|
УДК 37.017 (09) Н.А. Сейко,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Житомирський педагогічний університет) Доброчинність у сфері освіти України на сторінках періодичної преси кінця ХІХ – поч. ХХ ст. У статті розкривається місце та роль періодичних видань у поширенні відомостей про розвиток доброчинності у сфері освіти України у ХІХ – початку ХХ століття на прикладі як регіональних, так і загальнодержавних зразків преси. Проблема доброчинності у сфері освіти у контексті її історичного розвитку посідає значне місце у сучасних наукових дослідженнях [1; 2; 3; 4; 5; 12; 15]. Як система це явище склалося в Україні у другій половині ХІХ століття, чому сприяла низка соціокультурних перетворень, що виявилися на той час: 1) розробка нормативно-правового підґрунтя доброчинної діяльності; 2) збільшення прошарку крупних заводчиків, купців, землевласників та зростання їх суспільної свідомості; 3) розвиток тогочасного "третього сектора" у вигляді доброчинних фондів, товариств, закладів громадської опіки та соціального захисту; 4) організація діяльності земств, які брали на себе функцію координації доброчинних зусиль місцевих громад; 5) розвиток "статусного" параметра доброчинності (умовою для зайняття певних посад була обов`язкова доброчинна діяльність; з іншого боку, без можливості здійснювати доброчинність не варто було претендувати на певний статус у громаді); 6) популярність доброчинності на рівні ментальнісних характеристик (традиції "ніщелюбія", милосердя, добродіяння у слов`янському світі).
Доброчинність у сфері освіти кінця ХІХ – початку ХХ століття знаходила своє відображення у газетних та журнальних публікаціях, науково-популярних збірниках, календарях тощо. При цьому всю періодичну пресу того часу у контексті проблеми доброчинності можна поділити на дві великі групи:
І. Газети та журнали загальномістового характеру, які час від часу присвячували свої шпальти проблемі доброчинності у сфері освіти ("Киевлянин", "Волынские губернские ведомости", "Киевская старина", регіонального рівня "Календарі" та багато інших).
Особливе місце серед названих зразків періодичної преси займають місцеві видання, які найбільш детально аналізували події у сфері освіти та культури своїх регіонів та можливості доброчинності у розвитку соціокультурного простору. До них, наприклад, відноситься польськомовна житомирська газета "Кресовий тижневик" ("Tygodnik kresowy").
"Tygodnik Kresowy" (далі ТК) – один з маловідомих (з причини короткого терміну існування і напруженості самого часу виходу) зразків регіональної преси етнічного характеру. Газета побачила світ 15(28) листопада 1917 року; друкувався тижневик у місцевій польській друкарні.
Здебільшого у газеті йдеться про пожертви на користь Мацєжи Польської (Macierz Polska – громадська організація польської етнонаціональної меншини в Україні, яка брала на себе функцію організації доброчинних зусиль місцевих польських громад у сфері освіти та культури поляків в Україні) та її окремих закладів. "ТК" у кожному номері подавав інформацію з життя волинських шкіл, прізвища доброчинників, суми пожертвувань; публікувалися також оголошення Мацєжи Польської, а то й просто нагадування "Пам`ятай про Мацєж Польську!", як-от: "Головний заклад Мацєжи Польської на Волині встановив фонд імені князя Романа Сангушка; призначені для цієї мети 1000 руб. будуть служити основним капіталом для однієї з шкіл на Волині" [6,8]; "Сьогодні, в неділю, на вулицях міста збір для Мацєжи. Закликаємо всіх, кому не байдужа доля польського шкільництва, охоче і щедро наповнювати кварти пожертвувань" [7,7]; "Велику лотерею на користь середніх шкіл Мацєжи Польської проводять батьківські комітети обох польських гімназій 24 і 25 грудня у залі Товариства Взаємного Кредиту. Найкращою рекламою є величезна кількість фантів, серед яких багато речей повсякденного вжитку. Під час вистави гратиме оркестр чесько-словацького полку[...] Треба підкреслити, що Його Екселенція кс.біскуп І.Дубовський, котрий завжди дбає про розвиток польського шкільництва, надав комітетам допомогу і підтримку у проведенні лотереї. Батьківські комітети працюють при обох гімназіях (жіночій по вул.Молчанівській, чоловічій по вул.Іванівській)" [8,5]; "Замість святкових побажань плинуть подання на Мацєж Польську. Гроші можна адресувати до книгарні Мацєжи (вул.Київська,12) або в адміністрацію тижневика [8,4]".
Допомагали школам і інші культосвітні установи та мистецькі заклади. Так, друкарня у Житомирі пожертвувала на Мацєж Польську Волині гонорар за редакторську працю "пані К.Р.", яка побажала залишитися невідомою, у сумі 25 руб. А ось ще одна цікава інформація: "У житомирському міському театрі відома група аматорів сцени двічі виконала дуже популярну і досконалу комедію Міхала Балуцького "Відкритий дім"... Прибуток від вистави призначений для Мацєжи Польської. Цей факт є найкращою рекламою" [6,8]; "Спілка жінок-польок в Житомирі провела у неділю 20 листопада у відділовій кав`ярні вечірку на користь дитсадків для біженців" [8,4].
Так, з часом місце буденних мирних оголошень зайняли відозви, розпорядження, виклад перебігу революційних подій та їх аналіз. Для доброчинності на цілі розвитку шкільництва залишалося дедалі менше місця на шпальтах газети.
Такого роду засоби масової інформації є важливими для історико-педагогічного аналізу з огляду на кілька причин: 1) вони надають детальну краєзнавчу інформацію регіонального рівня; 2) у таких зразках ЗМІ відображена місцева соціокультурна ситуація на загальному державному фоні, що дає можливість застосувати порівняльно-історичний метод і визначити специфіку регіону; 3) у регіональних газетах можна віднайти відомості про особи добро чинників, які відсутні у газетах та часописах загальноросійського рівня.
ІІ. Періодична преса, цілком присвячена діяльності доброчинних товариств та закладів громадської опіки. Ця група засобів масової інформації ХІХ – початку ХХ століття представляє у контексті обраної проблеми найбільший інтерес. До неї можна віднести часописи: "Журнал Императорского Человеколюбивого Общества", "Призрение и благотворительность в России", "Трудовая помощь", "Детская помощь" та деякі інші. Звернемося до двох із вказаних часописів: "Трудова допомога" та "Опіка і доброчинність у Росії". Зауважимо одразу, що власне українських (чи україномовних) серед таких часописів віднайти не вдалося. Однак російські часописи, присвячені доброчинній діяльності та громадській опіці, публікували досить матеріалів з України.
Часопис "Трудова допомога" ("Трудовая помощь") видавався з 1898 по 1916 рік Попечительством про будинки працьовитості та робітничі будинки ("Попечительство о домах трудолюбия и работных домах") імператриці Олександри Федорівни. Структура часопису з року в рік залишалася більш-менш постійною. Зміст поділявся на 8-9 розділів, серед яких у контексті досліджуваної проблеми найбільший інтерес викликають такі: "Узаконення і розпорядження уряду з проблем громадської опіки та доброчинності"; "Нариси приватної доброчинності в Росії" (у цьому розділі можна знайти чимало відомостей про доброчинні пожертви на користь дитячих притулків, сиротинців, лікарень, шкіл в Україні); розділ, присвячений теоретичним засадам розвитку доброчинності (переклади наукових праць та вітчизняні публікації), напр. Благотворительность и трудовая помощь гр. д`Оссонвиля. Перевод с франц. Б.К. Ордина [//Трудовая помощь. - №4, 1898. – С.358-375].
Таким чином, часопис "Трудова допомога" у кінці ХІХ століття став необхідним джерелом інформації як для керівників земств та попечителів шкіл, так і для місцевих доброчинців - представників інтелігенції, купецтва, дворянства тощо.
Серед законодавчих актів, опублікованих у часописі, на особливу увагу в сенсі досліджуваної проблеми заслуговує "Зразковий статут товариств надання допомоги незаможним учням" ("Нормальный устав обществ вспомоществования нуждающимся учащимся"). Необхідність розробки такого документа полягала в тому, що кількісне зростання різного роду шкільних доброчинних товариств вимагало якісно нового підходу до їх юридичного статусу та підстав діяльності [10].
Такі товариства могли надавати кілька видів доброчинної допомоги школярам: оплата навчання окремих учнів; безплатна видача книг і навчальних посібників або їх продаж за пільговими цінами; надання одягу, взуття, харчування для незаможних учнів; сприяння у пошуку учнями додаткових джерел заробітку (наприклад, навчання учнів вдома тощо); безплатне постачання ліків та лікування у шпиталях; призначення грошової допомоги.
Для визначення виду та обсягу доброчинної допомоги бралися до уваги не лише матеріальні умови проживання школяра, але й його поведінка, ставлення до навчання. Таким чином, доброчинність з чинника власне соціалізаційного перетворювалася на мотиваційно-ціннісний, спонукальний.
Доброчинні кошти товариств допомоги надходили з кількох джерел: членських внесків; прибутків від вкладених коштів; пожертв членів товариства чи інших осіб та установ (кошти, речі, заповіти); прибутків з різноманітних акцій, влаштованих товариством (театральні вистави, літературні читання, публічні лекції, концерти тощо); зборів за підписними листами і книгами; публічних зборів коштів (т.зв. "кварцяних" зборів).
Крім публікації та коментаря, до нормативно-правових актів у сфері доброчинності, часопис "Трудова допомога" подавав багато інформації про розвиток доброчинності в різних регіонах Російської імперії, в тому числі – в Україні. Так, в одній зі статей опубліковані враження інспектора закладів опіки О.О. Буксдевгена про відвідання ним київського дому працьовитості. Він відзначив, що у цьому закладі діти 7-11 років працювали у кількох ремісничих майстернях і отримували платню за свою працю, на що могли утримувати себе: "Мені показували хлопчика, що раніше ночував під парканом; тепер він знаходиться у будинку працьовитості, де, крім нього, мають притулок ще три хлопчики і троє дівчаток, зовсім безпритульні; бачив я також 16-річного хлопчика, котрий пішки прийшов з Тобольська до Києва як прочанин. Опинившись тут без будь-яких засобів і з хворими очима, він знайшов притулок у домі працьовитості, де сторожем отримує 4 руб.50 коп. щомісяця" [10: 89].
Значне місце у часописі "Трудова допомога" надавалося дітям і підліткам, що знаходилися у місцях позбавлення волі та неповнолітнім злочинцям. Доброчинність при цьому сприймалася як вирішальний чинник превентизації злочинності, а просвітництво, залучення дітей до школи – як засіб зниження дитячої та підліткової поведінки [12].
Практика російського судочинства того часу призвела до того, що, разом із засудженими батьками, у в`язницях утримувалися їхні діти. Таким чином, попереджаючи дитячу безпритульність, суспільство нарощувало злочинність серед дітей па підлітків. При цьому такі діти лише зрідка відвідували школу, роками не полишаючи в`язничних мурів. Про рівень їхньої адаптованості до життя у суспільстві поза в`язницею не варто й говорити. Автор визначав таку ситуацію як "вирощування злочинців коштом держави, доброчинність же – як інструмент виправлення шкоди, заподіяної суспільством своїм громадянам" [12].
Серед категорій соціально дезадаптованих дітей, що стали об`єктом уваги часопису "Трудова допомога", були й безпритульні. Ф.Г. Подоба, завідувач Санкт-Петербурзьким дитячим притулком св. Ольги, пропонував своє бачення доброчинної допомоги безпритульним дітям та притулкам для неповнолітніх. На його думку, кошти, на які утримувалися притулки, мали поділятися надвоє – основні (асигнування міської громади) та спеціальні (пожертви приватних осіб, прибутки з майстерень, доброчинні збори з акцій тощо). Кожен притулок мав заснувати на ці кошти кілька стипендій для найбільш здібних вихованців з метою їх подальшого навчання після закінчення училища при сиротинці. Крім звичайних класів, при сирітському притулку можна було засновувати ремісниче училище для дітей, які залишалися у притулку після 16 років. На забезпечення ремісничих училищ виділялися кошти зі спеціальних (доброчинних) фондів [14].
Варто зауважити, що доброчинної допомоги потребували не лише вихованці, але й педагоги притулків, які все життя присвячували обездоленим дітям. У 1873р. в одеському притулку помер від голоду вчитель Андреєв. Цей факт також став предметом обговорення у часописі [13:290].
Часопис "Трудова допомога" публікував також відомості про спеціальні доброчинні акції, що проводилися Попечительством про будинки працьовитості і робітничі будинки. Так, у 1900р. був оголошений конкурс творів на здобуття премії імені імператриці Марії Федорівни; теми для творів визначалися такі: "Трудова допомога як засіб опіки бідних", "Історичний огляд заходів громадської опіки і доброчинності в Росії", "Співвідношення приватної і громадської діяльності у царині опіки бідних і доброчинності".
Часопис "Опіка і доброчинність в Росії" ("Призрение и благотворительность в России") видавався протягом 1916 року і був призначений, головним чином, для збирання, обміну та передачі інформації, пов`язаної зі становищем біженців та місцевого населення, яке опинилося у полі бойових дій у період І світової війни. Проблема доброчинності як засобу розв`язання найсуттєвіших завдань соціального захисту дітей та підлітків зайняла на сторінках часопису не останнє місце.
Особливе місце серед громадських доброчинних організацій періоду першої світової війни займала фундація Великої княжни Тетяни Миколаївни. Ця фундація стала своєрідним зв`язуючим осередком між доброчинними структурами царської Росії та місцевою громадою у сенсі доброчинної допомоги дітям, які опинилися у категорії біженців і прибули з Польського Королівства або із західної частини України. Оскільки цей комітет мав поважну підтримку при царському дворі, то йому вдалося дістати дозвіл на організацію середніх шкіл для біженців у кінці жовтня 1915 року [15]. Ці школи мали фінансуватися як за рахунок державного бюджету, так і за рахунок приватних пожертв. У короткий час було створено осередки Комітету в усіх регіонах України. Розглянемо діяльність деяких.
Київське відділення Комітету Великої Княжни Тетяни Миколаївни розпочало свою діяльність 15 січня 1915 року. У перший час своєї діяльності комітет надавав біженцям лише грошову допомогу. Для старших підлітків та молоді були влаштовані майстерні. Першою з таких майстерень стала швацька. У ній протягом року було виготовлено 32 218 одиниць різного одягу. Цей вид трудової доброчинності став популярним, тому було відкрито згодом ще дві швацькі майстерні та взуттєва. Учнями останньої стали діти біженців (25 підлітків) [16: 573]. З дітей підліткового віку організовувалися також артілі (натирачів підлоги, вантажників і лісорубів).
На одному із засідань Комітету обговорювалося питання про "спонукання підлітків-біженців до трудової діяльності", оскільки в час війни серйозно збільшилася кількість дітей, які займалися грабунком, попрошайництвом, бродяжництвом. Їх затримували органи правопорядку за "праздношатательство и безписьменность" (рос.) [17: 596]. Тому комітет зав`язав контакти з т.зв. Судом для малолітніх. Окреслилися два шляхи вирішення проблеми. Один – передати цю справу до компетенції поліції та Особливих судів для малолітніх. Другий – поширити сферу діяльності комітету на таку групу дітей, тобто організувати для них окремий вид доброчинної допомоги – у вигляді трудової взаємодопомоги.
Подільське відділення Комітету Великої Княжни Тетяни Миколаївни засноване 18 жовтня 1914 року. З часом заснувалися повітові осередки у Кам`янці, Проскурові, Утиці, Літині, Вінниці, Гайсині, Брацлаві, Могилеві-Подільському, Балті і Ямполі. Особливою турботою подільського комітету одразу стали діти, школярі, старенькі, непрацездатні. У Кам`янці-Подільському було відкрито постійний притулок для опіки над дітьми осіб, що постраждали внаслідок військових дій.
Волинське відділення Комітету Великої Княжни Тетяни Миколаївни засноване 31 грудня 1914 року. Відділення створило притулок для дітей, які загубили батьків, а також для повних сиріт на 100 осіб різного віку та національності. У притулку, окрім опіки, дітям забезпечувалося навчання грамоти, письма та рукоділля. Варто передбачити, що серед них були діти-поляки, хоча про це не вдалося віднайти окремих матеріалів [16: 568].
Таким чином, преса ХІХ – початку ХХ століття на своїх шпальтах приділяла значну увагу розвитку доброчинності у всіх сферах громадського життя. Це стало свідченням того місця і ролі, яке зайняла доброчинність у суспільній свідомості та розвитку соціокультурного простору. За публікаціями можна виділити основні форми доброчинності у сфері освіти, які існували у ХІХ – початку ХХ століття, такі як: індивідуальна, групова та масова форми доброчинності (за рівнем вияву); державна, приватна, громадська тощо (за рівнем організації); етнічна, конфесійна тощо (за специфічними соціокультурними виявами); фінансова, діяльнісна, організаційна (за типом соціального захисту); одномоментна, тривала, постійна (за часом дії). Список використаної літератури 1. Добрянський І.А., Постолатій В.В. Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України (кінець ХІХ – поч..ХХ століття). – Кіровоград, 1998. – 179с.
2. Поляруш С.І. Становлення і діяльність органів державної опіки та громадської благодійності на Лівобережній Україні (1775-1918): Дис...канд.іст.н. – К, 1996. – 206с.
3. Гуз А.М. Культурно-освітня діяльність земських установ в Україні (1864-1914рр.): Дис...канд.іст.н. – К, 1997. – 205с.
4. Донік О.М. Доброчинна та культурно-освітня діяльність родини Терещенків в Україні (друга половина ХІХ – поч.ХХст.): Дис... канд.іст.н. – К, 2001. – 211с.
5. Ступак Ф.Я. Діяльність благодійних товариств Києва другої половини ХІХ – поч..ХХст.: Дис...канд.іст.н. – Київ, 1997. – 156с.
6. //Тygodnik Kresowy. - №1, 1916. – С.8.
7. //Тygodnik Kresowy. - №4,1916. – С.7.
8. //Тygodnik Kresowy. - №6,1916. – С.4.
9. Указатель пожертвованных капиталов по МНП. – СПб, 1912. – 479с.
10. //Трудовая помощь. - №5, 1898.
11. //Трудовая помощь. - №8, 1898.
12. Гогель С. Удаление невинных детей из тюрем //Трудовая помощь. - №9, 1898. – С. 262-277. //Трудовая помощь. - №9, 1898.
13. Подоба Ф.Г. К вопросу об учреждениях для призрения и воспитания детей //Трудовая помощь. - №10, 1898. – С. 270-291.
14. Korniecki J. Oświata polska na Rusi w czasie wielkiej wojny. - Wrocław, 1939.
15. Деятельность отделений Комитета Ея И.В.В. Кн. Татианы Николаевны //Призрение и благотворительность в России. – август 1916г. – СПб, 1916. – С.573.
16. Трудовая помощь подросткам в г.Киеве // Призрение и благотворительность в России. – август 1916г. – СПб, 1916. – С. 596-604.
17. Сведения о числе беженцев в империи на 1-го июня 1916г. //Призрение и благотворительность в России. – август 1916г. – СПб, 1916. – С. 618-620.
18. Сейко Н.А. Польська громада Волины на сторінках "Tygodnika Kresowego" //Волинь-Житомирщина. -1997, №1. - С.117-122. Матеріал надійшов до редакції 26.01.04 р. Сейко Н.А. Благотворительность в сфере образования на Украине на страницах периодической печати конца ХІХ – начала ХХ в.
В статье раскрывается место и роль периодических изданий в распространении сведений о благотворительности в сфере образования Украины на примере региональных и общегосударственных образцов прессы. Sejko N.A. Charity in the Field of Education in Ukraine (based on the periodicals of the end of 19th - the beginning of the 20th centuries).
The paper addresses the role of press in the dissemination of information on charity in the field of education in Ukraine based on the regional and national periodicals. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
