top_left_1

Studentam.net.ua

Курсові та дипломні роботи
top_right_1
top_left_2
Головна arrow Статті arrow Філологічні науки. arrow Порівняльна типологія інтеграції словосполучення в мовах індоєвропейської сім’ї
top_right_2
top_left_3
top_right_3
Порівняльна типологія інтеграції словосполучення в мовах індоєвропейської сім’ї

УДК 800

Д.І. Квеселевич,
З.Б. Ісаакян

Порівняльна типологія інтеграції словосполучення в мовах індоєвропейської сім’ї

У статті інтеграція словосполучення у складне слово розглядається як індоєвропейська мовна універсалія, що потребує порівняльно-типологічного аналізу, який до цього часу не проводився.

   Редукція висловлювання, різновидом якої є інтеграція словосполучення у складне слово, притаманна в тій чи іншій мірі всім індоєвропейським мовам. Вже в давніх мовах цієї сім’ї зустрічаються складні слова, утворені шляхом такої інтеграції. До них належать:
   - слова, в яких перша частина має певну відмінкову форму, наприклад, санскр. vastos-patih “бог двору, домівки, лат. postri-die “наступного дня”;
   - слова з першим компонентом прикметником / також займенником, числівником/: санскр. sapta-rsayah “сім мудреців”, /Великий Віз/, давньо-верхньонім. junc-frouwa “молода пані”, гот. ala-mans “усі люди”;
   - слова з першим компонентом дієслівною /дієприкметниковою/ основою: санскр. vidad-vasuh “той, що знаходить добро”, слов. въ-гласъ “той, хто знає” /букв. “той, хто знає голос”/.
   Інтеграція словосполучення у складне слово поряд з його лексикалізацією є характерною для сучасних германських мов / пор. aнгл. railroad, нім. Eisenbahn, датськ. jernbane, шведськ. jarnbana і т.ін./. В німецькій мові “можливість за допомогою субстантивації обернути чи не будь-який відрізок контексту на слово широко використовується не тільки в мові художньої літератури, але й у повсякденному мовленні” [1 : 192] .
   У фризькій мові, близькоспорідненій з англійською, до моделей словоскладення шляхом інтеграції словосполучення слід віднести: копулятивну модель із сполучником en / molke-en-wetter “молоко з водою” /, підрядні моделі N + N /skoalbern “учень” /, A+ N /hegeskoalle “університет”/, Num. + N /twastriid “ нерішучість”/ та деякі інші менш частотні [ 2 : 159-161 ] .
   У скандинавських мовах широкого розповсюдження набула інтеграція моделей N + N, A + N. Особливо це стосується шведської, норвезької та датської мов, у яких переважна частина основного словникового фонду являє собою одноморфемні структури і де основним засобом вираження синтаксичного зв’язку є прилягання [ 3 : 79-86 ] : шв. gra “сірий” + sten “камінь” ® grasten “бруковий камінь, булижник”, stor “великий” + bonde “селянин” ® storbonde “селянин-куркуль”; норв. vin “вино” + beger “келих” ® vinbeger “келих для вина”; дат. vinter “зима” + frakke “сюртук” ® vinterfrakke “зимове пальто” та ін.
   В ісландській та фарерській мовах подібні моделі складних слів трапляються значно рідше, наприклад, ісл. svefn “сон” + herbergi “кімната” ® svefnherbergi “спальня”. У цих мовах більш частотними є складні слова, утворені за допомогою сполучної морфеми, наприклад, ісл. tobaksbankur “кисет для тютюну”, hvitabjorn “білий ведмідь”.
   Поряд з моделями інтеграції словосполучення у складне слово в скандинавських мовах широко представлені моделі складних слів, утворених шляхом лексикалізації словосполучення, яка супроводжується зміною лінійного порядку компонентів: шв. sla rad ® “радитися”, норв. ta del ® delta “брати участь”.
   Аналітична структура сучасних романських мов сприяє продуктивності процесу інтеграції складених номінативних комплексів. У флективній латинській мові складні іменники та прикметники були рідкісним явищем, однак у пізній латині інтенсивно проходив процес утворення складних прислівників і прийменників шляхом інтеграції словосполучення, який завершився в сучасних романських мовах : de mane ® iт. domani; ab ante ® іт. avanti; de post ® iт. dopo і т. п.
   У сучасній французській мові інтеграція словосполучення є одним з продуктивних засобів словоскладання: chef-d’oevre “шедевр”, tete-a-tete “розмова віч -на- віч”, pot-au-feu “м’ясна печеня з овочами”, table d’hotes “табльдот”, pomme de terre “картопля” та ін. На наш погляд, до словостягнень, тобто частково інтегрованих словосполучень, треба відносити комплекси типу fer a repasser “праска”, moulin a vent “вітряк”, table des matieres “зміст” і т.п. Такими словостягненнями є також іспанські номінативні комплекси моделі “іменник-прийменник-іменник”, наприклад, oficina de correos “поштамт”, tarjeta de visita “візитна картка”, mesa de noche “нічний столик”.
   В італійській мові складні слова типу capotreno “начальник потягу” з урахуванням сучасних структурних типів словосполучень мають бути віднесені до моделей лексикалізації /capo del treno ® capotreno /. Проте ця модель історично походить від безприйменникових конструкцій для вираження відношень родового відмінка, які трапляються в романських мовах у ранній період їх розвитку.
   Іншими шляхами відбувається редукція висловлення у слов‘янських, зокрема російській та українській мовах, де інтеграція словосполучення у складне слово / типу рос. вроде, вполоборота, внакладку, сумасшедший, вечномёрзлый, высокооплачиваемый, вперёдсмотрящий, широкодоступный, быстрорастворимый, глубокоуважаемый, перекати-поле; укр. вбік, благодіяти, високоосвічений, швидкоріжучий, вельмишановний, перекотиполе та ін. / - явище не настільки розповсюджене, як у германських і романських мовах, та представлене незначною кількістю структурних моделей.
   У слов’янських мовах процесу інтеграції словосполучення у складне слово перешкоджає морфологічна роздільнооформленість компонентів складених номінативних комплексів : рос. зубная паста - зубной пасты, железная дорога - по железной дороге, красное вино - красного вина, общая тетрадь - общей тетради і т.п.
   Кількість моделей інтеграції словосполучення в сучасній російській мові незначна. До них належать:
   - Прислівник + дієприкметник ® віддієприкметниковий прикметник: быстро сохнущий ® быстросохнущий, легко разрешимый ® легкоразрешимый, медленно действующий ® медленнодействующий і т.п. Необхідно розрізняти змінні словосполучення та терміни, утворені шляхом їх інтеграції : мелко размолотый : : мелкоразмолотый, свободно падающий: :свободнопадающий. У ряді випадків написання разом і роздільне написання зумовлюються диференціацією дієприкметника та прикметника, що утворився в результаті інтеграції словосполучення : легко раненный : : легкораненый, мелко рубленный : : мелкорубленый.
   - Займенник + іменник ® прислівник : сам друг ® сам-друг, сей час ® сейчас.
   - Прийменник + іменник ® прислівник : в натяжку ® внатяжку, в добавок ® вдобавок, в праве ® вправе, с лишком ® слишком, с начала ® сначала, с плеча ® сплеча і т.п.
   - Частка + прикметник / діеприкметник ® прикметник : не грамотный ® неграмотный, не бритый ® небритый, не богатый ® небогатый.
   Інші моделі представлені поодинокими прикладами : спаси Бог ® спасибо, авось-ка ® авоська, перекати поле ® перекати-поле, от чего ® отчего, с ума сшедший ® сумасшедший та деякі інші.
   В українській мові найбільш типовим випадком інтеграції словосполучення у складне слово є модель складного прикметника з першим компонентом прислівником : легкозрозумілий, легкопоранений, слаборозвинутий, широкодоступний, малопомітний, малорухливий і т.п.
   У слов’янських мовах широко використовується модель складних слів, що утворюються з двох компонентів-іменників. На відміну від германської моделі N + N / наприклад, англ. football, cupboard, inkpot та ін./, що бере початок від словосполучення з атрибутивним зв’язком, модель N + N слов‘янських мов походить від аппозитивного словосполучення. Для складних слів цієї моделі є характерною морфологічна цільнооформленість, тобто їх перший компонент не відмінюється : рос., укр. плащ-палатка, генерал-лейтенант; польськ. zar-ptak, болг. хотел-ресторант, сербохорв. бисер-гора і т.п. Такі складні слова потрібно відрізняти від аппозитивних словосполучень моделі N + N, які позбавлені морфологічної цільнооформленості / обидва компоненти відмінюються / : рос. фабрика-кухня, укр. місто Київ, польськ. miasto-gigant, чеськ. mesto Praha, болг. вагон-хладилник, сербохорв. дрво врбовина і т.п.
   Проміжним, перехідним типом є словостягнення моделі N + N. Їх морфологічна цільнооформленість є нестійкою, перший компонент може іноді відмінюватися, наприклад, рос. Москва-река, диван-кровать, вагон-ресторан, член-корреспондент та ін.
   На думку Т.М. Молошної, інтеграції аппозитивних словосполучень у складні слова сприяють такі чинники:
   - Належність компонентів до різних родів, різнотипність відмінкових закінчень і прагнення подолати цю різнотипність : плащ-палатка - * плаща-палатки ® плащ-палатки.
   - Належність першого компонента до іменників середнього роду із закінченням у наз. відмінку однини -о /-е /, яке збігається за формою зі сполучними морфемами -о-, -е- в складних словах. Пор. чудо-птица і тепловоз.
   - Іншомовність першого компонента : дизель-мотор, блок-механизм, альфа-лучи і т. ін.
   - “Затемнення” лексичного значення компонентів, наприклад, трын-трава.
   - Тривале і часте сумісне вживання компонентів : царь-колокол, жар-птица, Москва-река, генерал-майор та ін. [ 4 : 41-42 ].
   У сучасних слов’янських мовах інтеграції у складні слова можуть підлягати також фразеологізми, наприклад, слов. prepanajana “Боже мій”, chvalabohu “слaва Богу”, bohukristuprisaham “клянуся Богом”, naverimboha “на щастя”, “навмання” і т.п.
   Вивчення процесу інтеграції словосполучення у складне слово має суттєве значення для різних галузей лінгвістики - лексикології, синтаксису, порівняльної типології, контрастивної лінгвістики, лексикографії.
   На нашу думку, порівняльно-типологічне дослідження інтеграції словосполучення має поєднувати два способи побудови типологічної класифікації кінцевих продуктів цього процесу - аксіоматичний і конструктивний. Класифікація складених номінативних комплексів у межах фрагментарної типології повинна проводитись з урахуванням діалектичної єдності колігації та колокації, а також соціолінгвістичної зумовленості комплексів, що інтегруються, і функціональних стилів їх вжитку. Виключно важливим є також встановлення універсальних та окремих чинників, як таких, що сприяють, так і таких, що перешкоджають процесу інтеграції у мовах, які досліджуються.

ЛІТЕРАТУРА

1. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь : Синтаксис и лексика. - М.: Междунар. Отношения, 1979. - 254 с.
2. Жлуктенко Ю.А., Двухжилов А.В. Фризский язык. - К.: Наук.думка, 1984. - 200 с.
3. Аракин В.Д. Сопоставительная типология скандинавских языков. - М. : Высш. Школа, 1984. - 136 с.
4. Молошная Т.Н. Субстантивные словосочетания в славянских языках. - М. : Наука, 1975. - 238 с.

Квеселевич Дмитро Іванович - доктор філологічних наук, завідувач кафедри англійської філології Житомирського державного педагогічного університету ім. І.Франка.

Ісаакян Зюльфі Багратівна - старший викладач кафедри англійської філології Житомирського державного педагогічного університету ім. І Франка.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >

Замовити реферат, курсову або дипломну роботу

bottom_left
bottom_right
Studentam.net.ua © 2008-2021