Studentam.net.ua

УДК 594.32:595.122.2:591.111.05

Стадниченко А.П., Киричук Г.Є., Таран К.В.

ВПЛИВ ЧИННИКІВ СЕРЕДОВИЩА НА РЕГУЛЯЦІЮ БІЛКОВОГО ОБМІНУ У ВИТУШКИ ПУРПУРНОЇ (MOLLUSCA:PULMONATA:BULINIDAE)

Таблиця 1. Вплив розчинів нітрату амонію на вміст білка (мг/л) в гемолімфі витушок пурпурних у нормі та при інвазії трематодами (р.Крошенка, м.Житомир)

   Застосувавши шкалу токсичності речовин для гідробіонтів [7], орієнтовним токсикологічним дослідом встановлено, що амонію нітрат для витушки пурпурної є слаботоксичною речовиною (МДК=10000 мг/л). Використані в основному досліді концентрації цього токсиканту вкладаються в інтервал ЛК₀-ЛК₅₀.
   У середовищі, що містить 2000-6000 мг/л токсиканту, у всіх піддослідних тварин розвивається гіперпротеїнемія, рівень якої прямо пропорційний концентрації амонію нітрату (табл.1, 2). При цьому вміст загального білка в гемолімфі зростає в неоднаковій мірі у особин крошенської та клочківської популяцій. Так, у перших з них цей показник у середньому збільшується проти норми в 4,7 (у незаражених – у 4,6, у заражених – у 3рази), а в других – у 3,7 рази (в незаражених – у 3,1, у заражених – у 2,7 раза). Ступінь вірогідності відмінностей – 99,9% і вище.

Таблиця2. Вплив розчинів амонію нітрату на вміст білка (мг/л) в гемолімфі витушок пурпурних в нормі та при інвазії трематодами (безіменна водойма в басейні р.Норин, с.Клочки Житомирської обл.)

   Солі амонію – токсиканти резорбтивної дії [7], тобто їх токсичний ефект проявляється тільки при певному рівні накопичення у гідробіонтах. Амонію нітрат – отрута комбінованої дії (локальної, нервово-паралітичної, гемолітичної). Ймовірно, однією з причин гіперпротеїнемії у піддослідних тварин є гемоліз гемоцитів гемолімфи витушок, у результаті якого білки цитоплазми формених елементів виявляються у плазмі внутрішнього середовища цих тварин. Однак, враховуючи той факт, що клітинні елементи циркуляторної системи складають у цих тварин не більше 2-3% від загального її об’єму [8], стає зрозумілим, що підвищення рівня вмісту загального білка у особин, які перебувають в отруєному середовищі, тільки деякою мірою обумовлені згаданою вище причиною. Скоріше всього, на нашу думку, гіперпротеїнемія є не стільки проявом патологічного, скільки захисно-пристосувального процесу, адже саме білки підтримують на певному рівні осмотичний і онкотичний тиск, регулюючи тим самим водно-сольовий обмін у гідробіонтів. При дії на витушок розчинами амонію нітрату у них спостерігається обводнення тіла, котре виявляється спочатку появою легкої пастозності, а потім розвитком великих розлитих набряків. При цьому, ймовірно, активізується мобілізація білків з гепатопанкреаса в основний компонент внутрішнього середовища витушок – гемолімфу, що сприяє підвищенню захисних сил організму цих гідробіонтів. Загальновідомо [6], що білки визначають й імунні властивості організму. Тому не виключено, що гіперпротеїнемія значною мірою є захисною реакцією на дію чужерідних речовин, які надходять в організм молюсків. Це підтверджується й нашими попередніми дослідженнями, за якими у витушок при 2000-6000 мг/л амонію нітрату в середовищі різко зростає рівень вмісту в гемолімфі глобулінів – білків, які відповідають за захистні властивості організму. Глобулінів, однакових за рівнем рухливості в електричному полі, з глобуліновими фракціями сироватки крові людини у витушок немає [9], але близькі їм за цим показником глобуліни наявні, це дозволяє припустити, що вони виконують однакові з ними функції і серед інших – захисну.
   Вміст білків визначається співвідношенням їх синтезу і розщеплення. Тому підвищена концентрація білка в гемолімфі витушок, підданих дії отруєного середовища, може бути зумовлена не тільки мобілізацією їх з гепатопанкреаса, але й не меншою мірою і підвищенням інтенсивності їх синтезу у відповідь на дію паразитарного чинника.

ЛІТЕРАТУРА

1. Биргер Т.И. Метаболизмы водных беспозвоночных в водной среде. – К.: Наук. думка,1979. – 189 с.
2. Пидгайко М.Л. Прибрежный зоопланктон в условиях “цветения” воды в Кременчугском водохранилище // Гидробиол. журн.– 1969. – № 5, вып. 3. –С.26-32.
3. Алексеев В.А. Основные принципы сравнительно-токсикологического эксперимента // Гидробиол. журн. - 1981. – № 3. – С.92-99.
4. Rosenthal H.L., Cundiff H.I Elm. Chem., 1956. – V. 2. – P 394.
5. Лакин Г.Ф. Биометрия. –М.: Высш.. шк., 1973. –348 с.
6. Ленинджер А. Основы биохимии: В 3-х т. Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. - Т.3. –320 с.
7. Метелев В.В., Канаев А.И., Дзасохова Н.Г. Водная токсикология. – М.: Колос, 1971. – 247 с.
8. Стадниченко А.П., Иваненко Л.Д., Колосенко Н.А., Бубон А.Б., Литвинчук Р.В. Патоморфологические изменения клеточных элементов гемолимфы пресноводных моллюсков (Gastropoda, Pulmonata) при инвазии их партенитами трематод // Паразитология.- 1981. –Т.15, вып.5. – С.407-414.
9. Стадниченко А.П., Иваненко Л.Д., Бургомистренко Л.Г. Изменение физико-химических свойств гемолимфы Planorbarius corneus (Gastropoda, Pulmonata) при инвазии партенитами Cotylurus cornutus (Trematoda, Strigeidae) // Паразитология. - 1980. –Т.14, вып.1. –С.66-70.

   Стадниченко Агнеса Полікарпівна – доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри зоології природничого факультету Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка.
   Наукові інтереси:
   - зоологія (малакологія);
   - паразитологія;
   - екологія (гідробіологія).

   Киричук Галина Євгеніївна –кандидат біологічних наук, асистент кафедри зоології природничого факультету Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка.
   Наукові інтереси:
   - зоологія (малакологія);
   - гістологія;
   - екологія (гідробіологія).

   Таран Каріна Володимирівна – студентка І курсу природничого факультету Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.