Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психологія особистості (Н.В.Ліфарєва) arrow 2.5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф
08.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




2.5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф

2.5. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф

   Емпіричне підтвердження трансперсональному підходові до розуміння людини дали тридцятирічні дослідження Станіслава Гроффа. Він довів, що у сфері свідомості людини немає чітких меж і обмежень, але необхідно виділити царини психіки, що лежать за межами нашого звичайного досвіду свідомості:
  
1. Сенсорний бар'єр;
   2. Індивідуальне несвідоме;
   3. Рівень народження і смерті (перинатальні матриці);
   4. Трансперсональна царина.
   Досвід роботи С Гроффа з психоделічними препаратами, використання східних духовних практик, релігійних обрядів, а також сучасних підходів експериментальної психотерапії, де використовуються дихання, музика, робота з тілом (ребефинг, голотропне занурення), підтверджують, що більшості людей доступні переживання, як у сфері безмежної свідомості, так і на всіх рівнях за її межами.
   Перед тим, як почнеться подорож у несвідому сферу психіки, людина, яка застосовує вищезгадані практики, відчуває переживання на рівні “сенсорного бар'єра”, проходячи:
- фізичний бар'єр - різноманітні фізичні відчуття в тілі;
- емоційний бар'єр - безадресні, очевидно, раніше часто стримувані емоції: плач, сміх, гнів, радість тощо;
- образний бар'єр - актуалізація зорових образів за закритими повіками;
- бар'єр відчуттів - відчутних на дотик, кінетичних, слухових, нюхових.
   Така сфера переживань - царина індивідуального несвідомого - може виявити якийсь нерозв'язаний конфлікт, якесь витиснуте з пам'яті і неінтегроване травмуюче в ній переживання, будь-які події від моменту народження до дійсного моменту, що мають високу емоційну значущість. Психологічні і тілесні травми, пережиті людиною протягом життя, можуть бути забуті на свідомому рівні, але зберігаються у несвідомій сфері психіки і впливають на розвиток емоційних і психосоматичних розладів - депресій, страхів, сексуальних порушень, мігрені, астми тощо. Психотравми, особливо ті, що сполучені з небезпекою для життя, лишають незгладимий відбиток у психіці.
   На наступному рівні несвідомого - народження і смерті - питання смерті універсальне, оскільки при народженні кожна людина була якусь мить на грані смерті. Цю сферу несвідомого Грофф назвав перинатальною. Переживання смерті і нового народження, що відбивають перинатальний рівень несвідомого, дуже різноманітні та складні і, витиснуті у несвідоме, роблять серйозний вплив на формування психіки, особистості, її відносин. Проявляється такий досвід у чотирьох “базових перинатальних матрицях”, що сформувалися під час чотирьох клінічних стадій біологічного народження. Існує глибокий зв'язок обставин народження людини із загальною якістю всього її життя. Досвід народження визначає фундаментальне ставлення до існування, світогляд, прихильність до інших людей, співвідношення оптимізму і песимізму, довіру до себе і здатність справлятися з проблемами і проектами, переважні емоційні реакції, тобто всю стратегію життя. Залежно від травм народження на рівні якоїсь перинатальної матриці виявлено залежність виникнення тих або інших особливостей особистості, психологічних проблем, психосоматичних розладів. Патогенні наслідки народження визначаються не тільки обсягом і характером пологової травми, але й тим доглядом, що забезпечено дитині відразу після народження.
   Емоційні, психосоматичні і міжособистісні проблеми особистості мають не тільки біографічний і перинатальний елементи, але й корені з трансперсональної царини психіки. На думку С. Гроффа, трансперсональні явища виявляють зв'язок людини з космосом - взаємовідносини, на даний час незбагненні. Трансперсональні переживання інтерпретуються тими, хто їх зазнав як повернення в історичні часи, дослідження свого біологічного і духовного минулого, коли людина проживає спогади з життя предків, своїх втілень. Важливою категорією трансперсонального досвіду з тансценденцією часу і простору є різноманітні явища екстрасенсорного сприйняття - наприклад, досвід існування свідомості поза тілом, телепатія, ясновидіння, пророкування майбутнього, доступ до детальної езотеричної інформації про відповідні аспекти матеріального світу, що далеко перевершує освітню підготовку, фрагменти свідомості клітини, органу тощо. Трансперсональний досвід іноді включає події з мікрокосму і макрокосму, зі сфер, недосяжних безпосередньо людським органам почуттів. За С. Гроффом, ці переживання вказують, що якимось нез'ясованим поки чином кожний з нас має інформацію про увесь Всесвіт, про все існуюче, кожний має потенційний емпіричний доступ до всіх її частин і в деякому сенсі є одночасно всією космічною мережею і нескінченно малою її частиною, тобто людина одночасно і матеріальний об'єкт, і велике поле свідомості.
   Люди можуть усвідомлювати самих себе за допомогою двох різних модусів досвіду. Перший з них - хілотропічна свідомість, що має на увазі знання про себе як про речовинну фізичну істоту з чіткими межами й обмеженим сенсорним діапазоном, яка живе в тривимірному просторі та лінійному часі у світі матеріальних об'єктів. Переживання цього модусу систематично підтримують такі базові припущення:
- матерія речовинна;
- два об'єкти не можуть одночасно займати один й той же простір;
- минулі події безповоротно втрачені;
- майбутні події емпірично недоступні;
- неможливо одночасно перебувати у двох і більше місцях.
   Інший емпіричний модус С. Грофф називає холотропічною свідомістю: він розуміє поле свідомості без визначених меж, що має необмежений досвідний доступ до різноманітних аспектів реальності без посередництва органів почуттів. Переживання в холотропічному модусі систематично підтримуються протилежними (ніж у хілотропічному модусі) припущеннями:
- речовинність і безперервність матерії є ілюзією;
- час і простір найвищою мірою довільні: один і той самий простір може бути зайнято багатьма об'єктами;
- минуле і майбутнє можна емпірично перенести в дійсний момент;
- можна мати досвід перебування в декількох місцях відразу.
   Життєвий досвід, обмежений холотропічною свідомістю, в остаточному підсумку позбавлений завершености і чреватий втратою смислу, хоча може обходитися без великих емоційних негод. А вибірковий і винятковий фокус на холотропічному модусі несумісний (у той час, поки таке переживання триває) з адекватним функціонуванням у матеріальному світі. Дотепер традиційна психіатрія розглядає всяке чисте переживання холотропічного модусу як прояв патології. Проте С. Грофф підтверджує, що цей підхід застарів, тому що в природі людини відбиті фундаментальна двоїстість і динамічне напруження між досвідом окремого існування як матеріального об'єкта і досвідом безмежного існування як недиференційованого поля свідомості. А психологічні проблеми особистості виникають у зіткненні і негармонійному змішанні двох модусів, коли жодний з них не переживається в чистому вигляді, не інтегрується з іншим у переживанні вищого порядку.
   Природознавчі відкриття останніх десятиліть XX ст. відхиляють завісу над явищами, важко з'ясовуваними з погляду традиційної науки. Структура особистості з позицій трансперсонологів частіше за все містить гіпотези про наявність “вищого Я”, “тонкого світу”, “абсолютної свідомості” і подвійного розуміння людської природи: як об'єкта матеріального світу й одночасно як поля свідомості. Псі-явища, які традиційна психологія зазвичай відносить до парапсихологічних, вже давно вивчаються, завдяки чому з'явилося багато нових відкриттів і теорій устрою світобудови і психіки людини. Так, явища телекинезу, ясновидіння, телепатії, біолокаційний ефект, “шкірний зір”, дистанційне екстрасенсорне цілительство, можливо, з'ясовні з погляду трансперсональної психології, проте потребують наукових доказів їхньої природи. Поки ми можемо говорити тільки про певні концепції, що тією або іншою мірою пояснюють природу цих феноменів. Наприклад, концепція хвильової структури світу з погляду квантової механіки перегукується з холотропним модусом свідомості С. Гроффа так само, як і концепція багатовимірності простору-часу; гіпотеза В.І. Вернадського про наявність всесвітнього розуму (ноосфери) пояснює теорію колективного несвідомого К. Юнга, положення теорії особистості Р. Ассаджіолі. Безумовно, це цілком новий підхід як у психології, так і в природничих науках; жодна з цих теорій поки не претендує на закінчену теорію, а отже, ми стоїмо на порозі нових відкриттів.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016