|
Особливості праці спеціалістів міністерства з надзвичайних ситуацій Важливим фактором, який визначає вимоги сучасної діяльності спеціаліста, є зміни, які пройшли в армії та на флоті під впливом науково-технічного прогресу, підвищення інтенсивності навчальної роботи. Різко зросла технічна оснащеність та інформаційна насиченість праці, що призвела до ряду психологічно значущих змін в її змісті - збільшення швидкості обробки інформації, прийняття рішень та виконання дій, зростання питомої ваги в системах управління процесів, які безпосередньо не спостерігаються; відсутності в багатьох випадках прямого контакту з технікою, дистанційного керівництва засобами збройної боротьби; зростання значущості результату від кожного окремого рішення та практичної дії, необхідність тривалий час знаходитись у високій ступені готовності, здатності раптово в лічені секунди опинитись в зоні дій. Не знижуються вимоги до готовності спеціаліста перемогти великі фізичні навантаження, по-новому ставити питання про пізнавально-творчі можливості - стійкості уваги, швидкості і точності сприйняття, процесу мислення, готовності прийняти рішення в умовах ліміту часу, психологічної стійкості, рішучості та самостійності. Крім того, успіх роботи в теперішній час як ніколи залежить від рівня сформованості мотиваційної сфери, патріотизму, свідомості, спрямованості на якісне оволодіння спеціальністю та ефективне виконання професійної діяльності в будь-яких умовах.
Діяльність сьогодні має виражений колективний характер. Використовування сучасних технічних систем не тільки передбачає розподіл функцій, але й потребує повної злагоди їх дій в процесі роботи. Тому велике значення набуває психологічна сумісність операторів. Поряд з професійною майстерністю спеціалісту необхідно володіти здібністю працювати в колективі, продуктивно взаємодіяти з іншими членами колективу, мати колективістську внутрішню спрямованість; нерідко від однієї людини буде залежати успіх всієї системи. Але роль окремого спеціаліста та колективу буде оцінена лише в тому випадку, коли безпомилково, ефективно та безаварійно спрацює весь комплекс "середовище-людина-техніка".
Разом з тим, як і в усі часи, діяльність нині характеризується наявністю постійної небезпеки, що пов'язана з ризиком для життя і тому потребує від спеціаліста мужності, самовладання та витримки, кмітливості, здібності перебороти страх, готовності до самопожертви та інших вольових якостей. Швидкість та рівень складності технічних систем почали досягати крайніх можливостей нервової системи людини і перед вченими та конструкторами з'явились нові проблеми - привести у відповідність можливості людини та машини в конкретному середовищі. Вирішення цих проблем може йти в напрямках технічного удосконалення систем з вивченням індивідуальних особливостей спеціалістів, резервних можливостей, нових технологій навчання та тренувань, у регламентації праці та відпочинку, а також пристосування та зміни в оптимальному для праці людини середовищі. В умовах діяльності ці проблеми з часом стають ще більш актуальними. У читача є можливість, виходячи зі свого досвіду, роду та виду професійної діяльності, доповнити деякі міркування, представлені з цього приводу.
Сучасні прилади ставлять надзвичайні вимоги до психофізіологічних якостей людини - швидкості реакції та орієнтування, значних перенапружень серцево-судинної, кістково-м'язової та нервової систем. Тривала діяльність пов'язана з гіпокінезією, працею людини в значно зміненому середовищі: соціальному, фізичному і хімічному (по газовому складу, домішками, фізичним діям, соціальною ізольованістю, обмеженим простором і т.д.). Сучасні тривалі та швидкісні переміщення можуть викликати суттєву гіпокінезію та загойдування, різко знижуючи при цьому працездатність та рівень безпеки праці. Різкі шумові фактори, пов'язані з технікою можуть шкідливо впливати на орган слуху, центральну нервову систему. Несприятливо діють на організм людини нерівномірність освітлення, чергування темноти та яскравого освітлення, спалахи світла, а також опромінення електромагнітними надчастотними хвилями, знаходження в постійному електричному та магнітному полі, дія тонізуючого опромінення. Крім того, не тільки діяльність, але й підготовка викликає значне психічне напруження. Однак, незважаючи на дію перерахованих особливостей праці, спеціаліст повинен виконувати дуже складну роботу по управлінню сучасною технікою, оперувати пультами складних пристроїв та механізмів, переробляти великий потік інформації, яка поступає по декількох каналах, приймати рішення та усувати неполадки в обмежений час. Праця по своєму характеру значно відрізняється від праці цивільних спеціалістів. В період навчань, а тим більше в специфічних умовах, праця спеціалістів не має меж за часом; тривалість та інтенсивність визначаються в більшості випадків психофізіологічними можливостями організму людини. Регламентується не тільки тривалість, але часто й безпечність праці особливо при виконанні завдання. Таким чином, загальні особливості ефективної безпечної праці спеціалістів розглядаємо з точки зору взаємодії в системі "техніка-людина-середовище", які вивчаються нами в напрямках протидії та дії на людину природних (гідрометео), технічних (умови життєдіяльності технічної системи), медико-біологічних та соціально-психологічних факторів.
Характер праці, пов'язана з нею шкідливість часто не може суттєво змінюватись за умовами використання техніки. Тому перед теоретиками, конструкторами та практиками стоїть ряд суттєвих проблем, які потребують спеціальних методичних, технічних, соціально-психологічних прийомів для їх вирішення. У читача є можливість, виходячи із змісту розділу, а також представленої далі специфіки трудової діяльності спеціалістів, на базі особистого досвіду, доповнити міркування автора з розглянутих проблем. Деякі з проблем Вам пропонуються для ознайомлення та можливого детального дослідження.
Проблеми загальних закономірностей та особливостей діяльності спеціалістів в цілому зводяться до проблем взаємовідносин в системі "середовище—людина-техніка", проблем життєдіяльності технічних об'єктів, проблем дії умов праці та розробки профілактичних заходів і психофізіологічного забезпечення ефективної та безпечної діяльності спеціалістів.
Для розв'язання окремих завдань в цьому напрямку в першу чергу можна запропонувати:
1. Встановлення (нормування) оптимальних, допустимих та важко витримуваних умов праці, на основі чого можуть формуватись вимоги до техніки та заходи соціально-психологічного забезпечення підготовки.
2. Профілактика фізичного та розумового вираженого стомлення, нервово-психічної перенапруги, депривації, гіподинамії, монотонії.
3. Розробка критеріїв професійного відбору, критеріїв навчання та перепідготовки спеціалістів.
4. Вивчення змін психофізіологічного стану, психічних процесів, утворень, які витікають в результаті дії умов та особливостей.
5. Вивчення психофізіологічних резервів людини, протиборства та зниження впливу екстремальних подразників. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
