|
9. Психічні розлади, спричинені енцефалітами та їх судово-психіатрична оцінка Розрізняють первинні енцефаліти, що виникають унаслідок безпосереднього ураження інфекцією головного мозку (наприклад, епідемічні чи сезонні, вірусні ен-цефаліни), а також, частіші, вторинні енцефаліти, котрі є наслідком ускладнення різних загальних інфекційних хвороб. Із загальних інфекцій найчастіше ускладнюються енцефалітом ревматична хвороба, тиф, (черевний, висипний), малярія, кір, скарлатина, свинка (епідемічний паротит).
Гострі енцефаліти не мають великого судово-психіатричного інтересу через безпомічність хворих у цей період. Судово-психіатричним експертам доводиться головним чином спостерігати хронічні наслідки енцефалітів, які обумовлені не характером інфекційного збудника, а переважною локалізацією і ступенем виразності органічних змін у головному мозку. За своєю клінікою вони характеризуються відсутністю прогредієнтності, стаціонарністю. Певна динаміка з наростанням психічних порушень характерна для інфекцій з нападами (ревматизм, малярія та ін.).
Інфекційний енцефаліт, перенесений у ранньому віці, призводить, як правило, до розвитку слабоумства різної глибини, судомних нападів, розгальмованості і викривлення статевого потягу, підвищення апетиту до ступеня ненажерливості (булімії). Після перенесеного енцефаліту в дитинстві можливі стани психофізичного інфантилізму, що характеризуються підвищеною навіюваністю, дитячою поверхневістю розумових висновків, тлумачень. Поширеним є психопатоподібний синдром, в якому головні симптоми – безмотивна впертість, підвищена емоційна збудливість, що призводить до агресивності і руйнівних тенденцій у поведінці. Можливі гіпердинамічні стани, для яких характерно поєднання метушливості, рухового неспокою, схильності до бродяжництва, що при одночасній сексуальній розгальмованості і навіюваності хворих, зокрема, у випадках алкоголізації, значно підвищують їх суспільну небезпечність.
Згладжуванню психопатологічних розладів, можливості вчитися і набувати трудових навичок сприяють сприятливі фактори мікросередовища, тривале лікування, активні реабілітаційні заходи, диспансерний нагляд.
Наявність психічного дефекту з недостатністю критики, дріб’язковістю інтересів, застряганням на різних конфліктах, збільшенням уваги до стану свого здоров’я, що відзначаються у деяких хворих після інфекційного енцефаліту, сприяють іпохондричному чи сутяжному розвитку особистості.
Погіршання стану, декомпенсація психіки, зазвичай, пов’язані з іншою інфекцією, травмою головного мозку, психічними травмами, зловживанням алкоголем, витривалість до яких у хворих цього профілю різко знижена.
У хворих на резидуальній стадії вторинних енцефалітів, зокрема, що були в дитинстві, можливі ендокринні розлади, слабка виразність вторинних статевих ознак, порушення нормальних пропорцій тіла, обличчя. Визначаються неврологічні симптоми органічного ураження головного мозку (анізокорія, в’ялість реакцій зіниць на світло, ослаблення конвергенції). Дослідження спиномозкової рідини виявляє деяке збільшення її тиску та підвищення вмісту білку.
Ревматичний енцефаліт. Основна його форма – гострий розсіяний гранульоматозний (вузликовий) ревматичний енцефаліт. На гострій стадії такі ж психічні розлади, що й у більшості інших загальних інфекцій. Характерним є в’ялий перебіг, коли можуть спостерігатися затяжні ревматичні психози, при яких можливі астено-депресивні та іпохондричні, параноїдальні, галюцинаторно-параноїдальні синдроми. Ревматичний енцефаліт може також проявлятися симптоматичною епілепсією, а в дитячому та юнацькому віці нерідко призводить до розвитку хореї, що полягає в наявності мимовільних безладних рухів. Можливий також розвиток слабоумства чи ослаблення пам’яті.
Для судово-психіатричної практики особливе значення мають обумовлені ревматичним ураженням головного мозку психопатоподібні стани, клініка яких характеризується різкою емоційною збудливістю, конфліктністю, схильністю хворих до агресії. Ревматичний енцефаліт часто супроводжується психічною та соматичною астенією, іпохондричною фіксацією, емоційною нестійкістю. Галюцинації і маячні ідеї при ревматичному енцефаліті епізодичні, конкретні за змістом.
Грипозний енцефаліт. У порівнянні з розповсюдженістю грипу ця форма енцефаліту зустрічається значно рідше. Він може протікати з делірієм або з явищами постійно зростаючої оглушеності, можливі також тривожно-деприсивні стани і психосенсорні розлади. Резидуальні стани грипозного енцефаліту мають тенденцію до зростання при дії додаткових факторів (різні інтоксикації, травми голови, повторні інфекції).
Малярійний енцефаліт. Малярійні психози більше характерні для повторних приступів хвороби. Для гострої стадії енцефаліту властиве певне різноманіття розладів психіки. Визначають коматозну, епілептиформну і церебральну форми малярійного енцифаліту.
Коматозний стан частіше буває при тропічній малярії і нерідко призводить до смерті хворого. Епілептиформні картини спостерігаються переважно у дітей і підлітків. Психотичні розлади бувають у вигляді деліріозного, галюцинаторно-маячного стану, гострої сплутаності. В судово-психіатричній практиці найбільше значення мають стійкі психопатоподібні стани з явищами емоційної збудливості, експлозивності, що тягнуть за собою конфлікти з оточенням і вчинення суспільно небезпечних діянь.
Епідемічний енцефаліт (енцефаліт Економо). Захворювання спричиняється фільтрівним вірусом, подібним до вірусів сезонних енцефалітів. Перебігає з гострою і хронічною стадією, з резидуальними явищами і можливими подальшими нападами.
На гострій стадії (2 – 3 тижні) можливий розвиток делірію чи онейроїду, деколи проявляються манії, депресії, галюцинаторно-маячні стани. Психічні розлади на цій стадії рідко призводять до суспільно небезпечних дій.
Після переходу в хронічну стадію типовими стають розлади потягів, зниження психічної активності, характерологічні зміни особистості. Розгальмованість потягів, зокрема статевого, супроводжується настирливим бажанням задовольнити їх у такій формі і ситуації, що неминуче призводить хворих до скоєння протиправних дій. Вказані психічні розлади у багатьох хворих не супроводжуються суттєвим зниженням інтелекту і розладами пам’яті. Значна емоційна збудливість, афективна напруженість можуть раптово змінювати заторможений стан і сприяти вчиненню хворими раптових агресивних дій.
У зв’язку з психічними травмами (ситуація слідства, перебування на судово-психіатричному обстеженні і тощо) в хворих у хронічній стадії можуть виникати реактивні стани, частіше істеричного та депресивного характеру, а також аграваційні тенденції та прояви симулятивної поведінки.
Крім епідемічного енцефаліту відомі первинні вірусні енцефаліти, котрі називаються сезонними, тому що виникають у відповідну пору року (весняно-літній або кліщовий енцефаліт і літньо-осінній, комариний або японський енцефаліт).
Ці види енцефалітів у більшості своїй виникають на Дальньому Сході та в Сибіру. Кліщева форма відома також в Україні. Вірус передається через укуси кліщів. Вражаються переважно шийний і стовбурний відділи спинного та головного мозку, частково рухова і лобна зони кори головного мозку, що й спричиняє відповідні неврологічні та психічні розлади.
Для гострої стадії кліщового енцефаліту характерними є розлади свідомості у вигляді делірію, сутінків, оглушення; для комариного – делірій, аменція, можливий галюцинаторно-параноїдний, депресивний та амнестичний Корсаковський синдроми. Летальність на гострій стадії комариного енцефаліту дуже висока (від 40 до 70%).
На хронічній стадії кліщового енцефаліту розвивається галюцинаторно-параноїдний синдром із маяченням переслідування, отруєння, зоровими та слуховими галюцинаціями. Спостерігаються також депресивно-іпохондричні розлади з руховою розгальмованістю. Емоційна сфера характеризується в основному тоскним або підвищеним настоєм, з руховою розгальмованістю. Може сформуватися деменція, на тлі якої виникають галюцинаторно-маячні стани, що анамнестично пов’язані з характером інфекції, а також бувають симптоми ураження головного мозку органічного типу.
Судово-психіатричне значення енцефалітів. Унаслідок відносної одноманітності розладів психіки при різних формах енцефалітів існує певна ідентичність судово-психіатричної оцінки при типових синдромах і стадіях цієї групи захворювань.
Судово-психіатричне значення гострої стадії невелике, тому що правопорушення в цей період дуже рідкісні.
Експертиза осіб із наслідками інфекційних енцефалітів, зокрема, у випадках психопатоподібних станів, значно утруднена. Коли виявляються неглибоке інтелектуальне зниження, критичне ставлення особи до свого стану та ситуації, що склалася, а також незначні зміни в емоційній і вольовій сферах, які дозволяють їй керувати своєю поведінкою адекватно до обставин, то подається висновок про осудність такого хворого.
Суттєве значення має наявність у матеріалах справи даних, що повно характеризують особу підекспертного. Можливі нечасті резидуальні стани з незначним зниженням інтелекту, але із настільки виразною розгальмованістю потягів (зокрема, статевого), що особа, котра вчинила правопорушення (частіше – це намагання зґвалтувати, сексуальні збочення), визнається неосудною, тому що в цей час у неї була відсутня здатність керувати своїми діями. В тяжких випадках наслідків енцефалітів із глибоким зниженням інтелекту спостерігаються розлади потягів в дуже грубій формі. Сумнівів у неосудності таких хворих, як правило, не виникає.
Про неосудність особи говорить і наявність у неї галюцинаторно-параноїдних станів з втратою критичності, глибокими змінами особистості внаслідок інфекційних енцефалітів.
При затяжних і частих декомпенсаціях, коли тривалі стани після інфекційного захворювання з характерними астенією та адинамією різко змінюються під впливом психотравмувчої ситуації, особи, котрі знаходяться під слідством, підпадають під дію ст. 19 ККУ, а щодо засуджених можливе застосування ст. 84 ККУ, ст. 408 КПКУ, згідно з якими такі особи звільняються від подальшого відбування покарання. Труднощі, що виникають при судово-психіатричній оцінці хворих на хронічній стадії епідемічного енцефаліту обумовлені переважно різноманіттям психічних розладів, нерідкісними фактами відсутності паралелізму між їх вираженістю та інтенсивністю неврологічних наслідків (типу паркісонізму тощо), частими психогенними видозміненнями клініки енцефаліту або розвитком у хворих реактивних станів.
У легких випадках, з відсутністю активної психопатологічної симтоматики, грубих емоційних і вольових розладів, з відносною збереженістю інтелекту, трудових навичок, можливістю свідомо регулювати свою поведінку підекспертні визнаються осудними.
Наявність глибоких емоційних і вольових порушень, а також нечастих у сучасних умовах при епідеміологічному енцефаліті станів глибокого слабоумства, безумовно, визначає висновок про неосудність.
Аналогічне рішення виноситься і при експертному обстеження осіб із галюцинаторно-маячними чи іншими психотичними станами, котрі нерідко при епідемічному енцефаліті відрізняються слабкою виразністю паркінсонізму.
Вирішення питання про дієздатність осіб, що перенесли той чи інший енцефаліт, у цивільному процесі є складним через велике різноманіття резидуальних психічних змін. Критерії дієздатності значною мірою співпадають із критеріями осудності. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
