|
Тема 20. Міжнародно-правові проблеми вирішення господарських (економічних) спорів Для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі та інших видів міжнародних економічних зв’язків, в Україні діє міжнародний комерційний арбітраж. Комплексне врегулювання його діяльності здійснюється Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р. з урахуванням положень про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України.
До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватися:
— спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном;
— спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.
Зацікавлені сторони можуть звертатися до міжнародного комерційного арбітражу за наявності укладеної між ними арбітражної угоди. Арбітражна угода — це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі та може бути у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. В будь-якому випадку вона вважається укладеною в письмовій формі, якщо міститься у документі, підписаному сторонами або укладена шляхом обміну листами, повідомленням по телетайпу, телеграфу чи з використанням інших засобів електрозв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна зі сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі, й це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка зі сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі й направити сторони до арбітражу, якщо визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. Арбітражне застереження, що є частиною договору, не залежить від інших умов договору. Винесення арбітражем рішення про недійсність договору не тягне за собою недійсність арбітражного застереження.
Сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи міжнародним комерційним арбітражем, а в разі відсутності такої угоди арбітраж може вести арбітражний розгляд таким чином, яким вважає належним.
Сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів. Якщо вони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри. Арбітром може бути особа будь-якої країни (країни сторін або іншої), якщо сторони не домовились про інше. Сторони можуть узгодити процедуру призначення арбітрів. У разі відсутності такої угоди при арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра, і двоє призначених визначають третього арбітра. Якщо таке не виконується протягом встановленого часу, а також при арбітражі з одноособовим арбітром, та сторони не домовляться про вибір арбітрів, на прохання будь-якої сторони арбітр призначається Президентом Торгово-промислової палати України, при якій діє Міжнародний комерційний арбітражний суд. При вирішенні спору міжнародним комерційним арбітражем передбачена можливість відводу арбітра, а також припинення його повноважень (мандата).
У разі необхідності, на прохання будь-якої сторони, якщо сторони не домовились про інше, арбітраж може розпорядитися про вжиття якою-небудь стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмету спору, які він вважає необхідними. Арбітраж може зажадати від будь-якої сторони надати належне забезпечення у зв’язку з такими заходами.
Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце розгляду спору. В разі відсутності такої домовленості місце визначається арбітражем з урахуванням обставин справи.
За відсутності домовленості між сторонами про мови (мову), які використовуватимуться в арбітражному розгляді, арбітраж визначає мови (мову), які повинні використовуватися під час розгляду.
Протягом строку, погодженого сторонами або визначеного арбітражем, позивач повинен заявити про обставини, що підтверджують його позовні вимоги, про питання, що підлягають вирішенню, та про зміст своїх позовних вимог, а відповідач повинен заявити свої заперечення з цих причин, якщо тільки сторони не домовилися про інше щодо необхідних реквізитів таких заяв. Разом зі своїми заявами сторони можуть подати всі документи, які мають відношення до справи, або можуть зробити посилання на документи чи інші докази, які вони представлятимуть надалі. В ході арбітражного розгляду, якщо сторони не домовились про інше, будь-яка сторона може змінити або доповнити свої позовні вимоги або заперечення щодо позову, якщо тільки арбітраж не визнає недоцільним дозволити таку зміну або доповнення з урахуванням допущеної затримки.
За умови дотримання будь-якої іншої угоди сторін арбітраж приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для представлення доказів або усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на підставі документів та інших матеріалів. Проте, крім того випадку, коли сторони домовились не проводити усного слухання, арбітраж повинен провести таке слухання на відповідній стадії розгляду, якщо про це просить будь-яка зі сторін.
Всі заяви, документи або інша інформація, що подаються однією зі сторін арбітражу, повинні бути передані іншій стороні, а також сторонам повинні бути передані будь-які висновки експертів або інші документи доказового характеру, на яких арбітраж може базуватися при прийнятті свого рішення.
У випадках, коли (якщо сторони не домовились про інше) без зазначення поважної причини:
- позивач не подає свою позовну заяву згідно з вимогами законодавства — арбітраж припиняє розгляд;
- відповідач не подає своїх заперечень щодо позову згідно з вимогами законодавства — арбітраж продовжує розгляд, не розцінюючи таке неподання само по собі як визнання тверджень позивача;
- будь-яка сторона не з’являється на слухання або не подає документальні докази — арбітраж може продовжити розгляд та прийняти рішення на підставі доказів, які є у справі.
Арбітраж або сторона за згодою арбітражу можуть звернутися до компетенції суду цієї держави з проханням про сприяння в отриманні доказів.
Арбітраж вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм. У разі відсутності якої-небудь вказівки сторін арбітраж застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. В усіх випадках арбітраж приймає рішення згідно з умовами угоди й урахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Арбітражний розгляд припиняється остаточним арбітражним рішенням (про вирішення спору по суті або про мирову угоду) або постановою арбітражу про припинення арбітражного розгляду.
При арбітражному розгляді колегіальним складом арбітрів будь-яке рішення арбітражу, якщо сторони не домовились про інше, повинно бути винесено більшістю арбітрів. Арбітражне рішення повинно бути винесено у письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості всіх членів арбітражу за умови зазначення причини відсутності інших підписів. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути передана його копія.
Якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спір, арбітраж припиняє розгляд і, на прохання сторін та за відсутності заперечень зі свого боку, фіксує це врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах (мирова угода). Таке арбітражне рішення має таку саму ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору.
Арбітраж приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли:
— позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду й арбітраж не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору;
— сторони домовляються про припинення розгляду;
— арбітраж визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.
Прийняте арбітражне рішення може бути виправлене та роз’яснене у випадках, передбачених законодавством. У разі необхідності, передбаченої законодавством, може бути прийняте додаткове рішення. Законодавство передбачає також можливість оспорювання арбітражного рішення.
Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесене, визнається обов’язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням і дотриманням вимог законодавства. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
