Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філологічні науки. arrow КОГНІТИВНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОВТОРІВ
04.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




КОГНІТИВНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОВТОРІВ

УДК 811.111.165.194

Е.Ф. Маліновський,
старший викладач
(Державний агроекологічний університет, м.Житомир)

КОГНІТИВНА ЗНАЧУЩІСТЬ ПОВТОРІВ

У статті розглянуто когнітивний та когнітологічний аспекти повторів.

   Актуальність дослідження продиктована кардинальним поворотом лінгвістичних досліджень у бік вивчення когнітивної сторони мовної діяльності. До сьогодні когнітивна лінгвістика представлена в світі декількома потужними напрямками, кожен з яких відрізняється своїми настановами, своєю ділянкою та особливими процедурами аналізу (Є.С. Кубрякова, Є.В. Падучева, З.Д. Попова, Ю.С. Степанов, В.І. Шаховський, В.В. Красних, А.А. Уфімцева, Н.Н. Болдирєв та ін.).
   Недостатність вивченості когнітивного аспекту повторів.
   1) Аналіз публікацій з проблем повтору свідчить про те, що дослідження повтору не виходило, як правило, за межі структурних та функціональних досліджень. У дусі сучасної міждисциплінарної антропоцентричної парадигми акцент робиться на мовну особистість та мову як найважливішу її складову [1], на інтеграцію лінгвістичного, когнітивного та психологічного світогляду мовної особистості [2], на врахування актуально неусвідомлюваних людиною суто фізичних параметрів тексту [3: 8,12], на пояснення мовної форми її функціями [4; 5; 6].
   2) В окремих дослідженнях, психолінгвістичних роботах повтор представлено або як прояв підсвідомості [7: 255; 8: 117], або як "неконтрольований підтекст" [9: 40] і навіть як поєднання індивідуальної стратегії мовця з певним універсальним принципом. Повтор може виникати на перших стадіях фонологічного розвитку мови [10: 267]. Однак безперечним є той факт, що повтор як лінгвістичне явище не виникає випадково чи автоматично. Цілком очевидно, що повтор не є якимось "стороннім" явищем, яке можна проігнорувати. Функціонуючи на трьох рівнях – синтаксичному, фонологічному і концептуальному, повтори є результатом обдумування, пошуку відповіді, вимушеної паузації тощо [11: 201].
   Когнітивний аспект повторів пов'язаний з реалізацією когнітивної функції мови як знаряддя пізнання (когніції), як засобу оволодіння знаннями та суспільно-політичним досвідом і як засіб вираження діяльності свідомості. За зауваженням Є.С. Кубрякової, сутність когнітивного підходу до явищ мови полягає в його розумінні "как лучшего свидетельства существования в нашей голове разнообразных структур знания о мире, в основе которых лежит такая единица ментальной информации, как концепт. Концепты разного типа (образы, представления, понятия) или их объединения (картинки, гештальты, схемы, диаграммы, пропозиции, фреймы и т.п.) рождаются в процессе восприятия мира, они создаются в актах познания, отражают и обобщают человеческий опыт и осмысленную в разных типах деятельности с миром действительность. Язык выявляет, объективирует то, как увиден и понят мир человеческим разумом, как он преломлен и категоризован сознанием. Каждая языковая единица и особенно каждая языковая категория могут рассматриваться как проявление указанных выше когнитивных процессов и в качестве специфических их результатов" [12: 57].
   На наш погляд, правомірним є розрізнення когнітологічної та когнітивної значущості повторів. Когнітологічний аспект повторів пов'язаний з процесом пізнання та накопичення знань, а когнітивний – з процесом концептуалізації та категорізації позамовної реальності та вербалізації їх результатів.
   Розглянемо когнітологічний аспект повторів.
   1) З позиції теорії пізнання – когнітології – повтор розглядається як самоочевидність, яка лежить в основі наукового знання та мислення взагалі. Структури повтору мають статус когнітивних утворень і в цій своїй якості розглядаються як початкові елементи свідомості. Таке положення пояснюється тим, що повтор (повторення) стає принципом виміру. Для того, щоб фіксувати специфіку передрозуміння, дослідники звертаються до психічної властивості – ехолалії (мовонаслідування), що дає можливість когнітивним структурам робити пряме повторення, яке описується за формулою закону тотожності: А=А. Вивчення структур свідомості в межах гуманітарних наук (А. Бергсон, К. Леві-Строс, В.Я. Пропп) дозволило зробити висновок про те, що "инвариантность как неизменное начало сознания зафиксировано в факте повторяемости" [13: 387]. Таким чином, повторюваність, яка фіксується у фактах повсякденності і є зовнішньою для структур мислення, набуває статусу певної сполучної ланки між логічним мисленням та умовно-рефлекторною діяльністю.
   2) Повтор є необхідною складовою процесу навчання та формування необхідних навичок, що є неможливим без повторного відтворення як засвоєного раніше, так і щойно вивченого матеріалу. Вивчене раніше активізується в пам'яті, а щойно викладене краще запам'ятовується та переводиться з короткострокової в довгострокову пам'ять. Загальновідомим є те, що чим більшу кількість разів матеріал повторюється, тим краще він запам'ятовується.
   3) Повтор пов'язаний з процесом інтерпретації. Рецепція текстів може бути вивчена при розгляді механізмів сприйняття та запам'ятовування, які активно взаємодіють зі змістопороджуючими структурами. До останніх відносять загальні знання про світ, семантичні макроструктури та нарративну суперструктуру. Сукупність цих структур наділяє розповідь, що сприймається, когезією та когерентністю. Проблема породження тексту, яка тісно пов'язана з його сприйняттям, розуміння процесів та механізмів їх здійснення детерміновані онтологією повтору в тексті [3: 6]. Без виявлення онтології повторів ускладнюється точна уява про процеси текстотворення, унеможливлюється змістовний перехід до розуміння категорій зв'язності та цільності їх як базових категорій тексту.
   4) Когнітологічну значущість повтору можна відзначити і в семіологічному плані. Повтор займає досить важливі позиції навіть у найпростіших формах семіотичного виразу, що є слушним, зокрема, для сфери художньої творчості: "объединение произведений в ряды, последовательности, группы, серии, ансамбли было характерно для искусства изначально или, другими словами, всегда являлось органичной чертой существования искусства" [14: 170]. При цьому важливо враховувати, що якщо групування артефактів за формальними, структурними та змістовими ознаками є імманентним сприйняттю художнього, то питома вага та якісна й кількісна складова елементів, що репродукуються, виявляють свою специфіку в семіотиці текстів культури. Відновлення еквівалентних структур у гетерогенних комунікантах дозволяє розглядати загальні тенденції в організації текстів, які належать до різних культурних традицій.
   Перейдемо до аналізу когнітивного аспекту повторів.
   Когнітивні процеси відбуваються в мозку людини при відображенні процесів і явищ реальної дійсності та їхній концептуалізації. У результаті цього створюються концептуальні структури, що несуть певне знання, яке іноді виходить за межі чистої семантики. Під семантичними процесами розуміються процеси вербалізації, що виражають відношення "знак – референт". Знання, відбите концептуальними структурами, ширше за значення, яке є центром уваги в семантичних дослідженнях [15: 3]. Спостереження над мовним матеріалом свідчать про взаємодію семантичних і когнітивних процесів, при цьому когнітивні процеси є пріоритетними. З цього випливає, що для комплексного аналізу повтору особливо актуальним є аналіз не стільки семантики повторюваних одиниць, скільки їх когнітивної онтології.
   Під когнітивною значущістю повторів ми розуміємо їх здатність мати значення, яке може бути вираженим засобами тієї чи іншої мови, їх здатність бути носіями змісту, який можна здобути з цього значення в результаті інтерпретації в межах когнітивних систем (у термінах В.В. Красних – когнітивних баз) учасників акту комунікації. При цьому відбувається зіставлення інформації, що інтерпретується, відносно до тієї, яка сприйнята раніше (контексту), а також інформації, яка зберігається в пам'яті у вигляді ментальних репрезентацій, що є результатом концептуалізації та категорізації. Висловлювання (в тому числі й те, що містить повтор) є значущим, якщо можна встановити зв'язок між ним та концептом чи категорією, які входять до ментальної репрезентації референтної ситуації або ситуації перебігу мови (порівняємо поняття значущості сигналу (cue validity) у Дж. Лакоффа як наявності його кореляції з певною категорією, перш за все базового рівня) [16: 79-81]. Як слушно зауважує Л.Ю. Ігнатенко, когнітивну значущість мають тільки значущі повтори на відміну від незначущих згідно з відомою класифікацією [17: 157-159]. Останні, як правило, не плануються адресантом заздалегідь і не залежать від його волі. Вони можуть бути викликані особливостями його фізичного стану (дефекти мови, кашель чи незвичайний емоційний стан (шок, переляк, подив тощо): "The b-b-b-b-bastard – he seen me c-c-c-c-coming" (R.P.Warren). [18: 78]. Роблячи висновок щодо когнітивної значущості повторів, слід зазначити, що її мають всі контактно повторювані мовні одиниці, які задовольняють вищевказані критерії.
   Однак когнітивна значущість не збігається з інформативністю. Поняття інформативності ширше і пов'язане не тільки з вказівкою на відповідні концепти та категорії, але й з повідомленням співвідносної з ними нової, відмінної від тієї, що існувала раніше, інформації. Нова інформація не завжди є невідомою реципієнту. Це може бути введення в поле поточної свідомості аспекта концепту або категорії, що зберігався раніше в довгостроковій пам'яті. (Під "текущим сознанием" ми разом з А.Є. Кибриком розуміємо "активизированную информацию, которая имеет отношение к данному речевому акту, а также связанную с этой информацией мыслительную деятельность" [19: 43].
   Інформативність має лише перша з повторюваних мовних одиниць. Безумовно, якщо висловлювання містить повторювані мовні одиниці, вони репрезентують одну й ту ж структуру свідомості (категорію, концепт), їх референції збігаються. Звідси випливає обґрунтоване припущення про те, що, коли ми повторюємо висловлене, референтне значення вислову не змінюється [20]. 3 точки зору продуцента, такий повтор не несе нової інформації і найчастіше навіть сам факт повтору не усвідомлюється як такий.
   Однак, не змінюючи референтного значення висловлення, повтори змінюють загальний зміст сказаного за рахунок додання йому додаткового емоційного значення. Найбільш цікавими, з точки зору впливу на когнітивне значення вислову, є значущі повтори, що спрямовані на адресата. Такі повтори найчастіше розглядаються у мікроконтексті, тобто в рамках окремого вислову або мовленнєвого акту. Розглянемо два приклади, що взяті нами з Tosca S. [21: 5]: My childhood days are gone. та My childhood days are gone, gone. Ці вислови виражають однакову пропозицію, але мають різні комунікативні цілі. У першому випадку ми маємо мовленнєвий aкт констатив: продуцент просто повідомляє адресатові певну інформацію. У другому випадку прагматична мета висловлення залежить від контексту та може трактуватися як спонукання адресата до подальшого обговорення запропонованої теми, натяк на наявність додаткових фактів та певну емоційну оцінку ситуації [18: 78].
   Значущі повтори реально впливають на когнітивний зміст виcловлювання, бо здійснюються з визначеною прагматичною метою (наприклад, виграти час, привернути увагу, показати незгоду зі співрозмовником, продемонструвати подив чи сумнів, підкреслити головну думку тощо). "I've come here with my little girl." "Little girl? You have a little girl" (H.G. Wells) [18: 78].
   Отже, визначимо, що ми розуміємо під когнітивною функцією повторів. Спочатку потрібно відповісти на питання, що є когнітивною функцією мовної одиниці взагалі. За визначенням Ф. Клікса, "когнитивную функцию можно определить очень просто: с помощью языка можно обозначить словами (или знаками) не только вещи воспринимемого мира, фиксируя их в памяти, но результаты мышления, которые связываются при помощи названий в одно целое. Этот зафиксированный в языке мир результатов мышления образует – как итог познаавтельных процессов – внутреннюю реальность, по отношению к которой операции мышления могут быть применены точно так же, как и к продуктам восприятия внешнего мира. Самыми существенными результатами мышления в языковых категориях являются образование и фиксация в памяти различного уровня абстракций." [22: 13].
   У сучасній філософії мови підкреслюється той факт, що концептуальна система людини (внутрішня реальність) є не дзеркальним відображенням об'єктивної дійсності, а відображенням, яке інтерпретоване свідомістю (див., наприклад, праці Є.С. Кубрякової, Є.В. Падучевої, Дж. Лакоффа та ін.) При цьому підкреслюється творча роль самого суб'єкта мовної (та пізнавальної) діяльності. Як відзначає С.А. Жаботинська слідом за О.М. Селіверстовою, "единственные "реальности", которые мы на самом деле ощущаем и можем осмысленно обсуждать, – это воспринимаемые нами реальности, которые мы переживаем, т.е. экзистенциальные реальности. Эти реальности содержат нас в качестве редакторов, и все они связаны с наблюдателем" [23: 54]. Активність спостерігача включає членування реальності, що сприймається, на фрагменти, які "висвічуються" в поточній ситуації мовної взаємодії [19: 43]. "При любой концептуализации фрагмента действительности одни аспекты реальности акцентируются, актуализируются, другие затушевываются, уходят в фон: происходит схематизация реальной действительности" [24: 157].
   З усього вищезазначеного можна зробити висновок про те, що когнітивна функція повторюваних мовних одиниць полягає в матеріалізації в мовній формі результатів пізнання фрагменту дійсності, за яким повторно матеріалізується той його аспект, який здається мовцю найбільш актуальним у момент здійснення мовленнєвої дії. Вивчення фактологічного матеріалу дозволяє припустити, що повтори є джерелом додаткової інформації щодо характеру сприйняття ситуації, в межах якої здійснюється повтор, та суб'єктивних факторів, пов'язаних безпосередньо з когнітивними особливостями слухача.
   Актуальним з точки зору мовця може стати будь-який компонент ситуації спілкування, який співвідноситься як з семантикою висловлювання, так і пов'язаний з його прагматикою. Відповідним чином він може корелювати з будь-яким компонентом змісту висловлювання.
   У процесі реалізації мовленнєвого акту нами передається цілий набір семантичних та прагматичних значень та змістів. Як компоненти семантичної структури висловлювання нами розглядаються компоненти його зовнішньої модальної рамки, яка представлена модусом вбачання, та внутрішньої, яка представлена модусом істинності пропозиції Р(х). Пропозиція утворює глибинну структуру, що є логічним корелятом денотативної (референтної) ситуації. Денотат, як фрагмент дійсності, що визначається реченням як об'єкт реального чи концептуального світу [25: 15], постає в реченні у формі судження суб'єктно-предикатної структури [26: 62]. На стадії кодування мовленнєвого повідомлення мовець структурує його семантику у вигляді одиничної пропозиції або ієрархічної структури, розташовує її як диктум у сферу дії модального оператора "істинно". Крім того, на стадії кодування продуцент повідомляє висловлюванню певні параметри прагматичної структури та характеристики, які відзначаються прагматичним контекстом.
   Разом з Н.В. Малімоновою [27] ми зводимо компоненти смислової структури до набору пропозиціональних структур у такому вигляді:
   На рівні семантичної структури:
   1. Я à (вважати), що U (зовнішня модальна рамка)
   2. U à (мати властивість) "істинно" (внутрішня модальна рамка);
   3. S à P, де S і P- суб'єкт та предикат пропозиції, яка відображається у поверхневій структурі. У висловлюванні може міститися декілька пропозицій типу "Sà P", які оформлені у вигляді експліцитних та імпліцитних предикацій, пресупозицій та імплікатур.
   На рівні прагматичної структури:
   - U à (мати властивість) A1 (B1, C1, D1), що означає, що висловлювання має форму А1 (тему В1, іллокутивну спрямованість C1, скероване на досягнення кінцевого результату (наприклад, позамовної мети, перлокутивного ефекту) D1),
   - U à (мати місце, бути реалізованим) E1 ( F1, G1), що означає, що висловлювання реалізоване в момент часу E1, в місці F1, з особистісно-рольовими характеристиками комунікантів G1) [27: 10].
   За нашими спостереженнями, повторювані мовні одиниці, які описують концептуалізацію референтної ситуації, найчастіше співвідносяться з семантичною структурою висловлювання. Повтори, які співвідносяться з концептуалізацією комунікативно-прагматичного контексту, є характерними для реактивних реплік діалогічних єдностей і оформлені у вигляді питань-перепитувань, вигуків емоційного реагування, що несуть суб'єктивну модальність різної семантики (подив, спантеличеність, сумнів тощо). Когнітивна значущість повторів, що входять до складу реактивної репліки діалогічної єдності, має більш складний характер. Розглядаючи його когнітивну значущість, Н.В. Малімонова відзначає, що реципієнт розкодовує вербалізоване висловлювання-стимул, співвідносить компоненти його смислової структури з наявними в нього когнітивними структурами в ході інтерпретації. Продукування мовленнєвого акту подиву є результатом інтерпретації та перетворення висловлювання-стимулу, коли для верифікації стимулу реціпієнт "обращается к своему денотату положения вещей в мире, фиксируя различия" [27: 9]. Повторюється та актуалізується та мовна одиниця, яка найбільше відрізняється від відповідної когнітивної структури співрозмовника.
   Наведемо приклади першого типу, що ілюструють вищенаведену схему, коли актуальна ознака референтної ситуації входить до складу семантичної структури висловлювання (пункт 3) як предикативна ознака (приклад 1) або частотність здійснення дії (приклад 2):
   (1) "He is our daddy," Paula exploded at him. "He's ours, he's ours!" ( E. Segal)
   (2) "He's never gonna come back to this house," Paula insisted. "Never, never" ( E. Segal)
   Актуальним може виявитися модус істинності зовнішньої модальної рамки (пункт 2), коли в фокусі уваги опиняється відповідність всієї предикації дійсності:
   (3)"Does it say that anywhere on the tie? Does it, does it, does it?"( E. Segal)
   У прикладі (4) актуальним є модус потенційності та повторюється модальний компонент смислової структури:
   (4)"Now, it would appear to me", Mr.Duffy said, and cleared his pipes again, "it would appear to me maybe that doctor might be pretty big around here" (R.P. Warren)
   Як приклади найбільш поширених повторів, які співвідносяться з концептуалізацією комунікативно-прагматичного контексту, наведемо такий приклад повтору, що містить цитацію теми:
   (5) - I tried to convince myself that it was to earn a degree, but I really wanted to get to Harlem.
   - What's Harlem got to do with this?(J. Richards)
   Приклади повторів, які вербалізують інші компоненти прагматичної структури висловлювання, є досить рідкісними та пов’язані з ситуаціями, коли предметом мови стають самі компоненти прагматичного контексту.


Матеріал надійшов до редакції 23.12. 2004 р.

Малиновский Э.Ф. Когнитивная значимость повторов.
В статье рассмотрены когнитивный и когнитологический аспекты повторов.

Malinovsky E.F. Cognitive Significance of Repetitions
The papers considers cognitive and cognitological aspects of repetitions.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016