Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Розробки уроків arrow Розробки уроків з біології arrow Тема: Післязародковий розвиток тварин. Ріст і регенерація організмів. (11 клас)
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Тема: Післязародковий розвиток тварин. Ріст і регенерація організмів. (11 клас)

Розробка уроку з біології. 11 клас. 

О.В.Тагліна

   Тема.
Післязародковий розвиток тварин. Ріст і регенерація організмів.
   Мета: сформувати поняття про різні типи постембріонального розвитку тварин, показати, як здійснюються зростання й регенерація в різних організмів.
   Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами різних типів розвитку тварин, схеми, що показують етапи регенерації в різних організмів.
   Базові поняття й терміни: постембріональний розвиток, прямий розвиток, ембріонізація, непрямий розвиток (метаморфоз), розвиток із повним перетворенням, розвиток із неповним перетворенням, обмежене зростання, необмежене зростання, безупинне зростання, періодичне зростання, регенерація.
   Концепція уроку: спираючись на наявні в школярів знання із зоології й біології людини, показати різноманіття типів постембріонального розвитку організмів, докладніше розглянути прямий і непрямий постембріональний розвиток, показати біологічне значення регенерації.
   Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Структура уроку

І. Організаційний етап - 2 хв.
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності - 9 хв.
III. Вивчення нового матеріалу - 18 хв.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів - 10 хв.
V. Домашнє завдання - 2 хв.
VI. Підведення підсумків уроку - 4 хв.

ХІД УРОКУ

   І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

   II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
   Запитання до учнів
  
Як ви гадаєте, що відбувається з організмами після їхнього народження? Які біологічні функції має виконати живий організм?
   Що ви пам'ятаєте про розвиток комах? У чому його особливості?
   Що ви пам'ятаєте про постембріональний розвиток людини?

   ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
   Розповідь учителя

   1. Типи постембріонального розвитку тварин. Звернути увагу на прямий тип розвитку, можливий завдяки ембріонізації. Показати біологічне значення цього явища. Обговорити відмінності справжнього живородіння, яйцеживородіння та яйцеродіння. Розповісти про розвиток із метаморфозом, обговорити переваги такого типу онтогенезу. Розповісти про непрямий розвиток і обговорити його біологічні функції.
   2. Як відбуваються зростання й регенерація організмів. Показати відмінності зростання й розвитку організмів. Обговорити біологічне значення обмеженого й необмеженого зростання. Дати уявлення про біологічну роль регенерації й пояснити, чому з підвищенням рівня організації організмів здатність до регенерації зменшується.

   IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ
   Бесіда

   Як називають період онтогенезу, що починається з моменту виходу з оболонок, які покривають зародок, і закінчується смертю організму?
   Як називають явище, коли зародковий період подовжується завдяки живленню ембріона за рахунок ресурсів материнського організму?
   Який процес народження називають справжнім живородінням? Чим відрізняється справжнє живородіння від яйцеживородіння?
   Чим відрізняються цикли розвитку комах із повним і неповним перетворенням?
   Які важливі біологічні функції, що сприяють існуванню виду, забезпечує непрямий розвиток?

   Самостійна робота учнів
   Дати відповіді на запитання
  
У яких випадках спостерігається обмежене зростання? Чи існують біологічні переваги необмеженого зростання?
   Які процеси можуть відбуватися завдяки регенерації? Для яких організмів характерна регенерація цілісних органів?

   V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
   1) Вивчити матеріал § 6 підручника [1].
   2) Дати відповіді на запитання підручника [1],
с 28, № 1 — 7.

   VI. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

ГЕНОТИП

   Після появи організму на світ починається його постембріональний розвиток (постнатальний для людини), що триває від кількох днів до сотень років залежно від видової належності організму. Тривалість життя є видовою ознакою, що не залежить від рівня організації, вона визначається генотипом.
   У постембріональному розвитку розрізняють ювенальний і пубертатний періоди, а також період старості та смерть.

ЮВЕНАЛЬНИЙ ПЕРІОД

   Цей період у різних організмів проходить неоднаково й залежить від типу онтогенезу. Для ювенального періоду характерний або прямий, або непрямий розвиток. У разі прямого розвитку організми, що вилупилися з яйцевих оболонок, подібні до дорослих форм і відрізняються від них лише меншими розмірами. Для зростання в ювенальний період типове збільшення кількості й розмірів клітин, зміна пропорцій тіла. Розрізняють обмежене й необмежене зростання. Обмежене зростання властиве організмам, які ростуть лише обмежений час життя, як, наприклад, комахи та ссавці. Необмежене зростання характерне для організмів, що ростуть усе життя (молюски, риби, земноводні, рептилії). У разі непрямого розвитку організми зазнають метаморфоз, що являють собою видозміни організмів у процесі розвитку. Неповний метаморфоз — це такий розвиток, за якого з яйцевих оболонок виходить організм, що має будову, подібну до будови дорослого організму, але набагато менші розміри. Такий організм називають личинкою. У процесі зростання й розвитку розміри личинок збільшуються, але їхній хітинізований покрив заважає подальшому росту маси тіла, що призводить до линяння, тобто скидання покриву, під яким є м'яка кутикула. Кутикула розправляється, і розміри тварини збільшуються. Після кількох линянь організм досягає
зрілості Повний метаморфоз - це такий розвиток, за якого з яйцевих оболонок вивільняється личинка, що істотно відрізняється будовою від дорослих особин. Наприклад, у метеликів личинки називаються гусеницями. Вони схильні до линяння й можуть линяти кілька разів, перетворюючись потім на лялечки, з яких розвиваються дорослі форми (імаго).
   У хордових для личинкової стадії характерна наявність провізорних органів, які або повторюють ознаки предків, або мають виразно пристосувальне значення. Наприклад, для пуголовка, що являє собою личинкову форму жаби й повторює ознаки вихідної форми, характерні обтічне тіло, зяброве дихання, одне коло кровообігу, бічна лінія. До пристосувальних ознак пуголовків належать їхні присоски, довгий кишечник. Зазначимо, що личинки жаби мають зяброве дихання, тоді як дорослі тварини — легеневе.
   Розвиток і диференціація, пов'язані з метаморфозом, є результатом природного добору, оскільки багато личинкових форм, наприклад гусениці комах і пуголовки жаб, адаптовані до середовища краще, ніж дорослі.

ПУБЕРТАТНИЙ ПЕРІОД

   Цей період називають іще зрілим, він пов'язаний зі статевою зрілістю організму. На зростання й розвиток у постембріональний період неабияк впливають умови зовнішнього середовища. Для рослин вирішальними чинниками є світло, вологість, температура, кількість і якість живильних речовин у ґрунті. Для тварин першорядне значення має повноцінне годування (наявність у кормі білків, вуглеводів, ліпідів, мінеральних солей, вітамінів, мікроелементів).
   В усіх періодах онтогенезу організми здатні до відновлення втрачених чи ушкоджених частин тіла. Ця властивість називається регенерацією. Розрізняють регенерацію фізіологічну й репаративну.
   Фізіологічна регенерація — це заміна втрачених частин тіла в процесі життєдіяльності організму. Регенерація цього типу дуже поширена у тваринному світі. Наприклад, у членистоногих вона представлена линянням, пов'язаним зі зростанням, у рептилій — заміщенням хвоста і луски, у птахів — пір'я, пазурів і шпор. У ссавців прикладом фізіологічної регенерації може бути щорічне скидання оленями рогів.
   Репаративна регенерація — це відновлення частини тіла організму, відторгненої насильницьким шляхом. Регенерація цього типу можлива в багатьох тварин, але її прояви різні. Наприклад, вона часто здійснюється в гідр і пов'язана з їхнім розмноженням, оскільки з частини відновлюється вся тварина. В інших організмів регенерація виражається здатністю окремих органів до відновлення після втрати ними якоїсь частини. У людини досить високою регенеративною здатністю володіють епітеліальна, сполучна, м'язова й кісткова тканини. Дані про регенерацію мають велике значення в медицині, зокрема в хірургії.

СТАРІСТЬ

   Це передостанній період онтогенезу, і його тривалість визначається загальною тривалістю життя, що є видовою ознакою. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, старою людину вважають у віці від 75 років, літньою — від 60 до 75 років. У людей розрізняють фізіологічну старість, пов'язану з календарним віком, і передчасне старіння під впливом соціальних факторів і хвороб, причому старість характеризується рядом зовнішніх і внутрішніх ознак. Прагнення зрозуміти природу старіння виникло давно й знайшло відображення в різних теоріях старіння. Сучасні генетичні уявлення про механізми старіння зводяться до того, що в процесі життя в клітинах організму накопичуються мутантні гени, у результаті дії яких відбувається синтез дефектних білків. Ці білки відіграють дезінтеграційну роль у клітинному метаболізмі, що веде до старіння. Безсумнівно, що в розумінні сутності старіння наявний значний прогрес, однак вичерпної теорії старіння ще не створено.

СМЕРТЬ

   Завершальний етап онтогенезу — смерть. В одноклітинних організмів смертю є їхня загибель. Але припинення існування клітини може бути пов'язане з поділом. Отже, тут ми бачимо, що недовговічність компенсується розмноженням. У більш організованих тварин, наприклад ссавців, смерть у повному розумінні слова завершує життя організму. У людини розрізняють смерть клінічну й біологічну. Клінічна смерть виражається в непритомності, припиненні серцебиття й дихання. Однак при цьому більшість клітин і органів залишаються живими. Клінічна смерть оборотна, оскільки людину можна “повернути” до життя, але лише протягом 6—7 хв. від початку клінічної смерті. Біологічна смерть характеризується тим, що вона необоротна й супроводжується припиненням процесів самовідновлення, загибеллю й розкладанням клітин. Утім, помирання клітин починається не у всіх органах одночасно. Спочатку гине кора головного мозку, потім — епітелій кишечнику, легенів, печінки, клітини м'язів, серця.
   На уявленнях про клінічну смерть засновані заходи щодо реанімації (оживлення) організмів, що має надзвичайно важливе значення в сучасній медицині.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016