Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психологічна корекція (Лекції) arrow Тема 5. Психокорекційна робота психолога з вчителями.
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Тема 5. Психокорекційна робота психолога з вчителями.

Тема 5. Психокорекційна робота психолога з вчителями.

      o Психокорекційний вплив на професійну самосвідомість педагога.
      o Активне соціально-психологічне навчання вчителів.

       Ні для кого не секрет, що професія вчителя відноситься до розряду стрегогенних і вимагає від нього великих резервів самоуправління і саморегуляції. Не дивно, що вчителі, як професійна группа, відрізняється надто низькими показниками фізичного і психічного здоров”я. Ці показники збільшуються по мірі збільшення стажу роботи в школі.
       Лише 34% досліджених педагогів знаходяться в зоні психологічного благополуччя. Вони здатні справлятися з негативними впливами життя на психологічному рівні. Біля 40% мають помірні нервові розлади і їм необхідна спеціальна психологічна допомога (Л.М. Мітіна 1998).
       Більше 80% вчителів мали високий рівень ситуативної напруги (за методикою Спілбергера), а 60% - постійної напруги (в тих випадках, які проробили 10-15р.) (Казанська В.Г 1995)
       Важливою умовою ефективності професійної діяльності є достатній рівень розвитку професійної самосвідомості.
       Вона включає:
      -  ставлення особистості до професії;
      - систему уявлень про сутність педагогічної професії і вимоги, що вимагає професія до особистості педагога;
      - систему уявлень про своє професійне Я. 
       Складовою професійної самосвідомості є високий рівень педагогічної культури:
      - поєднання вимогливості і поваги до оточуючих учня;
      - об”єктивна моральна поведінка.
       

Вагомі зусилля, спрямованість на самоконтроль і корекцію поведінки
       Професійно значимі якості особистості педагога – любов до дітей і професії, гуманність, педагогічний такт, самокритичність, справедливість відповідальність.
       “Я – образ” педагога є відносно стійким утворенням, але інколи може змінюватися під впливом внутрішніх (особистих) і зовнішніх (соціальних) факторів.
       Реальний і ідеальний професійний “Я – образ” можуть не співпадати, що може стати джерелом серйозних внутрішньо особистих конфліктів. З іншого боку це неспівпадання професійних Я – образів є джерелом самовдосконалення особистості до її розвитку.

Самоактуалізованій особистості притаманні такі властивості (А.Маслоу):
      - адекватне, об”єктивне сприйняття реальності;
      - прийняття себе та інших;
      - концентрація не тільки на собі, але на інших;
      - здібність до творчої діяльності,
      - спільність з іншими, почуття належності, співучасті;
      - здібність створювати стійкі емоційні стосунки з іншими;
      - здібність до позитивної ціннісної орієнтації;
      - почуття гумору, доброта;
      - творчі здібності та оригінальність.
       Педагогічна діяльність дає можливість до власного розвитку.
       Знання педагога про самого себе, про свої особистості і професійні якості,  оцінка професійної компетентності є предметом його самоставлення.
       В сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін „ефективні вчителі” .
       До важливих особливостей ефективного вчителя відносять:
      - впевненість у собі і високу самооцінку (позитивна оцінка себе як здібної людини, достойної поваги),
      - емоційна стабільність;
      - прагнення до максимальної гнучкості.

Активне соціально-психологічне навчання вчителів 

       При наявності психологічного захисту у суб”акта розвивається одностороння підвищена чутливість до професії, що стосується позитивних сторін власного Я. Людина проявляє нечутливість, жорстокість до іншої людини, якщо вчинки останньої не відповідають захисним бажанням і цілям, не приймає частину людей.
       Виникає проблема: визнати переваги інших – значить поставити під сумнів власні цінності, „а значить переваги його Я”.
       Неприйняття всіх людей.
       Підвищенна чутливісті до ситуації схвалення, несхвалення, породжує невпевненість, напругу в ситуаціях, які є небезпечними для „Я”.
        Загальна педагогічна дезадаптація проявляється в тому, що вчитель при розвинутому „захисті” прагне до задоволення власних бажань і слабо відображає у скривленому виді бажання партнера (учня) по спілкуванню.
      - Ще однією складністю педагогічного спілкування при „захисті” є пошук винного в невдачі, а також у  зовнішніх обставинах..
       Не бажає  загострювати увагу на власних особистісних особливостях.
       Є небезпека непомічання різних сторін своєї поведінки, заміна яких могла б привести до успіху педагогічної взаємодії з учнями.
      - скривлення  зворотнього зв”язку,
      - непослідовність поведінки;
      - розходження між словом і ділом 
      - протиречивість у ставленнях

                   Принципи організації занять АСПН:
      -добровільність;
      -“тут і тепер”;
      -взаємне прийняття один одного;
      -конфідеційність.

      Об”єктивні фактори ,які діють в групі:
      -зворотня інформація- психологічна атмосфера(довіра)
      -групова динаміка
      - етичні норми
      -поетапність розвитку
      Особливості    управління тренінгом:
      структурування групового  процесу- підкріплення важливих моментів, підведення підсумку,уточнення, інтерпретація, конфронтація,блокування непродуктивних форм поведінки,-вміння використовувати  різні методи  і прийоми  роботи: психодраму, соціодраму, гру, психопластику, психомалюнок.
       
      Суб”єктивні фактори:
       
      Самосвідомість;
      самозміни;
      здивування;
      переживання значимих подій і станів;
      рішучість і бажання змінитися;
      преорієнтація установок;
      ідентифікація;
      саморозкриття;

            Оволодіння уміннями і навичками  психологічного спілкування.
       Учасники повинні усвідомлювати перешкоди:
      -неповне слухання;
      -“відхід” в отримуванні відповіді;
      -стурбованість собою;
      -оцінювання того, хто говорить;
      -невміння поставити себе на місце іншого.
       Спосіб активізувати “пасивних “ : “Акваріум” 
       У внутр. колі говорять про те, як почувають себе в групі, в чому полягають труднощі при включенні  в контакт з іншими, які тривоги, страхи при цьому відчуваються, яким чином хотіли б змінити свою поведінку.
      Потім члени”зовнішньої” групи міняються з “внутрішніми” місцями і реагують на те, що вони чули. Таким чином вся група є залученою в обговорення питання про “участь-неучасть”.

       Може зупиняти страх відкрити перед іншими свої негативні сторони. Тому важливо забезпечити всім учасникам можливість відкрити в собі позитивні сторони.
       Робота відбувається з опорою на позитивний потенціал особистості.

       Один з специфічних факторів процесу спілкування і розвитку кожного є конфронтація вміння йти на зіткнення (бояться йти на конфронтацію через страх образити,( удару у відповідь).Є така поведінка , коли прагнуть атакувати, критикувати інших.Така поведінка повинна блокуватися.
       Уникати навішування ярликів, оцінок, кидати виклик тільки тій поведінці, яка повинна бути досліджена(напр.демонстративн а поведінка).
       Метою конфронтації є розвиток суб”єкта, а не розкриття його недоліків.

       Вміння  ставити запитання. Питання можуть бути формою  відволікання від власних переживань  і заважають переживанням інших членів групи.
       Можуть заважати розвитку групового процесу. Така поведінка може бути продиктована бажанням сховатися за іншим.
            Підтримка. Вміння надати підтримку полягає в тому, щоб визначити, коли вона умісна-тільки тоді цей фактор матиме навчальний ефект.Заг.помилкою є надання підтримки до того ,як учасник який її потребує, встигне пережити внутр.конфлікт чи негативну емоцію.
       Підтримка умісна у випадку кризових станів чи коли учасники рішаються на ризикований крок.

       Дане  навчання   відрізняється  від традиційного своїм емоційним аспектом. Але в результаті цього підходу можуть залишитися в тіні важливі, пізнавальні аспекти, які забезпечуються через  мислення , розвиток здібності до аналізу, синтезу і прийняттю рішення.
       Важливо не тільки переживати, відчувати певні емоції, але й розуміти один одного. Цьому допомагають  інтерпретації-пояснення поведінки,
      міні-лекції
      вміння підводити підсумок (узагальнювати проблему); 
      оцінювати те, що відбувається в групі.
      Результат роботи в тренінгу:
       Вміння брати на себе відповідальність самостійно вирішувати проблеми.
       Формування навичок прийняття людини такою, якою вона є.
       Так як самооцінка є похідною від оцінок інших людей, тому наслідком           прийняття людини групою буде збільшення адекватності самооцінки.
      Важливо не випускати з виду , що даний досвід може бути перенесений учасниками в повсякденне життя , професійну діяльність. Тренеру потрібно бути уважним до ситуацій, які дозволяють “перекидати місток” в педагогічну практику. Тому важливо підкреслювати, що тут немає вчителя,  авторитету, а з іншого боку що з тренера не знімається відповідальність за перенесення отриманого в групі досвіду в професійно-педагогічну діяльність.
       Організаційні аспекти створення групи  АСПН

      Оптимальна кількість –12 чоловік.
      При відборі в групу остерігатися включати потенційно нездорових людей, з особливо вираженою стереотипною поведінкою.
       Група гетерогенна, закрита(після комплектування ніким не доповнюється).
       Загальна кількість год.-100-120.
      Заняття можна  проводити протягом навчального року 1 раз в тиждень(2-4 чол).
       Принципи
      1) звертатися на ти і по імені;
      2) бути відповідальним за слова, вчинки,
      3) все відбувається тут і зараз
      4) все що відбувається в групі на добровільних началах
      5) приймати себе та інших такими як вони є
        Методи роботи
      -групова дискусія;
      -проективний малюнок;
      -розігрування рольових ситуацій,
      -психодрама

                ”Пустий стілець”
      Три основні види психодрами:
      Ілюстрація (суб”єкт програє ситуацію, про яку розповідав)
      Схематизований вид (одну  і т у ж сцену по черзі програє вся група)
      Довільний вид  -        обмін ролями 
      “Ідеальний партнер”  члени групи добр. яким би хотіли бачити.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016