|
2.5. Законодавче регулювання митної справи Правові норми, правові інститути, положення митного права знаходять відображення в законах та інших нормативних актах, які призначені регулювати митну справу.
Зрозумілим для кожного юриста є положення щодо ролі і місця Конституції України як основного правового законодавчого акта та джерела, основи для правових положень та норм, які конкретизуються в конкретних законах конкретної галузі права, у тому числі і митному праві.
Згідно зі ст. 10 Закону України “Про митну справу в Україні”, митна справа в Україні регулюється цим Законом, Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність України”, Митним кодексом України, Законом України “Про Єдиний митний тариф”, іншими законодавчими актами України, прийнятими відповідно до цього Закону.
Крім того, в ст. 11 Закону зазначається, що Україна дотримується зобов’язань, що випливають з її міжнародних договорів. У випадку, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в цьому Законі та інших законодавчих актах України про митну справу, застосовується правило міжнародного договору.
Важливими чинними нормативними актами з регулювання митної справи є:
Указ Президента України від 29 листопада 1996 р. “Про Державну митну службу України”;
Указ Президента України від 23 березня 1998 р. “Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29.11.1996 р. № 1145/96”.
Указ Президента України від 24 серпня 2000 р. “Питання Державної митної служби України”, яким затверджується Положення про Державну митну службу України.
На основі законів України Державна митна служба України розробляє самостійно або за потреби разом з іншими відомствами виконавчої влади підзаконні нормативні акти (накази, постанови, розпорядження, інструкції), в яких конкретизуються порядок, технологія, умови реалізації конкретної митної норми, митної дії, процедури. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
