Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філологічні науки. arrow НАЗВИ ДЕТАЛЕЙ СОРОЧКИ У ГОВІРКАХ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




НАЗВИ ДЕТАЛЕЙ СОРОЧКИ У ГОВІРКАХ СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ

УДК 811.161.2’282

Г.І. Гримашевич,
кандидат філологічних наук, доцент
(Житомирський державний університет)

Назви деталей сорочки у говірках Середнього Полісся

У статті з позицій етимології, деривації та локалізації проаналізовано назви деталей сорочки, зафіксовані автором у середньополіських говірках. Відзначено, що їх наявність чи відсутність була зумовлена кроєм такого різновиду одягу.

   Дослідження номінації явищ традиційної матеріальної культури різних регіонів України виступає сьогодні на перший план. Це зумовлено тим, що ряд лексем зникають з активного вжитку, оскільки перестають існувати самі реалії, багато назв розширюють, звужують чи змінюють свою семантику, що веде до зрушень у їх семантичній структурі.
   У зв’язку з цим тематична група лексики одягу в різних говіркових масивах нашої країни була предметом наукового зацікавлення учених-діалектологів (праці Ф. Бабія, Г. Мартинової, Л. Пономар, К. Глуховцевої, Н. Пашкової, Н. Клименко, Л. Тищенко та ін.), які поряд з іншими елементами народного костюма звертали увагу і на номінацію сорочки та її деталей.
   Це зумовлено тим, що сорочка є одним з найдавніших елементів народного костюма. До початку XX ст. вона була єдиним видом натільного жіночого та чоловічого одягу. Як зауважує О. Воропай, стародавні слов’яни, що жили на території сучасної України, носили довгі, по коліна, а то й нижче колін, білі полотняні сорочки, які одягалися безпосередньо на тіло й завжди поверх штанів, на випуск; вони мали стоячий комірець, навколо якого було багато зборів, розріз посередині грудей, рукава на чохлах і теж зібрані в збори [1: 370]. Крій чоловічої та жіночої сорочки був схожий, тільки жіноча часто мала більшу довжину. Оскільки Середнє Полісся є архаїчною територією, то тут збереглося багато стародавніх елементів у матеріальній культурі, що позначилося на номінації її явищ і є надзвичайно актуальним для сучасного мовознавства в цілому і діалектології зокрема.
   На досліджуваній території побутували два основні різновиди сорочок – додільні, пошиті з одного суцільного шматка полотна, і з підточкою, які шили з двох шматків різного за якістю полотна і були відомі як українцям, так і білорусам та росіянам [2: 602]. Номінація різних видів сорочки в середньополіському діалекті вже була предметом нашого дослідження [3]. Мета цієї розвідки – проаналізувати деталі такого різновиду одягу.
   Саме крій сорочки зумовлював наявність чи відсутність певних її елементів. Основними деталями сорочки були ластки ‘чотирикутні шматки матерії, які вшивали в рукав сорочки під пахвою’, підоплічки ‘підкладки в чоловічій сорочці на плечах’, прирамки ‘вставки на плечах чоловічої сорочки, що нагадують погон’, коміри ‘частини сорочки, що облягають шию’, манжети ‘кінцеві частини рукава сорочки’, рукави ’частина сорочки, розташована безпосередньо на руках‘ тощо.
   Сема ‘чотирикутний шматок матерії, який вшивали в рукав сорочки під пахвою’ у середньополіських говірках представлена лексемами, похідними від псл. коренів: *-sta-(ўс\таўка, \вустаўка, ус\таўка, \устаўка); *las-(t) (\ластка, \лас´т´івочка (< ластівка), \ласточка (< ластка), \ластоўка, \ластовиц´а (< ластівка); *klin- (кл´ін, клиін, клиі\нок, кл´і\нок, кли\нок (< клин); *rTkъ- (п’ід\ручник); *latъ- (латка) (точну локалізацію, семантичну структуру лексем і фонетичні варіанти див.: Гримашевч Галина. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. – Житомир, 2002. – 184 с.).Назва ўс\таўка мотивована способом приєднання до виробу, утворена від вставити – вставляти. На думку українських етимологів, слово ластка (ластівка) є не зовсім ясним. Можливо, як і назва птаха лáстівка, воно походить від псл. *lasъ ‘темний, з білою плямою чи (латкою) під черевом чи грудьми’; зіставляється також з лáтка, латáти [4: ІІІ: 198]. Блр. етимологи вважають назву перенесенням за схожістю з ластівка ‘пташка’ [5: V: 247-248]. Одначе правильнішим буде вважати мотиватором псл. корінь *las(t)-, спільний і для ластівки, і для ласиці, оскільки в синонімічній парадигмі назв ‘уставка’ є і ластка, і ласка (останннє без дієрезу). Слово клин є спільнослов’янським [4: ІІІ: 461], утворене від *kolti ‘колоти’ [6: II : 225-227]. Вторинна назва виникла на основі зовнішньої схожості частини одягу до клина [5: V: 62-63]. Назва п’ід\ручник (< підручний) мотивована місцем розташування реалії, \латка – формою деталі.
   Вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон, представлена назвами, які мотивовані:
   - способом приєднання деталі до виробу: \устаўка, вус\таўка, \устаўк’і, \в’істаўк’і < вставити, ў\шиўка < вшивати;
   2) місцем розташування деталі в одязі: пу\доплечка (< під і плечем [5: VIII: 100]), п\лечко, п\леч’і, нап\лечниік, нап\л´ечн´ік’і (< на(д)плічний), надп\леч’:е (< над плечем), при\рамок, пр´і\рамк’і, \рамочок, які споріднені з рамо ‘плече’ [7: 309];
   3) формою деталі: ку\точк’і (< куток < кут), по\лик (< пол). Лексема по\лик (по\лика, поли\ки) у досліджуваних говірках відома з кількома значеннями. Слово полик генетично пов’язане з полка (пілка). Форми з кореневим вокалізмом -а- та -у-, очевидно, діалектні.Стрічка тканини, за допомогою якої тримається сорочка на плечах, має назви ш\леǐка (фонет. вар. ш\л´ẹǐка, ш\л´еǐка) < шлея, бре\тел´ка (фонет. вар. бри\тел´ка) < бретеля. Назва ш\леǐка на позначення цієї деталі сорочки відома в усіх обстежених говірках, причому вона є давнішою, переважає у мовленні людей старшого віку. Слово шлейка є дериватом від шлея, яке, очевидно, запозичене з форми, близької до двн. silo [8: IV: 454]. Назва бре\тел´ка є порівняно новішою, переважає у мовленні представників молодшого покоління. Слово запозичене з фр. мови через рос. і пол. посередництво [4: І: 253].
   На позначення рукава сорочки в усіх говірках зафіксовано назву ру\каў < рука. Зрідка на півночі Житомирщини та у говірках Білорусі відома лексема рука\во (с.р.). В основі назви лежить МО ‘місце розташування деталі’. На обстеженій території переважали сорочки з манжетами, як і на інших територіях України та Білорусі [9: 227-228]. Кінцева частина рукава сорочки має назви чо\хол, чох\ла (ж.р.), чох\ло (с.р.), \чохлик (< чохол), чох\ли (мн.), ман\жет, ман\жета (ж.р.), ман\жетка (< манжет), ман´\кетик (< манькет), що існують часто паралельно в одній говірці як синоніми. Зрідка на позначення цієї реалії відомі назви обш\лага, нару\каўник, кант, о\борка ‘вузький манжет’, заково\рот.
   Слово чохол фіксують інші дослідники в поліс. говірках: чохóл ‘закавраш, закот на одязі’ [10: 69], чóхло, чохóл ‘обшлаг рукава у верхній чоловічій сорочці’ [11: 232]. Воно піддавалося ряду етимологій, остаточної до цього часу немає [8: IV: 354].
   Слово манжéт запозичене з фр. мови [4: ІІІ: 382]. Форма манкéт запозичена з пол. mankiet < іт. manichetta ‘рукавчик’ [5: VI: 218]; обшлаг – з нім. Aufschlag чи гол. opslag [8: ІІІ: 110]. Германізмом є також кант, що запозичене з нім. мови, можливо, через пол. посередництво [4: ІІ: 389; 8: ІІ: 181]. Етимологічно прозорими є назви нару\каўник (< нарукавний) і заково\рот (< завертати), які відповідно мотивовані місцем розташування деталі та призначенням.
   Частина сорочки, що облягає шию, представлена лексемою \комір, яка зафіксована на всій території і має ряд фонетичних варіантів. Спорадично існують назви \ворот, ворот\н´ік (< ворот), \шиворот, \л´іштва. Слово комір у деяких середньополіських говірках відоме із семантикою ‘смужка матерії на поясі штанів, спідниці чи фартуха’. Очевидно, первинною є семантика ‘частина одягу, що облягає шию’, на основі якої розвинулася інша. Джерелом запозичення слова комір для укр., рос. та блр. мов є польська: пол.    kołnierz < свн. koller, kollier ‘комір, хомут’ < фр. collier ‘частина обладунку, що закриває шию; ошийник’ < лат. collare ‘комір, оздоба на шию, нашийник’ [4: ІІ: 538; 5: IV: 311; 6: ІІ: 367; 8: ІІ: 271].Назва ворот\н´ік більше поширена у східнополіських говірках, у середньополіських використовується рідко (пор.: поліс. воротнíк ‘комір верхньої сорочки’ [10: 22]). Слово є спільнослов’янським із значенням ‘те, що крутиться’ [12: 67], яке через псл. *vort- походить з і.-є. *u-ert [13: 82].
   Шиворот – власне російське слово, утворене складанням шивъ ‘шия’ і ворот [12: 381]. На досліджувану територію запозичене, очевидно, з російської мови.
   Деякі назви на позначення коміра зумовлені формою деталі: виложистий, відкладний комір представлений номеном \отвир, шалевий комір – шал´ , стоячий комір – с\тọǐка, с\тоǐка, вишитий вузький комір – оч\кур. Передній розріз на грудях сорочки має назви \пазуха, \пазушка (< пазуха), які зафіксовані на всій обстеженій території. Зрідка на позначення цієї деталі одягу існують назви ок\но, \в’ікат, горло\в’іна.
   Слово пазуха – спільнoслов’янізм, етимологія якого остаточно не вирішена [8: ІІ: 186-187], горло\вина (< горловий), мотивована місцем розташування деталі, ок\но, \в’ікат – призначенням.Вузька смужка матеріалу, яку накладають на розріз на грудях переважно чоловічої сорочки, чи вишивка на грудях сорочки має назву ма\н´іжка (фонет. вар. ма\н´ẹжка, ма\н´ẹшка, ма\нишка, ма\н´ішка), яка відома на всій території. В окремих говірках ця реалія представлена назвами у\йẹўка, \вугл´ік ‘вузька маніжка’. Лексема ма\н´іжка у досліджуваних говірках відома із семантикою ‘дитяча вишита сорочка’, ‘вишита сорочка з рукавами’, яка витворилася внаслідок перенесення назви частини на весь предмет. Слово манíшка не має загальновизнаної етимології, його пов’язують з манá, манúти; припускають спільність походження з манжéта [4: ІІІ: 383]; допускають запозичення слова з рос. мови в пол. [12: 192-193; 5: VI: 218]. Назва \вугл´ік, напевно, мотивована формою вишивки, оздоблення. Лексема у\йẹўка для її етимологізації потребує додаткової аргументації.
   Передня верхня частина сорочки має назви стан, ста\нок (< стан). Д. Зеленін зауважує, що назва стан використовується для найменування нижньої частини рос. сорочки, а в українців – це верхня частина. У цих випадках виступає загальне значення слова стан як частини одягу, що облягає тіло [9: 228]. Крім вищенаведеного значення, лексема ста\нок у досліджуваних говірках зафіксована із семантикою ‘вишита жіноча сорочка’, ‘половина плахти’. Назва спільнослов’янська, утворена за допомогою суфікса -нъ від основи ста- [12: 318].Передня нижня частина сорочки представлена лексемами пеле\на < з псл. *pelenā, *pelnā [8: III: 228-229], утворена за допомогою суфікса -н-(-а) від основи пел- [12: 245]; по\ла пов’язана з пол ‘половина’ < з псл. *polъ [13: 354]; по\дọл, по\дọлок (< подол) при\пọл (фонет. вар. пр´і\пọл). Назва по\д´іл похідна з сполучення слів по долу – по низу [12: 348], мотивована нижнім місцем розташування деталі – від po і dolъ [5: VIII: 111; 8: ІІІ: 299] (пор.: блр. дол ‘поділ, низ одежі’ [14: ІІ: 79]). Аналогічно утворена лексема при\пол [13: 353]. Назви, напевно, можна пояснити місцем розташування деталі в сорочці, спідниці. Підкладений край сорочки має назву лишт\ва. Ця лексема у досліджуваних говірках має розгалужену семантичну структуру (зафіксована із 20 значеннями), використовується переважно на позначення різних деталей одягу та елементів для прикраси одягу у вигляді смужки тканини, зокрема ’стрічка для обшивання спідниць‘, ’смужка вишивки на сорочці‘, ’вишитий поділ‘, ’смужка тканини, пришита на одязі для прикраси‘ та ін. Слово лиштвá запозичено з німецької мови через посередництво польської [4: ІІІ: 253-254; 5: VI: 23; 8: ІІ: 507].
   Отже, назви елементів сорочки Середнього Полісся неоднорідні за фонетичними варіантами, за морфемною будовою, мотивацією, походженням, семантичною структурою лексем, частотою використання тощо. Вони зазнали багатьох змін упродовж останніх десятиліть, що зумовлено міграційними процесами, пов’язаними з аварією на ЧАЕС, упливом літературної мови, відмиранням традицій та звичаїв, появою нових реалій костюма, крій і спосіб виготовлення яких цілком відмінний від давніх видів одягу. Зберегти і дослідити номінацію архаїчних елементів традиційної матеріальної культури – завдання майбутніх досліджень етнографів, фольклористів, мовознавців, а особливо діалектологів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. — Т. 1-2. – К., 1991.
2. Маслова Г.С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в ХІХ — начале ХХ в. // Восточнославянский этнографический сборник. – М., 1956. – С. 543-757.
3. Гримашевич Г.І. Назви сорочки в середньополіських говірках // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2004. – № 8. – С. 183-185.
4. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С.Мельничука: В 7 т. – Т. 1-3. – К., 1982-1988.
5. Этымалагічны слоўнік беларускай мовы / Пад рэд. В.У.Мартынава. – Т. 1-6. – Мінск: Навука і тэхніка, 1978-1990.
6. Sławski Franciszek. Słownik etymologiczny języka polskiego. – Tt. 1-5. – Kraków: Nakładem towarzystwa milošnikow języka polskiego, 1952-1982.
7. Білецький-Носенко П. Словник української мови / Підготував до видання В.В. Німчук. – К.: Наук. думка, 1966. – 422 с.
8. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. – Т. 1-4. – М.: Прогресс, 1986-1987.
9. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. – М.: Наука, 1991. – 504 с.
10. Лисенко П.С. Словник середнього і східного Полісся. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 72 с.
11. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. – К.: Наук. думка, 1974. – 260 с.
12. Шанский Н.М., Иванов В.В., Шанская Т.В. Краткий этимологический словарь русского языка. – М.: Просвещение, 1975. – 644 с.
13. Цыганенко Г.Ф. Этимологический словарь русского языка. – М.: Наука, 1970. – 599 с.
14. Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. – Т. 1-5. – Мінск: Навука і тэхніка, 1979-1986.

Матеріал надійшов до редакції 12.01.2005 р.

Гримашевич Г.И. Названия деталей рубашки в говорах Среднего Полесья.
В статье с точки зрения этимологии, мотивации, деривации и локализации проанализированы названия деталей рубашки, зафиксированные автором в среднеполесских говорах. Отмечено, что их наличие или отсутствие было обусловлено покроем такого типа одежды.

Grimashevych G.I. The Names of Chemise Parts in Middle Polissya Dialects
The article analyses the names of chemise parts fixed in Middle Polissya dialects from the point of view of their etymology, motivation, derivation and localization. It is noted that their presence was conditioned by the cutting of this variety of clothes.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016