|
УДК 323.28 О.М. Максимова,
аспирант
(Севастопольський нацiональний технічний унiверситет) Ресурсна база тероризму в сучасному світовому політичному процесі У статті проаналізовано одну з найважливіших проблем розвитку свiтового політичного процесу – тероризм. Глобалiзацiя сучасного світу, розвиток інформаційних та комунікаційних технологій сприяють розширенню й удосконалюванню ресурсної бази тероризму. У наш час змiнилася структура тероризму i ускладнилося завдання боротьби з ним. Поділяючи ресурси тероризму на матерiальнi та нематерiальнi i даючи їм характеристику, автор приходить до висновку, що боротьба з тероризмом у сучасних умовах повинна полягати у позбавленні його ресурсiв. Тероризм став об'єктом наукових досліджень в останні десятиріччя. Інтерес до цього явища викликаний його широким розповсюдженням в усьому світі і необхідністю боротьби з ним. Можна сказати, що тероризм став однією з глобальних проблем сучасностi.
Дослідженням феномена тероризму займаються багато напрямів суспільствознавства: юриспруденція, соціологія, психологія, історія, а останнім часом і політологія. Відомо безліч наукових праць, що досліджують різні аспекти тероризму: Ю.М. Антонян (тероризм як кримінологічне явище), К.Н. Салiмов (проблеми боротьби з тероризмом), Д.В. Ольшанський (психологія тероризму), Э. Паiн (соціальна природа тероризму), Н.Я. Лазарєв (тероризм як тип політичної поведінки) та ін. Однак дотепер не створено загальну теорію тероризму і не дано його адекватного визначення, не досліджено ресурсну базу тероризму. Невивченість явища, наявність прогалин тією чи іншою мірою ускладнюють боротьбу з ним та профiлактику цього явища.
У цiй статті ми не будемо займатися пошуками дефініцій тероризму, а зупинимося на класифікації основних ресурсів тероризму. У першу чергу, необхідно перелiчити основні ознаки й особливості сучасного тероризму. По-перше, тероризм є специфічною формою насилля. По-друге, тероризм – це завжди залякування. Без цiєї ознаки неможливо вiддиференцiювати терористичні акції вiд iнших проявів нелегiтимного насилля (бунту, заколоту). По-третє, наявнiсть полiтичної цiлi у суб'єктiв тероризму. Ця обставина дозволяє вiддiлити терористичнi акції вiд нетерористичних. Через це прирiвнювати дiї злочинних угрупувань, метою яких є матерiальна нажива, до тероризму не можна. Наприклад, захоплення повiтряного судна з вимаганням грошей, наркотикiв, зброї не може квалiфiкуватися як терористичний акт. Звичайно, і терористи можуть переслідувати мету нелегiтимної наживи, але для досягнення політичної цілі.
Наявнiсть полiтичної цiлi вказує на те, що тероризм виступає iнструментом завоювання та утримання влади. Тут необхiдно внести яснiсть у смисловi значення "терор" i "тероризм". Якщо насильницькi дiї суб'єктiв спрямованi на утримання влади, то прийнято говорити про терор. А дiї, спрямованi на завоювання влади опозицiйними групами, називають тероризмом. На нашу думку, обидва термiни є синонiмами і принципової рiзницi мiж ними немає.
Як вiдзначає О. Бєльков, до тероризму звертаються у випадку виникнення дуже сильного структурного дисбалансу мiж двома або декiлькома сторонами. Iншими словами, це форма посередньої стратегiї, яка використовується тодi, коли слабкiша сторона не може подолати сильнiшу за допомогою звичайних засобiв [1: 18]. Хоча тероризм прийнято вважати стратегiєю слабких, проте у нашi днi тероризм розглядається майже як найдiєвіший засiб досягнення полiтичних цiлей.
Притому, якщо ранiше пiд тероризмом мали на увазi дiї проти окремих осiб та груп, то тепер спостерiгається терор проти цiлих народiв, держав, що здiйснюється добре органiзованими та технічно устаткованими корпорацiями, у тому числi державного i навiть мiжнародного характеру. Таким чином, змiнилось уявлення про об'єкт тероризму. Якщо ранiше об'єктом тероризму виступав безпосередньо суб'єкт влади, то зараз влада хоч i залишається об'єктом терору, але з'являється промiжний об'єкт. Суб'єкт тероризму не може прямо впливати на суб'єкт влади, за винятком полiтичних вбивств, яких у наш час мало. Безпосереднiй об'єкт терористичного акту та влади один i той самий, тобто структура влади й тероризму перехрещуються на об'єктi.
З вищесказаного виходить, що змiнилася структура тероризму та вiдповiдно ускладнилося завдання боротьби з цим явищем. На наш погляд, боротьба з тероризмом у сучасних умовах повинна полягати у вiдсiченнi його ресурсiв. Ресурсами тероризму є всi тi засоби, використання яких забезпечує вплив суб'єкта на об'єкт тероризму. Ресурси тероризму надто рiзноманiтнi, тому нижчевикладена класифiкацiя не може претендувати на повноту.
Отже, ресурси тероризму можна подiлити на два типи: матерiальнi та нематерiальнi. Матерiальнi ресурси, у свою чергу, розподiляються на фiнансовi, людськi, технічнi та силовi. Важливу роль в iснуваннi тероризму відіграє фiнансова основа, яка дає йому можливiсть вiдтворюватись i нарощувати силу. Фiнансовi ресурси – це кошти, якi отримують терористичнi органiзацiї з тих чи iнших каналів. Останнiм часом серйозно поширилася фiнансова база мiжнародного тероризму, в тому числi й за рахунок пiдтримки з боку маргiнальних режимiв та ряду релiгiйно-етнiчних общин. Причому в першу чергу з нафтодобуваючих країн. Тероризм перетворився у вигiдний бізнес уже не місцевого, а глобального масштабу, в особливий "узаконений" вид дiяльностi, з розвиненим "ринком праці і прикладанням капіталу". Загальний "бюджет тероризму" у світі складає на сьогоднішній день, за різними оцінками, від 7 до 30 млрд. дол. у рiк [2:21].
Значні кошти витрачаються на організацію вербування, бойову підготовку власних ударних загонів та найманців, створення сучасної матеріально-технічної бази (комп'ютерне забезпечення, зв'язок, транспорт та сучасна зброя). На підготовку та проведення конкретних терактів, як правило, потрібні незначні кошти. Збір коштів терористичною організацією ведеться часто під пристойними приводами і, як правило, через треті організації. Канали фінансування тероризму різні: від торгівлі наркотиками та викрадення людей до пожертвування організацій та приватних осіб.
Для прикладу розглянемо канали фінансування тероризму в ісламських країнах. Для фінансування терористичних акцій використовують особливі засоби переказування грошей, особливо в рамках паралельної банківської системи, що не підкоряється ні контролю, ні фінансовим правилам, які склалися в міжнародних розрахунках. Епіцентр цієї системи держави Аравії. Вона відома за назвою "Хаваля" (по-арабськи – "грошовий переказ") чи по-іншому – "Хунди". "Хаваля" функціонує між родичами або кланами, члени яких розкидані по всьому світові і для яких репутація, дане слово, сiмейна честь, прагнення зберегти обличчя є гарантією надійності переказу i отримання грошей. При переказуваннi коштiв не залишається ніяких слідів на папері і, як правило, вiдсутнє їх фізичне переміщення. Оператор цієї системи може одержати готівку, умовно кажучи, в Дубаї і передати клієнтові пароль або умовний чек для одержання такої ж суми у Нью-Йорку чи Техасі у свого рідного чи двоюрідного брата або племінника. Використовуючи цей пароль або зашифровану записку, клієнт одержує обговорену суму в будь-якій точці світу. Пароль передається у телефонній розмові, факсом або електронною поштою. Простежити рух посування грошей каналами "Хаваля" практично неможливо [3: 3-4].
Ще одна з форм фінансування тероризму – благодійні організації, особливо релігійного спрямування. Відрізнити організацію, яка дає гроші на будівництво мечетей та медресе для розповсюдження релігії або ісламської культури, від організації, що через цей фонд поживляє терористів, майже неможливо. У США, Західній Європі та в інших країнах запроваджено більш жорстке законодавство, щоб обмежити відмивання грошей i ускладнити дії з фiнансування терористів. Однак, ураховуючи те, що наркоторговцi за десять останнiх років відмили майже трильйон доларів, можна засумніватися, що канали фінансування тероризму були всерйоз перекритi.
Людський ресурс – це люди, так чи інакше втягненi у терористичну дiяльнiсть. Їх можна розділити на дві категорії. До першої категорії належать безпосереднi члени терористичних організацій, до другої – люди, які співчувають цілям терористичної організації, якi не належать до її членiв, але надають їй всіляку підтримку, закрема й матеріальну.
До технічного ресурсу належать усі технічні засоби терористичних органiзацiй, якi не використовуються безпосередньо у терористичних акціях, – засоби перемiщення, засоби зв'язку, технiчнi засоби в навчальних таборах та iн.
Силовий ресурс містить у собі технічні засоби, що безпосередньо беруть участь у терористичних акціях. У свою чергу, ці засоби можна розділити на традиційні та сучасні технологічні. Традиційні засоби – вогнепальна зброя, вибухова речовина та ін. До технологічних відносять новітні досягнення в галузі інформаційних та комунікаційних технологій, радіоелектроніки, ядерні технології, бактерiологiчну зброю. Традиційні технічні засоби застосовуються і донині, але погроза застосування технологічних засобів виявляє бiльший вплив, ніж дiйсне застосування традиційних засобiв.
Яскравим прикладом застосування зброї масового враження є терористична акція секти "Аум сiнрiкьо", яка організувала газову атаку у токійському метро в 1995 р. Інші, менш професійні спроби використання хiмiчних та біологічних речовин, що мали місце у США та інших країнах, були пов'язані з використанням отруйних речовин, що викликають ботулізм, отруючого білка рицину (двічі), зарину (двічі), бактерій, що викликають бубонну чуму, тиф, ціаністого водню, сильнодіючого нервово-паралітичного газу і, можливо, навіть небезпечного вірусу.
Якщо терористи дотепер не використовували ядерні матеріали, то причина цього має технічний характер. В науковій літературі найдокладнішим чином розглядаються технічні проблеми, пов'язані з виробленням, збереженням та доставкою зброї масового знищення. Виготовити ядерний заряд не так просто, як не просто доставити його до цілі. Ядерні матеріали, кількість яких у світі обмежена, перебувають під контролем Міжнародного агентства з атомної енергії під егідою ООН. Законним шляхом ядерні матеріали можуть здобувати тільки уряди держав, тому навіть у наш час неважко вистежити тих, хто допомагає ядерним терористам. Від існуючої системи моніторингу може вислизнути примітивний ядерний заряд - нерозщеплений радіоактивний ядерний матеріал. Відповідно до інформації спецслужб США по боротьбі з державним тероризмом відомі спроби агентів Ірану закупити ядерні матеріали, виготовлені у колишньому Радянському Союзі, Туреччині, Казахстанi [4, 37].
Легше зробити та дістати хімічні отруйні речовини, однак їхнє безпечне збереження в боєздатному стані пов'язано з великими труднощями, а розпилення цих речовин значною мірою залежить від кліматичних факторів. Найнебезпечнішими є біологічно активні речовини, що можуть знищити сотні тисяч людей, а хімічні заряди можуть знищити тисячі. Ці види зброї легко дiстати, але тут проблема збереження та дисперсії ще більша, ніж у випадку з нервово-паралітичними газами. Великий ризик зараження людей, що мають з ними справу. Крім того, найбільш смертоносні види бактерій погано виживають поза стінами лабораторії. З погляду технічного здiйснення, терористи швидше вiддадуть перевагу використанню хімічної, ніж ядерної зброї, і найменша імовірність того, що вони використають біологічну зброю. Однак ці труднощі не є нездоланними. Кінцевому вибір зброї буде залежати від спеціалізації терористів та доступу до смертоносних речовин. Для нанесення серйозної втрати зовсім необов'язково застосовувати засоби масового знищення. Сучасне суспiльство усе більшою мірою залежить від електронного збереження, доступу, аналізу та передачі інформації. Військові відомства, полiцiя, банки, торгівля, транспорт, наука та значна частина операцій у державному та приватному секторі працюють у режимі "Он-Лайн". Життєво важливі для країни функції виявляються беззахисними перед будь-яким хакером, а скоординована диверсія такого типу може паралізувати всю країну. Iснує мало систем, якi можна назвати цiлком захищеними. У 1997 р. Агентство нацiональної безпеки США найняло хакерiв для iмiтацiї атаки кiбертерористiв. Їм удалося зламати мережi мiнiстерства оборони та вiдключити деякi елементи його єдиної енергосистеми та структури техобслуговування.
Хакери активно дiють проти державних комп'ютерних мереж, якщо судити з кiлькостi систем, пiдданих таким атакам у США. За даними лондонської фiрми, яка спецiалiзується на аналiзi комп'ютерної безпеки, в 2003 р. спостерігалося зростання електроних злочинiв, причому, крiм суто кримiнальних правопорушень, на декiлька сот процентiв зросла й активнiсть екстремiстських груп.
Ще одна складова силового ресурсу – терорист-камікадзе – неймовірно дiйове (і політично, і морально) і одночасно надзвичайно дешевий засіб терористичної боротьби. Тут необхідно відзначити, що терориста-смертника не можна вiднести до людського ресурсу тероризму, тому що в цьому випадку він є зброєю, ідеальною системою наведення. Люди, що готові та навіть жадають себе підірвати, були за всіх часів та у всіх цивілізаціях. Вони сповідали найрізноманітніші погляди, від лівих поглядів групи Баадер-Майнхоф у Німеччині 70-х рокiв до правого екстремізму. Коли японськiй армії наприкінці другої світової війни потрібні були льотчики-камікадзе, на цю роль з'явилися тисячі добровольців. Найгучніші теракти вчинялися терористами-смертниками, починаючи з теракту 23 жовтня 1983 року на території казарми морських піхотинців США в Бейруті і закінчуючи подіями 11 вересня 2001 року. Так що арабські терористи, що підривають себе у транспортних засобах, – не більше, ніж ланка одного й того ж ланцюга.
Розглянемо нематеріальні ресурси тероризму. До них належать органiзацiйний, інформаційний, психологічний та ідеологічний. Організаційний ресурс – це інформація про державну систему, яка дозволяє використовувати її ресурси у терористичних цілях. Так, якщо вiрити версiї спецслужб США, на етапі підготовки до вересневих терористичних актів у США терористи, швидше за все, використовували хакерiв, що вкрали з інформаційних баз даних авіакомпаній найважливішу інформацію з хронометражу та точок проходження авіарейсів, а також про внутрішній розпорядок та сценарії дій наземних служб у позаштатних ситуаціях. Також стало відомо, що терористи, які вчинили теракти у США 11 вересня 2001 року, добре знали американську фінансову систему. Троє з них напередодні цих терактів відіслали гроші, якi залишилися у Дубай, конкретній особі декількома траншами, але простежили, щоб кожний переказ був менше трьох тисяч доларів. Усі знають, що будь-який переказ готiвки понад 10 тисяч доларів вимагає підготовки спеціального повідомлення та пояснень. Але мало хто знає, що, коли мова йде про переказ понад три тисячі доларів, це теж може привернути увагу. У терактах бере участь достатньо багато освічених людей, вони чудово вивчають діри у західній фінансовій системі та успішно їх використовують [3: 3].
Наступні три ресурси тероризму – інформаційний, психологічний, ідеологічний, – настільки взаємопов'язані, що важко провести чітку грань між ними, але спробуємо їх виділити. Інформаційний ресурс – будь-яка інформація, що висвiтлює терористичні організації та теракти у потрібному для терористів світлі, тобто доступ до засобів масової інформації (ЗМI). В даний час тероризм первiсно припускає значну роль ЗМI. У свій час М. Тетчер сказала, що висвiтлення у ЗМI – кисень терористів. Тому сьогоднi найбільш ходовi та ефективнi методи терору – насилля не у вiдношеннi представникiв влади, а проти мирних, беззахисних та, що надто важливо, до людей, що не мають вiдношення до "адресату" терору, з обов'язковою демонстрацiєю катастрофiчних наслiдкiв терору через ЗМI громадської думки – i тiльки через неї як через передавальний механiзм – лiдерам країн. Та, врештi, – пред'явлення через тi самi ЗМI суспiльству та лiдерам мотивiв терору та умов його припинення.
Головна умова такого терору – бурхлива реакцiя ЗМI. Сучасний терор має полем бою телеекран, i недаремно у таких акцiях терористи, насамперед, вимагають не викуп, а тележурналістiв. Мета – вплив на суспiльство, щоб уже воно висунуло ультиматум своїм лiдерам. ЗМI є важливим чинником у конфронтації між терористами і владою. Звернення до суспільної думки може вплинути на дії не тільки влади, але й терористичних груп. З погляду терористів, висвітлення подій у ЗМI – важливий критерiй успіху терористичного акту. В інцидентах, пов'язаних з захватом заручників, коли ЗМI виступають єдиним незалежним джерелом, з якого терорист може дiзнатися про послідовность подій, їхнє висвітлення ЗМI може ускладнити зусилля рятувальників. Влада ж може використовувати ЗМI для того, щоб викликати обурення громадської думки діями країни чи групи, що вдається до терористичних методів.
Терористи можуть намагатися впровадити своїх соратників у пресу, особливо у телеграфнi агентства, а в деяких випадках навіть установити контроль над невеликими агентствами новин, фінансуючи їх. Вони хочуть, щоб преса визнала легiтимність різниць між озброєними групами і політичними організаціями. Проведення різниці часто спрямоване на те, щоб дати можливість людям влитися у ряди терористичної організації. В інтересах терористів, щоб преса висвітлювала результати розслідування i точку зору спеціально створених неурядових організацій та дослідницьких центрів, якi можуть бути ширмою для збору коштів на користь терористів, вербування та проїзду терористів у країну передбачуваного терористичного акту. Один з відомих прикладів – Центр міжнародних і ісламських досліджень, фінансований та контрольований організацією Палестинський ісламський джихад. Інший приклад - "Ісламська організація Палестини" (IОП) у Ричардсонi (штат Техас), фінансована організацією Хамас [4: 60].
Усе частіше терористи не прагнуть до задоволення оголошених вимог (вивід окупаційних військ, визволення спільників), але цілком задовольняються докладним висвітленням їхніх дій у ЗМI. Тобто терористи переслiдували звичайну PR-івську мету – зробити свою організацію видимою та значимою у суспільстві. Завдяки увазі мас-медіа, у першу чергу оперативному висвітленню у програмах телевізійних новин, часто пріоритетному, відбувалась інформаційна легiтимiзацiя терористичних організацій. Стаючи виробниками та постачальниками гарячих новин, терористи визначали порядок дня громадського обговорювання.
Терористам необхідна велика аудиторія, максимальний відзвук, широкий резонанс. Вони припускають i прораховують реакцію політичних партій та урядiв, широкої громадськості. Ця реакція часом важливіша для терористів, ніж убивство наміченої жертви. Навіть якщо жодна терористична організація не взяла на себе відповідальність за вчинений теракт, однак, розписуючи терористичні акти, ЗМI можуть сприяти виконанню таких задач терористів, як розповсюдження страху, нанесення збитку туристичнiй індустрії, провокування різких відповідних дій з боку уряду, що в кінці-кінців може призвести до обмеження свободи особи.
Існує кілька можливих засобів досягти більш ефективної реакції уряду та ЗМI на тероризм і не припустити того, щоб ЗМI навмисно ставали об'єктом маніпуляції з боку терористів. Можна видiлити такі засоби:
- організація спільних семінарів представників ЗМI та влади;
- створення Державного центру iнформацiйного реагування на тероризм;
- прийняття кодексу поведінки ЗМI.
Кожна країна, борючись із тероризмом, повинна мати комплексну стратегію у галузi відносин із громадськістю, причому у розробці та здійсненні цієї стратегії ЗМI приділяється істотна роль. Надзвичайно важливою є організація спiльних семінарів на зразок тих, що були організовані в Університеті Джорджа Вашингтона та Технологічному інституті у Холонi (Ізраїль), у ході яких представники уряду та ЗМI відпрацьовували можливі дії уряду і стратегію висвітлення ЗМI в навчальних ситуаціях, пов'язаних з терористичними актами [4: 63].
Один з можливих заходів з боку держави – створення постійного Центру інформаційного реагування на терористичні дії. У такому Центрі можна створити пункт швидкого реагування на терористичні акти, складенний з керівників телевізійних компаній, телеграфних агентств та представникiв преси.
Ще один можливий захід – розробка та прийняття в законодавчому порядку кодексу поведінки ЗМI. Цим повинно зайнятися журналiстське товариство, виступаючи як невiд'ємна частина громадянського суспільства. Це повинен бути спільний процес журналістів та влади. Отже, необхідно дуже вузьке обмеження свободи преси тільки в одному аспекті. Це безпосередня робота з терористичними угрупованнями та безпосереднє висвiтлення самих тероритстичних акцiй:
- обмеження інформації, що може зашкодити заручникам: число заручників, їхня національність, займана посада, стан здоров'я, наявність у них родичiв, що займають значне становище у суспiльствi;
- обмеження інформації про вiйськовi операції по визволенню заручників;
- стриманість у передачі інформації, що може призвести до паніки в суспільстві.
Як ЗМI, так і влада зацікавлені в тому, щоб ЗМI не ставали мимо їхньої волі об'єктом маніпуляції, спрямованої на досягнення цілей або застосування методів тероризму. І тут взаємодія між владою та ЗМI є важливим елементом стратегії, спрямованої на те, щоб приборкати тероризм і відстояти демократію.
Під психологічним ресурсом матимемо на увазі засоби психологічного впливу, що апелюють до інстинкту самозбереження людини. Одне з основних завдань терористичних організацій – масова деморалізація населення. "Сценарій залякування", як правило, промiрковується та ідеологічно обґрунтовується. Він включає не тільки стрілянину, вибухи бомб, але також манеру поведінки, часто незвичайний одяг та маски, войовничу риторику, психологічний пресинг. Усе робиться для того, щоб викликати жах та збентеження у публіки, підірвати почуття безпеки i довіри до інститутів влади. Іноді така тактика досягає успіху. Масова істерія була викликана, наприклад, улітку 1985 р. Тоді сотні американських авіатуристів повернули у каси туристичних агентств квитки на поїздку до Європи, оскільки відбувся раптовий сплеск терористичної активності. Він почався з викрадення аеробусу компанії "Транс уорлд ейрлайнз" сполученням Афіни – Рим. Істерія вiдновилася в наступному роцi, завдавши серйозного фінансового збитку авіакомпаніям, туристичним центрам та всій індустрії сервісу у Європі [5, 34].
Ідеологічним ресурсом тероризму є ідеологічна платформа терористичної організації, що дозволяє залучати нових членів, а також співчуваючих з соціальних, релігійних груп та національних меншостей, на які вона орiєнтована. Ідеологічна платформа терористичних організацій може являти собою сукупність як ультра- лівих та правих, так і націонал-екстремістських, сепаратистських та релігійних ідейних настанов, що виступають теоретичним обґрунтуванням застосування насильства у різній формі на нелегiтимній основі для досягнення політичних цілей.
Тактика організацій, члени яких сповідують екстремістську ідеологію, мiститься у висуванні популістських програм i вимог до суспільства та держави, заснованих на відвертій демагогії, в організації і провокуванні страйків, масових безладь та акцій громадянської непокори, здійсненні інших актів політичного насильства. Частина організацій, члени яких сповідують екстремістську ідеологію, перебувають у нелегальному стані, здійснює терористичні акти, веде партизанську війну, однак більшість цих організацій намагається діяти легально, щоб залучити на свiй бік якомога більшу кількість не втягнених у активне полiтичне життя суспільства людей, і навіть досягає на цiй нивi успіху, завойовуючи голоси виборців на виборах центральної та місцевої влади [6: 235]. Тут характерний приклад діяльності Ірландської Республіканської Армії (IРА), що з самого початку мала політичне та терористичне крило. Політичним крилом IРА є легальна партія Шин Фейн, що забезпечує соціальні послуги, освіту, має ділові підприємства, проводить предвиборну боротьбу, у той час як "військове крило" улаштовує засiдки й організує вбивства. Такий "поділ праці" має певні переваги: політичне керівництво може офіційно відмежуватися від терористів, коли ті вчиняють особливо зухвалі акції або зазнають невдачі.
Однак, у певний час IРА відмовилася від терористичних методів боротьби. Це пояснюється, по-перше, рішучою відсіччю з боку держави та світового суспiльства. По-друге, осудом з боку громадськості. Навіть симпатизуючи полiтичнiй програмі екстремістської організації, не можуть пробачити їй людські жертви. Отже, терористичні акти тільки ускладнюють задачу мобілізації нових членiв та прихильників.
Таким чином, ресурсна база сучасного тероризму складається з матеріальних (фiнансовий, людський, технічний, силовий) та нематеріальних (організаційний, інформацiйний, психологічний, ідеологічний) ресурсів. Ми класифікували i охарактеризували основнi ресурси тероризму, не виділяючи превалюючих, тому що всі ресурси взаємопов'язанi та взаємообумовлені. Сучасний етап розвитку людства, що характеризується найбільшими досягненнями у галузі науково-технічного прогресу, приховує у собі велику небезпеку. Глобалiзацiя сучасного світу, розвиток інформаційних та комунікаційних технологій сприяють розширенню й удосконалюванню ресурсної бази тероризму. Ця обставина вимагає пильної уваги та спільних зусиль фахівців різних галузей науки у вирішеннi задач боротьби з тероризмом. Список використаних джерел та літератури 1. Бельков О. Международный терроризм – слова и смыслы // Власть. – 2002. – № 2. – С. 17-24.
2. Швец Д. Международный терроризм: информационный аспект // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 9. – С. 17-22.
3. Васильев А. Деньги для террористов // Азия и Африка сегодня. – 2003. – № 8. – С. 2-6.
4. Салимов К.Н. Современные проблемы терроризма. – М.: Щит-М, 1999. – 216 с.
5. Лазарев Н.Я. Терроризм как тип политического поведения // СОЦИС. – 1997. – № 8. – С. 32-35.
6. Афанасьев Н.Н. Идеология терроризма // Социально-гуманитарные знания. – 2002. – № 1. – С. 224-235. Матеріал надійшов до редакції 6.09.2004 р. Е.Н. Максимова. Ресурсная база терроризма в современном мировом политическом процессе.
В статье анализируется одна из важных проблем развития мирового политического процесса – терроризм. Глобализация современного мира, развитие информационных и коммуникационных технологий способствуют расширению и усовершенствованию ресурсной базы терроризма. В настоящее время изменилась структура терроризма и усложнилась задача борьба с ним. Автор классифицирует ресурсы терроризма на материальные и нематериальные и дает их характеристику. Автор приходит к выводу, что борьба с терроризмом в современных условиях должна заключаться в отсечении его ресурсов. О.М. Maksimova. The resort base of the terrorism in modern world political process.
The publication brings into focus probably the most significant problem in development of the world political process - terrorism. The globalization of modern world, the progress of information and communication technologies promotes to widening and improvement of the resort base of terrorism. Today the structure of terrorism is changed and the problem of struggle with its is complicated. The author classifies the resorts of terrorism to material and immaterial and gives their characteristics. The author comes to conclusion that struggle with terrorism in modern conditions must consists in severance of its resorts. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
