Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психологічна корекція (Лекції) arrow Тема 3. Групові методи психокорекційної роботи.
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Тема 3. Групові методи психокорекційної роботи.
Тема 3. Групові методи психокорекційної роботи.


      Специфіка групової форми психокорекції.
      Особливості комплектування групи.
      Групова динаміка, цілі та завдання, норми групи.
      Види корекційних груп:
      а) Т – групи або СПТ;        в) гештальт – групи;
      г) тілесно орієнтовані групи;
      д) групи умінь.

      Прийняття правил групи
      Мета:вивчення основних правил тренінгу, сприяння організації ефек­тивного простору для особистісного розвитку учнів.
      Після того, як відбулося знайомство, можна перейти до вивчення основ­них правил тренінгу. Робота на цьому етапі спрямована на обговорення та прийняття правил усіма учасниками групи.
      Розглядаються такі основні правила:
      1. Спілкування на основі довіри. Важливо, щоб учасники максимально довіряли один одному. Створення атмосфери довіри можна почати з пропо­зиції прийняти єдину форму звертання один до одного на «ти». Це психологічно ставить усіх в рівні позиції, в тому числі і ведучого, незалежно від віку, соціального статусу, життєвого досвіду й т.і.
      2. Спілкування за принципом «тут і тепер». Важливо вміти говорити про свої актуальні відчуття і думки. Розвинена рефлексія допомагає людині бути самокритичною, краще пізнавати себе і власні особистіші особливості, використовувати свої ресурси, що сприяє успішній адаптації людини. Тому, під час занять всі говорять лише про те, що турбує їх саме зараз, і обговорю­ють те, що відбувається з ними в групі.
      3. «Я-висловлювання. Для більш відвертого спілкування під час занять варто відмовитись від безособового мовлення, яке доноші ;Іс І Ірнховувати влас­ну позицію і, тим самим, уникати її усвідомлення. Тому ми замінюємо вис­ловлювання типу: «Більшість людей вважає, що...» —па таке: «Явважаїс, що...»; «Деякі з нас думають...» — па «Я думаю...» і т.і. Це передбачає відмову від бе­задресних суджень про інших. Наприклад, заміна фрази типу: «Багато хто мене не зрозумів» — на конкретну репліку: «Оля і Катя не зрозуміли мене».
      4. Щирість спілкування. Під час роботи ми говоримо лише про те, що відчуваємо і думаємо з приводу того, що відбувається. Якщо немає бажання висловитися щиро і відверто, краще промовчати. Це правило означає відверте висловлювання своїх почуттів стосовно до дій інших учасників і до самого себе. Ніхто не ображається на висловлювання інших. Той, хто дає оцінку, повинен проявити толерантність до іншого.
      5. Конфіденційність того, що відбувається в групі. Все, що відбуваєть­ся під час занять, ні в якому разі не розголошується. Ми впевненні в тому, що ніхто не розповість про переживання людини, про те, чим вона поділи­лась. Це допомагає нам бути щирими, сприяє саморозкриттю. Ми довіряємо один одному і групі в цілому.
      6. Визначення сильних сторін особистості. Упродовж заняття (під час вправи або її обговорення, в процесі виконання завдань) будь-хто з нас нама­гається підкреслити позитивні якості людини, з якою ми працюємо разом. Кож­ному члену групи треба сказати, як мінімум, хоч одне добре слово.
      7. Неприпустимість безпосередніх оцінок людини. Під час обговорен­ня того, що відбувається, ми оцінюємо не учасника, а лише його дії і поведін­ку. Ми не використовуємо висловлювання тину: «Ти мені не подобаєшся», а говоримо: «Мені не подобається твоя манера спілкування».
      8. Активна участь у тому, що відбувається. Це норма поведінки, у відповідності з якою, в будь-яку хвилину ми реально включені в роботу. Ак­тивно дивимось, слухаємо, відчуваємо себе, партнера і колектив в цілому. Не замикаємось, навіть якщо почули па свою адресу щось не дуже приємне. Не думаємо лише про власне «Я», отримавши багато позитивних емоцій. Ми весь час у групі, уважні до інших, нам цікаві оточуючі.
      9. Повага до того, хто говорить. Коли висловлюється хто-небудь з това­ришів, ми його уважно слухаємо, даючи можливість сказати те, що він бажає. Допомагаємо йому, всім своїм виглядом показуючи, що ми його слухаємо, цікаиіїмося Його думкою, внутрішнім світом. Не перебиваємо і мовчимо до тих нір, поки він не закінчить говорити. І, тільки після цього, запитуємо, дякуємо або сперечаємось з ним.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016