Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Землезнавство arrow Загальне землезнавство (Лекції) arrow 2. Камчатські експедиції в Росії
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




2. Камчатські експедиції в Росії

2. Камчатські експедиції в Росії

   Перша Камчатська експедиція. У XVIII ст. Росія стала морською державою, розвивалась промисловість, судноплавство та ін. Петро І наказав спорядити експедицію, головне завдання якої шукати де Азія зійшлась з Америкою і нанести все на карту. Тобто розвідувався морський шлях з Північного Льодовитого океану в Китай та Індію. На чолі експедиції був поставлений Вітус Берінг капітан першого рангу. Ця перша Камчатська експедиція вирушила з Петербурга у 1725 р. у складі 70 чол. через Сибір до Охотська. Там перезимувавши, влітку 1727 р. експедиція перебазувалась у Нижнє-Камчатськ, де побудували бот "Св.Гавриїл" і на ньому влітку 1728 р. вийшли в море, взявши курс на північ. Пливли вздовж берегів і на 67018' пн. ш. втратили з виду землю, тобто не бачили ні американського ні азіатського берега. Звідси повернули назад і влітку 1729 р. Берінг спробував досягти американського берега, але через непогоду повернув назад, обігнув з півдня Камчатку і повернувся до Охотська. Через 7 місяців Берінг прибув до Петербурга так і не виконавши основного завдання (рис. 29).
  
В 1733 р. уряд призначає В.Берінга керівником Другої Камчатської експедиції – грандіозного заходу равіть за теперішніми масштабами. Це ціла епоха в історії географічних відкриттів взагалі. У складанні плану 2-ї Камчатської експедиції брали участь Сенат, Академія наук, Адміралтейств-колегія. Помічником Берінга був призначений О.І.Чиріков, один з кращих капітанів свого часу. Від Академії наук для роботи в експедиції були відряджені Г.Ф.Міллер, І.Г.Гмелін, Г.Стеллер, А.Д.Красильніков та ін.
  
Декілька загонів повинні були нанести на карту північні береги Росії від Печори до крайнього північного сходу і по можливості до Камчатки. Роботу всієї експедиції планували закінчити через 6 років. Група вчених експедиції називалась "академічним загоном", який повинен був досліджувати внутрішні райони Сибіру. Хоча Берінг вважався номінально керівником всієї експедиції, але фактично коли він перейшов в Охотськ, йму були підпорядковані лише два загони (його і Шпанберга), а північні загони працювали самостійно.
  
До кінця другого року передовий загін прибув до Охотська і почав будувати судна. Петербург квапив Берінга і йому довелось з Охотська перебазуватись на Камчатку, де і зазимували у зручній бухті, яку назвали Петропавловська: на честь двох суден експедиції "Св.Петра" і "Св.Павла".
  
Влітку 1741 р. Берінг і Чіріков вийшли до берегів Америки. Кожен з них командував окремим судном. З липня по кінець серпня Берінг крейсерував поблизу Аляски, відкрив кілька островів, але несприятливі погодні умови і цинга змусили командора повернути на Камчатку. На початку листопада підійшли до гористої землі, де і вирішили зупинитись, вважаючи, що це Камчатка. Почалась цинга, багато матросів і сам Берінг померло (1741 р.). Після смерті Берінга рештки команди перезимували на острові і влітку 1742 р. добрались до Камчатки.
  
Цю групу островів пізніше назвали Командорськими в честь капітан-командора. Море, відкрите Дежньовим і Поповим, і по якому Берінг мало плавав, було назване Берінговим, а протока, якою вперше також пройшов Дежньов і Попов, названа Берінговою.
  
Чіріков після того, як у червні 1741 р. їх кораблі з Берінгом розійшлись в тумані, поплив на схід і через деякий час побачив американську землю. Втративши 15 чол. Чіріков повернув назад і в жовтні 1741 р. повернувся до Петропавловська.
  
В 1738 р. загін Шпанберга на 3-х суднах вийшов з Охотська на південь до Японських островів. За 4 роки експедиція відкрила шлях до Японії, нанесла на карту гірлянду Курильских островів від Камчатки до о.Хоккайдо, побережжя Охотського моря, східний берег Сахаліну і частину північної Японії.
  
Загони Великої Північної експедиції (ІІ Камчатської) мали завдання дослідити природу північних окраїн Росії і з'ясувати чи можна плавати по Північному морю на схід. Для цього було організовано 4 загони.
  
Перший загін досліджував шлях навколо півострова Ямал під керівництвом Муравйова, а пізніше С.Г.Малигіна. Влітку вони пройшли протокою Малигіна між Ямалом і о.Білим, ввійшли в гирло Обі. Скуратов в 1738-39 рр. пройшов той же шлях у зворотному нап­рямі, зазимувавши на р.Карі. Повернувшись у 1740 р. до Петербурга, він склав першу відносно точну карту пройденого маршруту.
  
Другий загін мав завдання вести дослідження від Обі до Єнісею і півострова Таймир. Керував загоном Д.Л.Овцин. Влітку 1734 р. він спустився від Тобольська вниз по Іртишу і Обі, обстежив Обську губу до 700 пн.ш. Після кількох спроб влітку 1737 р. дослідники пройшли в Карське море до 740 пн.ш. і повернули на південний схід, обігнули Гиданський півострів ввійшли в Єнісейську затоку і в кінці серпня підійшли до гирла Єнісею. Там зазимували і влітку піднялись до Єнісейська, а звідти рушили до Петербурга.
  
ІІІ загін обстежував береги Таймира. В його задачу входило описати побережжя на захід від гирла Лени. Начальник експедиції В.Прончищев взяв з собою в експедицію з Якутська молоду дружину і влітку 1735 р. вийшов у море та зазимував у гирлі р.Оленька. Навесні і влітку 1736 р. він пройшов вздовж берега на захід до гирла Анабара і на північ до 77°29' пн.ш. В морі Прончищев помер від цинги і експедицію очолила його дружина, яка восени також померла. Судно далі вів С.І.Челюскін і влітку 1737 р. вони повер­нулись до Якутська. Начальником загону був призначений Х.П.Лап­тєв і влітку 1739 р. він вийшов у море і поплив вздовж берега Таймиру на північ. Під час зимівлі в пониззі Хатанги 1739-1740 рр. він ввів у раціон сиру морожену рибу, що і врятувало загін від цинги. Влітку Х.Лаптєв пройшов вздовж берега до 75°26' пн.ш., але був затертий крижинами і повернув назад на Хатангу. Нвесні Х.Лаптєв пересік півострів на собаках до оз.Таймир, по долині р.Таймири дійшов до її гирла. Там зустрівся з Челюскіним і обидва повернулись до гирла р.Пясини, звідки влітку 1741 загін перебрався в Туруханськ. Залишилось з'ясувати, де закінчується на півночі Таймир. Це питання вирішив С.І.Челюскін у 1742 р., який описав весь східний берег Тай­мира до "східно-північного мису" – тепер м.Челюскін (770 43' пн.ш.). Челюскін переконався, що звідси берег повертає на південний захід.
  
IV загін мав завдання дослідити північні береги Азії на схід від Лєни до протоки, що веде в Тихий океан, якщо вона існує. В липні 1735 р. з Якутська на боті загін спустився по Лєні до моря і повернув на схід. Зазимувавши в губі Буорхая, де померли 35 чоловік, влітку 1736 р., коли начальником експедиції був призначений Д.Я.Лаптєв, намагались просунутись далі на схід. Лише в 1739 р. вони зуміли доплисти до гирла р.Індігірки, а влітку 1740 р. – до Колими. Зазимувавши в Н.Колимську у 1741 р. після невдалої спроби обігнути мис, перебрались на собаках і оленях по В.Анюю до Анадиря і описали його до гирла. Звідти Лаптєв у 1743 р. через Якутськ відправився до Петербурга.
  
Внаслідок робіт ІІ Камчатської експедиції були відкриті береги Аляски, Алеутські і Командорські острови, описане і частково закартоване майже все побережжя Північного Льодовитого океану до Колими на сході, а також частково береги Курільських островів, північної Японії.
  
Академія наук послідовно відряджала в експедицію вчених Г.Ф.Міллера, І.Г.Гамеліна, Г.В.Стеллера і на допомогу їм 5 студентів, серед яких був С.П.Крашенінніков. Стеллер першим провів природнонаукові спостереження на берегах Північно-Західної Америки, на острові Берінга, на Камчатці. Він вперше описав морську (Стеллерову) корову, винищену промисловиками до кінця XVIII ст.
  
С.Крашенінніков проводив детальні і різносторонні дослідження на Камчатці і в 1751 р. закінчив свою монументальну працю "Описание земли Камчатки", що не втратила свого значення і понині. Прфесор І.Г.Гмелін на матеріалах експедицій написав "Flora sibirica" де описав природу Західного і Східного Сибіру. На початку 1720 р. астрономічні, топографічні, експедиційні картографічні і статистичні роботи очолив І.Кирилов. Він задумав скласти 3-томний "Атлас Всероссийской Империи" по 120 карт в кожному томі. На період з 1726 по 1734 рр. було виготовлено 30 карт. Перевод Кирилова в Приуралля в 1734 р. і смерть через три роки не дали йому можливості здійснити проект цілком. На картах Кирилова поміщено багато економічних об'єктів, текст містив короткі економіко-географічні характеристики різних місцевостей. Крім того в 1734 р. Кирилов надрукував генеральну карту Росії, яка неодноразово перевидавалась і була широко відома за рубежем.
  
У 1739 р. при Академії був заснований Географічний департамент, який мав завдання дати генеральну карту і атлас Росії. І в 1745 р. Академія випустила на російській і латинській мовах "Атлас" із 19 спеціальних карт, які опирались на 62 астрономічні пункти і були складені в конічній проекції Деліля. Звичайно були в атласі і недоліки і вже через деякий час Академія поставила завдання видати "Новий великий атлас Російської Імперії", де були б виправлені помилки старого. Але справа посувалась повільно, була складена карта відкриттів росіян в східних морях, опубліковані карти Камчатки і Курильських островів.
  
Географічний кругозір людей на той час значно розширився. Вже були відомі в основних рисах всі материки, крім Антарктиди, а деякі внутрішні частини материків посилено досліджувались різного роду експедиціями. Появились спеціальні праці з гідрології, метеорології, рельєфу і надр та ін.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016