Studentam.net.ua

1. Науково-технічний прогрес і соціоекологічна криза

   Соціоекологічна криза являє собою порушення рівноваги між природними умовами і впливом людини на навколишнє середовище. Вона означає порушення єдності природного і суспільного компонентів навколишнього середовища і показує рівень загрози стабільності функціонування як біосфери, так і суспільства, ставлячи під питання саме існування людства.
   Найбільш часто згадуються три форми виявлення екологічної кризи: забруднення, порушення рівноваги, деструкція.
   Забруднення є нижча степінь порушення екологічної рівноваги.
   Порушення рівноваги означає значне зменшення можливостей екосистеми і біосфери до саморегуляції, а для встановлення цієї рівноваги потрібне втручання людини.
   Деструкція означає таку стадію порушення екосистеми, при якій відновлення її функцій стає майже неможливим. Ці форми екологічної кризи проявляються різними способами в окремих географічних районах і країнах.
   В якості достовірних ознак соціоекологічної кризи є виникнення проблем голоду, демографічного вибуху, вичерпності природних ресурсів, забруднення природного середовища тощо. Тому сучасна людина стоїть перед найважливішим випробуванням за всю історію свого розвитку: як перебороти кризу людства, викликану обмеженістю запасів природних ресурсів, як побороти енергетичну кризу, істотне забруднення навколишнього середовища, демографічний вибух, бідність.
   Забруднення, порушення екологічної рівноваги безпосередньо загрожують життю на нашій планеті та ведуть до знищення навколишньої природи. Ми забруднюємо повітря і воду, живемо в умовах шуму і бруду, якого би не потерпіла жодна тварина. В той же час реклама і політики говорять нам, що ми ніколи не жили так добре. Але повернемось до реальності.
   Інтенсивне забруднення середовища розпочалось з розвитком капіталізму. З винаходом парової машини промисловість стає найбільшим джерелом забруднення, оскільки різко зростає споживання палива. Особливо негативно впливали на довкілля комплекс галузей металургії і залізничний транспорт. Різке зростання інградієнтів-забруднювачів довкілля, істотна зміна якісного складу забруднювачів починається на початку ХХ ст. з появою двигунів внутрішнього згорання, з початком використання теплових електростанцій і розвитком хімії.
   Якщо раніше у викидах переважали оксиди вуглецю, сажа, попіл, сірчаний ангідрид, а також відходи харчової промисловості (жири, кров, сироватка і т. д.), то тепер почали викидатись значні кількості оксидів азоту, сполук свинцю, ртуті, аміаку, сірководню, альдегіди, вуглеводні і т. д. Почали з’являтись гори залишкових відходів, терикони, білі содові озера, зросла кількість смітників.
   Особливо різка інтенсифікація руйнування довкілля розпочалася після Другої світової війни з розвитком НТР. Техногенна діяльність набула планетарного (глобального) масштабу.
   У ХХ ст. видобуто з надр землі більше корисних копалин, ніж за всю історію цивілізації, розпочинаючи від палеоліту. При цьому більше половини залізної руди, 2/3 нафти, газу, солей, фосфоритів, ¾ бокситів, майже 100 % урану видобуто за останні 30 років. При цьому для потреб людства використовується 2-5 % видобутої природної речовини, решта йде у відходи.
   Щорічно на планеті у результаті спалювання в атмосферу поступає 20 млрд. т. оксиду вуглецю. У ріки скидається 160 км куб. промислових стоків. В грунт вноситься більше 500 млн. т. мінеральних добрив і приблизно 3 млн. т. отрутохімікатів. З’явилась більша кількість органічних забруднювачів, які є дуже стійкими і одночасно сильно канцерогенними (хлоровуглеці, діоксини, поліциклічні вуглеводні і т. д.). Сьогодні лише в Україні ведеться спостереження в ході моніторингу за вмістом (ГДК, ГДВ) більш ніж 2 тис. різноманітних забруднювачів (в інших країнах значно більше).
   Наслідком соціоекологічної кризи є занепад духовності, низький рівень екологічної культури, спад морального рівня. Тому в ХХІ столітті особлива роль в подоланні дисгармонії належить молоді, яка з новим способом мислення і дій, з новим поглядом на свою роль в житті суспільства і біосфери, повинна включитись в процес гармонізації стосунків суспільства і природи.