Studentam.net.ua

УДК 378.1(477.75)

Н.В. Якса,
докторант
(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

Полікультурні засади педагогічної освіти майбутнього вчителя

У статті викладено перспективи розвитку вищої педагогічної освіти на засадах полікультурності з урахуванням сучасного стану професійної підготовки майбутніх педагогів в Україні. Проаналізовано динаміку розвитку ідей полікультурності в історії педагогічної думки, представлено головні блоки цінностей у полікультурній підготовці майбутнього вчителя в системі вищої педагогічної освіти.

   Відповідно до виникнення нових світових соціокультурних реалій (глобалізація й інтернаціоналізація світу, процеси етнокультурного самовизначення, проблеми мультикультурного суспільства й міграції) світова педагогічна думка розробляє освітню стратегію, що відображено в документах ООН, Ради Європи, ЮНЕСКО тощо. Найбільш повно ця проблема представлена в зарубіжних концепціях мультикультурної освіти (Д. Бенкс та ін.), міжкультурної освіти (П. Бателаан, Г. Ауенхаймер, В. Нике та ін.), глобальної освіти (Р. Хенві).
   Все це вимагає аналізу полікультурного компонента в системі педагогічної освіти майбутнього вчителя, що і є метою статті.
   Метою статті є простеження динаміки розвитку ідей педагогічної освіти в історії педагогічної думки і на цій основі визначення перспектив її розвитку на засадах полікультурності.
   Освіта не повинна визначатися як статичне вище, оскільки вона знаходиться в постійному русі, змінах і може бути представлена як процес. Порівняння успіхів освіти в різних контекстах демонструє, що вони безпосередньо залежні від розвитку філософії освіти, а також від рівня її входження в педагогічну теорію й практику. Наочно ця ідея представлена в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка розвитку ідей педагогічної освіти в історії педагогічної думки

   Розглянемо більш детально, як визначаються цілі педагогічної освіти. А.Н. Шиміна стверджує, що "одна з найважливіших особливостей… системи освіти пов’язана з виконанням надзавдання – виростити людину інтелігентну" [1: 23]
   Інтелігентність, за визначенням педагогічних словників, – це сукупність особистісних якостей людини, які свідчать про високий рівень розвитку її інтелекту, освіченості й поведінки. На жаль, у практиці діяльності вищих педагогічних навчальних закладів дуже мало уваги приділяється формуванню вчителя-інтелігента, а педагогічний ракурс цієї проблеми не знайшов ще достатнього місця в педагогічній науці.
   Між освітою й соціумом існує двобічний зв’язок, на сучасному етапі розвитку якого, як відзначають вчені (В.М. Лебєдєва, В.А. Орлава, В.А. Болотєв, Є.І. Ісаєв, В.І. Слободчиков) у системі освіти виник "рефлексивний простір усвідомлення втрати мети, проблематизації існуючого її визначення, пошуку цілей, їх розробки суб’єктами педагогічної практики" [2: 137].
   Метою ж реалізації полікультурної освіти є на учіння студентів толерантному ставленню до множини цінностей, що існують у світі й відрізняються від їхніх власних. При цьому треба будувати педагогічну діяльність таким чином, щоб учням було зрозуміло: до будь-яких цінностей, які походять із традицій народу треба ставитися уважно й бережливо, оскільки в них вміщено досвід і мудрість цілого народу [3].
   З усього сказаного вище можна зробити висновок, що стратегічні цілі педагогічної освіти мають бути представлені таким чином:
   - розвиток конкурентноспроможної, творчої особистості-інтелігента в контексті служіння собі й полікультурному суспільству;
   - включення студента до соціально-ціннісної педагогічної діяльності, що дозволяє набути професійного досвіду міжкультурної взаємодії на рівні ВНЗ;
   - розвиток мислительних здібностей, доведення їх до рівня узагальнень, розвиток ментальності суспільства;
   - створення умов для інтенсивного протікання всіх процесів "самості": самовизначення, самореалізації, самоствердження, самоаналізу, самокорекції та ін.
   Таким чином, перед педагогічною освітою з позиції її полікультурного компонента ставиться триєдине завдання:
   - забезпечення історичної наступності поколінь, збереження, поширення й розвиток національної культури, виховання бережливого ставлення до історичної й культурної спадщини народів;
   - виховання патріотів, громадян правової, демократичної держави, здатних до соціалізації в умовах громадянського суспільства, наділених високим рівнем моральності, національною й конфесійною толерантністю, шанобливим ставленням до мови, традицій, культури інших народів світу;
   - формування культури миру й міжособистісних стосунків.
   Розглядаючи цінності як основні освітні цілі, необхідно враховувати сучасну соціокультурну ситуацію, зумовлену економічною й духовною кризою, які виражаються таким чином:
   - гіпертрофоване уявлення щодо ролі й значення грошей, фетишизм, орієнтація на особистісне матеріальне благополуччя за будь-яку ціну;
   - недооцінка, а почасти й зневажливе ставлення до національно-культурних цінностей, сліпе, часто бездумне поклоніння перед зарубіжними зразками культури;
   - недооцінка доброти, совісливості, милосердя та інших моральних якостей.
   На основі вивчення й аналізу цієї проблеми нами визначено зміст головних блоків цінностей, які відіграють важливу роль у становленні майбутнього вчителя (таблиця 2).
   З усього перерахованого вище можна зробити висновок, що суттєву роль у педагогічній освіті відіграє полікультурний компонент, який передбачає вивчення загальнолюдських цінностей та світової культури. Складовими загальнолюдської культури є цінності, у яких відображено людські відносини, вірування й життєвий досвід численних етнічних груп і культур, що визначають наш погляд на світ, впливають на наші рішення й вчинки в будь-якій сфері життєдіяльності.
   Розглядаючи взаємозв’язок освіти й культури, необхідно зупинитися на позиції авторів, які стверджують, що між освітою й культурою є точна відповідність. Погоджуємося з С.І. Гессеном, котрий стверджує: "Освіта є те саме, що й культура індивіда. І якщо стосовно народу культура – це сукупність невичерпних цілей-завдань, то й щодо індивіда освіта є невичерпним завданням. Освіта за своєю сутністю не може бути ніколи завершеною" [4: 78].

Таблиця 2. Зміст головних блоків цінностей у полікультурній підготовці вчителя

   Ще один важливий аспект – це нерозривний зв’язок між навчанням і вихованням в контексті культуровідповідності освіти. При цьому частина вчених (Н.Б. Крилова, О.С. Газман, Н.В. Бордовська) вважають, що освіта є, по суті, самоосвітою, що управляється із-зовні, тобто побудовою образу "Я" за зразком культури та її репродукції [5: 48]. Причому, як відзначають ці вчені самоосвіта будується на інтенсивних процесах "самості", які відіграють важливу роль у взаємодії людини з іншими культурами.
   Полікультурний компонент педагогічної освіти має два головні аспекти. Перший пов’язаний з тим, що така освіта дає можливість студентам більш глибоко вивчити й усвідомити розмаїтість народів, що населяють світ. Культурні відмінності, що визначають належність людини до тієї чи іншої групи, є найбільш очевидним виявом різноманітності цінностей і точок зору. Ці відмінності виражено в смаках людей, їх пріоритетах, відносинах, стилі життя й поглядах на світ і є продуктом еволюції кожного народу та його пристосування до свого середовища існування та обставин життя з метою задовольнити потреби, спільні для всіх соціальних груп, всіх народів.
   Другий аспект полягає в тому, що завдяки оволодінню студентами полікультурним компонентом педагогічної освіти, вони можуть допомогти учням побачити в цьому розмаїтті спільне. Кожен народ створює матеріальну культуру: будови, продукти харчування, одяг, знаряддя праці, власність тощо, відповідно до своїх потреб та умов життя, у кожного народу – свої національні види мистецтва й праці, своя мова й засоби спілкування, своя організація суспільства й система громадського контролю. Кожен народ має свою, формальну й неформальну систему освіти й передачі національних цінностей, традицій, ритуалів, що виражають погляди й вірування цього народу [6].
   Виявлена сутність педагогічної освіти з урахуванням її полікультурного компонента, з позицій філософії й культурології, а також представлені її характеристики дозволили виділити головні напрямки розвитку системи педагогічної освіти:
   - перегляд цілей і завдань освіти, виходячи з особливостей сучасної соціокультурної ситуації, що ґрунтується на досвіді продуктивної міжкультурної взаємодії;
   - розробка основ міжособистісної й продуктивної міжкультурної взаємодії студентів і викладача, виходячи з їх суб’єктно-суб’єктних відносин;
   - підвищення продуктивності педагогічної освіти на основі оволодіння студентами досвідом творчої педагогічної діяльності;
   - фундаменталізація знання, доведення їх до найвищого рівня – узагальнення й подальшого використання в організації міжкультурної взаємодії;
   - удосконалення технологій педагогічної освіти, їх спрямованість на формування вмінь міжкультурної взаємодії та розвиток "самості" студентів;
   - розробка основ вдосконалення до вузівської та після вузівської педагогічної підготовки загалом і підготовки до проживання у полікультурному регіоні.
   Таким чином, педагогічна освіта з урахуванням полікультурного компонента є процесом і результатом становлення майбутнього вчителя, що дозволяє йому піднятися на новий більш високий рівень у сфері пізнання, розвитку особистості, її ціннісних орієнтацій, соціального життя, мирного співіснування і взаємного збагачення різних культур, що в єдності дій забезпечує створення професійного життєвого плану й формування конкурентноспроможності спеціаліста.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Шимина А.Н. Философские основы образования: Монография. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. пед. ун-та, 1999. – 118 с.
2. Вяткин Л.Г. Современное высшее образование: проблемы и перспективы развития. (Концептуальные основы). – Саратов, 1993. – 49 с.
3. Кузьмин М.Н. Образование в условиях полиэтнической и поликультурной России // Педагогика. – 1999. – № 6. – С. 3-11.
4. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. – М.: Школа-Пресс, 1995. – 275 с.
5. Щедровицкий Г.П. Педагогика и логика. – М.: Наука, 1983. – 151 с.
6. Лебедева Н.М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию. – М., 1999. – 282 с.

   Матеріал надійшов до редакції 03.01. 2007 р.

Якса Н.В. Поликультурные основы педагогического образования будущего учителя.
В статье изложены перспективы развития высшего педагогического образования, основанного на поликультурности с учетом современного состояния профессиональной подготовки будущих педагогов в Украине. Проанализирована динамика развития идей поликультурности в истории педагогической мысли, представлены главные блоки ценностей в поликультурной подготовке будущего учителя в системе высшего педагогического образования.

Yaksa N.V. Poly cultural principles of prospective teacher pedagogical education|formation|.
The prospects of higher pedagogical education development that is based on poly cultural principles | taking into account the modern state of prospective teachers’ professional preparation in Ukraine are exposed in the article. The dynamics of poly cultural ideas’ development | in the history of pedagogical thought are analyzed, the main|head,leading| blocks of values in prospective teachers’ poly cultural | preparation in the system of higher pedagogical education are presented|represented|.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.