Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Безпека банківської діяльності arrow Розділ 9. Дії установ банків в екстремальних умовах
04.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Розділ 9. Дії установ банків в екстремальних умовах

Розділ 9. Дії установ банків в екстремальних умовах

   Однією з особливостей сьогодення є висока фізична та психологічна напруга при вирішенні всіх життєвих завдань, у тому числі і в процесі виробництва. Таку напругу, зокрема, створюють умови навколишнього середовища, інформаційна насиченість нашого буття, підвищена емоційність взаємовідносин та сприйняття різних ситуацій підприємницької діяльності. Разом з тим в окремих випадках виникають ситуації, за яких підприємства, банки, установи та їхні працівники піддаються серйозному впливу досить напружених, майже критичних обставин, які характеризуються високим рівнем загрози їхньому здоров’ю, життю та діяльності. Такі ситуації заведено називати екстремальними. За своїм походженням екстремальні ситуації бувають психологічного (ідеологічного) характеру, пов’язані з дією різного роду (шантаж, використання психотропних (наркотичних) речовин та спеціальних психотехнічних комунікацій, зомбіювання, дискредитація, наклеп, поширення негативних чуток тощо) факторів психологічного (ідеологічного) впливу; фізичного характеру пов’язані з загрозою застосування сили у будь-якому вигляді (терористичні акти, розбійні напади, захват заручників і т. п.); стихійного характеру (землетруси, повені, бурі тощо); техногенного (радіаційні або хімічні аварії та атаки, виробничі аварії, пожежі).
   Класифікуючи екстремальні ситуації відповідно до характеру їх впливу на банк та його працівників, можна виділити такі:
- ситуації, що виникають навколо банку і стосуються тільки його;
- ситуації, що виникають навколо працівників банку і мають суттєвий вплив на банк;
- ситуації, що виникають у колективах банку або навколо них і створюють напружені умови їх роботи;
- ситуації, в які банк або його працівники потрапляють випадково.
   Дії екстремальних ситуацій, як правило, спрямовані на завдання банку матеріальної або моральної шкоди та шкоди його працівникам. Так, матеріальна шкода банку може виникати внаслідок фінансових збитків, яких він може зазнавати через вимушеність окремих працівників банку приймати неефективні рішення; втрату майна, обладнання, техніки банку внаслідок їх пошкодження та знищення від терористичних актів, пожеж, стихійного лиха або техногенних аварій і катастроф; упущення вигоди або збитки від несанкціонованої втрати інформації банку з обмеженим доступом; витрат банку, пов’язаних з ліквідацією наслідків дії екстремальних ситуацій.
   У свою чергу, моральна шкода банку може виражатись у зниженні його іміджу та позицій на ринку. Моральна шкода, завдана працівникам банку, може виявлятись через різні стреси, психологічний розлад у роботі і поведінці, пониженні психологічної стійкості до різних загроз (страх, невпевненість у собі і т. п.), порушенні загальноприйнятих принципів моралі.
   Крім того, працівники банку можуть зазнавати фізичної шкоди від дій екстремальних ситуацій. Насамперед це може бути пов’язано з послабленням їхнього здоров’я, хворобами, каліцтвом, загибеллю та ін.
   Основними причинами та джерелами екстремальних ситуацій можуть бути недобросовісні дії конкурентів, протиправна діяльність злочинців, різкі зміни правових умов, невиконання зобов’язань партнерами, сили природи, техногенні процеси виробничої діяльності підприємств, безпечна поведінка окремих осіб. Дії екстремальних ситуацій, як правило, бувають раптовими, внаслідок чого банк та його працівники не мають можливості заздалегідь підготуватись до них і не завжди можуть правильно реагувати на перші ознаки та прояви таких ситуацій. Водночас саме перші хвилини (години) мають вирішальне значення для подальшого розвитку ситуацій. Тому банки повинні прогнозувати можливість створення навколо їхніх установ різних видів екстремальних ситуацій і розробляти відповідні кризові плани. Ці плани мають передбачати порядок дій установ банків у період загрози та наступу екстремальних ситуацій, а також дії щодо ліквідації їх наслідків. Крім того, у зазначених планах можуть передбачатись заходи забезпечення безпеки персоналу та майна банків, їх ресурсів, а також заходи, спрямовані на забезпечення комерційної діяльності в умовах дії екстремальних ситуацій. Як приклад, можна навести варіант структури кризового плану одного з українських банків. Зокрема план містить:
   план фізичної безпеки:
- заходи щодо захисту персоналу банку, його цінностей, грошей, майна, обладнання, техніки, споруд;
- заходи, спрямовані на обмеження доступу у банк сторонніх осіб;
- заходи щодо попередження скоєння будь-яких протизаконних дій, якими може бути створено загрозу наступу екстремальної ситуації;
   плани дій під час загрози підриву вибухового пристрою або його підриву, нападу на установу банку, захвату заручників на території банку, при стихійних лихах, пожежі, техногенних аваріях та катастрофах:
- схема сповіщення про наявність загрози;
- заходи щодо евакуації персоналу, грошей, цінностей;
- схема зв’язку;
- місце для пункту управління діями банку в період екстремальної ситуації;
- заходи щодо взаємодії з правоохоронними органами, підрозділами Державної протипожежної охорони, службою медичної допомоги;
- перелік невідкладних заходів, вжиття яких необхідне у зв’язку з ситуацією, що склалася;
- склад групи управління діями банку в екстремальній ситуації та наказ про її створення;
- склад евакуаційних команд та команд рятівників, місце їх розташування та порядок дії стосовно ситуації, що склалася;
- інструкція персоналу банку щодо поведінки у разі загрози наступу екстремальної ситуації або під час її наступу (порядок субординації);
- список документів і цінностей для особливої охорони та евакуації;
- графік проведення тренувань щодо дій в екстремальних ситуаціях.
   першочергові заходи щодо забезпечення діяльності банку в умовах дії екстремальної ситуації:
   сповіщення заінтересованих осіб про:
- перенесення ділових зустрічей і термінів підписання договорів;
- тимчасове призупинення фінансових розрахунків;
- зміни графіків і термінів виконання зобов’язань і проведення операцій;
- зміну адреси, номерів телефонів, головного офісу (у разі, коли прийнято рішення про перенесення управління діяльністю банку до однієї з його філій).
- підготовка матеріалів для можливого вирішення в суді питання про визнання екстремальної ситуації форсмажорними обставинами, які перешкоджають нормальній діяльності банку і виконанню ним договірних зобов’язань.
   До складу групи управління діяльністю банку в екстремальних ситуаціях, як правило, входять керівник банку, керівники підрозділів безпеки, кадрів, юридичного, фінансового, господарського, інформаційного, по зв’язках з громадськістю. Основними функціями членів групи є:
   керівника банку — організація вивчення, аналізу ситуації та її оцінки, прийняття рішення щодо введення в дію відповідного розділу (варіанта) кризового плану, прийняття рішення про евакуацію персоналу банку та його матеріальних цінностей, підсилення охорони банку, про заходи щодо ліквідації наслідків екстремальної ситуації, визначення порядку комерційної діяльності банку в екстремальних умовах, введення необхідних обмежень і заборон, установлення обсягу операцій і термінів операційного дня та режиму діяльності банку;
   начальника юридичного підрозділу — надання правової оцінки ситуації, що склалась, розроблення рекомендацій щодо правового вирішення ситуації, вжиття заходів, спрямованих на збереження особливо важливих документів банку (договорів, угод, архіву тощо);
   начальника фінансового підрозділу — оцінка вартості можливих втрат, фінансових та матеріальних можливостей банку у зв’язку з виконанням вимог злочинців, розроблення рекомендацій оптимізації витрат на вжиття заходів, пов’язаних з виходом із екстремальної ситуації, вжиття заходів щодо збереження або евакуації основних фінансових документів, за необхідності формування дублікатів основних фінансових документів;
   начальника підрозділу кадрів — на вимогу керівника групи підготовка характеристик на окремих працівників банку, інформування членів групи про моральний стан персоналу і трудових колективів банку, вжиття заходів щодо недопущення паніки, припинення негативних чуток, роз’яснення обстановки персоналу банку, керівництво евакуацією персоналу;
   керівник підрозділу безпеки — організація підсилення охоронних і режимних заходів у банку, контроль ситуації та інформування членів групи про її зміни, взаємодія з правоохоронними органами, координація виконання заходів кризового плану.
   У межах кризових планів зі складу працівників банку створюються евакуаційні та рятівні команди. Особи, які є членами таких команд, проходять відповідну підготовку та інструктажі щодо їхніх дій у період виникнення загрози наступу екстремальних ситуацій та у разі настання таких ситуацій. Зокрема, евакуаційні команди вивчають правила та процедуру евакуації, можливі небезпеки, які можуть виникати у ході екстремальних ситуацій, способи протидії та виходу з них, основні та запасні маршрути евакуації, правила попередження паніки, місця збору персоналу і зосередження матеріальних цінностей, яким загрожує небезпека після евакуації. Команди рятівників вивчають найбільш вірогідні місця, у яких можуть переховуватись окремі працівники банку під час настання екстремальної ситуації, правила поведінки з людьми, які перебувають у стресовому стані, стані найвищого емоційного напруження або психологічного розладу, правила надання першої медичної допомоги і транспортування поранених, травмованих, уражених осіб та правила гасіння пожеж і поведінки в приміщеннях, які горять. До складу цих команд підбираються фізично здорові, треновані працівники банку, здатні за своїми психологічними, моральними та фізичними даними виконувати роботи в умовах істотного ризику й емоційної напруги.
   Одними із найбільш поширених ситуацій, які виникають у банках, можуть бути ситуації, пов’язані з ідеологічними диверсіями проти них. Під екстремальною ситуацією, створеною в результаті ідеологічної диверсії, розуміють нагнітання моральної і психологічної обстановки навколо банку або в його колективах з метою створення високої емоційної напруги в роботі і поведінці персоналу, зниження довіри клієнтів і партнерів до банку, провокування його керівництва до непродуманих рішень і дій. Серед дій, які спрямовані на проведення ідеологічних диверсій, можуть бути:
- тиск на банк шляхом оприлюднення інформації, яка ганьбить банк чи його керівництво;
- тиск на банк шляхом безпідставного проведення численних перевірок і ревізій, вимог надання різноманітних довідок та звітів;
- поширення негативних чуток навколо банку;
- провокація агресивної поведінки щодо банку його клієнтів, партнерів, акціонерів та персоналу;
- поширення інформації, яка сприяє виникненню конфліктних ситуацій у колективах банку.
   За певних умов ідеологічні диверсії можуть створювати для банків досить суттєві та тривалі екстремальні ситуації, вихід із яких, як правило, здійснюється болісно, з втратою іміджу, а інколи і з матеріальними втратами. Тому основними заходами захисту банку від ідеологічних диверсій будуть заходи упереджувального характеру. Враховуючи таке, банками напрацьовано відповідний досвід щодо упереджувальних заходів протидії ідеологічним диверсіям. Такі заходи умовно можна розділити на заходи організаційного та спеціального характеру. До першої групи відносять:
- періодичні публікації, виступи представників банку про його стан і діяльність у засобах масової інформації. Звикнувши до отримання об’єктивної інформації про банк, клієнти, інші громадяни можуть з недовірою поставитись до появи іншої інформації про банк, яка характеризує його або керівництво у негативному плані;
- періодичні зустрічі керівництва банку з представниками засобів масової інформації. Такі зустрічі дадуть змогу мати тісні стосунки з журналістами, які у разі надходження до них негативної для банку інформації з метою перевірки можуть звернутись до нього. Більше того, у банку завжди буде змога більш ефективно впливати на інформаційне середовище банку, формувати у нього позитивний імідж банку, досягати порозуміння з представниками “мас-медіа”;
- контроль публікацій, виступів у засобах масової інформації, в яких згадується банк за будь-яких підстав, визначення причин появи таких публікацій (виступів) і відповідна реакція на них. Причому реакція повинна бути як щодо засобів масової інформації, так і стосовно авторів публікацій, виступів, незалежно від того, позитивно чи негативно згадується банк у них;
- підтримка в колективах банку доброзичливої обстановки, заснованої на засадах взаємної довіри і нормах службової етики, контроль морального стану колективів установи банку;
- постійний аналіз сфери діяльності банку, своєчасне виявлення загроз йому, у тому числі й ідеологічного характеру, вжиття заходів щодо недопущення їх реалізації та нейтралізації наслідків;
- періодичне проведення перевірок роботи персоналу, його атестації, виявлення та облік факторів, які сприяють створенню конфліктних або якихось інших негативних ситуацій у колективах банку;
- установлення і підтримання порозуміння та добросусідських взаємовідносин з місцевими органами влади та правопорядку;
- постійне проведення роботи щодо недопущення створення умов, за яких можуть бути скоєні порушення встановлених правил роботи, зловживання або злочинні дії персоналом банку;
- активне відстоювання інтересів банку і захист своїх працівників у всіх інстанціях незалежно від характеру протидії.
   Заходи спеціального характеру, у свою чергу, поділяються на заходи активного характерупротидії і заходи пасивного характерузахисту.
   Активними заходами є:
- установлення авторства і замовників негативних та неправдивих публікацій, виступів (надання інформації), організація та проведення кампанії антидиверсій щодо них;
- збір фактів недобросовісної поведінки щодо банку з боку джерел ідеологічних загроз (диверсій), доведення до них вимог про припинення негативних дій проти банку та спростування неправдивої інформації з одночасною загрозою оприлюднити такі факти;
- організація надання позитивної для банку інформації від імені третіх осіб, особливо тих, які користуються авторитетом у споживачів інформації, або таких, що є керівниками відповідних державних та недержавних установ і органів;
- проведення роботи з представниками засобів масової інформації та організація протидії виходу у світ неправдивих про банк відомостей;
- оприлюднення інформації про наявність (появу) у банку суттєвого супротивника (на ринку банківських послуг або в іншій сфері), дії якого направлено на нанесення банку моральної та матеріальної шкоди, пониження його іміджу і використання такої ситуації з певною метою.
   У свою чергу, до пасивних заходів відносять:
- викриття вигаданого і неправдивого характеру негативної інформації про банк або окремих його працівників, яка з’явилась в його інформаційному просторі;
- звернення до суду щодо дій окремих осіб та організацій, установ, які поширюють негативну, наклепницьку інформацію про банк;
- звернення до відповідних державних структур з вимогою припинення свавілля, яке коїться навколо банку, особливо, коли встановлено, що до таких дій причетні державні службовці;
- вжиття заходів щодо обмеження каналів подання негативної інформації, впливу її на персонал та клієнтів банку, недопущення доступу такої інформації в банк;
- вжиття заходів щодо зміни об’єкта ідеологічних диверсій, модифікації інформації, яка створює негативну ситуацію навколо банку, доведення такої інформації додатковими чутками, виступами, публікаціями до зовсім безглуздої і на цій основі демонстрація безпідставності відомостей, які подаються в інформаційне середовище банку.
   Важливе місце у протидії ідеологічним диверсіям займає робота щодо нейтралізації чуток, що негативно впливають на банк. У загальному вигляді під чутками розуміють усну інформацію з невизначеним ступенем достовірності, яка стихійно поширюється учасниками комунікаційної системи (членами колективів банку) і відповідає спрямованості їхніх потреб.
   Ознаками чуток вважаються: невизначена достовірність інформації, чутки, спрямовані на задоволення якої-небудь потреби людей, незадоволеної іншим шляхом, колективне авторство та анонімність чуток, усний характер чуток, яскравість чуток. Як правило, чутки є відповіддю на громадське бажання, уявлення щодо тих чи інших характеристик стану діяльності банку або їх змін. З цих позицій несприйняття чуток або ігнорування їх системою безпеки є невиправданим.
   Причинами виникнення чуток можуть бути невизначеність ситуації, в якій опинився банк чи колектив за певних умов його діяльності. Саме така ситуація може викликати невпевненість і тривогу людей і породжувати різні чутки.
   Близькою до цієї причини є недостатня інформованість людей про відповідні події та рішення, які приймаються керівництвом банку.
   Важливою психологічною закономірністю, яка сприяє поширенню чуток, є те, що чутки — це відповідна компенсація емоційної недостатності в процесі сприйняття і відображення подій та фактів, які мають місце в банку та навколо нього. Людина, яка передає чутки, отримує задоволення від реакції слухачів на її повідомлення, а останні — від сприйняття нової, раніше невідомої інформації.
   Причинами чуток також можуть бути необхідність в утвердженні особистості в колективі, бажання людей попередити про небезпеку на основі передання неповної (невідомої) інформації, вороже ставлення членів колективу один до одного, бездіяльність, одноманітність, нудьга в організації роботи, недоліки управління колективами і людьми (деяка затримка в прийнятті рішень, недостатня координація дій виконавців, наявність конфліктів тощо).
   Чутки небезпечні тим, що можуть впливати на ефективність роботи персоналу банку, поведінку його клієнтів, партнерів. Особливо небезпечними є чутки, пов’язані з негативними характеристиками діяльності банку та його керівництва, саме поширення таких чуток може сприйматися як ідеологічна диверсія проти банку.
   Важливим елементом боротьби з чутками є профілактика та протидія їх поширенню. Серед заходів щодо профілактики чуток слід виділити такі:
- попередження зростання високого рівня невизначеності і тривожності в колективах банку та серед його клієнтів;
- створення і підтримка на необхідному рівні системи інформування, яка має відповідний імідж, характеризується високою надійністю і достовірністю;
- створення стійкого зворотного зв’язку від колективів, клієнтів, партнерів до джерел інформації, своєчасне реагування на потреби і запити людей;
- формування емоційного середовища, яке б виключало можливість поширення чуток.
   У протидії чуткам можуть бути використані такі заходи:
- придушення чуток фактами, без прямого спростування самих чуток;
- виступи офіційних осіб зі спростуванням чуток;
- зустрічне поширення протилежної інформації;
- дискредитація відомого “автора” чуток фактами його причетності до поширення таких чуток.
   Водночас за певних умов найкращим методом протидії чуткам є їх підтвердження. Тут слід зауважити, що переважна кількість чуток несе в собі, по суті, об’єктивну, хоч і дещо змінену інформацію. Якщо це так, то спростовувати правду не треба. Підтвердження чуток є умовою їх припинення. В окремих випадках те саме можна зробити і стосовно неправдоподібних чуток. Тут необхідна коротка, чітка інформація, без метушні і спростування того, чого взагалі не може бути.
   Таким чином, чутки є відображенням відповідних змін в інформаційному просторі. Тому неуважне ставлення до них сил безпеки може залишити непомітним появу загроз банку і надалі значною мірою ускладнити ситуацію як у банку, так і навколо нього. Чутки не будуть небезпечними, якщо є знання їх природи, причин і вжито відповідних дій щодо профілактики їх поширення у банку, протидії їм та нейтралізації наслідків їх появи.
   На межі ідеологічних та економічних диверсій існує ще одна небезпека, яка, зазвичай, є непомітною і тому неперевершеною за своєю підступністю і безжалісністю. Ім’я їй — саботаж. Екстремальні ситуації, створені в результаті саботажу, є найбільш негативними для іміджу та економічної безпеки банку.
   Під саботажем слід розуміти всілякі усвідомлені дії, які явно призводять до порушення і дезорганізації встановленого порядку, норм і правил роботи банку. Сьогодні саботаж є одним з так званих “м’яких” методів конкурентної боротьби суб’єктів підприємницької діяльності. У своїй спрямованості він здебільшого орієнтується на руйнування зв’язків і взаємодії між суб’єктами банківської діяльності, тобто клієнтами, партнерами, акціонерами, персоналом. Тут використовуються непомітні на перший погляд методи, які маскуються під звичайний розвиток подій.
   Саботаж — досить складна діяльність, яка вимагає знання або розроблення спеціальних методик, значної кваліфікації його організаторів і виконавців, серйозної підготовчої роботи та залучення великих ресурсів. Тому він застосовується тільки в особливі періоди загострення конкуренції, виходу банків на нові ринки, в ситуаціях посилення агресивної поведінки суб’єктів ринку.
   Виходячи з критеріїв походження саботажу його можна поділити на:
   стихійний — виникає спонтанно, без підготовки, не ставить перед собою конкретної мети, як правило, виходить з самого банку (банківської системи), некерований, випадковий у проявах. Частіше за все він є реакцією на відповідну напруженість, яка виникає у самому банку (банківській системі). Такий саботаж також може спонтанно і припинитись;
   організований — виникає штучно, готується заздалегідь, має конкретну мету, виходить як із самого банку, так і з його оточення. У таких випадках явища, які виникають у рамках саботажу, пов’язані між собою та з іншими видами негативних дій щодо банку.
   За видами дій, які застосовуються під час саботажу, його акції можна поділити на: а) організаційні — спрямовані на прийняття помилкових управлінських рішень; б) морально-психологічні — спрямовані на погіршення загального морально-психологічного стану в колективах банку або окремих його працівників; в) технічні — спрямовані на організацію перебоїв у роботі обладнання та технічних засобів, які використовуються у банку; г) технологічні — спрямовані на погіршення якості послуг банку та неефективне проведення банківських операцій.
   На жаль, як показує досвід, саботаж неможливо попередити. Але за таких умов необхідно бути готовим до застосування його проти банку і вживати заходів щодо зменшення втрат від нього. Тут важливим є виявлення ознак настання саботажу. Серед таких ознак можуть бути: зростання перебоїв у роботі банку (неефективне проведення операцій, втрата важливих для банку клієнтів, звільнення з роботи провідних фахівців та ін.), яка до останнього часу була стабільною; штучне обмеження сфери діяльності банку нормативними актами місцевих органів влади, поява негативних чуток про банк, підвищена заінтересованість до банку органів нагляду та контролю тощо. Наявність деякої сукупності таких ознак, періодичне повторення та послідовність їх настання може свідчити про те, що проти банку застосовуються акти саботажу. Тут слід докласти зусиль щодо встановлення джерел та причин саботажу й одночасно вжити проти-саботажних заходів загального характеру:
- перекривається несанкціонований доступ до колективів, технологій, інформації банку, у тому числі й для осіб, які працюють у банку, але безпосередньо не причетні до конкретних видів робіт, технологій, інформації;
- визначаються та приводяться в дію засоби, за допомогою яких здійснюються дублюючі функції окремих технологій, операцій, послуг і систем комунікації;
- посилюються методи контролю за станом діяльності банку й окремими його установами та підрозділами, збільшується кількість показників стану та характеристик діяльності установ і підрозділів банку, зменшуються терміни між контрольними заходами.
   Після встановлення джерел та причин саботажу може виникнути можливість з’ясувати кінцеву його мету. Це дасть змогу конкретизувати і посилити протисаботажні заходи, зокрема:
- організувати удавані об’єкти саботажу для розпорошення сил і ресурсів його ініціаторів;
- за відповідних умов блокувати чи нейтралізувати діяльність виконавців саботажних акцій або перенацілити їхню діяльність проти удаваних об’єктів;
- створити видимість досягнення ініціатором саботажу своєї мети.
   Слід зазначити, що практика українських банків та інших комерційних підприємств у боротьбі з саботажем ще досить незначна і вони тільки набувають такого досвіду. Тому виникнення екстремальних ситуацій, створених у результаті акцій саботажу, переживаються ними дуже важко, зі значними матеріальними і моральними втратами.
   Серйозне емоційне напруження та скрутне становище виникає, коли екстремальні ситуації створюються в результаті дії терористичних актів (загроза підриву або підрив вибухового пристрою, захоплення заручників, погроза насильством та насильницькі дії аж до знищення окремих фізичних осіб). Класичне визначення дає таке розуміння терористичного акту — застосування або погроза застосування насильства щодо окремих осіб, організацій або їх матеріальних об’єктів з метою примушення цих осіб, організацій прийняти або відмовитись від прийняття відповідних рішень чи дій, які вигідні злочинним елементам і структурам.
   Терористичні акти мають подвійний вплив на ситуацію, по-перше, знищенням (руйнуванням, пошкодженням) матеріальних об’єктів або знищенням (каліцтвом) фізичних осіб, по-друге — залякуванням можливістю застосування таких дій. Слід зазначити, що терористичні акти, хоча і проводяться несподівано для кожного конкретного об’єкта та його оточення, насправді їм передує ряд умов, які зазвичай сприяють конкретному терористичному акту або обумовлюють його. Практично всі терористичні акти пов’язані зі сплесками нестабільності в суспільстві. Тому можна виділити ряд загальних ознак, які вказують на можливе посилення тероризму.
   По-перше, це політична нестабільність у країні. Саме у такі періоди активізуються політичні опоненти, антисоціальні та злочинні елементи, найбільш виявляється агресивна поведінка терористичних угруповань.
   По-друге — нестабільність економічна. Вона викликає невдоволення у більшої частини населення, шкодить розвитку бізнесу і взаємовідносинам його суб’єктів та готує передумови для можливих соціальних протестів.
   По-третє — соціальна нестабільність як результат політичної та економічної нестабільності. Якраз така ситуація викликає особисте невдоволення, що за певних обставин може формувати відповідну реакцію різних верств населення. Усе це може бути штучною основою для посилення тероризму.
   Крім того, існують деякі конкретніші причини терористичних актів, обумовлені особливостями конкурентної боротьби, привабливістю банківського бізнесу, наявністю в установах банків значних сум грошей тощо. Тобто загроза терористичного акту щодо банків існує практично завжди, час від часу посилюючись чи зменшуючись відповідно до змін у зовнішньому середовищі.
   Ураховуючи особливу небезпеку терористичних актів, банки повинні вживати додаткових заходів безпеки у разі отримання інформації або виявлення ознак загрози терористичного акту, зокрема:
- посилити охорону об’єктів;
- установити оперативний зв’язок з правоохоронними органами і доповісти про виниклі підозри;
- уточнити заходи плану кризових дій;
- створити резерв автотранспорту на випадок проведення евакуаційних робіт;
- вжити заходів щодо захисту персоналу банку, попередити працівників про можливість роботи банку в умовах загрози або наявності екстремальної ситуації;
- привести в готовність до негайних дій евакуаційні команди та команди рятівників;
- перевірити роботу резервних засобів зв’язку;
- привести в готовність до негайної роботи групу управління діяльністю банку в екстремальних ситуаціях.
   Найбільш поширеними з терористичних актів проти банківських установ, як показує досвід іноземних банків, є загроза підриву або підрив вибухового пристрою в установах або на території банків. Такі загрози створюють обстановку страху, невпевненості, посиленого емоційного напруження, стресу як для працівників банку, так і для їхніх клієнтів. Тим самим злочинці добиваються своєї основної мети — залякати не тільки персонал банку, а й членів їхніх сімей, партнерів та клієнтів банку.
   Крім того, метою такого терористичного акту може бути демонстрація серйозності намірів конкурентів, злочинців, шантаж керівників банку, нанесення моральної і матеріальної шкоди, помста, знищення конкурентів та ін.
   Загроза підриву вибухового пристрою може визначатись через повідомлення про таке, а також низкою ознак, серед яких: посилення безкомпромісної конфронтації конкурентів; спроби застосування сили щодо банку та його працівників в інших формах; попередження про наступне застосування більш серйозних заходів; спроби несанкціонованого проникнення до банку; посилення негативів криміногенної ситуації та наявність вищезазначених умов нестабільності.
   За таких умов до банку можуть надходити підозрілі (без зворотної адреси або від невідомих відправників) посилки, бандеролі, листи, передачі. Можуть траплятися підозрілі пакунки, як правило, в приміщеннях загального користування або коридорах, несподівано з’являтись сліди ремонтних робіт, там де їх не планувалося, чужі сумки, портфелі, коробки, інші предмети. Усі такі явища та предмети в обов’язковому порядку повинні привертати увагу кожного працівника банку, який має повідомити про це підрозділ безпеки. Ніхто не має права чіпати такі предмети, переміщувати або якимось чином розкривати їх. Представники підрозділу безпеки, отримавши повідомлення про підозрілий предмет, ізолюють його від можливої дії щодо нього працівників банку, обмежують їх рух навколо предмета, візуально обстежують його та доповідають керівникові банку. За його рішенням викликають фахівців із знешкодження вибухових пристроїв, опитують особу, яка першою знайшла даний предмет. За рішенням керівника банку або фахівців, які прибули для знешкодження можливого вибухового пристрою, проводиться евакуація персоналу установи банку, усього чи його частини.
   У разі підриву вибухового пристрою всі працівники банку незалежно від того, де вони перебувають (у місці підриву чи в іншому місці), повинні зберігати самовладання, уточнити, чи є змога самостійно покинути установу банку. Якщо це неможливо, то вжити заходів для подання сигналів про своє місцезнаходження.
   Підрозділ безпеки у таких випадках повинен:
- зафіксувати час і місце вибуху;
- вжити заходів щодо надання першої медичної допомоги пораненим, ураженим та особам, які перебувають у стані психічного розладу, евакуації працівників банку з небезпечної зони;
- зібрати осіб, які спостерігали вибух, для опитування їх працівниками правоохоронних органів;
- виставити додаткові пости охорони в усіх входах до банку, місцях найбільшої концентрації людей, зосередження цінностей і грошей;
- заборонити всім присутнім торкатись предметів, які перебувають у зоні вибуху, виключити можливість знаходження там сторонніх осіб;
- вжити заходів для фіксації слідів та охорони місця події, після закінчення огляду місця правоохоронними органами взяти участь у ліквідації наслідків підриву вибухового пристрою;
- у разі виникнення пожежі вжити заходів щодо її гасіння.
   Деякі особливості щодо дій банку існують у разі загрози нападу на банк. Вони обумовлюються тим, що мета нападу має здебільшого матеріальний характер. І тому напади, як правило, здійснюються злочинними елементами, тактика яких у загальному плані відома. Виходячи з цього банками вироблено ряд рекомендацій щодо дій:
   а) у разі виявлення загрози нападу на банк:
-
посилити охорону банку, його керівництва, перевірити роботу технічних засобів охорони. З погляду ефективності роботи технічних засобів охорони, як приклад, слід врахувати досвід іноземних банків. Як виявилось, ефективність технічних засобів охорони у разі нападу на банк, як правило, не забезпечує очікуваних результатів. Так, технічні засоби охорони спрацьовують при нападі лише у 55 % випадків. Телевізійні пристрої на 26 % виявляються несправними, і лише 68 % із числа справних необхідним чином реагували на напад. Тому посилення охорони слід забезпечувати насамперед за рахунок додаткового залучення сил фізичної охорони;
- вжити заходів щодо зменшення обсягу цінностей і сум грошей, які зберігаються у сховищі установи банку;
- сповістити правоохоронні органи про наявність загрози нападу та відпрацювати порядок сумісних дій у разі реалізації такої загрози;
- уточнити план дій у кризових ситуаціях;
- зменшити інтенсивність переміщення транспортних засобів банку та його керівництва;
- забезпечити контроль (вранці та ввечері) приміщень, які найбільше відвідуються сторонніми особами;
- упорядкувати за місцем і в часі потоки відвідувачів і персоналу банку, активно використовувати технічні засоби контролю людей та особистих речей, які проносяться ними в банк, забезпечити візуальний і технічний контроль потоків осіб, що відвідують банк, періодичне фіксування їх за допомогою відео- і фотоапаратури;
- забезпечити проведення роботи щодо виявлення джерел і причин появи загрози, їх характеристик (місця, об’єкта, способу виконання і т. п.);
   б) у разі нападу на банк:
-
оповістити персонал банку та вжити заходів до його евакуації або переміщення в безпечне місце;
- змінити місце перебування і маршрути переміщення керівництва банку, за необхідності вжити заходів щодо легендування поведінки окремих осіб керівного складу;
- уточити місце і час нападу, у разі, коли нападники перебувають у банку, вжити заходів щодо встановлення їх місця знаходження;
- заблокувати місце перебування та можливі маршрути переміщення зловмисників, сформувати групи, які будуть контролювати територію банку;
- у разі затримки нападників вилучити в них зброю і підозрілі предмети, провести особистий огляд, кожного з затриманих помістити в окреме приміщення і виставити надійну охорону до прибуття працівників правоохоронних органів.
   Значне місце у забезпеченні безпеки банку в умовах екстремальних ситуацій відводиться правильній поведінці персоналу банку. Особливо це важливо у разі техногенних аварій, пожеж, стихійних лих, тобто в так званих некерованих ситуаціях. Якраз за таких умов багато що залежатиме від самостійних дій працівників, їх знання вражаючих факторів екстремальної ситуації та надання само- та взаємодопомоги. З цього приводу існує низка рекомендацій:
   а) поведінка персоналу у разі пожежі в банку:
-
у разі невеликих осередків пожежі негайно вжити заходів щодо їх гасіння, за сильного вогню — здійснювати евакуацію з місця пожежі;
- покидаючи приміщення, закрити вікна і двері, знеструмити всі електричні мережі, прилади й обладнання, які є у приміщенні. Якщо є змога, доцільно відключити від електропостачання всю будівлю банку;
- виходячи з приміщень, будинків, у яких є значні осередки пожежі, особливу увагу слід приділити захисту від диму (зробити пов’язку з мокрої тканини і дихати через неї); у разі сильного задимлення просуватись навколішки або повзти — внизу менше диму, місця, охоплені вогнем, пробігати затамувавши подих і прикривши відкриті ділянки тіла;
- якщо загорівся одяг, не треба бігти, необхідно швидко скинути його або щільно накинути інше вбрання і збити полум’я;
- пошук людей здійснювати групами (парами), страхуючи один одного;
- у разі пожежі на нижніх поверхах працівники, які перебувають на верхніх, не повинні використовувати ліфти або просуватись сходами. Перебуваючи в приміщеннях, слід закрити двері, відкрити вікна та кликати (сигналізувати) на допомогу;
   б) поведінка персоналу у разі хімічних аварій та атак:
-
закрити вікна, двері в приміщеннях, якщо можна, здійснити їх герметизацію;
- з отриманням команди (сигналу) про евакуацію негайно покинути будівлю банку, якщо це неможливо, піднятись на верхні поверхи, ні в якому разі не укриватись у підвалах;
- перед тим, як вийти з приміщення, необхідно зробити пов’язку із мокрої тканини, закрити всі відкриті ділянки тіла;
- евакуацію з місця аварії слід здійснювати перпендикулярно вітру;
- прибувши в безпечне місце, зняти з себе одяг і прийняти душ. Одяг підлягає спеціальній обробці;
   в) поведінка персоналу у разі радіаційних аварій і атак:
-
організувати періодичний контроль рівня доз радіації на території і в приміщеннях банку;
- забезпечити персонал банку респіраторами;
- періодично поливати водою територію банку, під’їзди до нього, входи, коридори і сходи;
- щоденно виконувати вологе прибирання робочих приміщень банку, на вході до приміщень мати вологі килимки;
- обмежити куріння, обов’язково мити руки перед кожним вживанням їжі;
- організувати своєчасне інформування персоналу про зміни радіаційної обстановки, поширення чуток і неправдивих висловлювань щодо підвищеної небезпеки радіаційного ураження;
- періодично проводити медичні огляди персоналу банку;
- у разі отримання інформації про підвищені дози радіації вживати заходів щодо евакуації персоналу банку в безпечне місце;
   г) поведінка персоналу у разі затоплення приміщень банку:
-
установити джерело затоплення та вжити заходів щодо перекриття його;
- евакуювати персонал, цінності та документи із затоплених або тих, яким загрожує затоплення, приміщень і ділянок місцевості;
- відключити газ, електропостачання;
- якщо вода зійшла, перевірити справність та стан будинку банку, приміщень, каналізації, електромереж та мереж зв’язку;
- вжити заходів щодо ліквідації наслідків затоплення (очистити від мулу, провести дезінфекцію тощо);
   д) поведінка персоналу у разі землетрусу:
-
від моменту, коли стали відчутними перші поштовхи, до коливань, небезпечних для будівлі банку, проходить 15—20 секунд, тому персонал, який перебуває на першому поверсі, має змогу покинути будівлю банку;
- у разі перебування на другому і наступних поверхах, слід зайняти найбільш безпечне місце;
- не слід користуватись ліфтами, спускатись сходами, ховатись в кутових приміщеннях;
- якщо є можливість, слід відключити електроживлення, газ, загасити будь-який вогонь;
- як тільки поштовхи припинилися, негайно покинути будівлю банку;
- якщо хтось опинився в заблокованому приміщенні, доцільно встановити, чи немає поблизу когось із людей, подати голос, постукати в стінки, по батареях і т. п. Ні в якому разі не можна запалювати вогонь;
- після закінчення землетрусу слід вжити всіх заходів щодо пошуку і звільнення з-під обвалів людей, надання їм медичної допомоги й евакуації їх до медичних закладів;
- визначити місцезнаходження сховищ, архівів серед руїн банку, організувати спостереження за ними до закінчення ліквідаційних робіт. У разі доступу до них організувати охорону й евакуацію цінностей, грошей і документів.
   Таким чином, опинившись в умовах зародження і розвитку ринкових відносин, визнаючи, що останні характеризуються конкурентною боротьбою, яка не завжди має дипломатичний характер, слід погодитися з тим, що банк у будь-який час може наразитися на небезпеку. Якщо ж до цього додати побутові, соціальні, економічні умови життя працівників банку, то, мабуть, слід зазначити, що небезпека може чекати банк повсякчасно. У такому разі необхідно виховувати у працівників банку безпечну поведінку, психологічну готовність зустріти небезпеку і вміння грамотно діяти в таких умовах. А самому банку розробляти ефективні заходи захисту свого іміджу, матеріальних цінностей та персоналу не тільки для проведення банківських операцій, а й для забезпечення виживання в умовах дій несприятливих факторів.

Література
1. Бизнес и безопасность в России. — Казань: ГУП ПИК, 2001.
2. Боленко С. Школа выживания. — М.: Красная звезда, 1992.
3. Брягин О. Фирма как объект психологической атаки // Бизнес и безопасность. — 1999. — № 4.
4. Гончаров В. Терроризм. Как его представлять? // Бизнес и безопасность. — 1999. — № 6.
5. Гостюшин А. Энциклопедия экстремальных ситуаций. — М.: Зеркало, 1994.
6.
Дарман П. Учебник выживания в экстремальных ситуациях. — М.: Яуза, 2001.
7. Дэвис Б. Энциклопедия выживания и спасания. — М.: Вече, 1997.
8. Жуков И. Слухи. Информационные войны против частного бизнеса // Бизнес и безопасность. — 1996. — № 2—3.
9. Забаров Б. Как снизить риск стать жертвой похищения // Частный сыск, охрана, безопасность. — 1994. — № 5.
10. Зубок Н., Сацюк В. Безопасность бизнеса в Украине или как ходить по минному полю. — К.: ИБ, 1998.
11. Ильин А. Школа выживания в условиях экономического кризиса. — М.: Эксмо-Пресс, 2001.
12. Ильин А. Школа выживания при авариях и стихийных бедствиях. — М.: Эксмо-Пресс, 2001.
13. Инструкция № 451—731 летным экипажам о действиях в безлюдной местности и на море при вынужденной посадке или покидании самолета. — М.: Воениздат, 1975.
14. Казакевич О. и др. Предприниматель в опасности: способы защиты. — М.: МГУ, 1992.
15. Клеков О.
Банківська безпека. — М.: Бліц-Інформ, 1997.
16.
Линдер Б., Титков С. По ту сторону зеркала. Этюды на тему контртеррора. — М.: МТКТО, 1994.
17. Мельников И. Внимание: взрыв как средство террора // Служба безопасности. — 1998. — № 10.
18. Потеряхин А. Психология слухов. — Черновцы: Мироник, 2000.
19. Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. Вып. 3. — М.: ВИНИТИ, 1996.
20. Тесновский П. Саботаж — беспощадное оружие слабых // Бизнес и безопасность. — 1999. — № 4.
21. Худецкий И., Науменко Н. Психофизиологическое обеспечение организации как важная составляющая успеха в бизнесе // Служба безопасности. — 2000. — № 8—10.
22. Цвилюк Г. Школа безопасности. — М.: Эксмо, 1995.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016