Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психофізіологія діяльності (М.С.Корольчук) arrow Зміна режиму праці та відпочинку
04.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Зміна режиму праці та відпочинку

Зміна режиму праці та відпочинку

   За результатами матеріалів досліджень (Лебедев В.І.,1989) можна зробити висновки, що при зміщенні вахт у космонавтів від 3 до 12 годин терміни перебігу різних функцій відповідно коливаються від 4 до 15 і більше діб. При частих трансмеридіональних польотах десинхроз та невротичний стан спостерігаються у 75% членів екіпажів літаків. Більшість електроенцефалограм членів екіпажів космічних кораблів "Союзу-3", "Союзу-9", які мали порушення сну та бадьорості під час польотів, свідчили про зниження процесів роздратування та гальмування. Причому у членів екіпажу "Союз-9" (А.Г. Ніколаєв, В.І. Севастьянов), в яких ритм сну та бадьорості різко зміщувався на 4 години, ці зміни були найбільш вираженими. Космонавти на 12-13 день польоту стали відмічати стомлення, сонливість. Суттєвою причиною, яка призводить до зниження працездатності, втоми та рівня безпеки, є постійна зміна неоднозначних, з фізіологічної точки зору, режимів праці.
   Ефективна професійна діяльність, за даними літератури (Мегvile, 1960), наприклад для радиста, дорівнює 3 години, після чого різко погіршується ефективність праці, зростає нервово-психічна напруга та роздратованість, погіршується самопочуття.
   За нашими дослідженнями 1990-1991 pp. стосовно операторів пультів керування, протягом 4-5 годин забезпечувалась ефективна професійна діяльність. На 6-7 годині у 65% операторів в залежності від індивідуальних якостей особистості відмічались зниження концентрації уваги, деяка загальмованість мислення, що призводило до появи помилок у роботі, зниження ефективності та безпечності професійної діяльності.
   Досліджуючи особливості праці спеціалістів з числа корабельного складу (всього досліджено 350 чол. за 1991-1992 pp.), з точки зору соціального захисту, нами встановлено, що найбільше навантаження припадає на командний склад (робочий день - до 14 годин, з них до 4 годин - наради, інструктажі). Рядовий склад зайнятий в середньому 10 годин, якщо не бере участі в різних господарських роботах. Якщо ж приймає участь у таких видах робіт, то робочий день зростає до 12-13 годин. Найбільш тривалий робочий день у командира, старшого помічника - до 16 годин. Внаслідок нерівномірності навантаження протягом доби особовий склад повинен неодноразово повертатись до виконання перерваної діяльності (керівники - 4-9 разів, рядові - 2-4 рази, механіки - 5-9 разів). Такий режим праці зумовлює перерваність та неповноцінність сну, сприяє перевтомленню, зниженню уваги та професійної пильності. Під час виконання професійної діяльності в екстремальних режимах (польоти, плавання, підводні роботи) спеціаліст повинен перейти в принципово інший незвичайний та важкий режим праці та відпочинку.
   При повсякденному режимі головна діяльність спеціалістів проходить в стані оперативного спокою. В цьому випадку в першу чергу відчувається вплив монотонної діяльності і зменшення потоку зовнішніх роздратувань, що призводить до переваги гальмування в корі головного мозку у спеціалістів та зниженню їх працездатності. При роботі в екстремальних умовах характер діяльності, а також порядок, час вахт та праці змінюється. Більш того, оскільки цей режим оголошується незалежно від часу доби і продовжується в залежності від обставин, можливість відпочинку в цей період майже виключається.
   З точки зору психофізіології, робота спеціалістів в таких умовах характеризується великою напругою, зумовленою необхідністю виконувати свої обов'язки не у звичайному, а у змушеному темпі при дефіциті часу. Діяльність всього колективу в денний період проходить при високій психоемоційній напрузі, що сприяє швидкому розвитку втоми. Крім того, в цей час отримують значне фізичне навантаження, а також піддаються дії шкідливих факторів зовнішнього середовища (вода, температура повітря, тиск, домішки). В цих умовах можуть виникати значні порушення функцій організму, працездатності та надійності в професіональній діяльності.
   Фізіологічна суть постійних режимів праці та відпочинку на весь період виконання роботи полягає в поступовому.виробленні нового динамічного стереотипу, найбільш відповідного до умов діяльності колективу. Дослідження показали, що на вироблення нового стереотипу, наприклад до нічних вахт, потрібно біля 2 тижнів. При цьому найбільш негативні зміни функцій організму відмічаються на 3-5 добу, вони стабілізуються в зв'язку з виробленням нового стереотипу. Режим праці та відпочинку буде сприяти безпеці та працездатності спеціалістів, якщо він будується з урахуванням таких основних принципів:
   1. Є постійним і не потребує суттєвої переробки звичного добового біоритму.
   2. Передбачає зайнятість вахтами та роботами не більш ніж 10 годин на добу, нічні вахти на годину коротші денних.
   3. Передбачається вахтовий відпочинок (сон) та додаткове вживання чаю, кави перед нічними вахтами.
   4. Забезпечується безперервний сон 6,5-7 годин на добу, активний відпочинок та один вихідний день на тиждень (А. Сапов, А.С. Солодков, 1980).
   Таким чином, в період виконання завдань спеціалістів суттєво змінюється режим праці та відпочинку в порівнянні із звичайними умовами.
   Перехід в інший режим діяльності є незвичним та важким, тому що пов'язаний із корінною ламкою та виробленням нового динамічного стереотипу (наприклад, необхідністю нічних вахт). В фізіологічному відношенні цей процес можна розуміти як складну комплексну адаптивну реакцію організму до нових умов праці, пов'язану з перебудовою добової періодики фізіологічних функцій. Ця реакція є значним навантаженням для організму і може супроводжуватись суттєвими змінами його функцій та працездатності.
   В учбових умовах відмічається постійне чергування протилежних з фізіологічної точки зору режимів праці. В залежності від психологічного змісту умовно можна розрізняти два режими операторської діяльності: переважно в режимі чекання та готовності до екстрених дій за даними алгоритмами з постійною завантаженістю операторськими діями на всьому протязі чергування.
   Психологічна суть режиму чекання полягає в готовності до своєчасних та точних дій при появі сигналу (команди), на базі якого будується весь комплекс психічних та психофізіологічних процесів та реакцій. Як правило в режимі чекання стан оператора по своїм фізіологічним характеристикам наближається до так званого оперативного спокою. Більшість часу за весь період чергування в нескладних умовах займає чекання сигналу до екстреної дії. В цей період у них відмічається монотонність діяльності, зменшення сенсорних роздратувань, що при тривалих діях може призвести до значного погіршення функціонального стану організму, зниження працездатності та рівня безпеки праці.
   При об'явленні роботи в екстремальних умовах значно зростає відповідальність спеціалістів, а їх робота характеризується великою напругою (інформаційна завантаженість або її недостатність), працею в вимушеному темпі дефіциту часу. Крім того, в аварійних ситуаціях на спеціаліста діють екстремальні фактори зовнішнього середовища (вода, тиск, температура та ін.). В цей період у спеціалістів весь час спостерігається виражена психоемоційна напруга. В цих умовах (БГ-1) значно раніше можуть виявитись суттєві порушення функціонального стану організму, працездатності, втоми та рівня безпеки праці.
   Таким чином, ми розглянули вплив технічних, медико-біологічних та соціально-психологічних факторів на ефективну та безпечну діяльність спеціалістів.
   Так, в 2-місячному польоті другого екіпажу станції "Салют-4" (П.Г. Клімук, В.І. Севастьянов) в ритмі сну та бадьорості були зрушення. "Главный бич для нас, - записав в щоденнику В.І. Севастьянов, - сон! И даже не сон, а режим дня! У нас просто дурацкий режим дня: каждые сутки он смещается на полчаса. Не можем мы привыкнуть к этому распорядку и мучаемся". Через місяць у космонавтів з'явилися ознаки втоми, розвитку якої сприяли як насиченість програми, так і зміна добових ритмів. Розвиток втоми, порушення сну, сонливість відмічались і під час польотів американських астронавтів при розладнанні ендогенних (внутрішніх) та екзогенних ритмів.
   При польоті космічного корабля "Джеміні-7" (14 діб) Борман часто не спав в періоди, які відводились для сну. У нього накопичувалось стомлення. Під час польоту космічного корабля "Аполон" у членів екіпажу в результаті десинхрозу виникли порушення сну і почала розвиватись втома. Перевтома призвела до того, що пілот командного модуля заснув під час чергування, і йому в подальшому довелося приймати психостимулятори. Лікар Беррі відмічав, що міграція ритму сну та бадьорості під час польоту корабля "Аполон-8" на Місяць призвела до помилок в пілотуванні. В екіпажі корабля "Аполон-8" зрушення часу сну в першу добу польоту дорівнювало 7 годин, а на четверту - 2 годин 30 хвилин. За даними Штругольда Г. та Хейла Г.Б., астронавти спали не більше 2-3 годин на добу. У післяпольотному звіті вони повідомили, що працювали на межі фізіологічних та психологічних резервів. Значне зрушення добового ритму під час висадки на Місяць експедиції з космічного корабля "Аполон-15", призвело до вираженої втоми астронавтів та змушувало їх працювати на межі фізіологічних та психологічних резервів аж до повернення в командний модуль.
   Відсутність для більшої частини екіпажів дизельних акумуляторних човнів, можливостей для нормального сну в нічний час, зрушення в розкладі вахт призводили, за нашими даними, у 70% опитаних до появи млявості, сонливості під час вахт. Члени командного складу, особливо командир, штурман та механіки відмічали, що їх сон в кінці плавання став тривожним, вони зразу ж пробуджувались, як тільки корабель змінював курс. Під час складних обставин вони взагалі не спали, або ж тільки дрімали. Механіки зразу ж пробуджувались, як тільки під час сну уловлювали зміни в роботі енергосистем. В кінці походу скарги на поганий сон ставали частішими, що примусило змінити снотворні ліки (Лебедев В.І, 1989).

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016