Studentam.net.ua

§ 6.2. Основні види класифікації конфліктів

   Конфліктологія знаходиться на етапі виділення в самостійну науку. У цих умовах першочерговими завданнями класифікації є уточнення рамок того різноманіття конфліктів, які виступають об'єктом науки, і виділення найбільш загальних структурних одиниць в об'єктному полі конфліктології.
   Одну з істотних ознак конфлікту складають характер і особливості сторін, що беруть участь у ньому. Від того, ким представлені конфліктуючі сторони, вирішальним чином залежать характеристики конфлікту. Існує необхідність включення в об'єктне поле конфліктології крім традиційних соціальних конфліктів додатково внутрішньоособистісних і зооконфліктів. З огляду на це базова типологія конфліктів буде мати вигляд, поданий на рис.6.1.
   Основний об'єкт конфліктології складають сім видів соціальних конфліктів. Міжособистісні конфлікти є зіткненням інтересів двох людей. Якщо начальник відділу протиставив себе групі підлеглих, то це буде конфлікт типу “особистість — група”. Боротьба у вчительському колективі середньої школи між прихильниками директора і його супротивниками — це конфлікт між малими групами. 

Рис. 6.1. Базисна класифікація конфліктів

   Середні соціальні групи за кількісним складом займають проміжну ланку між малими і великими. Якщо кількість учасників конфлікту перевищує кілька сотень осіб, то це конфлікт між великими соціальними групами. Міжнародні конфлікти є боротьбою між двома державами чи їхніми коаліціями. Може також виникнути конфлікт між державою і групою держав. Крім того, коаліції держав можуть нараховувати від декількох учасників до великої кількості їх. Це впливає на характер міжнародного конфлікту.
   Найважливішою особливістю конфлікту є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться. Відповідно до теорії А. Маслоу, потреби можна згрупувати, виділивши в них п'ять ієрархічно пов'язаних рівнів. До них відносяться потреби: фізіологічні; у безпеці і захищеності; соціальні; потреби в повазі; потреби самовираження. У разі незадоволення будь-якої з цих потреб людина може йти на конфлікт. У результаті можна виділити п'ять типів конфліктів. Якщо використовувати більш узагальнену градацію блокованих потреб і уявити їх у вигляді матеріальних, соціальних і духовних, то класифікація конфліктів буде мати вигляд, поданий на рис. 6.2.
   Залежно від типу протиріччя конфлікти можна поділяти на ті, що виникли як результат антагоністичного протиріччя і внаслідок неантагоністичного протиріччя.
   Важливою характеристикою конфлікту є гострота протидії сторін, які беруть участь у ньому. У західній конфліктології ця характеристика називається інтенсивністю конфлікту. На цій підставі виділяють конфлікти низької, середньої та високої інтенсивності. Конфлікт низької інтенсивності проходить у формі суперечки між опонентами. Конфлікт найвищої інтенсивності завершується фізичним знищенням однієї зі сторін.
   Залежно від сфер життєдіяльності людини, у якій відбуваються конфлікти, їх поділяють на сімейні, побутові, виробничі, трудові, політичні й ін.
   Істотною кількісною характеристикою конфліктів, яка часто приводить до якісних розходжень, виступає їхня тривалість. У громадському транспорті конфлікт може тривати десятки секунд. Столітня війна між Англією і Францією тривала 116 років. Потім ще 105 років цей територіальний конфлікт завершувався невійськовими способами.

Рис. 6.2. Класифікація, конфліктів на основі потреб суб'єктів взаємодії

   Кожний конфлікт має конструктивні і деструктивні функції. Залежно від співвідношення позитивних і негативних елементів у конфліктах їх поділяють на конструктивні, що мають позитивні і негативні наслідки одночасно, і деструктивні.
   Американські конфліктологи (Р. Даль та ін.) класифікують соціальні конфлікти в суспільстві за кількістю сторін, які беруть участь у конфлікті, та їхніми наслідками.
   Конфлікти можна класифікувати залежно від рівня розробленості нормативних способів їхнього розв'язання. Існують конфлікти, для розв'язання яких не розроблено ніяких нормативних механізмів.
   Прикладом такого конфлікту може бути суперечка двох пасажирів у громадському транспорті. Можна виділити цілком інституціоналізовані конфлікти. Наприклад, дуель. Між цими крайніми полюсами існує багато видів конфліктів, нормативне врегулювання яких здійснюється частково.

Таблиця 6.1. Класифікація соціальних конфліктів

   Крім загальних класифікацій конфліктів може бути дана велика кількість окремих типологій. Вони охоплюють не все об'єктне поле конфліктології, а тільки його частину, пов'язану з одним з видів чи типів конфліктів.
   Розмаїтість конфліктів багато в чому визначається закладеними в них причинно-мотиваційними зв'язками. З огляду на це, російський фахівець Н. В. Гришина в результаті вивчення виробничих конфліктів виділила конфлікти, що виникають як реакція на: перешкоду до досягнення первинних, тобто основних, цілей трудової діяльності; перешкоду до досягнення вторинних, які мають особистий характер цілей спільної трудової діяльності; поведінка, що не відповідає прийнятим нормам відносин, і поведінка людей у спільній трудовій діяльності, яка не відповідає їх очікуванням; особисті конфлікти, які виникають через особисті особливості членів трудового колективу.
   Міжособистісні конфлікти залежно від характеру відносин підпорядкованості між опонентами можна класифікувати на конфлікти “за вертикаллю”, “за горизонталлю” і “за діагоналлю” — коли опоненти знаходяться у відносинах непрямої підпорядкованості.
   Охарактеризовані вище дев'ять загальних і дві окремі типології не вичерпують усе різноманіття можливих класифікацій конфліктів. В основі класифікації може в принципі лежати будь-яка ознака конфлікту.

Висновки

   1. Класифікація конфліктів — метод пізнання, що полягає в об'єднанні їх у групи на основі будь-якої ознаки. Ознака, наявність, відсутність чи рівень виразності якої виступає критерієм віднесення конфлікту до тієї чи іншої групи, називається підставою класифікації. Якщо обрана істотна ознака, то класифікація називається природною, якщо ознака формальна — штучною. Основні види класифікації: типологія, систематика, таксономія. Класифікація, в основі якої лежить істотна ознака конфлікту, називається типологією. Систематика полягає в приведенні в систему уявлень про деяку сукупність конфліктів. Вона звичайно ширша за типологію. Таксономія — класифікація “грона” супідрядних, взаємозалежних конфліктів, що мають певні просторово-часові рамки.
   2. Базисна типологія конфліктів дозволяє визначити рамки об'єктного поля конфліктології і виділити в ньому найбільш загальні структурні одиниці. Вона включає конфлікти за участю людини: соціальні і внутрішньоособистісні, а також зооконфлікти. Соціальні конфлікти включають: міжособистісні, між особистістю і групою, між малими, середніми, великими соціальними групами, міждержавні. Внутрішньоособистісні конфлікти: між “хочу” і “хочу”, між “хочу” і “не можу”, між “хочу” і “потрібно”, між “можу” і “не можу”, між “потрібно” і “потрібно”, між “потрібно” і “не можу”. Зооконфлікти: інтрапсихічні і між тваринами.
   3. У принципі в основі класифікації може лежати будь-яка ознака конфлікту. Якщо за основу береться характеристика, притаманна всім конфліктам, то класифікація називається загальною. У протилежному випадку вона буде окремою.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.