|
4. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам Держава гарантує інвалідам право на матеріальне забезпечення та соціальну захищеність. Інвалідам, які ніколи не працювали і, відповідно, не застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” гарантує надання соціальної допомоги.
Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства І і ІІ групи, непрацюючі інваліди ІІІ групи, діти-інваліди до 16 років.
Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на допомогу і соціальну пенсію, соціальна допомога або пенсія призначається за їх вибором.
Допомога призначається у таких розмірах [3, ст. 2]:
- інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- інвалідам з дитинства ІІ групи — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- інвалідам з дитинства ІІІ групи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На 2004 рік розрахунковий розмір, що застосовується при визначенні розміру допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, був установлений у розмірі 313 грн.
Допомога інвалідам І, ІІ групи та непрацюючим інвалідам ІІІ групи призначається на весь час інвалідності. Дітям-інвалідам допомога призначається на час інвалідності, але не більше як по місяць досягнення дитиною 16 років. Якщо дитина-інвалід після досягнення 16 років визнана інвалідом з дитинства, то допомога буде виплачуватися в новому розмірі за її заявою.
Виплата допомоги припиняється, якщо пропущено строк переогляду у МСЕК. У разі повторного визнання інвалідом виплата допомоги поновлюється. Якщо строк переогляду пропущено з поважних причин, то виплата допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більше як за 12 місяців; якщо без поважних причин — не більше як за один місяць.
Для призначення допомоги необхідно звернутися із заявою до органів праці та соціального захисту за місцем проживання інваліда. До заяви повинні бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини інваліда, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку. Непрацюючі інваліди ІІІ групи та один з непрацюючих батьків, який здійснює догляд за дитиною-інвалідом, додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем проживання.
Інвалідам з дитинства, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, виплачується 20 % призначеного розміру державної соціальної допомоги. Дитині-інваліду віком до 16 років за час перебування дитини на повному державному утриманні призначена допомога не виплачується.
У разі смерті дитини-інваліда або інваліда з дитинства особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги.
Допомога здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
