Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філологічні науки. arrow ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНОЇ ГРИ В УМОВНО-РЕАЛЬНОМУ АСОЦІАТИВНОМУ ПОЛІ
08.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНОЇ ГРИ В УМОВНО-РЕАЛЬНОМУ АСОЦІАТИВНОМУ ПОЛІ

УДК 811.111’38

І.Е. Сніховська,
старший викладач
(Житомирський педуніверситет)

ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНОЇ ГРИ В УМОВНО-РЕАЛЬНОМУ АСОЦІАТИВНОМУ ПОЛІ

У статті розглядається мовна гра як різновид людської діяльності, передумови її функціонування в умовно-реальному ігровому полі.

   Однією з провідних характеристик сучасного лінгвістичного мислення є антропоцентризм, який зумовлює стабільний інтерес до мовленнєвих явищ, які відображують прояв людського фактора. Антропоцентричний підхід у лінгвістиці обумовив посилення уваги дослідників до ролі комунікативної функції мовних засобів, суб'єктивного фактора в мовленні. В центрі дослідження антропоцентричної лінгвістики знаходиться прагматичний підхід до мови як до інструмента і об'єкта мовленнєвої діяльності, проблема активності учасників комунікативного акту в реалізації заданих системою правил мовленнєвої поведінки.. Комунікативний смисл слова при такому підході розглядається як "функція відповідності інтерпретаційних можливостей слухача і мовця" [1].
   В рамках антропологічного подходу до опису мови слово як одиниця мовленнєвої діяльності розглядається з урахуванням того, що "значення є не більш як потенціал для реалізації в живому мовленні" [2:305].
   Оскільки і мовлення, і гра є різновидами людської діяльності, актуалізація мови в мовленні може бути підданою різного роду обіграванням. Але до ХIХ сторіччя зв'язок мови й гри не розглядався в наукових дослідженнях, хоча у філософії й лінгвістиці порівняння мови з грою було досить розповсюдженим. Так, Ф. де Сосюр кількаразово удається до проведення аналогії між основними властивостями мови й гри [3]. Близькою до гри в мові структурою він вважав шахи, аргументуючи своє припущення тим, що як для шахів, так і для мови актуальними є такі поняття, як "системність", "значимість", "правило", а також протиставлення зовнішнього і внутрішнього, диахронії й синхронії.
   Л. Вітгенштейн також звертається до гри у шахи, порівнюючи різні типи вживання мови з типами партій, в результаті чого в його лінгвістично-філософській концепції поняття гри набуває ґрунтовного значення для інтерпретації мови і трактується досить широко. До того ж він ставить під сумнів ствердження про те, що будь-яка гра є цілком підпорядкованою і звідусіль обмеженою правилами [4:84], адже, на його думку, питання про саме поняття правильності слідування правилам визначається однаковістю їх виконання іншими членами суспільства: так звана логічна необхідність є особливим випадком психологічної необхідності [4:143-242]. Не стільки підпорядкованість правилам, а саме різноманітність, варіативні якості ігор в цілому є підставою для проведення аналогій з лінгвістичними феноменами.
   У багатьох інших наукових працях, присвячених дослідженню гри, зазначається, що ігрову інтерпретацію можуть отримати різноманітні явища, в тому числі й мовні. Так, М.А. Кронгауз звужує поняття мови й гри до диалогу й розглядає поняття гри в рамках метафори "Гра – це диалог". Можливість представити будь-яку гру у вигляді діалогу на особливій ігровій мові дозволила йому диференціювати основні риси таких ігор-диалогів. На думку вченого [5:56], при моделюванні дискретних ігор можна вичленовувати три типа правил, релевантних як для дискретних ігор, так і для реальних диалогів: (1) правила побудови одиниць ігрової мови; (2) правила комунікації, в тому числі прагматичні постулати П. Грайса й (3) ігрові стратегії, що дозволяють участникам диалогу-гри наближатися до здійснення поставленої мети.
   У розумінні гри як різновиду людської діяльності немає одностайності. У філософській концепції гри І. Кант звертає на себе увагу аналіз даного феномена в аспекті дихотомії "реальне – умовне". Гра визначається як "видимість", "істина у явищі", але усвідомлення цієї "граючої видимості" за умови розуміння істинного стану речей "…утримує душу в приємному коливанні між границями омани й істини і надзвичайно тішить душу, яка свідома своєї проникливості" (Кант). У даній трактовці міститься один із найважливіших основних постулатів визначення гри як різновиду умовно-реальної діяльності. Подібна думка звучить також у Й. Хейзінга про те, що будь-яка гра проходить всередині свого ігрового простору, в якому діють свої непорушні правила, свій власний безперечний порядок [6:21]. Дотримання правил гри вимагає від її учасників двоплановості поведінки: виконання діяльності, що імітується, і розуміння умовності ситуації.
   Психологічною домінантою гри є сам процес, а не її продукт: гра вважається діяльністю, що здійснюється заради задоволення, прояву і розвитку здібностей гравця [7:89]. Однією з провідних характеристик ігрової діяльності є тренинг розвитку креативних здібностей особистості. Свобода поведінки особистості в умовно-реальному просторі визначається тим, що підпорядкування правилам гри є свідомою інтенцією і допускає альтернативні можливості їх виконання.
   Гра в мовленні є проявом мовотворчого мислення, що реалізує потенціал, закладений в мовному знакові, можливості словесної гри. За своєю природою мовна гра спрямована на активізацію мовного і мовленнєвого досвіду особистості. Основний принцип мовної гри полягає у тому, що рівень лінгвістичної компетенції, а також креативності мовної особистості залежить від здатності до асоціативного різноманіття прийомів конструювання, сприйняття й використання мовного знака.
   Ефект мовної гри визначається комунікативною стратегією, в даному випадку інтенцією продуцента у використанні ігрового лінгвістичного коду. Наявність установки комунікантів на гру виражається в нестереотипному способі мовленнєвої діяльності, який досягається за допомогою відхилення від усталеного, стереотипного вживання знаку.
   Розвиток комунікативної стратегії мовної гри, пов’язаної з актуалізацією і переключенням асоціативного стереотипу мовних знаків при використанні лінгвістичних прийомів в ігровому полі, визначається факторами креативності мовленнєвої й розумової діяльності. "Ігрове поле" являє собою незвичний, нестандартний асоціативний контекст інтерпретації знаку, але "рух в цьому полі відбувається так само, як і в реальному" [8], тобто з опорою на реальні закономірності функціонування знаку в системі мови та мовлення.
   В найбільш загальному розумінні гра є добровільною діяльністю, обмеженою у часі та просторі, яка відрізняється відсутністю серйозних цілей, за виключенням тих, які виникають у межах її умовно визначеного простору [9:4203]. Основними характеристиками гри є: проходження в умовному ігровому просторі, маніпуляція предметами, рухами, серія правил (стратегій гри) і значна роль творчості. Основна мета, яку реалізують ці параметри, полягає в отриманні автором, тобто продуцентом, задоволення від ігрової діяльності.
   Творчий характер гри визначається такими її характеристиками:
   1) ігрове начало, яке дозволяє за допомогою свідомого або випадкового вибору створювати дещо нове, не представлене в наборі елементів: "гра є поведінкою в полі можливостей". Гра вимагає від учасників евристичності розумової і мовленнєвої діяльності, здатності до переключення з одного коду на інший [10:2];
   2) можливість моделювати ігрове поле як "серію кодів, яка містить пастку" (Е. Берн). Пор. загадки, які ґрунтуются на невідповідності екстралінгвістичного і лінгвістичного кодів (a) і омофонічних асоціаціях, які створюють ігровий парадокс (б):
   (а) "Why is a carpenter like a swindler?" – "Because he chisels a deal".
   If you ate pasta and antipasta, would you still be hungry?
   Which takes less time to get ready for a trip, an elephant or a rooster? – A rooster – he only takes his comb.
   What did the hotel manager say to the elephant who couldn’t pay his bill? – Pack your trunk and clear out!
   (б) You have heard about the nuclear scientist who swallowed some uranium and got atomic ache, haven't you? – пор. словосполучення 'atomic ache' і 'a stomach ache', що виявляють подібність звукової оболонки;
   "My wife leaves for the West Indies next week" – "Jamaica?" – "Of course not! I never make her do anything. She does everything of her own accord" – пор. Jamaica – Did you make her?, де ігровий ефект створюється омофонічним переключенням предметного змісту розмови, що має ситуативну прив'язку. Пор. також ‘Abyssinia!’ – "I'll be seeing you!"; ‘Alaska’ – "I’ll ask her"; ‘Jubilleeve it?’ – "Do you believe it?!" і т.п.;
   3) нерозривно пов'язані мотиваційне начало і операційно-технічна сторона ігрової діяльності (Л.С. Виготський). Так, при установці на мовну гру досягнення прагматичного, переважно комічного ефекту сприйняття ігрем визначається нестандартним уживанням знаку, а нестандартність проведеного над ним експерименту обумовлює ступінь впливу на адресата;
   4) руйнація шаблону як основа фактів творчого використання мовних ресурсів, реалізація ігрового потенціалу котрих знімає догматичну визначеність мислення [11].
   Соціологічний підхід до визначення ігрової діяльності в главу кута ставить проблему комунікативної взаємодії індивідуумів у процесі гри і вимагає від учасників паритетності у використанні можливих ходів в умовно-реальній ситуації. Гра виступає як компонент комунікації, закріплений в соціокультурній традиції, модель відносин, що мають місце в реальній дійсності. З точки зору реалізації принципів, регулюючих мовленнєву комунікацію – принципу ввічливості, спрямованого на захист і збереження "обличчя", який був сформульований в теорії Браун і Левінсона [12], і принципу кооперації Грайса [13], основною метою якого є максимально ефективна передача інформації, комунікантам притаманна раціональність, яка дозволяє їм для досягнення мети обирати найбільш придатні засоби. Так, зокрема, явище "ввічливості" являє складні моделі побудови повідомлення, які виникають в результаті свідомого раціонального застосування певних комунікативних дій і включає стратегії позитивної та негативної ввічливості. У випадку мовної гри, на нашу думку, відбувається реалізація декількох стратегій позитивної ввічливості: "підкреслюй те, що ти і адресат належите до однієї соціальної групи; використовуй групові пізнавальні знаки", "пожартуй", "дай зрозуміти, що ти і адресат співпрацюєте для досягнення спільної мети" тощо.
   Так, в англійському мовленні вживання традиційних розмовних реплік (сatch-phrases) нерідко супроводжується елементами мовної гри з метою впливу на емоційну сферу співрозмовника грою з соціокультурною традицією: "The best of British luck to you!", "May your rabbits flourish!", "Au revoir but not good-bye!" etc.
   Дійсно творчий характер використання знаку реалізують прийоми мовної гри, що ґрунтуються на лінгвістичних механізмах варіювання і комбінаторики засобів різних рівнів системної ієрархії при включенні слова в умовно-реальне (ігрове) поле його функціонування.
   Отже, можна зазначити, що в ігровому язикові моделювання його одиниць (ігрем) відбувається з опорою на реальні закономірності функціонування знаку в системі мови і мовлення. Інакше кажучи, ігрові поля створюються за регулярними мовними моделями, і створення ігрем як одиниць мовної гри обумовлене новою незвичайною мотивацією мовної одиниці, коли вона співвідноситься з узуальним стереотипом за формальними і семантичними параметрами. Таким чином, мовне умовно-реальне (ігрове) поле становить незвичайний контекст інтерпретації мовного знаку, що спирається на закони функціонування знаку в системі мови та мовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Исследование речевого мышления в психолингвистике. – М., 1985. – 237 с.
2. Выготский Л.С. Мышление и речь. – М., 1934. – 519с.
3. Сосюр Ф. Труды по языкознанию. Курс общей лингвистики. – М.,1977. – 274 с.
4. Wittgenstein L. Philosophical Investigations // Deconstruction in Context, ed.Taylor M.C., Chicago-London, 1986. – Р. 220-241.
5. Кронгауз М.А. Игровая модель диалога // Логический анализ языка. М.:Наука, 1992. – С.55-60.
6. Хейзинга Й. Homo Ludens (Человек играющий). – М., 1992. – 464с.
7. Шмаков С.А. Игры-шутки, игры-минутки. – М., 1993. – 121с.
8. Выготский Л.С. Игра и её роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии,. – 1966. – №6. – С. 72-73.
9. The Encyclopaedia of Language and Linguistics. R.E.Asher (ed.). vol. 6 – Oxford-NY-Seoul-Tokyo: Pergamon Press Ltd, 1994.
10. Кайюа Р. Игры и люди. (перевод с франц.) – Париж, 1967.
11. Derrida J. Structure, sign and play in the discourse of human sciences // Writing and difference. London, 1978. P.276-295.
12. Грайс Г.Л. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвист.прагматика. – М.: Прогресс, 1985. – Вып.16. – С.217 – 237.
13. Brown, P., Levinson, S. Politeness. – Cambridge University Press, 1987. – 345p.

Матеріал надійшов до редакції 25.12.2002р.

Сниховская И.Э. Функционирование языковой игры в условно-реальном ассоциативном поле.
В статье игра и язык рассматривается как виды человеческой деятельности, выделяются предпосылки их функционирования в условно-реальном (игровом) ассоциативном поле.

Snikhovska I.E. Speech Play Functioning in a Real-Conventional Frame.
The article considers philosophic concepts of speech play functioning in a real-conventional association frame. Since both language and play are panhuman activities, language as manifested in speech presents the object of play in most societies.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016