|
Фактори безпеки праці Відзначимо головні фактори, які створюють для людини небезпеку в професійній діяльності, і фактори, які захищають її від цієї небезпеки.
В психофізіології безпеки праці виділяють три головні взаємопов'язані фактори: людина, виробництво, система безпеки праці.
Для характеристики здатності людини протистояти небезпеці необхідно розглянути динамічну структуру особистості, запропоновану К.К. Платоновим (1972) в практичному її застосуванні. Автор виділяє чотири головні підструктури особистості й дві додаткові, які зумовлюють здатність людини протистояти небезпеці:
1. Біологічна під структура, яка виходить з природних властивостей людини та проявляється в саморегуляції, самозбереженні; структурному надлишку (парні органи, компенсація), інформаційному (резерв органів сприйняття, збереження й переробки інформації та її передачі).
2. Психологічна підструктура, яка характеризує індивідуальні особливості психічних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення, емоції, почуття, воля). Психофізіологічні якості та стани людини визначають реакцію людини на небезпеку. Тобто можливості людини виявити небезпечну ситуацію й адекватно реагувати на неї залежно від її індивідуальних особливостей та типу вищої нервової діяльності. На поведінку людини в небезпечній ситуації впливає також її психічний та фізичний стан.
3. Підструктура професійних якостей та досвіду суттєво впливає на протидію небезпеці в праці. Мається на увазі не стільки знання, навички та уміння (ЗНУ), спрямовані на досягнення мети праці, скільки саме безпечне вирішення всіх завдань. Слід відмітити, що вміння безпечно працювати залежить насамперед від рівня професійної майстерності, яка включає в себе знання правил безпеки і значно підвищує ступінь надійності спеціаліста. Цьому сприяють й здібності людини, які дозволяють спеціалісту шукати нові шляхи, нові методи безпечного вирішення завдань у різних та несподіваних ситуаціях.
4. Соціальна підструктура, яка зумовлює можливості людини протистояти небезпеці, визначається ступенем мотивації до праці та її безпеки. В літературі відмічається, що рівень мотивації до виконання роботи й забезпечення безпеки не однакові для різних людей, і останній мотив має значну вагу серед інших, надихаючих людину до діяльності.
Розглянуті підструктури особистості складають гнучку систему із взаємодоповненнями й взаємними концепціями, які сприяють надійності її існування та діяльності. Тому й можливості людини протистояти небезпеці також не слід розглядати як просту суму перерахованих підструктур. Таким чином рівень індивідуальної захищеності людини від небезпеки є наслідком дії складної системи саморегуляції, яка базується на динамічній структурі особистості. Вказують на наявність різних рівнів в структурі особистості О.М. Леонтьев (1975), К.К. Платонов (1971).
Автори звертають увагу дослідників на багатогранність, складність міжрівневих зв'язків, які утворюються в процесі предметної діяльності й підкреслюють, що абстракція, пов'язана з виділенням в особистості окремих рівнів, не порушує її цілісності, природності в умовах професійної діяльності.
Розглянувши складові частини індивідуальної захищеності, перейдемо до такого фактора, як виробництво. Під цим терміном розуміється не тільки процес праці, а й простір, в якому здійснюється трудова діяльність та виникає небезпека і де людина може піддаватися її дії. Виробництво в цьому випадку розуміється значно ширше. Це може бути будь-який технічний об'єкт (ОП ПУ, кабіна літака, автомобіля, лікувальний заклад і т.д.). Крім того, вважається, що і навколишнє середовище, в тому числі й навколишнє соціальне оточення, теж може виявитися джерелом психічної травми. Серед різних робіт, які виконуються на виробництві спеціально виділяють роботи (групи професій) підвищеної небезпеки. До них належать всі роботи, пов'язані з електрострумом, системами високого тиску і т.д. Такий розподіл проводиться з розрахунків на нормальні умови, організацію та експлуатацію техніки. В разі порушень в сферах може виникнути додаткова виробнича небезпека, котра робить звичайну роботу небезпечною.
Розмежовуючи роботи на категорії високої та невисокої небезпеки, слід відмітити, що нещасні випадки, як показує досвід, частіше виникають в роботах з невисокою небезпекою. Це пояснюється тим, що до робіт з підвищеною небезпекою допускаються особи, які пройшли спеціальну додаткову підготовку з техніки безпеки, самі засоби техніки безпеки більш досконалі, таких робіт значно менше, ніж звичайних, і саме головне, висока ціна помилки на роботах з підвищеною небезпекою зумовлює відповідний психологічний настрій, настанову й особисту відповідальність за безпечну працю.
Третя підструктура - система безпеки праці, яка спрямована на зниження рівня виробничої небезпеки та сприяє підвищенню захисту людини в праці. Система безпеки праці вирішує ряд головних завдань:
- сприяє забезпеченню загальної організації безпеки професійної діяльності;
- сприяє розробці й використанню індивідуальних та стаціонарних засобів захисту від небезпечних факторів;
- сприяє організації навчання безпечній роботі, виконанню правил безпеки праці, контролює готовність техніки та людей до небезпечної роботи;
- здійснює пропаганду й виконання безпечної праці.
В самій системі безпеки праці закладено велике коло заходів: від вдосконалення техніки й технологічних процесів, до організації різними шляхами безпечних умов праці взагалі, а також безпосередньо на кожному робочому місці, вже в процесі проектування техніки та умов професійної діяльності. Технічних принципів вирішення проблеми є досить багато, але до всіх засобів захисту (колективних та індивідуальних) ставиться вимога: виконуючи свої захисні функції, вони не повинні утворювати перешкод, а органічно вписуватись в професійну діяльність, технологічний процес, організацію виробництва.
Взаємодія підструктури системи безпеки праці та спеціаліста має три напрямки вирішення проблеми:
- створення й використання індивідуальних засобів захисту;
- розробка правил безпеки праці й навчання;
- пропаганда й виховання безпечної поведінки в праці.
Таким чином, на людину діє система безпеки праці, яка сприяє підвищенню професійної майстерності, її ефективності та безпечності, а мотивація безпечної праці забезпечує спеціаліста правилами, індивідуальними засобами захисту й таким чином додатково збільшує його захищеність.
Дія системи безпеки праці на виробництво виявляється в зменшенні виробничих небезпек, а також в зменшенні рівня їх дії завдяки стаціонарному захисту. Небезпечні фактори й засоби протидії їм формують виробничу небезпеку.
На базі взаємодії трьох підструктур (людина - виробництво -система безпеки праці) складається фактичний рівень безпеки праці.
Вчені на практиці виділяють два головних фактори, які зумовлюють фактичну безпеку праці: результуюча виробнича небезпека та результуюча захищеність людини від цієї небезпеки, і сама людина виявляється активним та провідним компонентом цих взаємовідносин. Тому що захищеність - це не тільки здатність людини протидіяти небезпеці, але головне - не спонукати своєю діяльністю її прояв та реалізацію. Однак у випадках, коли виникає небезпека, незалежно від діяльності конкретного спеціаліста, висока професійна майстерність, адаптивні й творчі можливості людини дозволяють своєчасно виявити небезпеку й найти можливості протидії, навіть в самих безвихідних ситуаціях.
Таким чином, безпека праці - це результат активної предметної діяльності людини, яка виявляється у взаємовідносинах людина - виробництво - система безпеки праці. Завдання для самопідготовки та запитання для самоконтролю 1. Розберіться в основних поняттях та факторах безпеки праці.
2. Опрацюйте зразкові опорні конспекти.
3. Ознайомтесь з літературою.
4. Ознайомтесь з методиками дослідження індивідуальних якостей особистості.
5. Докладно ознайомтесь з методикою "Прогноз" та "Схильність до ризику".
6. Спробуйте зробити опорний конспект за темою, яка Вам здається найактуальнішою.
7. Проведіть письмовий аналіз причин нещасного випадку (передумови НВ, аварії, в якій Ви були учасником (спостерігачем, свідком).
8. Визначте проблеми, вирішення яких, на Вашу думку, зробить значно ефективнішою безпеку праці в Вашому колективі.
9. Самостійно опрацюйте літературу з проблем, які для Вашого колективу (виду, роду Збройних Сил) найбільш актуальні. Література для поглибленого вивчення 1. Безопасность полёта: параметры качества // Морской сборник. - 1989. - № 8.
2. Инженерная психология в военном деле / Под ред. Б.Ф. Ломова. - М.: Воениздат, 1983.
3. Кириленко Г. Забота о безопасном или... о снижении безопасности. // Морской сборник. -1990. - № 8.
4. Кноблох Й.-У. Готовность боевых расчетов командных пунктов зенитно-ракетной части к активным действиям на боевом дежурстве (социально-психологический анализ) ГАВС. - М., 1992.
5. Корольчук М.С. Актуальні проблеми психофізіології військової діяльності. - К.: МОУ, 1996.
6. Корольчук М.С. Практикум з психофізіології військової діяльності. - К.: КВГІ, 1997.
7. Корольчук М.С. Психологія професійної діяльності в екстремальних умовах. - Дис. докт. пси-хол. наук. - К.: Інститут психології Академії педагогічних наук України, 1997.
8. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин: Валгус, - 1981.
9. Лебедев В.И. Экстремальная психология. Психическая деятельность в технических и экологически замкнутых системах: Учебник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.
10. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. - М.: Политиздат, - 1989.
11. Лоос В.Г. Промышленная психология: 2-е изд., доп. и испр. - К.: Техника, 1980.
12. Малышев А. Если ПЛ терпит бедствие...// Морской сборник. - 1990. - № 3.
13. Меры доверия и безопасности плавания // Морской сборник. - 1992. - № 5-6.
14. Методики психодиагностики в спорте: Учеб. пособие для студ. пед. ин. по спец. "Физкультура"/ В.А. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л.К. Серова. - М.: Просвещение, 1990.
15. Письмо оставшихся в живых членов экипажа ПЛ "Комсомолец"// Морской сборник. -1990. -№2.
16. Предотвращение летних происшеавий (Медицинские и психологические аспекты): Сборник статей / Под ред. А. Новобатова. - М.: Воениздат, 1977.
17. Привалов Е. Подрезаные крылья // Морской сборник. - 1992. - № 1.
18. Психологія професійної діяльності офіцера / Кремінь В.Г., Максименко С.Д., Толубко В.Б. -Хмельницьк: ХАПВУ, 2000.
19. Ріпа Л.А., Карманов М.М. Психологія військової дисципліни та її профілактика: Навч. посібник. - К.: ВП НА0У, 2001.
20. Титаренко Т.М. Життєва криза як індикатор особистісного розвитку. Практична психологія: теорія, методи, технології. - К., 1997.
21. Трагедия не должна повториться // Морской сборник. - 1990. - № 12.
22. Трофімов Ю.Л. Психологія. - К.: Либідь, 1999.
23. Турченко С Не ждать очередного ЧП // Морской сборник. - 1990. - № 11.
24. Шемелюк І.М. Психологічні особливості самоактуалізації студентів гуманітарного вузу у стосунках з людьми: Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка - К., 2001. - Т. З, ч.І.
25. Ягупов В.В. Соціальна та військова психологія: Навч. посібник. - К.: Київський університет, 2000.
26. Яковлева А. Без права на ошибку // Морской сборник. - 1992. - № 2. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
