|
Тема 7. Державно-політичний устрій і законодавство в Україні в період будівництва соціалізму (1917—1935рр.) 7. 1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 1. Формування радянської державності в Україні (1917—1920 рр)
2. Соціалістична державність і право в Україні (1921—1929 рр)
3. Державність і право України в 30—35 рр. ХХ ст. 7.2. ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ 1. Виникнення більшовицької державності.
2. Організація органів державної влади та управління в Україні в перший радянський період.
3. Юридичне оформлення СРСР.
4. Механізм державного управління в Україні після утворення СРСР.
5. Становлення і розвиток радянської судово-прокурорської системи.
6. Характерні ознаки розвитку радянського права (конституційне, цивільне, трудове, земельне, кримінальне) в 1917—1935 рр.
7. Особливості розвитку процесуального права ( цивільний процес, кримінальний процес тощо) в 1917—1935 рр. Теми рефератів 1. Створення, структура та роль репресивно-каральних органів у поширенні та зміцненні в Україні більшовицької державності. 7.3. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Верховна Рада УРСР — найвищий орган державної влади в Україні за радянських часів. Формально утворювалася шляхом рівних, загальних і прямих виборів тільки таємним голосуванням, але на практиці цей процес здійснювався під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Якісний склад депутатів ВР завжди був суворо дозований. В обов’язковому порядку депутатами обиралися міністри, голови облвиконкомів та частково їхні заступники, перші чи другі секретарі обкомів, вищий командний склад розташованих на території України військових округів. Серед депутатів переважали члени компартії. ВР обирала голову Президії та двох його заступників, формувала Президію, формально утворювала уряд УРСР, де-юре відповідальний перед нею та їй підзвітний, обирала Верховний Суд республіки. Основною формою діяльності ВР були сесії — чергові періодичністю два рази на рік, а також позачергові та урочисті, присвячені визначним датам. Останні вибори до ВР УРСР в умовах існування Радянського Союзу відбулися в 1990 р. (12-те скликання). Після прийняття Акта проголошення незалежності України перетворилася на Верховну Раду України.
Воєнний комунізм — система політичних, економічних та ідеологічних заходів, на яких базувалася діяльність більшовицької партії та радянської влади з середини 1918 р. по березень 1921 р. В основу В. к. була покладена ідея швидкого революційного переходу до соціалістичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. В. к. передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у т. ч. предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним втіленням останньої стала т. зв. продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєннокомуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві. В галузі економіки політика В. к. зазнала повного краху, і В. Ленін був змушений починаючи з Х з’їзду РКП (б) в березні 1921 р. визнати її недієвість і шукати шляхи відступу, компромісу з народними масами, невдоволення яких набрало характеру політичної кризи. На зміну В. к. прийшла нова економічна політика. В Україні вона була запроваджена з осені 1921 р.
Головна еміграційна рада — федеративний осередок української політичної еміграції в Європі й Азії в 1930-х роках. Заснована в Празі 1929 року, в наступному перемістилася до Парижа. Працювала в тісному контакті з еміграційним урядом УНР.
Законодавство — 1) сукупність чинних законів, що регулюють суспільні відносини в цілому та окремі їх галузі. В широкому розумінні законодавство включає й підзаконні нормативні акти; 2) діяльність найвищих органів держави із встановлення, зміни чи припинення законів.
Націоналізація — перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва або т. зв. “командних висот” в економіці. Це — центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції. Одержавлення економіки в Україні розпочалося 6 січня 1918 р. націоналізацією банків. Проте внаслідок інтервенції та громадянської війни н. порівняно з Росією затяглася і здійснювалася в три етапи: з січня 1917 р. по березень 1918 р. проведено підготовчу роботу до н. вугільної та металургійної промисловості; в листопаді 1918 р. — серпні 1919 р. встановлено порядок проведення н.; до 1921 р. вона була завершена в усіх галузях виробництва. 26 травня 1919 р. проведено н. землі. Земельні відносини, що склалися внаслідок цього, юридично оформлені в Кодексі законів про землю УСРР (1922 р.).
Номенклатура — виникла як історичне продовження організацій професійних революціонерів. Уперше згадав про номенклатуру Й. Сталін на ХII з’їзді РКП (б) у 1923 р. Фактично н. — це перелік найважливіших посад, кандидатури на які попередньо розглядаються, рекомендуються й затверджуються.
У н. включаються працівники, що перебувають на ключових посадах. У радянські часи н. оформилася як привілейований клас, панівна каста, яка прагнула до зростання своєї влади не тільки в Радянському Союзі, а й за його межами. Якщо буржуазія панує у економіці і на цій базі відіграє відповідну роль у політиці, то н. здійснює насамперед політичне керівництво суспільством, а відтак — керівництво економікою. Якщо буржуазія є панівним класом тому, що законно володіє власністю, то номенклатура — клас панівний тому, що вона концентрувала в своїх руках політичну владу і, не маючи узаконеної приватної власності, фактично паразитувала за рахунок необмеженого користування державною власністю.
Охлократія — стихійна влада натовпу, де панують інстинкти, емоції, настрої. Характерна для тоталітарних суспільств. О. — це спосіб життя, світогляд розгубленої людини, відчуженої від власності, результатів праці, влади. Звідси випливає неповага до закону і будь-якої влади, окрім влади “вождя”, щодо якого покладаються сподівання на усунення труднощів, економічного хаосу, загрози війни, на гарантію пайки хліба. Вождь наділяється охлосом певними магічними можливостями. Тому і влада в охлосі є прямою диктатурою вождя або партії. 7.4. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ 1. На підставі вивчення правових першоджерел (Конституції УРСР 1919 року, 1924 року, 1929 року) зробіть порівняльну таблицю з таких питань: обсяг прав України у складі СРСР та трансформація її правового статусу; зміст прав і обов’язків її громадян; практичне втілення принципу розподілу влад.
2. Складіть порівняльну схему органів державної влади та управління в радянській Україні до утворення СРСР та в період 1922—1935 років. 7.5. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ 1. У чому полягають головні принципи побудови радянської державності в Україні?
2. На підставі вивчення тексту Конституції УРСР 1919 р. визначте роль і функції законодавчої та виконавчої влади в УРСР. У чому полягала узурпація більшовицькою партією державних повноважень?
3. Проаналізуйте особливості створення системи органів, що охороняли режим.
4. У чому полягала роль УСРР у створенні Союзу РСР?
5. Назвіть органи влади та управління УСРР у зазначений період. Розкрийте їх функції і порядок роботи.
6. В чому полягав вторинний характер українського законодавства по відношенню до російського? Обґрунтуйте відповідь на прикладі проведення кодифікації в УСРР.
7. Проаналізуйте та на конкретних прикладах проілюструйте особливості проведення реформи адміністративного устрою УСРР в зазначений період. 7.6. ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА а) джерела Декреты Советской власти. — М., 1957. — Т.1.
Невідомі конституції України. — К., 1992.
1-й Съезд Советов Союза Советских Социалистических Республик. Стенографический отчет с приложениями. — М., 1923.
Съезды Советов Союза Советских Социалистических Республик. Сборник документов. 1922—1936 гг. — М., 1960. б) література Авер’янов В., Чехович В. Правовий статус Уряду Української РСР // Рад. право. — 1990. — № 6.
Андрусишин Б. І. 70-річчя створення Народного секретарства праці України // Укр. істор. журнал. — 1987. — № 2.
Бабій Б. М. Державне будівництво УРСР в грудні 1917—лютому 1918 року // Пробл. правозн. — 1971. — Вип. 19.
Бабій Б. М. Українська Радянська держава в період відбудови народного господарства (1921—1925 рр.). — К., 1960.
Варгатюк П. Перший Радянський уряд України // Наука і суспільство. — 1987. — № 2.
Власенко С. И. Организационно-правовые основы участия трудящихся в деятельности правоохранительных органов УССР в 1921—1925 гг. // Пробл. соц. законности. — 1987. — Вып. 19.
Громова І. А. Створення вищих органів влади та управління Української РСР (грудень 1917—квітень 1918 рр.) // Вісн. Київ. ун-ту. Істор. науки. — 1981. — Вип. 29.
Карев Д. С. Судоустройство. — М., 1948.
Кульчицький В. С. Конституційне оформлення СРСР // Пробл. правознавства. — К., 1973. — Вип. 24.
Кульчицький В. С. Утворення Української радянської держави. — Львів, 1957.
Лопушанський Ф. Органи прокуратури України в період боротьби за завершення будівництва соціалізму. // Радянське право. — 1972. — № 2.
Малик Я. Й. До питання про організацію та діяльність повітових, волосних та сільських військово-революційних комітетів на Україні (жовтень 1917р. — березень 1918 р.) // Укр. істор. журнал. — 1984. — № 1.
Стрельченко Ф. Й. Раціоналізація державного апарату на Україні в 1921—1925 рр. // Укр. істор. журнал. — 1971. — № 11.
Черниченко С. А. Формування кадрів прокуратури в роки непу (1921—1928). // Правознавство:Доповідь та повідомлення III Міжнародного конгресу україністів. — Харків, 1996.
Усенко І. Б. Україна в роки непу: доля курсу на революційну законність. — Харків, 1995.
Чехович В. Проблеми національно-державного будівництва України в роки непу. — Харків, 1995. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
