Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Міжнародні ринки грошей і капіталів arrow 6.1. Міжнародний валютний фонд
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




6.1. Міжнародний валютний фонд

6.1. Міжнародний валютний фонд

   МВФ (англ. International Monetary Fund (IMF) – міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об’єднаних Націй. МВФ розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Місце розташування -Вашингтон.
  
МВФ створений для регулювання валютно – кредитних відносин між державами і здійснення фінансової допомоги країнам членам у разі виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів. Цю основну функцію доповнюють наглядова за монетарною (курсовою) політикою та дотриманням „кодексу поведінки”, і консультування держав членів у сфері валютно – фінансових відносин. Правила даної інституції, викладені в статтях Угоди МВФ які складають „кодекс поведінки”. Цей кодекс передбачає такі основні напрямки діяльності:
– сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду;
– здійснення системи заходів
, спрямованих на регулювання валютних курсів і підвищення ступеня конвертованості валют;
– надання короткострокових кредитів країнам
-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів;
– поповнення валютних резервів країн членів шляхом розміщення
SDR (спеціальні права запозичення);
– організацію консультативної допомоги з монетарної політики.
   Пізніше для
МВФ були визначені додаткові функції та обов’язки, зокрема, здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют; надання кредитів своїм членам на реорганізацію і реструктуризацію економіки; надання додаткових послуг країнам – членам(підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога, інформаційне обслуговування тощо).
  
МВФ організовано за зразком акціонерного підприємства, а тому можливість кожного учасника на результати його діяльності обмежується його часткою в капіталі Фонду. Ресурси МВФ формуються за рахунок вступних внесків держав – членів, для кожної з яких встановлюється розрахункова квота. Від розміру квоти залежить, по перше, кількість голосів країн у Фонді. Так кожна країна – член отримує 250 „базових голосів” незалежно від розмірів її квоти плюс один голос на кожні 100 тисяч СПЗ її квоти. По друге, на її основі визначається максимальна сума, яку країна член може позичити або отримати у МВФ при періодичному розподіленню спеціальних активів (СПЗ). Таким чином, величина квоти визначає можливості країн впливати на монетарну політику МВФ.
  
Розмір квоти визначається в залежності від економічного потенціалу країни та її місця у світовій економіці. Згідно із статутом МВФ передбачено до 25% квоти сплачується країною учасницею в резервних активах (СПЗ або вільно конвертованій валюті), решта – в національній валюті. Остання частина квоти до 75% передається фонду, як правило, у формі простих векселів, виписаних у національній валюті.
   Статті Угоди
МВФ передбачають також періодичний (не рідше одного разу на 5 років) перегляду квот країн – членів. Крім того, Рада керуючих може будь коли пропонувати зміни розміру квот окремих члені за їхнім власним бажанням з врахуванням ситуації, що склалася у світовій економіці. Отож МВФ розпоряджається значними ресурсами, які нині оцінюються у сумі понад 215 млрд. СПЗ,, які надійшли за квотами (внесками) від 182 країн – учасниць. Більше половини квот (а відповідно і голосів) припадає на 10 найбільш економічно розвинутих країн. Квота України становить – 0,65% від загальної суми квот, США біля 18%, а Російської Федерації – 2,8%.
   Джерела та механізми фінансування. За статусом
МВФ не є банківською установою, він більш нагадує глобальний кредитний союз, члени якого мають доступ до спільного „пула” ресурсів (сукупної суми індивідуальних внесків країн – членів), створений для надання їм фінансової допомоги в разі потреби. Хоча за соціальних і дуже обмежених умов МВФ може запозичувати кошти від офіційних організацій.
  
МВФ надає фінансову допомогу країнам членам у межах певної політики та механізмів фінансування. При оформленні фінансування (кредитів) МВФ ставить перед країнами позичальниками певні політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови і стабілізації національних економік. Такий порядок називається „принципом обумовленості”.
   Правила
, які регулюють доступ до загальних ресурсів МВФ,, однаковою мірою стосуються всіх країн-членів. Першою умовою є реальна потреба у фінансуванні платіжного балансу. З цією метою МВФ оцінює стан трьох елементів: платіжного балансу країни, зовнішніх валютних резервів та динаміки її резервних позицій. Другою умовою є визначення термінів доступу до фінансування. Третьою – надання фінансових ресурсів за певних вимог МВФ, які повинні сприяти зменшенню дефіциту платіжного балансу, стимулюванню економічного зростання та забезпеченню фінансової стабільності. Нарешті, четверта умова – поетапність надання фінансової допомоги, що дає можливість МВФ оцінювати ефективність її використання.
   Переважну більшість кредитів Фонд надає лише після докладного вивчення його експертами фінансового стану в країні
-позичальниці. Чим більшу суму кредитів прагне одержати країна, тим прискіпливіше працюють експерти Фонду, причому часто безпосередньо в країні працюють делегації (місії) МВФ, які в своїх підсумкових доповідних документах подають висновки щодо доцільності надання кредитів. Проте, навіть узгоджені кредити надаються не автоматично, а поступово, певними частками (траншами). Якщо країна не виконує взятих на себе зобов’язань, Фонд може відмовити в наданні їй чергового кредитного траншу.
  
Фінансова допомога МВФ надається тому чи іншому члену Фонду шляхом продажу СДР або валюти інших країн-членів в обмін на власну валюту. Купуючи СДР або валюту країн, член МВФ в обмін віддає еквівалентну суму власної валюти та бере на себе зобов’язання її викупити через установлений період часу.
  
МВФ надає фінансову допомогу країнам – членам у межах відповідних механізмів фінансування, що розрізняються в основному характером програм, умовами спрямування та ватістю кредитів (табл.6.1.).

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016