|
4. Психічні розлади органічного походження, симптоматичні включно (F-00 – F-09). Судинні захворювання головного мозку Атеросклероз судин головного мозку. Атеросклероз є загальним захворюванням при якому переважно пошкоджуються артерії серця, мозку та інших органів за рахунок відкладення в їх стінках ліпоїдів і розростання сполучної тканини, в результаті чого відбувається порушення кровопостачання окремих органів.
Атеросклероз мозкових судин розвивається здебільшого в похилому віці. Причинами, що сприяють його виникненню, можуть бути спадковість, психогенні, черепно-мозкові травми, інтоксикації (в т. ч. алкоголь, паління), спосіб життя і харчування.
Відзначається певна клінічна послідовність (стадійність) розвитку церебрального атеросклерозу. Одним із найбільш ранніх проявів захворювання є неврастеноподібний синдром. При цьому характерні скарги на слабкість, підвищену стомлюваність, розлади сну, головні болі, головокружіння, парестезії, шум і дзвін у вухах. Послаблюються запам’ятовування та фіксація нового матеріалу. Настрій знижується, з’являються сльозливість, тривожність, іпохондричні побоювання. Підсилюються і загострюються особистісні особливості, наприклад, особи, схильні до певного неспокою, стають особливо тривожними, вразливими, акуратні – підкреслено педантичними і т. д.
Під час прогресування атеросклеротичного процесу помітно підсилюються психоорганічні розлади, які супроводжуються занепадом психічної діяльності. В картині хвороби на перші позиції виступають інтелектуально-мнестичні розлади, що проявляються виразними порушеннями пам’яті, уваги, падінням працездатності. Психічна діяльність набуває ригідного характеру, мислення втрачає легкість і гнучкість. З’являється схильність до зайвої ретельності, застрягання на окремих, навіть незначних деталях. Наростають емоційні зрушення, підвищена подразливість, слабодушність, нетримання афектів. Хворі стають егоїстичними, коло інтересів звужується, хоча морально-етичні та соціальні установки особи зберігаються ще довший час. Іноді картина інтелектуального зниження різко підсилюється після гострих порушень мозкового кровообігу, результатом чого може бути розвиток постапоплектичного слабоумства, клінічна структура якого в деяких випадках нагадує псевдопаралітичний стан із різким зниженням критики та рівня мислення, благодушно-ейфоричним настроєм і грубим порушенням пам’яті й орієнтування.
Після мозкових крововиливів іноді розвивається характерний симптомо-комплекс типу амнестичного Корсаковського синдрому. Можливі судомні прояви (т. зв. пізня епілепсія).
При мозковому атеросклерозі можуть спостерігатися психотичні стани. Так, у зв’язку з гострим порушенням мозкового кровообігу може розвинутися присмерковий розлад свідомості, що протікає з картиною психомоторного збудження, неправильною, іноді агресивною поведінкою. Певний судово-психіатричний інтерес становлять підгострі за перебігом, маячні синдроми з ідеями ревнощів, які найчастіше бувають у чоловіків. Маячення ревнощів часто поєднуються з ідеями шкоди, сполохами подразливості, злобності й агресії. У такому стані хворі можуть скоювати тяжкі суспільно небезпечні дії. В умовах судово-слідчої практики дуже важливо підкреслити особливу схильність хворих на мозковий атеросклероз до виникнення психогеннообумовлених реактивних станів, що нерідко мають затяжний характер.
Гіпертонічна хвороба. Основною її клінічною ознакою є підвищення артеріального тиску, яке обумовлене нервово-функціональними порушеннями регуляції судинного тонусу. Ця хвороба є хронічним захворюванням з різними клінічними проявами залежно від стадії її розвитку і переважної локалізації пошкодження судин (серця, мозку чи нирок). На початковій стадії, при церебральній формі захворювання, психічні зміни нестійкі, відображають зв’язок із коливаннями рівня артеріального тиску і переважно відповідають неврозоподібному синдрому. Нерідко виникають різного роду настирливі явища: спогади, сумніви, страхи, особливо страх смерті.
На другій і третій стадіях поряд із наростанням соматичних і невротичних розладів, обумовлених стійким підвищенням артеріального тиску, підсилюються і стають більш різноманітними психічні порушення. Можуть виникати короткочасні гіпертонічні психози, які протікають з картиною порушення свідомості за типом сутінкових, деліріозних чи аментивних станів або станів оглушення. У несприятливих випадках перебіг хвороби може ускладнитися гіпертонічним інсульнтом, наслідком якого можуть бути більш-менш виражені явища випадіння у вигляді паралічів, парезів, мовних порушень. Психоорганічне зниження за своєю структурою нагадує атеросклеротичне слабоумство, але з більш грубими порушеннями пам’яті і критичних здібностей. Може проходити також швидке прогресування з формуванням психоорганічного дефекту. Через підвищену афективну нестійкість у хворих гіпертонічною хворобою в умовах психотравмуючої ситуації нерідко розвиваються реактивні стани, що мають схильність до пролонгованого перебігу.
При гіпертонічній хворобі можуть розвинутися й інші розлади. Псевдотуморозний синдром своїми проявами (різкою головною біллю, ейфорією, затримкою психічних процесів) нагадує клінічну картину пухлини мозку. Іноді виникає потреба диференціації церебральної форми гіпертонічної хвороби і прогресивного паралічу в зв’язку вираженими в картині хвороби ейфорією, глибоким занепадом пам’яті, розладами критичних здібностей.
Судово-психіатрична оцінка. Особи з початковими стадіями судинних захворювань, як ті, що не виявляють виражених психотичних порушень, стосовно скоєних ними правопорушень визнаються осудними. Неосудними визнаються лише особи з явищами вираженого слабоумства або ті, котрі скоїли інкриміноване їм діяння в стані судинного психозу. Враховуючи труднощі, які нерідко виникають при встановленні ступеня та глибини психічних змін в осіб із судинними захворюваннями головного мозку, їх потрібно направляти для проведення судово-психіатричної експертизи в стаціонар.
Винесення судово-психіатричного висновку може бути утруднене при виникненні реактивних станів в осіб із судинними захворюваннями головного мозку. Іноді такі стани в осіб із церебрально-судинною недостатністю можуть набувати дуже тривалого та несприятливого перебігу, на тлі якого прогресує судинний процес із наростанням органічного зниження. У таких випадках рішення експертних питань остаточно потрібно відкласти до ліквідації реактивних нашарувань, що може бути досягнуто проведенням лікування в період стаціонарної судово-психіатричної експертизи або шляхом направлення цих хворих у психіатричні лікарні до виходу з хворобливого стану. Якщо несприятливий перебіг судинного захворювання зі схильністю до повторних мозкових крововиливів і наступного швидкого наростання слабоумства виник в осіб після скоєння правопорушення, але до винесення вироку, то потрібно ставити питання про застосування ч. 3 ст. 19 ККУ. Післяінсультне слабоумство, що розвинулось у засуджених під час перебування їх у місцях позбавлення волі, дає привід для дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Стосовно заходів медичного характеру щодо осіб із судинними захворюваннями, визнаними неосудними, то з них лише деякі, з явищами деменції або психозів з маячним синдромом потребують направлення на примусове лікування, зокрема, злобні, експлозивні, збуджені, з маяченням ревнощів і переслідування. Більшість хворих, що скоїли нетяжкі діяння, в повелінні яких домінує в’ялість, мала активність, можуть бути направлені в психіатричні лікарні на загальних засадах або передані на опікування рідних і під нагляд психдиспансеру. Визначення дієздатності осіб із судинними захворюваннями головного мозку в зв’язку з їх тенденцією, з одного боку, до прогресування і наростання психоорганічної симптоматики, з іншого – до певної хвилеподібності перебігу з коливаннями вираженості хворобливих проявів, нерідко є утрудненим. Справа ускладнюється й тим, що це питання часто стосується минулого часу, виникає після смерті особи, котра склала заповіт або оформила якийсь інший юридичний документ чи акт. Також є складними для судово-психіатричної оцінки стани, що розвинулися у хворих після мозкового крововиливу. При цьому в гострому періоді, який протікає з порушенням свідомості, глибокими розладами пам’яті, порушеннями мови та іншими симптомами, хворі повинні визнаватися недієздатними, а вчинені ними угоди чи інші оформлені юридичні акти – недійсними.
У хронічному періоді експертна оцінка визначається ступенем і глибиною психічних змін, що виникли в наслідків мозкового крововиливу. При цьому наявність післяінсультного слабоумства виключає дієздатність, відсутність же значних залишкових психопатологічних симптомів не перешкоджає визнанню особи дієздатною. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
