Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Конфліктологія (М.В.Примуш) arrow § 12.1. Механізми виникнення міжгрупових конфліктів
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§ 12.1. Механізми виникнення міжгрупових конфліктів

§ 12.1. Механізми виникнення міжгрупових конфліктів

   Значний внесок у вивчення механізмів виникнення міжгрупових конфліктів і ворожості внесли психологи. Представники різних психологічних шкіл обґрунтовували звичайно один з механізмів міжгрупового конфлікту, додаючи йому найбільшу значимість. Тому при розгляді в цілому механізмів виникнення міжгрупових конфліктів необхідно враховувати наступні обставини.
   1. У різних міжгрупових конфліктах може домінувати той чи інший механізм їхнього виникнення.
   2. Міжгрупові механізми більш консервативні, ніж психологічні механізми міжособистісної взаємодії. Серед основних механізмів виникнення міжгрупових конфліктів виділяють такі, як: міжгрупова ворожість; об'єктивний конфлікт інтересів; внутрішньогруповий фаворитизм.
   Міжгрупова ворожість. Уперше описана 3. Фрейдом, який спирався на роботи Г. Лебона й У. Мак-Дугалла. 3. Фрейд брав за аксіому факт універсальності міжгрупової ворожості в будь-якій взаємодії груп. Він визначив функцію цієї ворожості, пояснивши її як головний засіб підтримки згуртованості групи.
   3. Фрейд виявив джерела формування ворожості до “чужих” у прихильності до “своїх”.
   Даний механізм одержав розвиток у роботах Д. Долларда, Н. Міллера і Л. Берковітца. Так, Л. Берковітц обґрунтував неминучість перенесення людиною агресії на всіх “інших”, “схожих” на тих, хто виявив на нього фруструючий вплив у минулому, у процесі “соціального навчання”. Тут знову висувається аксіома про неминучість міжгрупової агресії.
   Послідовники теорії “фрустрація — агресія” показали можливість виникнення агресії в тому разі, коли людина безпосередньо не відчувала фруструючого впливу, а лише була його пасивним свідком. Наявність сцен жорстокості у фільмі, який дивилися випробовувані, підсилювала їхні агресивні реакції, особливо тоді, коли вони зіштовхувалися з потенційною жертвою, яка з будь-яких, найчастіше етнічних, ознак могла бути асоційована з жертвою із тільки що побаченого фільму.
   Об'єктивний конфлікт інтересів. Найбільш повно даний механізм описаний у реалістичній теорії групового конфлікту Д. Кемпбеллом. її суть зводиться до наступного:
   - конфлікт інтересів різних груп може викликати міжгруповий конфлікт;
   - конфлікт інтересів, а також який мав місце в минулому міжгруповий конфлікт обумовлюють сприйняття загрози окремими членами групи з боку іншої групи;
   - загроза обумовлює ворожість окремих членів групи до джерела загрози;
   - загроза обумовлює внутрішньогрупову солідарність;
   - загроза обумовлює більш повне усвідомлення індивідом власної групової приналежності;
   - загроза збільшує непроникність групових меж;
   - загроза зменшує відхилення індивідів від групових норм;
   - загроза збільшує міру покарання і рівень відкинутості тих, хто порушив вірність своїй групі;
   - загроза приводить до необхідності покарання членів групи, що відхиляються від групових норм (реальна загроза збільшує догматизм і етноцентризм);
   - помилкове сприйняття членами групи загрози з боку зовнішньої групи також обумовлює підвищену внутрішньогрупову солідарність і ворожість щодо зовнішньої групи.
   Внутрішньогруповий фаворитизм. Низка фахівців (К. Фергюссон, X. Келлі, Д. Раббі, М. Горвітц) довели, що міжгрупова конфліктність може спостерігатися і без об'єктивного конфлікту інтересів, а тільки завдяки певним пізнавальним процесам. Даний феномен одержав назву “внутрішньогруповий фаворитизм”. Його суть полягає в тенденції виявляти схильність до членів власної групи на противагу членам іншої групи. Він може проявлятися як у поведінці, яка зовні спостерігається, так і при формуванні думок, суджень, оцінок, що відносяться до членів власної та іншої груп. Ці ефекти можуть діяти в різних ситуаціях, на різних рівнях соціальної взаємодії, ніби встановлюючи “демаркаційну лінію” між людьми, які за будь-якими критеріями оцінюються як “свої”, і тими, хто за даними критеріями оцінюються як “чужі”.
   Коли статусні розходження між двома групами визнаються справедливими і високостатусною і низкостатусною групами, ефекти внутрішньогрупового фаворитизму виражені незначно. Як тільки виникає сумнів у справедливості статусних розходжень, внутрішньогруповий фаворитизм зростає, причому в більшій мірі в членів групи, які мають більш високий статус (Д. Тернер, Р. Браун). Усвідомлення незаконності (чи нестабільності) статусних розходжень породжує прагнення їх змінити, збільшує внутрішньогрупову підтримку і міжгрупове суперництво.
   Даний механізм є психологічним. Однак на тлі глибоких об'єктивних протиріч між групами — класових, етнічних, регіональних, вікових і т. д. — високий рівень внутрішньогрупового фаворитизму супроводжується деструктивними соціальними наслідками. Конфлікти між групами підсилюють рівень внутрішньогрупового фаворитизму і міжгрупової ворожості.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016