|
3.5. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку |
|
3.5. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку Мислення — процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.
Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності. Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Критерій його істинності — суспільна практика. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.
Поняття — це відображення загальних і притому суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності.
Процес мислення є переходом суб'єкта від наявних до нових знань.
Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):
- аналіз;
- синтез;
- абстрагування;
- узагальнення;
- класифікацію.
Аналіз — розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.
Синтез — поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.
Порівняння — встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності.
Абстрагування — відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
