Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Валеологія arrow Основи здорового способу життя (Лекції) arrow Лекція 5. Профілактика абортів та венеричних захворювань
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Лекція 5. Профілактика абортів та венеричних захворювань

Лекція 5. Профілактика абортів та венеричних захворювань

1. Вагітність. Основні ознаки вагітності
2. Протизаплідні засоби
3. Основні рекомендації вагітних
4. Профілактика ускладнень вагітності

       Аборт — це припинення вагітності. Він відрізняється від викидня тим, що викидень відбувається мимовільно, тоді як аборт пов’язаний із втручанням у жіночий організм. Існує декілька методів проведення абортів, вибір яких залежить від «віку» зародку. Ось деякі з них: менструальний викидень; розширення шийки матки для вискоблювання; вакуумний метод; промивання солевими розчинами. Аборти, зроблені у перші тижні/місяці вагітності, відносно безпечні, якщо робити їх професійно. Запізнілий аборт є складним і небезпечним як в фізичному, так і в емоційному плані. Як правило, аборти не роблять в останні три місяці вагітності.
       Запліднення — це злиття сперматозоїда з яйцеклітиною. Зріла яйцеклітина (одна з тих 400000, з якими народжується жінка) виходить з яєчника і опиняється у фаллопієвій трубі. Запліднення відбувається саме в цій трубі; інший її кінець зв’язаний зі входом до матки. Якщо сперматозоїд, що рухається від піхви до матки, через фаллопієву трубу, зустрічається з яйцеклітиною, то може статися запліднення. Сперматозоїд здатен запліднювати яйцеклітину упродовж семи днів з моменту його виходу із чоловічого органу. Яйцеклітина може залишатися готовою до запліднення (зрілою) протягом трьох або чотирьох днів. Сперматозоїд, який не здійснив запліднення, гине.
       Яйцеклітина продовжує свою подорож. Через три-чотири дні вона сягає матки. Запліднена яйцеклітина прикріплюється до тканини, що вистеляє поверхню слизової оболонки матки (ендометрію). Саме через цю тканину зародок отримує підживлення від матері. Запліднена яйцеклітина називається зиготою, а через приблизно 2-8 тижнів — зародком.
       Стать дитини обумовлюється саме в момент запліднення. В кожній яйцеклітині та в кожному сперматозоїді міститься 23 хромосоми. Всі інші клітини мають по 23 пари хромосом. Хромосоми несуть всю генетичну інформацію, пов’язану із новонародженим. Яйцеклітини мають тільки «Х»-хромосоми, сперматозоїди можуть мати як «X», так і «У»-хромосоми. Якщо при заплідненні поєднуються дві «Х»-хромосоми, дитина буде жіночої статі, а якщо ж з’єднуються «X» та «У»-хромосоми — слід чекати хлопчика
       Контрацепція — це захист від вагітності. Дехто вважає, що можна уникнути запліднення, якщо мати статевий акт у так звані «безпечні» дні жіночого менструального циклу. Але 100% гарантії немає. Існують такі способи запобігання вагітності..
       а) утримання від статевого акту. Це єдиний ефективний метод, який гарантує на 100% контроль за дітонародженням. Якщо статевого акту не відбувається, сперма не потрапляє у піхву, яйцеклітина та сперматозоїд не поєднуються, тобто вагітності не може бути.
       Якщо ж пара вирішує мати статеві відносини, але не хоче допустити вагітності, існує чимало способів контрацепції, з яких можна вибрати найбільш для себе прийнятний.
       б) протизаплідні таблетки / оральні контрацептиви. Це таблетки, що включають гормони, подібні до тих, що виробляються жіночим організмом. Вони регулюють менструальний цикл і не дозволяють яйцеклітині виділитися з яєчника. Без яйцеклітини запліднення неможливе. Існують різні види таблеток з різною комбінацією гормонів. Приймати їх потрібно регулярно (у більшості випадків — щоденно). Не варто користуватися чужими таблетками. Лікар-гінеколог або кваліфікована медсестра мають виписати індивідуальний рецепт кожній жінці на ті таблетки, які їй найкраще підходять у кожному конкретному випадку. Правильне користування ціми ліками дає майже 100% гарантію.
       в) діафрагми. Це гумові протизаплідні засоби. Жінка вставляє, діафрагму в піхву у такий же спосіб, як і тампон, попередньо змазавши її спеціальним желе, котре виготовляється для використання разом із діафрагмою. Діафрагма вставляється в піхву за 6 годин до статевого акту і залишається там щонайменше на протязі 8 годин після нього. Її можна залишати на 24 години. Желе, яким змащують діафрагму, містить в собі сперміцид — спеціальний хімікат, що паралізує сперматозоїди. Кожного разу, при повторному статевому акті, слід додавати желе у піхву. Діафрагма, як бар’єр на шийці матки, не дає сперматозоїдам потрапити у фаллопієві труби, і в поєднанні із желе є дуже ефективним методом контрацепції. Діафрагму слід підбирати за індивідуальними розмірами кожної жінки, тому що розміри шийки матки — різні. Ефективність використання діафрагми — 80-97%.
       г) ВМС (внутрішньоматкова спіраль). Виготовляється із м’якого пластика, іноді покритого міддю або гормоном. Вставляється у матку лікарем-гінекологом або кваліфікованою медичною сестрою. Деякі спіралі потрібно міняти один раз на рік, але є й такі, що можуть залишатися у піхві на протязі чотирьох років. Цим вони відрізняються від інших пристосувань, які потребують щоденних дій, або приурочених до статевого акту. ВМС вставляється під час менструації, коли вхід до шийки матки м’якшає і відчуття болі, відповідно, зменшується. До ВМС прикріплена нейлонова нитка, яка виходить до піхви. Час від часу жінка повинна перевіряти, чи ця нитка на місці, бо тільки у такий спосіб вона може переконатися, що спіраль не випала. Це пристосування розміщується в матці і не дає змоги яйцеклітині оселитися на стінці матки. Таким чином, запліднена яйцеклітина не розвивається і вагітність не реалізується. ВМС дає майже 100% гарантію.
       д) ковпачок, що одягається на шийку матки. Він схожий на наперсток, а за розмірами — менший за діафрагму. Ковпачок установлюється на шийці матки і це робиться винятково лікарем. Вставляється він за 6 годин до статевого акту і його можна залишати на місці упродовж 48 годин. Ковпачок не можна виймати принаймні протягом 8 годин після статевого акту. Не варто користуватися діафрагмами та ковпачками під час менструації.
       е) губка. Контрацептивна губка має 2 дюйми (приблизно 5 см) в діаметрі, виготовляється із гладкого, пористого матеріалу, що містить в собі сперміцид (хімікат, який паралізує сперматозоїди). Вона вставляється в піхву і, як і діафрагма, виконує роль бар’єру. Її також необхідно вставляти за деякий час до статевого акту, попередньо змочивши її водою для активізації сперміциду. Носити її можна до 24 годин. Жінка може вступати в інтимний зв’язок неодноразово до того моменту, коли через 6 годин потрібно буде виймати губку. Губка, як і діафрагма, легко виймається із піхви пальцем. Треба взятися за петлю нейлонової нитки і витягнути губку через піхву. Як діафрагма, так і губка не дають відчуття болю. Ефективність — 77-94%.
       є) презерватив. Це контрацептивний засіб, яким користуються чоловіки. На кожному зазначена дата його придатності. Виробляються презервативи з гуми (ті, які зроблені з латексу, кращі, тому що вони ліпше за інших не пропускають сперму або вірус СНІДу). Найчастіше презервативи цього типу виготовляються з мастилом, що полегшує рухи під час статевого акту та знищує сперму. В цьому разі основою для мастила має бути вода, тому що мастила, основою яких є нафтопродукти (наприклад, вазелін), роблять презерватив ненадійним. Деякі типи презервативів виготовляються з резервуаром або наконечником — вмістилищем, що забезпечує простір для сперми. Це, в якійсь мірі, є гарантією того, що презерватив не порветься під час еякуляції (виверження сперми). Презерватив одягається під час ерекції, до того, як виділяється передеякулятивна рідина. Ця рідина, що вміщує сперму, виділяється ще до того, як чоловік починає еякулювати. Більшість чоловіків не знають, коли це трапиться, і тому важливо вчасно одягати презерватив. Знімати презерватив слід тільки після закінчення акту, потрібно також слідкувати за тим, щоб він не зісковзнув. Дехто не дуже охоче користується презервативом, зауважуючи, що це заважає повному задоволенню. Може це і так, але тут потрібно вибирати між задоволенням та можливістю завагітніти або отримати якусь венеричну хворобу, або навіть СНІД. Ефективність презервативу становить 88-89%.
       ж) жіночі презервативи. Існують також також і жіночі презервативи, які виготовляються із поліуретану. Такий презерватив вставляється у піхву. Складається він з двох кілець, поєднаних поліуретановою прокладкою, і у розкритому вигляді нагадує трубку. Одне кільце охоплює шийку матки, а друге, більше за розміром, залишається зовні піхви.
       з) сперміциди. Це креми, піна або желе, які містять хімічний препарат, який паралізує сперму і блокує вхід до матки з ефективністю 80-90%. Як правило, вони вводяться у піхву аплікатором, який потім виймається. Тільки через 10 хвилин по цьому дозволяється мати статевий акт. Через 1 годину ефект сперміциду пропадає.
       і) переривання статевого акту. Цей метод іноді практикується як засіб контрацепції, контролю за дітонародженням та планування сім’ї. Цей процес відбувається, коли чоловік різко виходить з піхви саме перед еякуляцією, щоб запобігти виверженню сперми у піхву, оскільки сперма може дістатися фаллопіевої труби і зустріти там яйцеклітину, яка щойно вийшла з яєчника. Цей метод часто використовується підлітками, але він не є надійним. Треба пам’ятати, що чоловік випускає передеякулятивну рідину раніше, ніж відбувається еякуляція. Ця рідина містить сім’я (сперму у поєднанні з виділеннями деяких чоловічих залоз). Якщо ця рідина потрапляє біля або всередину піхви, сперматозоїди можуть дістатися фалопієвої труби. Процес вимагає підвищеного контролю з боку чоловіка, бо саме в той момент, коли він відчуває найвищу насолоду, потрібно усвідомлено вийти з піхви. Якщо діяти вміло, ефективність цього методу досягає 80%.
       к) стерилізація. Це хірургічна операція для жінок, яка зветься лігатурою (перев’язуванням) труб. Вона являє собою перерізання або перекриття фаллопієвих труб з тим, щоб яйцеклітини не могли проходити з яєчників у матку. У чоловіків ця операція називається вазектомією. Вона також, включає перерізання або перекриття сім’яного каналу, щоб після виходу з яєчок сперма не могла стати частиною сім’я.
       л) календарний метод (метод ритмічності). Хоча цей метод і не рекомендується для молодих людей, у них можуть виникнути деякі питання з цього приводу. Йдеться про можливість виявити моменти у менструальному циклі, коли жінка з більшою ймовірністю може завагітніти. Це дає можливість уникати статевих відносин саме в такі дні. Жінка може визначити ці дні, щоранку перевіряючи температуру тіла, коли вона ще знаходиться у ліжку, а також помітивши зміни у слизових виділеннях піхви. Якщо користуватись цим методом вміло, ефективність становить 80-94%. Але не можна його рекомендувати підліткам.

Таблиця 1

Орієнтовне визначення безпечного і небезпечного періодів
при календарному методі попередження вагітності

Тривалість найкоротшого менструального циклу в минулому році (дні)Від початку менструації, дні (Безпечні дні)Овуляція, дні (Велика ймовірність запліднення)Дні до менструації (Безпечні дні)
212811
223811
234811
245811
256811
267811
278811
289811
2910811
3011811
3112811
3213811
3314811
3415811
3516811
3617811
3718811
3819811
3920811
4021811


       м) контрацептивна імплантація (вживлення). Гумові силіконові капсули (5-6) вживлюються під шкіру, у руку жінки. Їх дія складається з певних циклів, під час яких з них вивільнюється гормон «прогестин» - подібний до гормонів, які присутні у протизаплідних таблетках. Ці капсули не заважають і можна в будь-який момент їх видалити. Їх придатність зберігається протягом 5 років. Ефективність методу — майже 100%.
       н) Depo-Provera (ін’єкція прогестину). Цей метод включає ін’єкції прогестину. Виключає запліднення упродовж 3 місяців. Ефективність — майже 99%.
       Міфи про деякі контрацептивні методи. Існує декілька, так би мовити, «контрацептивних» методів, які по суті зовсім такими не є, оскільки не дають бажаних результатів. Ось деякі з них:
♦ У піхву вводиться пластикова трубка, що поєднана з насадкою душа або спеціальний пристрій з індивідуальною насадкою-контейнером, що вміщує спеціальну рідину, в склад якої входять хімічні препарати. Це має вичищати піхву. Але ці хімікати не знищують сперматозоїдів, у них зовсім інше призначення. Отож цю процедуру не можна вважати контрацептивною. Інколи використовують содові/карбонатні напої для вимивання. Це — хибна інформація. Всі такі процедури не сприяють знищенню сперми.
♦ Існує думка, що коли мати статевий акт стоячи, можна уникнути запліднення. Це також хибна інформація. Якщо яйцеклітина потрапляє у фаллопієву трубу і там зустрічається із сперматозоїдом, вона обов’язково запліднюється, незважаючи на те, у якій позі здійснювався акт.
♦ Дехто вважає запліднення неможливим у той період, коли у жінки менструація (кровотеча). І це — хибна інформація. У багатьох жінок овуляція трапляється саме під час менструації.
♦ Існує ще й така думка, що жінка не завагітніє, якщо вона має статевий акт вперше. Це ще раз — хибна інформація. Нагадаємо, що як тільки яйцеклітина та сперматозоїд зустрінуться — запліднення не уникнути!

Венеричні хвороби

       Всі, звичайно, чули про захворювання, які спричиняються сексуальними контактами. Люди повинні знати про такі хвороби цієї групи, як: сифіліс, гонорея, хламідіоз (паховий лімфогрануломатоз), бородавки на статевих органах, герпес (генітальний лишай), вагініт (запалення слизової оболонки піхви). Існує багато таких захворювань, але ми згадаємо найбільш розповсюджені. Деяка початкова інформація потрібна для людей, змусить їх бути пильними, допоможе розпізнавати симптоми захворювань, зрозуміти необхідність і суть вчасного лікування і, що найголовніше, усвідомити необхідність профілактики. Найкращий спосіб уникнути захворювань, що передаються статевим шляхом, — це взагалі не вдаватись ні до яких форм сексуального контакту: чи то генітальних (пеніс-піхва), чи то анального контакту, чи орального сексу. Ранки та виразки, що супроводжують ці захворювання, є вмістилищами мікробів даної хвороби, тобто її джерелом. На жаль, партнери можуть не помітити ранки у жінки, бо вона іноді розміщується в глибині піхви.
       Сифіліс. Ця хвороба викликається мікроорганізмом, який зветься спірохетою і трошки нагадує спіраль. Ця хвороба передається тільки під час статевого акту будь-якого виду. На початковій стадії на тому місці, де спірохета проникла до організму, спочатку з’являється безболісна ранка червоно-коричневого кольору, відома як твердий шанкр, тобто виразка. В період від 6 тижнів до 6 місяців після зараження на окремих частинах або по всьому тілі з’являється висипка, що не болить і не свербить. Інші симптоми захворювання: плешивість, біль у горлі, лихоманка, головний біль. Ці симптоми можуть зникнути, але якщо не лікуватись, спірохета буде жити в організмі і через декілька років може завдати великої шкоди важливим органам людини. Це може призвести до паралічу, сліпоти, глухоти, божевілля та навіть смерті. Для лікування сифілісу використовується пеніцилін. Треба пам’ятати, що вагітна жінка може передати сифіліс своїй дитині, а це може викликати сліпоту та деформацію кісток.
       Гонорея. Ця хвороба спричиняється бактерією, що зветься гонококом, і виникає вона тільки в результаті будь-яких форм статевого контакту. Головний симптом у чоловіків — це гнійні виділення із статевого члена. У жінок це захворювання важче розпізнати, тому що типовим симптомом є лише звичайне збільшення виділень з піхви. Можливі також болі в нижній частині живота та пекучість при сечовипусканні. Симптоми можуть проявитися через 2-21 день після статевого контакту. Якщо хворобу не лікувати, то це може призвести до безплідності (неможливості дітонародження), тому що пошкоджуються фаллопієві труби. У чоловіків ігнорування цієї хвороби також призводить до безплідності, трапляється артрит, пошкоджуються тканини статевих органів, що утруднює сечовипускання. Лікування проводиться за допомогою антибіотиків і, найчастіше, пеніциліну. Людина може уникнути захворювань гонореєю та сифілісом, якщо вона відмовиться від будь-яких форм статевих стосунків або буде користуватись презервативом. Але презерватив не дає гарантії, що захворювання не трапиться, бо він може раптово порватися або неправильно використовуватись.
       Статевий герпес (лишай). Існують два види вірусу герпеса. При зараженні вірусом II типу герпес (лишай) з’являється на статевих органах (геніталіях). Якщо ж трапляється зараження вірусом І типу, герпес з’являється на обличчі у вигляді «простудних» висипок або пухирів. Герпес передається під час статевого контакту. У інфікованої людини з’являються ранки, через які передається інфекція, доки не відпаде струп. Той, хто доторкнеться до інфікованої ділянки, може заразитись. Як правило, ранки добре видно на чоловічих статевих органах, а на жіночих їх можна і не помітити, особливо коли висипка з’являється на шийці матки або глибоко у піхві. Інфекція виявляється у першу чергу у вигляді висипки — з’являються плями червоного кольору з білими нагноєннями, що нагадують пухирі. Ранки можуть з’явитися у будь-якому місці, через яке вірус увійшов в організм (рот, піхва, анальний отвір, пеніс). У людини може виникнути лихоманка, біль у тому місці, де сталося інфікування, а також біль при сечовипусканні. Приблизно через три тижні ранки можуть загоїтись, але вірус при цьому залишається жити в організмі людини і довгий час може дрімати, не нагадуючи про себе, аж доки людина не попаде у якусь стресову ситуацію або інфікується новою хворобою, або просто після статевого контакту. На жаль, ніякого лікування цієї хвороби не існує. Деякі ліки (креми, розчини) можуть тільки полегшити стан хворого. Деякий захист, хоча і не в повній мірі, забезпечують презервативи. Дослідження виявили зв’язок між другим типом герпесу і раком шийки матки. Герпес може передаватися від матері до дитини, а це може призвести до сліпоти, глухоти, розумової відсталості чи навіть смерті. Емоційні та психічні порушення, які можуть спричинятися герпесом, можуть завдати більше шкоди, ніж сам по собі фізіологічний ефект цієї хвороби.
       Хламідіоз (Паховий лімфогранулометоз). Ця хвороба стає все більш поширеною серед тих, що передаються статевим способом. Практично неможливо помітити її симптоми, а ще важче лікувати її. Вона веде до безплідності, тому що у фаллопієвих трубах виникають пошкодження (рубці), що їх блокують. Згадаємо, що саме у цих трубах запліднюється яйцеклітина. У чоловіків хламідія уражає сечовід та яєчка. Симптоми захворювання бувають різні: біль при сечовипусканні, збільшення виділень з піхви у жінок, біль у нижній частині живота. У чоловіків спостерігаються виділення із статевого члена. Симптоми виявляються на 7-21 день після статевого акту. Хламідія часто супроводжується іншими, спричиненими у статевий спосіб, хворобами. В таких випадках лікар безпомилково мусить розпізнати кожну з цих хвороб і призначити відповідне лікування кожній окремій з них. Мати може передати цю хворобу новонародженій дитині, що може призвести до захворювання очей чи до запалення легень. Для лікування хламідозу використовуються антибіотики.
       Бородавки на статевих органах. Це сухі, безболісні нарости, які з’являються на статевих органах та в задньому проході, мають колір шкіри. Вони виникають через 1-6 місяців після статевого акту. Збудником цієї хвороби є вірус папіломи. Вважають, що статеві бородавки можуть призвести до раку шийки матки. Бородавки можуть зникнути без лікування, але вірус, що їх спричинив, залишається в організмі. Інфікована людина може передати вірус іншій людині навіть до того, як з’являються бородавки. Цю хворобу можна вилікувати, головне — це вчасно поставити діагноз. Бородавки змащуються спеціальним розчином або припікаються рідким азотом.
       Вагініт (Запалення слизової оболонки піхви). Деякі жінки не відчувають ніяких симптомів хвороби, але багато хто страждає від болючого та нестримного сечовипускання. Збільшуються виділення з піхви, що супроводжуються незвичним запахом. Бактерія, що викликає це захворювання, передається чоловікам або жінкам під час статевого акту. Це захворювання іноді виникає у жінок, які лікувались антибіотиками або приймали протизаплідні препарати, а також в період менструації, при діабеті, подразненні піхви після статевого акту. Хворі чоловіки можуть бути носіями цієї хвороби, але без очевидних симптомів. Хвороба вражає сечовід та передміхурову залозу. Запалення лікується різноманітними локальними мазями і розчинами.

СНІД

       СНІД — декодифікується як Синдром Набутого Імуно-Дефіциту. Людина набуває цей синдром через свої вчинки та поведінку (хвороба не є генетичною складовою, але вона може передаватися від матері до дитини у зародковому стані, під час пологів та годування материнським молоком). Хвороба вражає імунну систему, яка є своєрідним бар’єром-охоронцем від інфекцій та хвороб. СНІД підриває систему охорони, тому організм не спроможний захистити себе від численних хвороб, а також від так званих умовно-патогенних (можливих) хвороб — ослаблена імунна система робить виникнення цих хвороб можливим. Синдром — це зібрання хвороб та інфекцій. Саме від них хворі на СНІД і вмирають.
       СНІД спричиняється вірусом ВІЛ (Вірус Імуннодефіциту Людини). Вірус ВІЛ, як і інші віруси, атакує клітину і продовжує там існувати, інакше кажучи, клітина стає своєрідною фабрикою репродукції вірусу. ВІЛ — ретровірус, генетична основа якого РНК (рибонуклеїнова кислота). Через фермент (зворотну транскрипцію) РНК перетворюється на ДНК у клітині людини (дезоксирибонуклеїнову кислоту).
       Клітини, які атакують ВІЛ, відомі як клітини Т4 або «хелпери». Це білі кров’яні тільця, що створюють передову лінію охорони проти вірусів, які роблять здорову клітину хворою. Вірус з’єднується з білковою частиною клітини СD4. Ввважається, що СD4 з’єднується із субстанцією під назвою gР120, яка покриває ВІЛ. Клітини під назвою макрофаги теж притягують вірус. Макрофаги — це фагоцити у крові.
       Імунна система має також клітини Т8 — білі кров’яні тільця, що відключають імунну систему після того, як вона перешкодила інфекції потрапити до організму. Здорова людина має удвічі більше клітин Т4, ніж Т8. Для хворих на СНІД це співвідношення обернене, тобто клітин Т4 у хворих недостатньо, щоб захистити себе від інфекції, а клітин Т8, що наказують імунній системі припинити захист, — більше, ніж треба. Саме тому до хворих на СНІД легко чіпляються різні інфекції та хвороби.
       Вірус передається контактуванням з інфікованою людиною через кров; через спеціальну рідину, яка виділяється статевими органами інфікованої людини (сперму та піхвову рідину); через плаценту до плоду; через кров матері під час пологів; через материнське молоко.
       Найбільш ризикованими є анальні статеві контакти, бо дуже легко пошкодити тканину чи оболонку анусу під час статевих зносин. Макрофаги дуже активні у цій зоні людського тіла. Припускають, що вірус входить до макрофагу.
       Для розуміння терміна «сексуальний контакт» треба пам’ятати, що двоє людей, які вступають у статеві стосунки один з одним, насправді вступають в контакт з усіма партнерами, яких він (вона) мали впродовж останніх 10-12 років. Чому? Наявність вірусу дається взнаки не відразу, в людині він живе 10 чи 12 років. Тому партнери, вступаючи в статеві зносини, можуть і не знати, що всі вони давно вже заражені.
       Усякий контакт з кров’ю інфікованої вірусом людини небезпечний. Інфікування може трапитись в результаті спільного користування голками будь-якого розміру і призначення, через усілякі інші предмети, через менструальну кров, через кров з рани чи внаслідок різних травм. Вірус може проникнути під час переливання крові (це небезпечно для хворого, а для донора — ні). Взагалі треба уникати контактів через кров: гепатит Б також передається кров’ю, ним можна заразитися легше, ніж ВІЛ, але й гепатит може призвести до серйозних наслідків, навіть смерті.
       Треба пам’ятати, що людина стає носієм ВІЛу внаслідок своєї поведінки, а не через те, ким вона є особисто. Бо кожен, хто вдається до небезпечного способу сексуальних стосунків, ризикує заразитися вірусом СНІДу. Людина може бути жіночої чи чоловічої статі, молодого чи похилого віку, гетеросексуальною чи гомосексуальною, заможною чи бідною.
       ВІЛ не передається через укуси москитів та інших комах; через туалетні стільчики; через питні фонтанчики; через піт та сльози інфікованих людей; через кашель та чихання, через водні резервуари; можна доїсти бутерброд, пити з однієї склянки, користуватися одним рушником (але тоді, коли немає плям свіжої крові). Можливо, але це ще проблематично, що вірус передається через поцілунки — в цьому разі мав бути контакт через кров. Інколи люди хвилюються, що під час спортивних занять трапляються кровоточиві травми, через які проникає вірус. На даний час таких випадків не зареєстровано. Вірус гине швидко, коли покидає організм. Немає сумніву — в крові, що зашерхла, вірус уже мертвий. Кров можна змити 10%-ним розчином, що вибілює: 90% — води, 10% — порошку.
       Заразитися вірусом СНІДу (ВІЛ) ще не означає захворіти СНІДом. Інфікована людина може прожити десять-дванадцять років, поки проявиться явне пошкодження імунної системи. Проте трансмісія вірусу можлива, навіть коли людина є тільки носієм вірусу, а не хворою на СНІД.
       Людина вважається хворою на СНІД, коли кількість клітин Т4/СД4 менша, ніж 200 на один кубічний міліметр крові. Норма — 1000 Т4/СД4. Людина зі СНІДом може страждати від однієї або навіть кількох хвороб/інфекцій.
       Симптоми СНІДу, які легко визначити:
      ♦ припухлі лімфатичні залози
      ♦ сухий безперервний кашель
      ♦ втома
      ♦ частий понос
      ♦ піт уночі
      ♦ втрата апетиту
      ♦ різка безпричинна втрата ваги
      ♦ безперервні інфекції
      ♦ багрові плями, що схожі на полуниці або на гриби, які рельєфно відзначаються на шкірі (це ознаки умовно-патогенної хвороби, відомої під назвою саркома Капоші)
      ♦ оніміння кистей рук і ступней ніг
      ♦ втрата координації
      ♦ психічні розлади.
       Важливо пам’ятати, що вищеперелічені симптоми можуть бути показниками інших хвороб навіть простуди чи грипу. Треба тільки пам’ятати, що симптоми СНІДу не зникають та певним чином відмінні від симптомів простуди. Необгрунтована втома також має насторожувати.
       Оскільки нам відомо, як передається вірус, можна перешкодити його трансмісії.
♦ Найкраще не мати ніяких контактів з кров’ю, спермою чи піхвовою рідиною іншої людини.
♦ Користуватись презервативом, бажано з наконечником-резервуаром або з наконечником-вмістищем, які нагадують сосок.
♦ Варто обмежити кількість партнерів.
♦ Бажано, щоб ваші партнери теж обмежували свої статеві контакти.
♦ Не користуйтесь однією голкою разом з кимось. Перевіряйте, чи стерилізована голка, якою збираються вас колоти.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016