Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психофізіологія діяльності (М.С.Корольчук) arrow Оцінка та характеристика психофізіологічних якостей
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Оцінка та характеристика психофізіологічних якостей

Оцінка та характеристика психофізіологічних якостей

   При розумовій праці головними характеристиками вищої нервової діяльності постають психофізіологічні якості та психічні процеси. Психофізіологічними якостями вважаються властивості нервової системи й функціональні можливості аналізаторів.
   Всі форми проявів вищої нервової діяльності реалізуються внаслідок взаємодії в корі головного мозку двох нервових процесів - збудження та гальмування. Основні нервові процеси мають специфічні властивості: силу, рухомість, рівновагу й оцінити їх можливо за допомогою прикладних методик - простої та складної сенсомо-торних реакцій, реакцій на рухомий об'єкт, рефлексу на час, критичної частоти світлових миготінь і звукових коливань, тремометрії, теппінг-тесту та гідродинамометрії.
   Специфіка діяльності спеціалістів проявляється в тому, що в процесі її виконання головне навантаження припадає на вищі відділи ЦНС. В практиці психофізіології праці для характеристики функціонального стану ЦНС використовуються такі методики: проста сенсомоторна реакція, складна сенсомоторна реакція з вибором, реакція на рухомий об'єкт, критична частота зливання світлових миготінь (А.М. Зотов та ін., 1963; В.А. Бодров, 1969; КС. Точилов, 1970; І.A. Сапов з співавт., 1976; Ю.М. Бобров, 1985; М.С. Корольчук, 1991, 1993).
   На думку М.Ф. Пономарьова (1958), ЛППСМР (латентний період простої сенсомоторної реакції) дозволяє судити про рівень збудливості ЦНС, а ЛП складної сенсомоторної реакції (ЛПССМР) з вибором в динаміці спостереження свідчить про силу процесу збудження, внутрішнього гальмування та рухомість основних нервових процесів. (Є.І. Бойко, 1964; В.А. Бодров, 1969 ; КС. Точилов, 1970). Різниця між ЛПССМР та ЛППСМР характеризує "час прийняття рішення". Цей показник за даними Ю.М. Боброва (1972) та М.С. Корольчука (1985) в динаміці професійної діяльності набуває суттєвих змін у керівного складу. На думку A.M. Волкова (1960, 1970), "час прийняття рішення" стає адекватним показником відносної зміни сили - гальмівного процесу.
   Проста сенсомоторна реакція (ПСМР)
   Проста сенсомоторна реакція (ПСМР) є однією з інформативних методик для характеристики сили нервових процесів. Для реєстрації швидкості простої сенсомоторної реакції застосовуються рефлектометри. Обстежуваному пред'являється світловий сигнал, який він повинен тумблером виключити з максимальною швидкістю. Електросекундомір включається в момент подачі сигналу і виключається тумблером обстежування. У такий спосіб вимірюється латентний період ПСМР. Включати сигнал потрібно через рівні інтервали часу, але не перевищуючи 3-5 сек. Після 4-6 тренувальних замірів записуємо результати серії з 10 сигналів і розраховуємо середній арифметичний показник ЛППСМР.
   Середні показники ЛППСМР у спеціалістів рядового складу становлять 160 ± 20 мс; у керівників операторського профілю - 144 ± ± 12 мс.
   Складна сенсомоторна реакція (ССМР)
   Складна сенсомоторна реакція (ССМР) на світлові подразники дозволяє досліджувати силу процесів збудження й внутрішнього гальмування, а також рухомість головних нервових процесів. Для проведення досліджень використовується такий самий прилад, як і для дослідження ЛППСМР. Прилад складається з двох блоків, за допомогою яких дослідник передає різні, але у визначеній послідовності сигнали (червоні та зелені лампочки, що спалахують). Виключення кожного сигналу проводить обстежуваний за допомогою тумблера. Електросекундомір реєструє час відповідної реакції з точністю до 0,01 сек. В процесі дослідження визначають ССМР з вибором, або з диференціюванням. Обстежуваному дається 25 світлових сигналів, з яких 15 червоних і 10 зелених. Табличка з варіантами сигналів знаходиться перед дослідником. Приклади варіантів сигналів:
   1. ЧЧЗЗЧЧЧЗЧЧЗЧЗЗЧЗЧЗЧЗЧЧЗЧЧ
   2. ЗЧЧЗЧЗЗЧЧЧЗЧЗЗЧЧЧЗЧЧЗЧЗЧЧ
   3. ЧЗЧЧЗЗЧЧЧЗЧЗЧЗЧЧЗЧЗЧЧЗЗЧЧ
   4. ЧЗЧЧЧЗЧЧЗЧЗЗЧЗЧЗЧЗЧЧЗЗЧЧЧ
   Черговий подразник слід пред'являти через 2-3 сек після відповідної реакції. Коли визначається ЛПССМР з вибором, обстежуваний при спалаху червоної лампочки повинен її виключити тумблером вверх, а при спалаху зеленої - виключити тумблером вниз. Якщо обстежуваний зробить навпаки, то лампочка не згасне, і це свідчить про допущену помилку.
   При визначенні ССМР з диференціюванням обстежуваний при спалаху червоної лампочки повинен скоріше виключити її, а при спалаху зеленої - не реагувати. При подачі гальмівного сигналу (зелена лампочка) експериментатор чекає відповідну реакцію 2 сек, після чого відповідь вважається правильною й проводиться запис ЛПССМР.
   Оцінка якостей головних нервових процесів за допомогою складних сенсомоторних реакцій проводиться таким чином. Сила процесу збудження оцінюється за величиною часу латентного періоду ПСМР: його зменшення вказує на зростання сили процесу збудження. Оцінка внутрішнього гальмування проводиться на основі врахування відносної частоти помилок на гальмівний сигнал; зростання цього показника свідчить про послаблення сили внутрішнього гальмування. Для оцінки рухомості нервових процесів порівнюються показники ЛПССМР з вибором до і після переробки сигнального значення подразників. Переробка сигналу полягає в тому, що на червону лампочку тумблер виключається вниз, а на зелену - вверх. Збільшення ЛПССМР з вибором або зростанням відносної частоти помилок після переробки сигнального значення подразника свідчить про зниження рухомості нервових процесів.
   Середні показники ЛПССМР з вибором у спеціалістів рядового складу становить 312 ± 12 мс, а у керівників операторського профілю - 280 ± 11 мс.
   Реакція на рухомий об'єкт
   Реакція на рухомий об'єкт дозволяє визначити точність реагування на подразник та зробити висновки про врівноваженість процесів збудження та гальмування в корі головного мозку (А.І. Зотов та ін., 1963; А.В. Бодров, 1969; КС. Точилов, 1970; В.П. Загрядський, З.К. Сулимо-Самуйлло, 1976).
   Незважаючи на відносну стійкість даної реакції, вона є чутливою до різних несприятливих факторів, що діють на людину та змінюють кількісну й якісну характеристики реакції.
   Методика полягає в тому, щоб своєчасно зупинити стрілку електросекундоміра точно на відмітці "0". Прилад використовується такий же, що і для визначення ССМР. Після 4-6 тренувань обстежуваний виконує завдання: 25 разів зупиняє стрілку електросе-кундоміру на позначці "0". Відповідна реакція може бути передчасна (стрілка не дійшла до відмітки "0"), запізнена (стрілка перейшла за відмітку "0") і точна (зупинка на "0"). Записуються всі показники в мілісекундах для передчасних із знаком "-", запізнених - "+", точні - "0".
   Для оцінки результатів необхідно розрахувати відносну точність відповідей (в % від загальної кількості реакцій):

pdk15

де a - кількість точних реакцій.
   Крім цього розраховується сумарна величина відхилень стрілки від "0" і усіх 25 реакціях, кількість передчасних, запізнених й точних реакцій, а також розраховується середня арифметична та алгебраїчна величина відхилень з 25 реакцій. Наприклад, при дослідженні були отримані такі результати:
   + 2, - 4, - 3, + 3, - 6, - 2, + 4, - 5, - 3, + 5, - 2, - 4, 0, - 6, 0.
   + 3, 0, - 7, + 6, - 8, 0, + 3, + 4, + 3, 0.
   1. Кількість передчасних реакцій - 12.
   2. Кількість запізнених реакцій - 9.
   3. Кількість точних реакцій - 4.
   4. Відносна частота точних реакцій:

pdk16

   5. Сумарна величина відхилень стрілки від "0".
   6. Середня арифметична 87/25 = 3,48.
   7. Середня алгебраїчна

pdk17

   Позитивне значення алгебраїчної величини й відносно велика кількість запізнених реакцій вказують на перевагу гальмівного процесу, негативне значення середньої алгебраїчної величини й перевага передчасних реакцій свідчить про збудження. Нульовий знак середньої алгебраїчної величини й відносно рівна кількість передчасних та запізнених реакцій показує врівноваженість головних нервових процесів.
   Методика "Рефлекс на час"
   Відтворення заданих відрізків часу при дослідженні функціонального стану центральної нервової системи прийнято називати рефлексом на час. Зміст методики полягає в тому, що обстежуваний після попереднього візуального та слухового тренування повинен самостійно відтворити заданий відрізок часу. Для дослідження рефлексу на час можливо використовувати прилад для визначення латентного періоду сенсомоторних реакцій. Спочатку обстежуваному дається можливість п'ятикратного тренування для відтворення одного й того самого проміжку часу (15 сек), при цьому він стежить за стрілкою секундоміра. Далі обстежуваний 5 разів відтворює задані інтервали часу, не дивлячись на циферблат. Експериментатор записує показники секундоміра після зупинки стрілки з точністю до 0,01 сек. Після проведення дослідження розраховується середня арифметична величина відхилень від часу (15 сек), а також середня величина відхилень стрілки в % в 5 пробах по формулі:

pdk18

   де М - середнє арифметичне з п'яти замірів.
   Вважається, що рефлекс на час з чутливим показником функціонального стану ЦНС й при розвитку стомлення суттєво порушується. В звичайних умовах середня величина відхилень від заданого відрізку коливається у операторів в межах 10-15%, а після тривалої роботи цей показник дорівнює 20-25% (І.А. Сапов, А.С. Солодков, 1980).
   Критична частота злиття світлових миготінь (КЧСМ)
   Методика дозволяє оцінити рухомість основних нервових процесів в зоровому аналізаторі. Дуже високою чутливістю до стомлення людини, яке розвивається в процесі тривалої трудової діяльності, володіє методика КЧСМ (Е.О. Дерев'янко, 1973). На думку К.С. Точилова (1970), В.П. Загрядського, З.К.Сулимо-Самуйлло, (1976), І.А. Сапова з співавт. (1976), цей показник характеризує мобільність нервових процесів в ЦНС.
   Для визначення КЧСМ застосовується спеціальний прилад, який складається з конденсатора, потенціометра з паралельно підключеною до них неоновою лампочкою. Порядок визначення КЧСМ такий. Після 1-2 хв адаптації обстежуваного до яскравої неонової лампочки показник приладу встановлюємо на 50 од., а потім плавно й повільно повертаємо в бік зменшення частоти миготінь до помітних для обстежуваного перших коливань світла в лампочці. Показники приладу записуємо в протокол. Таким методом "спуску" робимо 5 замірів і розраховуємо середнє арифметичне значення КЧСМ. Зменшення показників розцінюється як зниження рухомості нервових процесів в зоровому аналізаторі. Погіршення рухомості можливе в результаті дії несприятливих факторів й розвитку стомлення.
   Середні показники КЧСМ для рядового складу - 43 ± 2,1, для керівників - 42 ± 1,9 миготінь за сек.Критична частота злиття звукових коливань (КЧЗК)
   Методика спрямована на дослідження функціонального стану слухового аналізатора й проводиться за допомогою аудіометра. Обстеження проводиться в тихому приміщенні. Обстежуваний надіває навушники і йому подають чіткі звукові імпульси з перервами між ними. Потім частоту звуку збільшують й перерви між ними стають все більш короткими і зовсім зливаються. В цей момент обстежуваний говорить: "Нуль", а експериментатор записує показники генератора в протокол досліджень. Обстеження проводиться 5 разів.
   В аналізі результатів значимість має різниця між показниками функцій слухового аналізатора до і після виконання професійних обов'язків (зміна, чергування) та подальша їх динаміка під впливом умов та характеру праці.
   Такі матеріали дозволяють встановити не тільки ступінь зміни функцій, але й стійкість цих змін. Наприклад, у спеціалістів машинних команд після тривалих плавань наступало зменшення критичної частоти звукових коливань з 90-80 до 50-40 за сек, а відновлення приходило тільки на 15-20 день (І.А. Сапов, А.С. Солодков, 1981).
   Теппінг-тест
   Методика дозволяє оцінити функціональні можливості рухового аналізатора, а також силу процесу збудження й рухомості основних нервових процесів.
   Для проведення теппінг-тесту використовується електромагнітний лічильник імпульсів, телеграфний ключ, джерело живлення, які включені послідовно. За командою експериментатора обстежуваний в максимальному темпі працює ключем протягом 2 хв. Кількість рухів реєструється на лічильнику кожні 30 сек. Враховуються загальна кількість реакцій і зміна темпів руху за кожні 30 сек (звичайно середня величина різниці в темпі роботи коливається від 5 до 10 реакцій за 30-секундні відрізки часу). Іноді замикання й розмикання ключа проходить протягом 40 сек, частоту рухів записують кожні 5 сек. Потім на основі цих даних будується графік, за характером кривої котрого можливо судити про функціональний стан рухового аналізатора, а також про силу процесів збудження й рухомості головних нервових процесів в корі головного мозку.
   Простішим варіантом теппінг-тесту є нанесення на папір крапок в максимальному темпі. Для цього лист паперу машинописного формату розкреслюється на 4 квадрати з позначками 1, 2, 3, 4 по годинниковій стрілці. За командою обстежуваний в максимально швидкому темпі наносить олівцем в квадратах крапки. Перехід від квадрату до квадрату проводиться через кожні 10 сек за командою. Стабільність кількості крапок чи їх прогресивне збільшення - показник сили функціонального стану нервової системи. Навпаки, зменшення кількості крапок від квадрату до квадрату свідчить про слабкість рухомості нервових процесів. Продуктивність 260-230 крапок за 40 сек оцінюється як відмінна, 229-200 - добра, 199-170 -задовільна. Перед рейсом у моряків сумарна кількість реакцій за 2 хв в середньому дорівнює 670 ± 5,2, а середня різниця в темпі -6,2 ± 0,3; після тривалого плавання ці величини відповідно дорівнюють 643 ± 4,5 та 9,3 ± 0,4 (І.А. Сапов, А.С. Солодков, 1980).
   Тремометрія
   Методика дозволяє оцінити здатність до тонкої координації рухів шляхом реєстрації тремору кисті, а також рухомості нервових процесів в руховому аналізаторі.
   Для дослідження застосовується тремометр. Він складається з металевої пластини, контактного стрижня й лічильника імпульсів, ввімкнутих послідовно; паралельно до лічильника вмикається електросекундомір. В пластині зроблені розрізи у виді ламаної й кривої ліній довжиною 600 мм й шириною 5 мм, а також три отвори діаметром 5,7 і 10 мм. Товщина контактного стрижня з резинового чи ебонітовою ручкою - 3 мм. Сутність методики полягає в тому, що обстежуваний повинен провести стрижень через розріз або держати його в отворі, не торкаючись краю отвору чи розрізу. На виконання динамічної роботи відводиться 15 сек, статичної -10 сек. Кожна проба виконується три рази. В протоколі досліджень записується час виконання кожної проби, кількість торкань й сумарний час торкань в кожній пробі. Для аналізу результатів в кожній пробі необхідно розрахувати кількість торкань за 1 сек й середню тривалість одного торкання (визначається як частка від ділення сумарного часу торкань на кількість торкань). Перший показник дозволяє характеризувати ступінь вираженості тремору, другий - рухомість нервових процесів в руховому аналізаторі. Середня величина торкань за 1 сек при динамічній пробі коливається від 1,9 до 2,3, а при статичній пробі - від 0,5 до 1,0. Середня тривалість одного торкання при динамічній пробі дорівнює 65-70 сигм (1 сигма - 0,001 с), а при статичній - 35-40 сигм (І.А. Сапов, А.С. Солодков, 1981).
   Гідродинамометрія
   Професійна діяльність спеціалістів пов'язана з виконанням великої кількості малоінтенсивних, висококоординаційних рухів. За даними літератури, витривалість до підтримки заданого м'язового зусилля вважається інформативним об'єктивним показником функціонального стану та працездатності нервово-м'язового апарата (Є.В. Подоба, 1960; А.М. Зотов, 1963). Статична витривалість характеризує стан коркового відділу рухового аналізатора і в той же час - тонус ЦНС (В.В. Розенблат, Т.А. Боровська, 1970).
   Для проведення динамометрії використовуються пружинні, ртутні чи гідравлічні динамометри. При виконанні цієї проби обстежуваний за командою експериментатора стискує динамометр з максимальною силою 2-3 рази з інтервалом в одну хвилину. В протокол записуються середні дані. М'язова сила кисті визначається шляхом утримання максимального м'язового зусилля протягом 1 хв. Експериментатор записує величину зусиль спочатку (Р1 і в кінці (Р2) проби. На основі цих величин розраховується коефіцієнт витривалості у відсотках:

pdk19

   Витривалість до статичного навантаження оцінюється за тривалістю утримання людиною м'язового зусилля (75% від максимального). При цьому розраховується показник м'язової витривалості (ПМВ):

ПМВ = Р х Т,

   де Р - величина зусилля (0,75% від максимального); Т - тривалість утримання в секундах.
   Витривалість до динамічного навантаження визначається тривалістю виконання обстежуваним ритмічної роботи шляхом відтворення половини максимального м'язового зусилля в темпі 1 рух за 1 сек. Після проби також розраховується ПМВ. Для більш поглибленого дослідження процесів стомлення й відновлення в руховому аналізаторі пропонується розрахувати в процентах коефіцієнт відновлення (KB). Для цього після визначення показника витривалості кисті, яка працює, дається 2 хв відпочинку, а потім знову досліджується витривалість до статичної чи динамічної роботи:

pdk20

   де ПВ2 _ показник витривалості другого навантаження; ПВі — показник витривалості першого навантаження.
   Відтворення заданого м'язового зусилля полягає в тому, що обстежуваний декілька разів стискає динамометр з силою (1/2 або 1/3) від максимального зусилля. При обробці даних утворення заданого м'язового зусилля розраховується середня арифметична величина з п'яти спроб і визначається різниця в процентах між заданою величиною і відтвореною. При цьому відхилення вважається незначним, якщо воно не перевищує 10% від заданої величини, середня величина відхилень коливається від 10 до 30%; значне відхилення становить більше 30% заданого зусилля (І.А. Сапов, 1990). Якщо максимальне м'язове зусилля у керівників операторського профілю до роботи складає 1,12 ± 0,11 ум. од., статична витривалість - 40 ± 3, то після роботи ці показники становлять відповідно - 0,90 ± 0,12 ум. од. та 36 ±4 (за даними автора).
   Методика оцінки суб'єктивного стану "САН"
   Методика дослідження суб'єктивного стану "САН" призначена для якісної оцінки суб'єктивного стану особистості на момент обстеження (В.А. Доскін з співавт., 1973).
   На підставі отриманих результатів розраховуються показники самопочуття, активності, настрою, а також інтегральної оцінки суб'єктивного стану.
   Інструкція. Перед вами картка суб'єктивного стану - САН. Кожне ствердження суб'єктивного стану подано попарно (протилежно) і його можна оцінити від нуля до трьох одиниць. Наприклад: зліва - самопочуття добре, праворуч - погане, посередині — цифри: 3, 2, 1, 0, 1, 2, 3. Якщо у мене зараз самопочуття добре, то я відмічаю одиницю кружечком зліва, якщо дуже добре - двійку, якщо прекрасне - трійку, якщо ж погане, то навпаки - відмічаю свій стан, обводячи кружечком відповідну цифру з правої сторони. Тобто з двох станів необхідно вибрати той, що найбільше відповідає вашому на даний момент.
   Чи є запитання? (Відповісти на запитання).
   Увага! Приступили до виконання завдання!
   Працювати потрібно швидко і схилятись до визначення свого стану від нейтрального так, щоб нулів було якомога менше.
   На інструктаж і виконання методики, як правило, витрачається не більше 15 хвилин. Обробка бланків проводиться за допомогою ключів самопочуття, активності і настрою. Підраховується кількість балів від 1 до 7, відповідно від гіршого стану (1) до найкращого (7). Сума кожної пари станів (самопочуття, активності, настрою) в цілому ділиться на 10.
   Оцінюючи результати, можливо орієнтуватися на середні показники, котрі для операторів віком 30-35 років дорівнюють: для самопочуття - 5,4 ± 0,15 балів, активності - 5,0 ± 0,12 балів, настрою - 5,1 ± 0,20 балів та інтегральної оцінки - 5,17 ± 0,15 балів. Для студентів аналогічні показники вищі на 0,9-1 бал. Оцінку самопочуття проведено за ствердженнями: 1-2; 7-8; 13-14; 19-20; 25-26. Активності - 3-4; 9-Ю; 15-16; 21-22; 27-28. Настрою - 5-6; 11-12; 17-18; 23-24; 29-30.

Реєстраційний бланк САН

Дата "____"__________20__р.

(Прізвище, ім'я по батькові) Вік______Стать_________Професія __

1. Самопочуття добре

3 2 1 0 1 2 3

Погане

2. Почуваю себе сильним

3 2 1 0 1 2 3

Слабким

3. Пасивний

3 2 1 0 1 2 3

Активний

4. Малорухливий

3 2 1 0 1 2 3

Рухливий

5. Веселий

3 2 1 0 1 2 3

Сумний

6. Гарний настрій

3 2 1 0 1 2 3

Поганий

7. Працездатний

3 2 1 0 1 2 3

Малопрацездатний

8. Повен сили

3 2 1 0 1 2 3

Знесилений

9. Повільний

3 2 1 0 1 2 3

Швидкий

10. Бездіяльний

3 2 1 0 1 2 3

Діяльний

11. Щасливий

3 2 1 0 1 2 3

Нещасний

12. Життєрадісний

3 2 1 0 1 2 3

Похнюплений

13. Напружений

3 2 1 0 1 2 3

Розслаблений

14. Здоровий

3 2 1 0 1 2 3

Хворий

15. Безучасний

3 2 1 0 1 2 3

Захоплений

16. Байдужий

3 2 1 0 1 2 3

Схвильований

17. Повен віри

3 2 1 0 1 2 3

Зневірений

18. Радісний

3 2 1 0 1 2 3

Засмучений

19. Відпочивший

3 2 1 0 1 2 3

Стомлений

20. Свіжий

3 2 1 0 1 2 3

Знесилений

21. Сонний

3 2 1 0 1 2 3

Збуджений

22. Бажання відпочити

3 2 1 0 1 2 3

Працювати

23. Спокійний

3 2 1 0 1 2 3

Схвильований

24. Оптимістичний

3 2 1 0 1 2 3

Песимістичний

25. Витривалий

3 2 1 0 1 2 3

Маловитривалий

26. Бадьорий

3 2 1 0 1 2 3

В'ялий

27. Розмірковувати важко

3 2 1 0 1 2 3

Легко

28. Розсіяний

3 2 1 0 1 2 3

Уважний

29. Повен надій

3 2 1 0 1 2 3

Розчарований

30. Задоволений

3 2 1 0 1 2 3

Незадоволений

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016