|
Тема 3. Народовладдя в Україні та форми його здійснення Методичні вказівки При вивченні цієї теми студенти повинні мати правильне уявлення про суть і зміст народовладдя, різноманітні форми його здійснення.
1. Пряма і представницька демократія як форми здійснення народовладдя
Демократичність Української держави і суспільства виявляється насамперед у народовладді. Під народовладдям розуміється широка й активна участь громадян в управлінні справами держави і суспільства та створення найсприятливіших умов для надання всієї повноти влади народу.
У ст. 5 Конституції України зазначається, що носієм су-веренітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади
та місцевого самоврядування. Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох формах: а) прямої (безпосередньої) демократії, коли народ виражає свою волю у визначених Конституцією і законами процесуальних формах; б) представницької демократії, тобто через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
До інститутів прямої (безпосередньої) демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, належать: вибори депутатів, референдуми, відкликання депутатів, загальні збори громадян і трудових колективів, обговорення нормативних актів, звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням, накази виборців.
Така форма безпосереднього народовладдя забезпечує участь усіх громадян держави в здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення при прийнятті загальнодержавних рішень.
У здійсненні народовладдя значну роль також відіграє представницька демократія. Її сутність полягає в тому, що важливі обов’язкові питання вирішуються не всіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Представницька демократія — спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади або місцевого самоврядування. В Україні — це Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради.
2. Виборча система в Україні
Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів у державі. Сукупність правових норм, що регламентують порядок виборів, становить виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України “Про вибори народних депутатів України” від 22 жовтня 1997 р., “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р., “Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 р., “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12 лютого 1998 р.
У цих законах сформульовані демократичні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.
Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і означає, що будь-які прямі або непрямі непередбачені цими законами пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять забороняються.
Пасивне виборче право — це право бути обраним депутатом. Виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п’яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом місцевої ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює та території відповідної ради.
Принцип рівного і прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у виборах депутатів не рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями.
Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме: голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні для голосування може перебувати лише особа, яка голосує.
Принцип вільного і рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України з правом голосу мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їхні виборчі блоки або трудові колективи.
Гласність і відкритість виборчого права означає, що завжди підготовка і проведення виборів депутатів здійснюються відкрито і гласно.
Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії як принцип виборчого права має розумітися так, що всім кандидатам після офіційної їх реєстрації надається можливість взяти учать у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.
Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування зумовлює існування таких положень виборчого права, як звільнення кандидата від виробничих або службових обов’язків із збереженням за останні 3 місяці середньої заробітної платні (для кандидатів у депутати місцевих рад); кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої згоди, притягнуті до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку без згоди Центральної виборчої комісії (стосовно кандидатів у народні депутати) і відповідної територіальної виборчої комісії (щодо кандидатів у місцеві ради).
До того ж, особи, які насильством, обманом, погрозами або в інший спосіб перешкоджають вільному здійсненню громадянином України права обирати та бути обраним, вести передвиборну агітацію, публічно закликають до бойкотування виборів, а також члени виборчих комісій, службові особи державних і громадських органів, які вчинили підробку виборчих документів, неправильно підрахували голоси, порушили таємницю голосування або допустили інше порушення виборчого законодавства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. До відповідальності притягуються також особи, які опублікували або в інший спосіб розповсюдили умисно неправдиві відомості про кандидата.
Принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об’єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорю-
вати програми кандидатів, їхні особисті якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і проти кандидата в усіх засобах масової інформації. Кандидати також мають право на зустрічі з виборцями — як безпосередньо, так і через довірених осіб. Кандидати можуть здійснювати передвиборну агітацію в будь-яких формах і різними засобами.
Закон України “Про вибори народних депутатів України” передбачає, що всього до Верховної Ради України обирається 450 депутатів, з них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Отже, вибори до Верховної Ради України здійснюються за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Вибори депутатів інших ланок Рад проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.
Відповідно до чинного законодавства організація виборчого процесу в Україні складається з таких стадій:
1. Порядок призначення виборів і утворення виборчих округів.
2. Утворення виборчих дільниць.
3. Утворення виборчих комісій.
4. Складання списків виборців.
5. Висування, обговорення і реєстрація кандидатів у депутати.
6. Проведення голосування і визначення результатів виборів.
7. Опублікування підсумків виборів.
8. Повторне голосування, повторні вибори або позачергові вибори.
Чинне законодавство також передбачає гарантії здійснення виборчого права: організаційні та юридичні гарантії, тобто встановлення відповідальності за порушення виборчого законодавства України.
3. Поняття і види референдумів
У здійсненні безпосереднього народовладдя важливе значення має інститут референдуму. Референдум — це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної його частини (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя. Референдум, як і вибори, здійснюється шляхом голосування, але відрізняється своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка достойна обіймати певну виборну посаду. Завдання референдуму полягає у вирішенні важливих питань, не пов’язаних із наданням юридичної сили мандатам певних осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо. Залежно від тих чи інших ознак референдуми поділяються на певні види. Розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов’язковий і факультативний референдуми.
Імперативний і консультативний референдуми різняться за їхніми юридичними наслідками. Рішення ухвалене імперативним референдумом, має загальнообов’язкове значення і не потребує ніякого затвердження. Імперативним, наприклад, був референдум 1 грудня 1991 р., під час якого визначалося, бути чи не бути Україні незалежною державою. Результати консультативного референдуму юридичної сили не мають. Його призначення — з’ясувати думку виборців щодо певного питання.
Конституційним називається референдум, унаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється конституція. Якщо ж ці питання вирішуються стосовно звичайного закону, то референдум називається законодавчим.
Обов’язковий референдум — це референдум, проведення якого є обов’язковим для вирішення визначених Конституцією проблем. Згідно зі ст. 73 Конституції України обов’язковим є всеукраїнський референдум для вирішення питань щодо зміни території України.
Факультативним називається референдум, коли ініціатива його проведення з того чи іншого питання залежить від законодавчого органу або волевиявлення уряду. Законом не визначено, в яких випадках і з яких питань може бути проведений факультативний референдум.
Відповідно до Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” розрізняють всеукраїнські референдуми, референдуми Автономної Республіки Крим та місцеві (у межах адміністративно-територіальних одиниць). Всеукраїнський референдум може призначатися Верховною Радою України або Президентом України. Так, Верховна Рада України уповноважена призначати всеукраїнський референдум щодо вирішення питань про зміну території держави. Президент України має право призначати референдум щодо законопроектів про внесення змін до розділів І, ІІІ і ХІІІ Конституції України, а також проголошує референдум за народною ініціативою.
Всеукраїнський референдум за ініціативою народу призначається Президентом за умови, якщо цього вимагають не менш як 3 млн громадян України, які мають право голосу. Крім того, для набуття чинності цієї вимоги має бути зібрано не менше як у двох третинах областей України і не менш як по 100 тис. підписів у кожній з них. Слід також підкреслити, що в Україні не допускається проведення референдумів для затвердження законопроектів, що стосуються податків, бюджету та амністії. Плани семінарських занять Заняття 1 1. Суть і зміст народовладдя в Україні.
2. Форми здійснення безпосередньої (прямої) демократії, її характерні ознаки.
3. Поняття і форми представницької демократії.
4. Поняття референдуму, його види і порядок проведення.
5. Правові гарантії здійснення народовладдя. Заняття 2 1. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.
2. Основні принципи виборчої системи України.
3. Порядок організації та проведення виборів.
4. Система виборчих органів.
5. Гарантії здійснення виборчого права. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Абсентеїзм — неявка частини виборців на виборчі дільниці для голосування і, таким чином, відмова їх від реалізації свого активного виборчого права.
Активне виборче право — право громадян обирати виборні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Вибори — процес, унаслідок якого певна спільність людей шляхом голосування формує державний орган або заповнює вакантну виборну посаду.
Виборча дільниця — територіальна виборча одиниця для проведення голосування і підрахунку голосів на виборах.
Виборча система — порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав.
Виборчий процес — один із основних елементів виборчої системи, що забезпечує організацію проведення виборів у встановленому законом порядку. Основними стадіями виборчого процесу є: призначення виборів, утворення виборчих округів, виборчих дільниць; формування виборчих органів (Центральної виборчої комісії, окружних, дільничних та інших виборчих комісій); складання та оголошення списків виборців; висування і реєстрація кандидатів; передвиборна агітація; голосування; підрахунок голосів і визначення результатів виборів; реєстрація обраних осіб і опублікування підсумків виборів.
Виборчі комісії — передбачені Конституцією і законами України органи для організації та проведення виборів, а саме: Центральна виборча комісія, виборча комісія Автономної Республіки Крим, окружні, дільничні виборчі комісії. Крім того, для проведення виборів у місцеві ради утворюються територіальні виборчі комісії.
Виборче право — сукупність правових норм, що закріплюють порядок утворення представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав шляхом голосування.
Безпосередня (пряма) демократія — безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.
Демократія — (грец. demos — народ і kratos — влада) форма організації державної влади й суспільного життя, держава побудована на визнанні народу як джерела влади.
Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Плебісцит — опитування населення з найважливіших питань державного життя. Плебісцит, як правило, провадиться з питань визначення статусу відповідної території, відокремлення і самостійного існування націй, форми державного управління тощо. Навчальні завдання 1. Як здійснюється народовладдя українського народу? Яке співвідношення двох основних форм здійснення народовладдя?
2. Проаналізуйте статті Конституції України, в яких законодавчо закріплене поняття “народовладдя”.
3. В. Петренко в день виборів захворів і попросив свого брата І. Петренка проголосувати за нього. Член дільничної комісії видав два бюлетені для голосування І. Петренку, який проголосував за себе і за брата. Яка Ваша думка з цього приводу?
4. Під час передвиборчої кампанії один з виборців звернувся до районної державної адміністрації зі скаргою про неточність у списку виборців щодо нього (перекручено його прізвище та по батькові). Голова районної державної адміністрації наказав дільничній виборчій комісії внести відповідні виправлення в список виборців та одночасно роз’яснив виборцю, що якщо він незгодний з діями виборчої комісії, то може оскаржити їх в облдержадміністрації. Який порядок включення громадян до списків виборців і ознайомлення з ними? Який порядок оскарження неточностей у списках виборців? Проаналізуйте ситуацію з погляду чинного законодавства.
5. Кандидат у народні депутати під час передвиборчої кампанії був підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку. Чи діє в цьому випадку принцип недоторканності кандидата в народні депутати? Вирішіть казус відповідно до чинного законодавства. Завдання для перевірки знань 1. Що таке народовладдя?
2. Що означає безпосереднє (пряме) народовладдя?
3. Яка виборча система діє в Україні?
4. На яких демократичних принципах ґрунтується виборче право України?
5. Назвіть основні стадії виборчого процесу в Україні, їх зміст.
6. Що таке референдум, які є його види?
7. Ким призначається всеукраїнський референдум?
8. Який порядок призначення референдуму за народною ініціативою? РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Конституція України. — К.: Феміна, 1996.
Про вибори Президента України: Закон України від 5 берез. 1999 р. // Голос України. — 1999. — 25 берез.
Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України”: Закон України від 8 верес. 1999 р. // Урядовий кур’єр. — 1999. — 19 жовт.
Про вибори народних депутатів України: Закон України від 22 жовт. 1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1997. — № 43.
Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Закон України від 12 лют. 1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1998. — № 6—7.
Про вибори депутатів місцевих Рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 14 січ. 1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1998. — № 3—4.
Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 17 груд. 1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1998. — № 5.
Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 лип. 1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1991. — № 33.
Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — 2-е вид. — К.: Наукова думка, 2000.
Костюченко О. А. Основи конституційного права України. — К.: МАУП, 1999.Кравченко В. В. Конституційне право України. — К.: Атіка, 2000.
Основи конституційного права України / За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком, 2000. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
