Studentam.net.ua

1. Екологія людини як наука, її об’єкт дослідження та основні завдання

   Високий рівень концентрації промисловості та сільського господарства, екологічно необґрунтована господарська діяльність призвели до того, що Україна сьогодні є однією з найбільш екологічно неблагополучних країн Європи. Значно погіршила ситуацію найбільша у світі ядерна аварія на Чорнобильській АЕС.
   Аналіз стану навколишнього природного середовища свідчить про те, що в останні роки суттєвих позитивних зрушень в екологічній обстановці не сталося, в деяких місцях вона навіть погіршилася.
   Певна тенденція до зменшення викидів в атмосферу досягнута за рахунок зупинки деяких виробництв, що сталося в основному з економічних причин. Водночас, лише в одному Кривому Розі від стаціонарних джерел щорічно викидається в повітря 1,2 млн. т забруднюючих речовин — десята частина всіх викидів в Україні, а загалом шкідливі викиди в атмосферу в Донецькій та Дніпропетровській областях складають більше, ніж половину від загального їх об’єму.
   За статистичними даними, скиди забруднених стічних вод у відкриті водойми із року в рік збільшуються і обчислюються мільярдами кубічних метрів.
   В останні роки стало звичайним явищем закриття пляжів через високе бактеріологічне забруднення води в курортних зонах Одеси, Криму і на Азовському морі.
   Пестицидне навантаження складає у середньому 3 кг на 1 га, що в 6 разів вище за світовий показник (у Закарпатті — 8,7 кг на 1 га, в Криму — 12,7 кг на 1 га). Площа угідь, забруднених залишками хімічних засобів захисту рослин, досягла 14 млн. га, що становить третю частину всіх сільськогосподарських угідь.
   Несприятливого впливу атмосферних забруднень зазнає близько 17 млн. людей , або 34% усього населення країни. Зокрема, для Тернополя характерний підвищений вміст пилу та важкого металу ванадію.
   Одночасно в здоров’ї населення України в останні 20 років намітилася ціла низка негативних тенденцій, багато з яких значною мірою пов’язані з незадовільною екологічною ситуацією. Зокрема, на 51,3 % збільшилась захворюваність населення на хвороби крові та кровотворних органів, органів кровообігу — на 54%, злоякісні новоутворення зросли на 27,8 %.
   Якщо за даними Українського науково–дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології у 1991 р. близько 70% новонароджених 1–го дня життя мали ті чи інші відхилення у стані здоров’я, то у 1999 р. цей показник становив вже 90%.
   У зв’язку із цими проблемами почала розвиватись нова галузь екології — екологія людини — це комплексна наука, яка вивчає взаємовідносини людини як індивіду, і навколишнього середовища. Вона сприяє збереженню і зміцненню здоров’я, розвитку фізичних та психічних можливостей людини.
   Термін “екологія людини” ввійшов у літературу в 1921 році. Проте ще в минулому сторіччі видатний російський учений–фізіолог І.М. Сєченов писав, що зрозуміти людину можна лише в єдності плоті, духу та природи, частиною якого вона є, і майбутнє науки про людину лежить на шляхах об’єднання цих трьох складових.
   Фахівців, які працюють у галузі екології людини, цікавить насамперед, як впливає руйнівна діяльність людини в біосфері на стан її здоров’я і які заходи по охороні біосфери можуть сприяти зміцненню та розвитку здоров’я людини.
   Об’єктом вивчення екології людини є система “людина — навколишнє середовище” або антропоекосистема. Людина є істотою біосоціальною. Як істота біологічна вона залежить від фізичних факторів середовища і зв’язана із середовищем існування через харчування, дихання, обмін речовин. Разом з тим, людина не може жити поза сім’єю, колективом, суспільством. Людина є складовою одиницею суспільства, яке в результаті технічного і соціального розвитку впливає на природу. Виходячи з цих позицій, зовнішнє (навколишнє) середовище включає в себе природне середовище і соціальне середовище. Природне середовище складається з біосфери, гідросфери, атмосфери та літосфери, які перебувають під впливом космосфери. Природне середовище існує як у природному, так і в зміненому (антропогенному) вигляді.
   Соціальне середовище складається з різноманітних підсистем соціальної інфраструктури суспільства. Чинники кожної підсистеми справляють суттєвий вплив на стан здоров’я населення.
   Основні завдання екології людини були визначені у 1983 р. на першій всесоюзній нараді у м. Архангельську та в 1984 р. на першій всесоюзній школі–семінарі з даної проблеми у м. Суздалі. До них зокрема належать:
   1. Вивчення стану здоров’я людей.
   2. Дослідження динаміки здоров’я в аспектах природно–історичного та соціально–економічного розвитку.
   3. Прогноз стану здоров’я майбутніх поколінь людей.
   4. Вивчення впливу окремих факторів середовища та їхніх компонентів на здоров’я і життєдіяльність популяцій людей (міської, сільської і т.п.).
   5. Дослідження процесів збереження та відновлення здоров’я і соціально–трудового потенціалу популяцій.
   6. Аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини.
   7. Розробка нових методів екології людини (космічних, біохімічних тощо).
   8. Розробка шляхів підвищення рівня здоров’я та соціально–трудового потенціалу в населення.
   На сучасному етапі до названих завдань додаються наступні, більш конкретні:
   1. Створення антропоекологічного моніторингу — системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв’язку з дією на них різних факторів навколишнього середовища, а також спостережень та оцінок умов середовища, які впливають на здоров’я населення, зумовлюють поширення захворювань.
   2. Складання медико–географічних карт, що відображають територіальну диференціацію захворювань населення, пов’язаних з погіршенням якості навколишнього середовища.
   3. Зіставлення медико–географічних карт з картами забруднення навколишнього середовища і встановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонентів соціоекосистем та відповідними захворюваннями населення.
   4. Визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих техногенних навантажень на людський організм.