Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філологічні науки. arrow ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ ІНТЕГРАЦІЇ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ В МОВАХ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ СІМ’Ї
06.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ ІНТЕГРАЦІЇ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ В МОВАХ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ СІМ’Ї

УДК 800

Д.І. Квеселевич,
З.Б. Ісаакян

ПОРІВНЯЛЬНа ТИПОЛОГІя ІНТЕГРАЦІЇ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ В МОВАХ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ СІМ’Ї

У статті інтеграція словосполучення у складне слово розглядається як індоєвропейська мовна універсалія, що потребує порівняльно-типологічного аналізу, який до цього часу не проводився.

   Редукція висловлювання, різновидом якої є інтеграція словосполучення у складне слово, притаманна в тій чи іншій мірі всім індоєвропейським мовам. Вже в давніх мовах цієї сім’ї зустрічаються складні слова, утворені шляхом такої інтеграції. До них належать:
   - слова, в яких перша частина має певну відмінкову форму, наприклад, санскр. vastos-patih “бог двору, домівки, лат. postri-die “наступного дня”;
   - слова з першим компонентом прикметником / також займенником, числівником/: санскр. sapta-rsayah “сім мудреців”, /Великий Віз/, давньо-верхньонім. junc-frouwa “молода пані”, гот. ala-mans “усі люди”;
   - слова з першим компонентом дієслівною /дієприкметниковою/ основою: санскр. vidad-vasuh “той, що знаходить добро”, слов. въ-гласъ “той, хто знає” /букв. “той, хто знає голос”/.
   Інтеграція словосполучення у складне слово поряд з його лексикалізацією є характерною для сучасних германських мов / пор. aнгл. railroad, нім. Eisenbahn, датськ. jernbane, шведськ. jarnbana і т.ін./. В німецькій мові “можливість за допомогою субстантивації обернути чи не будь-який відрізок контексту на слово широко використовується не тільки в мові художньої літератури, але й у повсякденному мовленні” [1 : 192] .
   У фризькій мові, близькоспорідненій з англійською, до моделей словоскладення шляхом інтеграції словосполучення слід віднести: копулятивну модель із сполучником en / molke-en-wetter “молоко з водою” /, підрядні моделі N + N /skoalbern “учень” /, A+ N /hegeskoalle “університет”/, Num. + N /twastriid “ нерішучість”/ та деякі інші менш частотні [ 2 : 159-161 ] .
   У скандинавських мовах широкого розповсюдження набула інтеграція моделей N + N, A + N. Особливо це стосується шведської, норвезької та датської мов, у яких переважна частина основного словникового фонду являє собою одноморфемні структури і де основним засобом вираження синтаксичного зв’язку є прилягання [ 3 : 79-86 ] : шв. gra “сірий” + sten “камінь” ® grasten “бруковий камінь, булижник”, stor “великий” + bonde “селянин” ® storbonde “селянин-куркуль”; норв. vin “вино” + beger “келих” ® vinbeger “келих для вина”; дат. vinter “зима” + frakke “сюртук” ® vinterfrakke “зимове пальто” та ін.
   В ісландській та фарерській мовах подібні моделі складних слів трапляються значно рідше, наприклад, ісл. svefn “сон” + herbergi “кімната” ® svefnherbergi “спальня”. У цих мовах більш частотними є складні слова, утворені за допомогою сполучної морфеми, наприклад, ісл. tobaksbankur “кисет для тютюну”, hvitabjorn “білий ведмідь”.
   Поряд з моделями інтеграції словосполучення у складне слово в скандинавських мовах широко представлені моделі складних слів, утворених шляхом лексикалізації словосполучення, яка супроводжується зміною лінійного порядку компонентів: шв. sla rad ® “радитися”, норв. ta del ® delta “брати участь”.
   Аналітична структура сучасних романських мов сприяє продуктивності процесу інтеграції складених номінативних комплексів. У флективній латинській мові складні іменники та прикметники були рідкісним явищем, однак у пізній латині інтенсивно проходив процес утворення складних прислівників і прийменників шляхом інтеграції словосполучення, який завершився в сучасних романських мовах : de mane ® iт. domani; ab ante ® іт. avanti; de post ® iт. dopo і т. п.
   У сучасній французській мові інтеграція словосполучення є одним з продуктивних засобів словоскладання: chef-d’oevre “шедевр”, tete-a-tete “розмова віч -на- віч”, pot-au-feu “м’ясна печеня з овочами”, table d’hotes “табльдот”, pomme de terre “картопля” та ін. На наш погляд, до словостягнень, тобто частково інтегрованих словосполучень, треба відносити комплекси типу fer a repasser “праска”, moulin a vent “вітряк”, table des matieres “зміст” і т.п. Такими словостягненнями є також іспанські номінативні комплекси моделі “іменник-прийменник-іменник”, наприклад, oficina de correos “поштамт”, tarjeta de visita “візитна картка”, mesa de noche “нічний столик”.
   В італійській мові складні слова типу capotreno “начальник потягу” з урахуванням сучасних структурних типів словосполучень мають бути віднесені до моделей лексикалізації /capo del treno ® capotreno /. Проте ця модель історично походить від безприйменникових конструкцій для вираження відношень родового відмінка, які трапляються в романських мовах у ранній період їх розвитку.
   Іншими шляхами відбувається редукція висловлення у слов‘янських, зокрема російській та українській мовах, де інтеграція словосполучення у складне слово / типу рос. вроде, вполоборота, внакладку, сумасшедший, вечномёрзлый, высокооплачиваемый, вперёдсмотрящий, широкодоступный, быстрорастворимый, глубокоуважаемый, перекати-поле; укр. вбік, благодіяти, високоосвічений, швидкоріжучий, вельмишановний, перекотиполе та ін. / - явище не настільки розповсюджене, як у германських і романських мовах, та представлене незначною кількістю структурних моделей.
   У слов’янських мовах процесу інтеграції словосполучення у складне слово перешкоджає морфологічна роздільнооформленість компонентів складених номінативних комплексів : рос. зубная паста - зубной пасты, железная дорога - по железной дороге, красное вино - красного вина, общая тетрадь - общей тетради і т.п.
   Кількість моделей інтеграції словосполучення в сучасній російській мові незначна. До них належать:
   - Прислівник + дієприкметник ® віддієприкметниковий прикметник: быстро сохнущий ® быстросохнущий, легко разрешимый ® легкоразрешимый, медленно действующий ® медленнодействующий і т.п. Необхідно розрізняти змінні словосполучення та терміни, утворені шляхом їх інтеграції : мелко размолотый : : мелкоразмолотый, свободно падающий: :свободнопадающий. У ряді випадків написання разом і роздільне написання зумовлюються диференціацією дієприкметника та прикметника, що утворився в результаті інтеграції словосполучення : легко раненный : : легкораненый, мелко рубленный : : мелкорубленый.
   - Займенник + іменник ® прислівник : сам друг ® сам-друг, сей час ® сейчас.
   - Прийменник + іменник ® прислівник : в натяжку ® внатяжку, в добавок ® вдобавок, в праве ® вправе, с лишком ® слишком, с начала ® сначала, с плеча ® сплеча і т.п.
   - Частка + прикметник / діеприкметник ® прикметник : не грамотный ® неграмотный, не бритый ® небритый, не богатый ® небогатый.
   Інші моделі представлені поодинокими прикладами : спаси Бог ® спасибо, авось-ка ® авоська, перекати поле ® перекати-поле, от чего ® отчего, с ума сшедший ® сумасшедший та деякі інші.
   В українській мові найбільш типовим випадком інтеграції словосполучення у складне слово є модель складного прикметника з першим компонентом прислівником : легкозрозумілий, легкопоранений, слаборозвинутий, широкодоступний, малопомітний, малорухливий і т.п.
   У слов’янських мовах широко використовується модель складних слів, що утворюються з двох компонентів-іменників. На відміну від германської моделі N + N / наприклад, англ. football, cupboard, inkpot та ін./, що бере початок від словосполучення з атрибутивним зв’язком, модель N + N слов‘янських мов походить від аппозитивного словосполучення. Для складних слів цієї моделі є характерною морфологічна цільнооформленість, тобто їх перший компонент не відмінюється : рос., укр. плащ-палатка, генерал-лейтенант; польськ. zar-ptak, болг. хотел-ресторант, сербохорв. бисер-гора і т.п. Такі складні слова потрібно відрізняти від аппозитивних словосполучень моделі N + N, які позбавлені морфологічної цільнооформленості / обидва компоненти відмінюються / : рос. фабрика-кухня, укр. місто Київ, польськ. miasto-gigant, чеськ. mesto Praha, болг. вагон-хладилник, сербохорв. дрво врбовина і т.п.
   Проміжним, перехідним типом є словостягнення моделі N + N. Їх морфологічна цільнооформленість є нестійкою, перший компонент може іноді відмінюватися, наприклад, рос. Москва-река, диван-кровать, вагон-ресторан, член-корреспондент та ін.
   На думку Т.М. Молошної, інтеграції аппозитивних словосполучень у складні слова сприяють такі чинники:
   - Належність компонентів до різних родів, різнотипність відмінкових закінчень і прагнення подолати цю різнотипність : плащ-палатка - * плаща-палатки ® плащ-палатки.
   - Належність першого компонента до іменників середнього роду із закінченням у наз. відмінку однини -о /-е /, яке збігається за формою зі сполучними морфемами -о-, -е- в складних словах. Пор. чудо-птица і тепловоз.
   - Іншомовність першого компонента : дизель-мотор, блок-механизм, альфа-лучи і т. ін.
   - “Затемнення” лексичного значення компонентів, наприклад, трын-трава.
   - Тривале і часте сумісне вживання компонентів : царь-колокол, жар-птица, Москва-река, генерал-майор та ін. [ 4 : 41-42 ].
   У сучасних слов’янських мовах інтеграції у складні слова можуть підлягати також фразеологізми, наприклад, слов. prepanajana “Боже мій”, chvalabohu “слaва Богу”, bohukristuprisaham “клянуся Богом”, naverimboha “на щастя”, “навмання” і т.п.
   Вивчення процесу інтеграції словосполучення у складне слово має суттєве значення для різних галузей лінгвістики - лексикології, синтаксису, порівняльної типології, контрастивної лінгвістики, лексикографії.
   На нашу думку, порівняльно-типологічне дослідження інтеграції словосполучення має поєднувати два способи побудови типологічної класифікації кінцевих продуктів цього процесу - аксіоматичний і конструктивний. Класифікація складених номінативних комплексів у межах фрагментарної типології повинна проводитись з урахуванням діалектичної єдності колігації та колокації, а також соціолінгвістичної зумовленості комплексів, що інтегруються, і функціональних стилів їх вжитку. Виключно важливим є також встановлення універсальних та окремих чинників, як таких, що сприяють, так і таких, що перешкоджають процесу інтеграції у мовах, які досліджуються.

ЛІТЕРАТУРА

1. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь : Синтаксис и лексика. - М.: Междунар. Отношения, 1979. - 254 с.
2. Жлуктенко Ю.А., Двухжилов А.В. Фризский язык. - К.: Наук.думка, 1984. - 200 с.
3. Аракин В.Д. Сопоставительная типология скандинавских языков. - М. : Высш. Школа, 1984. - 136 с.
4. Молошная Т.Н. Субстантивные словосочетания в славянских языках. - М. : Наука, 1975. - 238 с.

    Квеселевич Дмитро Іванович - доктор філологічних наук, завідувач кафедри англійської філології Житомирського державного педагогічного університету ім. І.Франка.

    Ісаакян Зюльфі Багратівна - старший викладач кафедри англійської філології Житомирського державного педагогічного університету ім. І Франка.

    Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016