діяльності й суб'єктивне їх відображення. Головне завдання невимушеної бесіди - отримання суб'єктивної характеристики даного виду діяльності, а не вивчення особистості спеціаліста.
5. "Думання уголос" як звіт спеціаліста, професійна діяльність якого пов'язана з процесом мислення. Для реєстрації застосовується магнітофон.
6. Анкетування і експертна оцінка. Анкетування спеціалістів -це отримання письмових відповідей на поставлені запитання. Воно проводиться у вигляді вільної відповіді, коли спеціаліст може написати будь-яку відповідь в довільній формі, а також вибраної відповіді, коли після кожного запитання пропонується перелік можливих відповідей, з яких потрібно вибрати одну й підкреслити. Експертна оцінка включає анкетування найбільш досвідчених спеціалістів із застосуванням оцінок в балах.
7. Хронометраж тривалості виконання окремих робочих операцій з метою визначення структури діяльності (тривалості, частоти повторення операцій, інтенсивності робочого процесу, тривалості пауз). Методи вивчення різноманітні: від секундоміра до кіно, відеотехніки.
8. Вивчення трудових операцій, які складають специфіку професійної діяльності й характеризують їх тривалість і напруженість за допомогою таких методик:
а) реєстрація рухів очей спеціаліста за допомогою електроокографії (Камишев І.А., 1968);
б) реєстрація рухів органами керування (Зараковський В.М., 1966);
в) реєстрація мовних повідомлень з точною прив'язкою до часу з іншими організаціями та процесами. За характером мови (спектральний аналіз) можливо судити про ступінь емоційної напруги спеціаліста (Кримштейн А.Е.);
г) реєстрація показників деяких психофізіологічних функцій.
9. Аналіз помилок в роботі спеціаліста. Це відноситься в першу чергу до операторів, але при цілеспрямованій роботі можливі розробки такого аналізу для будь-якої спеціальності. Аналіз виявлених помилок здійснюється на основі їх класифікації (Зараковський В.М., Медведев В.І., 1971). Автори пропонують виділяти для спеціалістів-операторів такі помилки: сенсорні (пов'язані з неправильним сприйняттям інформації), логічні або евристичні (неправильно прийняте рішення), операційні (неправильна реалізація рішення).
10. Алгоритмічний аналіз професійної діяльності, який дає кількісну оцінку складності діяльності та емоційної, нервово-психічної напруги. Сутність методу полягає в розкладанні робочого циклу на якісно різні складові частини окремих операцій чи елементів, визначенні їх логічного зв'язку і порядку чергування (Зараковський В.М., 1966). Є декілька способів алгоритмічного описування робочого циклу, а саме:
а) словесне описування всіх робочих операцій в залежності від умов;
б) складання логічних схем алгоритму в символічній формі й заліку рядками, для чого розкладається робочий цикл на ряд елементарних операцій і виділяються умови, в яких ці операції проводяться, так, щоб всі вони йшли послідовно;
в) створення графічної схеми або кінематичного графіку, які дають наочне зображення всіх зв'язків та взаємодії в алгоритмі трудового процесу й необхідні для спостереження за реальною робочою діяльністю.
11. Гігієнічна оцінка факторів навколишнього середовища з метою виявлення причин тих чи інших змін професійно важливих психофізіологічних якостей, виявлення джерела перешкод або причин неспецифічної напруги в діяльності. Особливе місце має характеристика соціального середовища, для чого використовуються соціально-психологічні методи дослідження колективу (Паричін Р.С., 1965).
12. Експериментальні прийоми психофізіологічного аналізу професійної діяльності включають такі методи:
а) трудовий метод (Черноруцький М.В., 1962). Дослідник сам оволодіває професією, яку вивчає, а потім дає характеристику;
б) метод додаткових завдань (Дерев'янко С.А. з співавт., 1965). Він полягає в тому, що людині, яка працює, пропонується виконати додаткові завдання, що легко дозуються й по можливості входять в структуру професійної діяльності. По суті, додаткові завдання є професійно-функціональними пробами, що включаються до роботи спеціаліста;
в) ситуаційний експеримент, в якому штучно створюються ситуації, які в процесі професійної діяльності викликають стресові реакції (імітація аварійних ситуацій, покарання за помилки і т.д.).
13. Моделювання діяльності, коли передбачається вибір окремих складових частин робочого процесу для детального вивчення. Сюди належать всі методи аналізу професійної діяльності на моделюючих стендах (тренажери, імітатори, тахістоскопи).
Результати аналізу професійної діяльності того чи іншого спеціаліста доцільно внести у відповідний "Психофізіологічний формуляр спеціаліста", який включає такі розділи:
І. Загальні дані.
1. Найменування спеціаліста.
2. Освіта, класність, розряд.
3. Короткий опис суті діяльності.
4. Основні трудові операції.
5. Основні відомості про взаємовідносини з іншими спеціалістами (підлеглість, зв'язок в роботі, кількість інформації за одиницю часу, зміну, робочий цикл).
6. Головні санітарно-гігієнічні показники.
7. Головні психофізіологічні функції, які забезпечують ефективність професійної діяльності.
8. Санітарно-гігієнічні заходи забезпечення ефективної та безпечної професійної діяльності.
II. Режим праці та відпочинку.
1. Порядок чергувань і часові показники праці й відпочинку.
2. Час, передбачений нормативами для виконання основних операцій робочого циклу.
3. Характеристика робочого місця й основна робоча поза.
4. Вид і характер активного та пасивного відпочинку.
5. Чи достатній нормативний відпочинок для відновлення працездатності.
III. Обладнання робочого місця.
1. Сигнальні пристрої (спосіб подачі сигналу, фізичні параметри, показник звернення до пристрою за етапами роботи і за усім робочим циклом).
2. Маніпулятори (інженерно-психологічна характеристика, зони досягнення, необхідні фізичні зусилля).
3. Місця та зони підвищеної небезпеки.
4. Фактори, які можуть знизити рівень працездатності та безпеки (природні, технічні, медико-біологічні, соціально-психологічні).
Таким чином, вихідним пунктом вирішення теоретичних і практичних питань забезпечення ефективної та безпечної діяльності спеціаліста є психофізіологічний аналіз професійної діяльності. Він повинен проводитись послідовно, за схемою, з урахуванням особливостей роботи сучасного спеціаліста. На основі одержаних даних можливо здійснити цілеспрямоване дослідження, пов'язане з оцінкою функціонального стану людини в процесі роботи й вивченням динаміки працездатності з метою підвищення ефективності, якості та безпеки діяльності спеціалістів.
Типовий приклад професіограми (Ломов Б.Ф., 1983)
I. Загальні відомості.
Льотчик-винищувач здійснює політ з метою виконання учбово-тренувальних завдань. Специфічний характер діяльності зумовлений переміщенням у повітряному просторі, безперервним управлінням літаком, наявністю значного ризику.
II. Основні операції.
1. Управління переміщенням літака у повітряному просторі в ручному, напівавтоматичному й автоматичному режимах з орієнтацією на позакабінні орієнтири або інформацію з приладів:
- спостереження за повітряним середовищем і земною поверхнею;
- управління різними агрегатами за допомогою тумблерів, кнопок та рукояток;
- ведення радіозв'язку.
2. Робоче місце льотчика - кабіна зі спеціальним кріслом, з приладовою дошкою, з пультами та важелями керування. Інформаційні зв'язки з керівником польотів, штурманом наведення та іншими літаками.
III. Коротка гігієнічна характеристика умов на робочому місці.
1. Особливості мікроклімату і газового середовища. Мікроклімат визначається герметичністю кабіни, характеризується плюсовою температурою повітря, яка підтримується на певному рівні автоматично, і шкідливим впливом радіації через стінки кабіни. Газове середовище характеризується постійністю складу, зменшенням атмосферного тиску, які автоматично регулюються в залежності від висоти польоту. Можливе дихання чистим киснем.
2. Характеристика фізичних факторів. При роботі діють: прискорення і перевантаження, знижений атмосферний тиск, його перепади, значний шум та вібрація, можливі радіаційні (теплові) дії.
3. Фізіолого-гігієнічна характеристика одягу та захисних пристроїв. Є три компоненти одягу в зв'язку з сезоном. Літній та демісезонний комплекти зручні з точки зору фізіолого-гігієнічного та експлуатаційного відношення. Зимовий хутряний одяг має хороші теплозахисні властивості, але заважає роботі льотчика через громіздкість. Захисне спецспорядження (кисневий костюм, скафандр, гермошлем тощо) дещо обмежує і ускладнює рухи.IV. Дані про обладнання і комплектування робочого місця, характеристика приладів.
1. Короткі відомості про конструкцію і призначення основної системи. Понадзвукові реактивні літаки з одним або двома двигунами, які призначені для знищення літальних (повітряних) апаратів за допомогою ракет різного типу і гарматного озброєння, для знищення невеликих за розміром наземних цілей, за допомогою ракет і тактичних бомб, ведення повітряної розвідки.
2. Характеристика робочого простору. Робоче місце - кабіна розміром приблизно 850x1300x900 мм (відповідно ширина, висота, глибина). В кабіні знаходяться крісло з м'якою оббивкою, висота якого регулюється, важіль управління, розміщений на відстані 378-500 мм від підлоги, дві відрегульовані педалі, на яких ноги знаходяться в трохи зігнутому стані. Прямо перед кріслом міститься приладова дошка. В центральній частині її розташовані пілотажно-навігаційні прилади, у лівій частині - прилади контролю роботи силової установки, паливної системи та ін. Над приладовою дошкою знаходиться приціл, під нею - три щитки з тумблерами. На лівому й правому бортах кабіни, двох щитках розташовані прилади, важелі управління, тумблери, кнопки. Вони об'єднані у пульти, або щитки, за значенням (пульт пуску, щиток зброї і т.п.). Зліва розташовуються важелі та тумблери, якими користуються частіше. На верхній частині кабіни є скло, яке дає огляд верхньої півсфери повністю, вперед, униз через ніс - приблизно 15° від горизонту, униз, у боки - приблизно 35°.
V. Характеристика діяльності.
1. Стислий опис основних робочих операцій.
Трудова діяльність пілота складається з попередньої підготовки до польотів, передпольотної підготовки та польоту. В свою чергу політ розділяється на запуск двигуна і випробування обладнання, вихід на злітно-посадочну смуту (ЗПС) і зліт, виконання польотного завдання і посадку. Попередня підготовка до польотів проводиться напередодні дня польотів. До неї входять: постановка завдання на польоти для кожного пілота в залежності від його індивідуальної підготовки і можливостей.
Самостійна підготовка пілота складається з вивчення особливостей намічених завдань за інструкціями та настановами: підготовки карти, складання листа польоту, старанного осмислення та вивчення на пам'ять необхідних деталей, дій з усуненням можливих помилок або, в разі ускладнення умов польоту, знання роботи радіозасобів, заходів безпеки і т.д., оформлення документації, тренування в кабіні літака або на тренажері, перевірка командиром готовності пілотів до польотів. Тривалість попередньої підготовки — 2-4 год. Перед-польотна підготовка проводиться на аеродромі безпосередньо перед польотами і включає в себе такі операції:
- медичний огляд;
- вивчення метеоумов і прогнозу погоди;
- уточнення наземних і повітряних обставин, вимог зльоту та посадки, роботи радіотехнічних засобів;
- огляд літака;
- одягнення, перевірка.
Тривалість передпольотної підготовки - 1-2 год. Запуск двигуна й опробування складається: з аналізу кабіни, зайняття робочого місця й застібання прив'язних ременів, руху і дій важелів управління, необхідних для виконання та перевірки роботи двигуна та інших агрегатів і систем, контролю численних приладів, встановлення та перевірки радіозв'язку.
2. Дані з функціонування аналізаторів.
Ведучий аналізатор - зоровий. До стану зорового, слухового та вестибулярного аналізаторів ставляться високі вимоги (гострота зору не менш 0,8 Д кожного ока, сприйняття шепоту з відстані не менше 4 м на кожне вухо і т.д.), які виявляються клінічними методами.
У польоті льотчик проглядає в середньому 100-120 показів приладів за одну хвилину, в найбільш відповідні етапи - до 200 показів. В деяких моментах поступає і зорова, і слухова інформація одночасно. Інформація з боку вестибулярного апарату інколи викриває діяльність, що може призвести до ілюзій просторового положення. Можливі ілюзії і візуального походження.
Увага характеризується великим напруженням протягом всього польоту. Рівень цього напруження - від просто високого до максимального; необхідність великого обсягу і стійкості на тривалий час, а також достатньо широкий розподіл.
3. Дані оперативної та довгочасної пам'яті.
Головне значення в діяльності льотчика має оперативна пам'ять, змістом якої є утримання на короткий термін показників приладів, просторових уяв, радіокоманд, виконаних дій в умовах і обставинах, які швидко змінюються, безперервного переведення погляду з одних приладів на інші, інертності в реагуванні літака на дію важелів та змін показників самих приладів, позивні радіостанцій, характеристика аеродромів тощо, устрій, схеми та принципи дій конструкції літака, його систем та агрегатів, топографічні особливості місцевості, характерні орієнтири і т.д.
4. Дані основних способів переробки інформації. Переважають логічні мисленнєві операції, автоматизовані сенсомоторна реакції слідкування та вибору, образне мислення. Необхідний переклад показників з ряду приладів в образ просторового положення літака.
5. Дані функцій рухового та мовного апаратів.
Поза сидяча, спинка крісла розташована під кутом 16-18° до перпендикуляру спущеного на повздовжну вісь літака.
Права рука постійно тримає важіль управління, який переміщається в усіх напрямках з амплітудою приблизно 30 см та силою до 16 кг. На ньому розташовані кнопки зброї (гармат або ракет). Ліва рука зазвичай знаходиться на важелі управління двигуном (ВУД), амплітуда руху якого біля 20 см, великим пальцем вмикається кнопка радіопередавача, яка знаходиться на ВУД. Періодично лівою рукою переключаються окремі тумблери або важелі.
За допомогою ніг переміщаються педалі управління кермом повороту (амплітуда - біля 20 см, сила - 40-60 кг).
Рух правою рукою дуже плавний і точно координований рухом ніг, потребує міцних сенсомоторних навичок.
Характер мовної діяльності: використовується професійний лексикон, який складається з ряду коротких стереотипних фраз, необхідна хороша дикція.
6. Вольова та емоційна напруга.
Ситуації, що потребують великих вольових зусиль, виникають часто і регулярно. Ступінь емоційної напруги різноманітний і коливається в широких межах від помірного до надто високого, коли пульс досягає 180 і навіть 200 ударів за хвилину, підвищується на 1-2° температура тіла. Це залежить від характеру завдання, професійного досвіду і особистих якостей льотчика. Викликає емоційну напругу такий комплекс причин:
- вимушений темп діяльності, готовність до несподіваних ситуацій;
- певний ризик, небезпека для життя в разі невірних або несвоєчасних дій;
- вплив незвичних зовнішніх факторів;
- велика відповідальність за виконання завдання.
Можливі психічні стани: фобії, неврози, психастенічний синдром. При виявленні таких станів льотчики звільняються від польотів.
VI. Відомості про динаміку психофізіологічного стану в процесі трудової діяльності.
Характер і ступінь змін головних психофізіологічних функцій.
Зміна головних психофізіологічних функцій в разі виконання одного польоту маскується високою емоційною напругою і безпосередньо після польоту дослідженнями не виявляється. В кінці робочого дня виникає стомлення за розумовим типом. Воно характеризується зниженням порогів чутливості аналізаторів (зорового, слухового, смакового, нюхового), зниженням розумової діяльності, інтенсивності уваги, погіршенням пам'яті, координації рухів, зниженням м'язової сили тощо. Виконання чергового польоту компенсується високим нервово-психічним напруженням.
Основною причиною стомлення є висока нервово-психічна напруга в польоті, додатковою - вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища.
VII. Характеристика помилок в роботі фахівців.
А. За зовнішніми ознаками.
1. Невірне або несвоєчасне сприйняття та оцінка обстановки в польоті.
а) невірне або несвоєчасне виявлення просторового положення літака;
б) логічні помилки, наприклад, виявлення збоїв та вихід зі строю техніки.
2. Випадіння елементів робочого процесу.
3. Нерозмірені рухи в управлінні.
4. Збільшення допустимого часу дії. Б. За психологічною сутністю.
1. Внаслідок недостатнього вироблення необхідних навичок.
2. Внаслідок надмірного зосередження уваги на одній (з двох поєднаних) діяльності.
3. Через відвернення уваги.
4. Внаслідок негативного впливу льотної діяльності, особливостей психологічних якостей і передусім - недостатньої емоційно-вольової стійкості.
5. Через конфлікт між візуальною картиною просторового положення та відображенням пілотажної інформації на приладах, а також між показниками приладів та відчуттям.
6. Внаслідок інформаційного перевантаження.
7. Внаслідок невірних уявлень стосовно траєкторій та відрізків часу.
VIII. Закінчення та висновки.
Домінуюча відмінна прикмета психологічних особливостей діяльності льотчика - трьохмірні егоцентричні просторові уявлення.
Найбільш слабкі сфери в діяльності — надлишок інформації, необхідність частого переключення уваги, побічна уява просторового положення.
Коли відбираються кандидати в льотчики, необхідно враховувати такі якості особистості (в порядку значимості):
1. Виражена настанова (професійна спрямованість) на опанування спеціальністю льотчика-винищувача.
2. Емоційно-вольова стійкість (здатність до збереження чи підвищення працездатності в умовах небезпеки, виникнення аварійних ситуацій, раптових подій, а також дефіцит часу).
3. Здатність до швидкого вироблення й перебудови сенсомоторних та розумових навичок.
4. Практичний тип мислення, високий темп мисленнєвих процесів, здатність до логічного мислення.
5. Кмітливість, рішучість, ініціативність.
6. Вміння за недостатньою інформацією без зайвих коливань прийняти рішення.
7. Стійкість уваги в умовах відволікаючих дій, дефіциту часу.
8. Здатність швидко зосереджуватися й концентрувати увагу.
9. Гарна просторова уява.
10. Необхідний рівень оперативної пам'яті.
11. Достатній об'єм, швидкість, точність сприйняття, гарний оковимірник, сприйняття форм, розмірів, швидкості переміщення, віддаленості.
12. Психологічна й фізіологічна витривалість.
13. Хороша довгочасна пам'ять.
14. Здатність до швидких рухових реакцій.
15. Вміння оцінити час, який є в розпорядженні, та у відповідності з ним планувати свої дії.
16. Спритність, хороша координація рухів. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
