|
УДК 371.2 (092): 745 З.В. Резніченко,
аспірантка
(Полтавський педуніверситет) ВИКОРИСТАННЯ ПОГЛЯДІВ ІВАНА ОГІЄНКА НА ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У статті розглядаються шляхи використання народного декоративно-ужиткового мистецтва у змістовому і операційному компонентах професійної підготовки вчителя початкових класів у контексті творчої спадщини І. Огієнка. Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) глибоко знав мови, вітчизняну та всесвітню історію, етнографію, фольклор, наукову, теологічну, художню літературу, значної уваги у творчому спадку надавав декоративно-ужитковому мистецтву. Зокрема, у своїй монографії "Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу" він пише: "... Пишна природа чарівного краю сама нахиляє мешканців до замилування у всякім мистецтві. І ми бачимо орнамент на кожному кроці життя селянського: малюнки криють сволоки й комини, містяться над дверима та вікнами, по стінах хат, оздоблюють дерев’яний посуд, широко роскинулись по скринях, мисниках, на річах свіцьких і церковних. Вироби з шкла та глини, плетіння, ткацтво, різьба на дереві, наші всім відомі писанки, наші вишивки, що оздоблюють все: сорочки, очіпки, каптурі, хустки, рушники, фартухи, навіть задки на чоботях, наші плахти та килими, – все це свідчить про талановитий народ, що і тут утворив оригінальну культуру..." [1: 10-11].
Для того, щоб народна творчість гармонійно увійшла у шкільне життя, необхідно приділяти достатньо уваги народному мистецтву в процесі професійної підготовки учителів, і зокрема педагогів, які працюють з молодшими школярами. Перш за все, варто поглибити знання вчителів про декоративно-ужиткове мистецтво, роблячи акцент на семантиці народних орнаментів, яка властива всім художнім творам.
Підхід до вивчення народної мистецької спадщини, на нашу думку, має бути побудованим за принципом концентричних кіл, в центрі яких знаходиться чітко визначений вид народної творчості. Подальше радіальне просування відбувається в ході ідентифікації подібних і відмінних ознак в інших видах ремесел. Так, у нашому дослідженні базисним елементом є українська народна вишивка, після детального вивчення якої відбувається ознайомлення з витинанкою, керамікою, килимарством, писанкарством, різьбярством тощо. Уведення нового виду народного мистецтва передбачає розширення художньо-естетичного світогляду студентів і формування елементарних виконавських технік.
Безперечно, майбутнім учителям початкових класів під час навчання у вищих педагогічних закладах повинна даватися ґрунтовна підготовка з декоративно-ужиткового мистецтва. Вони мають бути готовими до використання декоративно ужиткового-мистецтва у навчально-виховному процесі – володіти методикою і практичними навичками. Перший напрямок підготовки включає розуміння педагогічного потенціалу народного мистецтва, розуміння його символічно-образної мови, конкретизацію педагогічних умов, доцільності його використання у навчально-виховному процесі, другий напрямок – це володіння технологією вишивки.
Виходячи з цього, ми вважаємо, що майбутні вчителі початкових класів повинні знати: теоретичні засади української народної вишивки, що передбачає ознайомлення з історією та розвитком народного промислу ручної вишивки, з особливостями використання різних технік вишивки в різних регіонах України, семантикою – символічно-знаковою мовою візерунків для оздоблення одягу та інтер'єру; види початкових швів, послідовність виконання та їх застосування; методи та прийоми вишивання нескладних узорів та малюнків різними техніками ручної вишивки; основи матеріалознавства; класифікацію та крій народного костюму; основи малюнку та живопису; основи економічних знань; технологічну документацію, державні стандарти тощо.
Майбутні вчителі початкових класів повинні володіти такими технологічними вміннями: "читати" візерунок української народної вишивки, складати композицію орнаменту для певного виробу, розробляти візерунки для вишивок різного призначення, збільшувати, зменшувати візерунки, переносити їх на тканину, добирати тканину, шви для вишивання виробу, згідно з призначенням, нитки за товщиною і кольором; володіти різними групами технік вишивки; оздоблювати вироби техніками різних груп на тканинах різного переплетення; кроїти та шити народний одяг; дотримувати вимог безпечної праці.
Безперечно, гармонізувати і гуманізувати пізнавальну діяльність школярів дають можливість інтегровані вміння вчителя (поєднувати теоретичні знання про вишивку й навички виконання технік швів у процесі навчання школярів різних дисциплін: художня праця, образотворче мистецтво, музика, рідна мова, математика, природознавство).
Значну увагу приділяв Іван Огієнко видавництву підручників, методичних посібників, розрахованих на всі верстви населення. На жаль, і в наш час такі підручники виходять невеликим накладом, і серед них варто відзначити видання Радкевич В.О., Пащенко Г.М. "Технологія вишивки" [2]. У підручнику за ред. академіка АПН України, доктора педагогічних наук, професора Н.Г. Ничкало, розрахованому на учнів професійних навчально-виховних закладів, педагогічних училищ, коледжів та позашкільних установ, подано теоретичний матеріал з технології ручної і машинної вишивки, композиції, технічного малюнка, крою та розташування вишивки на виробах; технологією остаточної обробки та догляду за вишитими виробами. Наведені кольорові фрагменти узорів старовинної та сучасної вишивки різних регіонів України.
Теорії і практиці виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу присвячений навчально-методичний посібник "Український рушник: засіб національного виховання і витвір декоративно-ужиткового мистецтва" [3]. У ньому висвітлені актуальні проблеми формування особистості, зокрема розглядається полтавський вишитий рушник як засіб естетичного, трудового, морального виховання.
На жаль, відсутні посібники для вчителів загальноосвітніх шкіл, в яких увага акцентувалася б не тільки на технологіях, а і на питаннях семантики, сприймання, доцільності використання тих або інших видів народного мистецтва, а також методичні аспекти його використання при викладанні різноманітних шкільних дисциплін. Отже, важливим завданням сьогодення є розробка і видавництво підручників з народного мистецтва для вищих і загальноосвітніх навчальних закладів. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа. – К.: Абрис. – 1991. – 172 с.
2. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивки: Підручник/ за ред. Н.Г.Ничкало. – К.: Вища шк., 1997. – 303 с.
3. Бойко А.М., Титаренко В.П. Український рушник: засіб національного виховання і витвір народного декоративно-ужиткового мистецтва (на прикладі полтавського вишиваного рушника): Навчально-методичний посібник. – Полтава: Верстка, 1998. – 72 с. Матеріал надійшов до редакції 26.11.2001 р. Резниченко З.В. Использование взглядов Ивана Огиенко на педагогический потенциал народного декоративно-прикладного искусства в профессиональной подготовке учителя начальных классов.
В статье рассматриваются пути использования народного декоративно-прикладного искусства в содержательном и операционном компонентах профессиональной подготовки учителя начальных классов в контексте творческого наследия И. Огиенко. Reznichenko Z.V. Accounting Ivan Ogiyenko's views on pedagogical potential of folk decorative – applied art in professional of primary school teachers.
The ways of using folk decorative – applied art in content and operational components of professional training of primary school teachers are presented in the context of Ivan Ogiyenko’s heritage. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
