Studentam.net.ua

      - Використання методів ігрової психотерапії у психокорекційній роботі. Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.
      - Терапія мистецтвом.
      - Казкотерапія.

      Ігрова психотерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. Сьогодні гра, без перебільшення є найпопулярнішим видом психологічної роботи як з дітьми, так і з дорослими.
      Чому більшість людей у будь-якому віці так люблять грати?
      Перш за все, тому що гра – це цілісний стан душі. Гра захоплює людину повністю. Це єдність думок, почуттів і руху. Це гармонія життя в образі, ролі, ситуації, світі.
      Крім того, гра – це унікальний фантастичний простір, що має величезний творчий потенціал. Можна творити себе, свої відносини з іншими, своє майбутнє і майбутнє світу в абсолютно безпечній атмосфері і ситуації.
      Характерна особливість гри – її двоплановість, тобто:
      · Гравець виконує реальну діяльність, пов’язану з рішенням конкретних задач,
      · Ряд аспектів цієї діяльності носять умовний характер, що дозволяє відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю та багатьма обставинами.
      Двоплановість гри обумовлює її розвивальний ефект.
      У роботі з дорослими гра використовується у груповій психотерапії і с\п тренінгу у виді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально-значимих наслідків.
      У роботі з дітьми гра коригує негативні відносини, страхи, невпевненість у собі, що подавляються дитиною, розвиває здібності дитини до спілкування, збільшує діапазон доступних для дитини дій з предметами.
      Структуру дитячої гри складають:
      ролі, взяті на себе гравцями,
      ігрові дії як засіб реалізації цих ролей,
      ігрове застосування предметів – заміщення реальних предметів ігровими (умовними),
      реальні стосунки між гравцями.
      Одиниця гри і в той же час центральний момент, який об’єднує всі її аспекти – роль.
      Сюжет гри – відтворювальна дійсність.
      Зміст гри – те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності і відносин.
      В грі відбувається формування довільної поведінки дитини і її соціалізація.
      Ігрова психотерапія застосовується при наявності даних проблем:
      соціальний інфантилізм, замкнутість, фобічні реакції, надконформність і надслухняність, порушення поведінки і шкідливі звички,
      - при агресивності в поведінці,
      - як засіб покращення емоційного стану дітей після розлучення батьків,
      - для дітей, що потерпіли насилля і покинутих дітей,
      - для зниження страхів,
      - при корекції труднощів у навчанні,
      - відставанні у мовному розвитку,
      - покращенні “Я-концепції”.

      Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.
      1. Моделювання системи соціальних стосунків в наочно дієвій формі в особливих ігрових умовах.
      2. Зміна позиції дитини  в напрямку подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому відбувається усвідомлення власного “Я” в грі і зростає рівень соціальної компетентності і здібності до вирішення проблемних ситуацій.
      3. Формування реальних відносин партнерства та співробітництва.
      4. Організація поетапної обробки в грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях, їх інтеріорізація, засвоєння.
      5. Формування здібності дитини до довільної регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил.

      Принципи здійснення ігротерапії.
      - Безумовне прийняття дитини.
      - Недирективність в управлінні корекційним процесом (мінімальність обмежень).
      - Встановлення фокусу корекційного процесу на почуттях і переживаннях дитини (необхідно добитися відкритого вербального вираження дитиною своїх почуттів, стати для дитини своєрідним дзеркалом, в якому вона може побачити себе).
      Корекційний процес можливий лише тоді, коли психолог сензитивний до почуттів дитини, висловлює віру в можливості дитини прийняти на себе відповідальність за рішення проблеми. 

      Вперше методи ігрової терапії були застосовані М.Кляйн, гра використовувалася як заміна методу вільних асоціацій в психоаналізі. Гра на думку М.Кляйн представляє символічну діяльність, в якій знаходять вільне вираження подавлені і обмежені соціальним контролем несвідомі несвідомі імпульси і бажання,
      - В ролях, які приймає на себе дитина, в ігрових діях з іграшками приховується певний символічний зміст;
      - В грі дитина є вільною від тиску з боку оточення, розкриваються можливості вираження несвідомих бажань.
      Кляйн рахувала, що символічний зміст повинен бути проінтерпретований терапевтом і доведений до свідомості дитини.
      Ігротерапію одна з перших застосовувала Анна Фрейд в роботі з дітьми, які пережили бомбардування Лондону під час ІІ світової війни. Якщо дитина мала можливість виразити в грі свої переживання, то вона звільнялася від страху, і пережите не розвивалося в психологічну травму.
      До використання гри в психокорекційних цілях зверталися вітчизняні дослідники – практики Л.Абрамян (1986), А.Варга (1989), А.Захаров (1988), А.Співаковська (1988).
      А.Співаковська вважала, що для того, щоб включити в дію механізм перебудови поведінки несміливих у спілкуванні дітей, необхідно змінити умови, тотбо вивести з того середовища, в якому з’явилися небажані форми поведінки.
      За Захаровим метою корекції є перенос негативних емоцій і якостей дитини на ігровий образ. Діти наділяють персонажів власними негативними емоціями, рисами характеру, переносять на ляльку свої недоліки.

Гра як діяльність і її психолого-педагогічні можливості.

 Терапія мистецтвом.
      Інтерес до арт-терапевтичних методів відображає потребу сучасної людини до більш природних, комплексних способів лікування і гармонізації, в яких однакову роль грають розум і почуття, тіло і рух, чоловічі і жіночі якості, здібність до інтроспекції і активної дії.
      Практично кожна людина може брати участь в арттерапевтичній роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до образотворчої діяльності і практично не має обмежень у використанні.
      Арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування.
      Образотворча діяльність у багатьох випадках надає унікальну можливість для дослідження несвідомих процесів, актуалізації тих соціальних ролей і форм поведінки, які знаходяться у “витісненому” виді або слабо проявляється у повсякденному житті.
      Арт-терапія має інсайт-орієнтований характер.
      Юнг рахував, що образотворче мистецтво є внутрішньою потребою, свого роду інстинктом, який перетворює людину в інструмент для вираження досвіду колективного несвідомого. Відомо, що Юнг активно займався образотворчою творчістю і спонукав до цього своїх пацієнтів.
      Поняття символу має для арт-терапії принципове значення. Це пов’язано з тим, що арт-терапія представляє собою процес динамічної комунікації, що здійснюється через символічну “мову” образів. Крім того, символи виступають в якості мосту, що з’єднує свідоме і несвідоме.
      В символічних образах, що проявляються у творчій уяві чи сновидіннях людини, знаходить своє вираження енергія несвідомого, тимчасове блокування якої є причиною психічної нестабільності і нездоров’я. Таким чином, на відміну від З.Фрейда, що рахував символи проявом психічного інфантилізму, К.Юнг вважав, що символи можуть служити не тільки відновленню психічного балансу, але й особистісному зростанню. Через них людина здібна вступати у взаємодію з блокованими аспектами несвідомого і їх енергією, тим самим поступово  наближаючись до їх усвідомлення і психічної цілісності.
      Мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травмуючу ситуацію і знайти її вирішення через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта.
      Завданнями арттерапії є:
      - дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним почуттям;
      - отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних заключень;
      - пропрацювати думки і почуття, які клієнт звик подавляти;
      - сконцентруватися на відчуттях і почуттях;
      - розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.
      Арттерапія також використовується для дослідження внутрішньосімейних проблем.
      Прийомами арттерапії є малювання, моделювання з папером, фарбами, деревом, образні розмови, написання розповідей, спів, музика, виразні рухи тіла та ін.
      Основні методи арттерапії.
      Музикотерапія представляє метод, що використовує музику в якості засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Існують “лікувальні” каталоги музики.
      Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на клієнта з допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації і оптимізації його психічного стану.
      Танцювальна терапія спрямована на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і набуття групового досвіду. Тіло і розум розглядаються як єдине ціле.
      Проективний малюнок дає вихід почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відношення в різних ситуаціях. Цей метод використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів.
      Орієнтовні теми:
      Ø Минуле і теперішнє. “Ситуації в житті, в яких я почуваю себе невпевнено”, “Мій звичайний день”.
      Ø Майбутнє і абстрактні поняття. “Ким би я хотів бути”, “Три бажання”, “Самотність”, “Острів щастя”, “Любов”, “Ненависть”, “Страх”.
      Ø Для дітей.“Моя сім’я”, “Я в школі”, “Я вдома”, “Я – який я зараз”, “Я в майбутньому”, “Що я люблю”, “Мій найкращий вчинок”, “Мій світ”.
      Психогімнастика основний акцент робить на навчанні елементам техніки виразних рухів у вихованні емоцій і вищих почуттів, набуття навичок релаксації. Діти вивчають різні емоції, можливість керувати ними.
      Вправи, що тренують почуття партнера “Дзеркало”, “Знайди сховану річ”, “Двійник” “Через скло”.
      Психом’язове тренування з фіксуванням уваги на диханні “Гра з піском”, “Сонечко і хмарка”, “Кулька”.
      Етюди на вираження основних емоцій  “Гнів L”, “Радість J”.
      Вправи на релаксацію “Пластилінові люди”, “Святковий пиріг”, “Піднімаємо однією рукою”, “Скульптура”.

      При перевтомі і нервовому виснаженні:
      - “Ранок” Гріга
      - “Полонез” Оговінського
      При пригніченому меланхолічному настрої:
      - “До радості” Бетховен
      - “Аве Марія” Шуберт
      При вираженій дратівливості, гніві:
      - “Хор пілігримів” Вагнер
      - “Сентиментальний вальс” Чайковський
      - “Грьози”  Шуман
      Розслабляючий вплив здійснюють:
      - “Баркарола” Чайковський
      - “Пастораль” Бізе
      - “Соната До-мажор (Ч.3)” Лек лен
      - “Лебідь” Сен-Санс
      - Романс з кінофільму “Овід” Шостакович
      - “Старовинна пісенька” Бізе
      - “Історія кохання” Лей
      - “Вчора” Леннон
      - “Елегія” Форе
      Тонізуючий вплив:
      - “Чардаш” Монті
      - “Кулепарсіта” Родрігес
      - “Аделіта” Пурсел
      - “Шербурські парасольки” Легран і ін.

      Можливості роботи з казкою:
      - Використання казки як метафори.
      - Малювання за мотивами казки.
      - Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу.
      - Програвання епізодів казки.
      - Використання казки як притчі ( з допомогою метафори можливий варіант вирішення ситуації)
      Позитивний вплив методів казкотерапії на дитину:
      - Казка допомагає пізнати оточуючий світ.
      - Знімає емоційну напругу, розслабляє.
      - Допомагає побачити шлях з емоційної безвиході.
      - В непрямій формі дитина отримує морально-етичний урок і, наслідуючи героя, може змінити власну поведінку.
      - Дає можливість налагодити емоційний контакт дорослого з дитиною.
      Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:
      Художні – народні казки, міфи, притчі, авторські історії.
      Дидактичні – у формі дидактичних казок подаються навчальні завдання.
      Медитативні служать для зняття психоемоційної напруги, створення кращих моделей взаємовідносин.
      Психотерапевтичні – казки, що розкривають глибинний зміст подій.
      Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією розуміється “Заміщення” неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині зміст того, що відбувається.
      Застосування психокорекційних казок обмежене за віком ( до 11-13р.) і проблематиці (неадекватна, неефективна поведінка).
      Батькам можна запропонувати створити самостійно психокорекційну казку:
      1. В першу чергу, ми підбираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.
      2. Потім описуємо життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.
      3. Далі включаємо героя в проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини, приписуємо герою всі переживання дитини.
      4. Герой починає шукати вихід з ситуації (може зустріти “фігуру психотерапевта”, мудрого наставника). Завдання – через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.
      5. Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.
      Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину “поганої” поведінки. У створенні психокорекційної казки може допомогти життєвий досвід.

     

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.