Studentam.net.ua

1. Педосфера, роль грунтів в кругообігу речовини в природі і житті людей

   Грунт – рихлий поверхневий шар земної кори, який утворився в умовах тривалого тісного контакту атмосфери, літосфери і біосфери під дією фізичних, хімічних і біологічних процесів. Особливо велика роль в утворенні грунту різноманітних живих організмів, які сприяють розвитку основної властивості грунту-родючості. Родючість – це здатність грунту забезпечувати рослини необхідною кількістю поживних елементів води, повітря.
   Родючість грунту може реалізуватися тільки в процесі його сільськогосподарського використання. Вирощуючи різноманітні сільсько-господарські культури, людина одержує продукти харчування і сировину для виготовлення багатьох промислових виробів.
   Отже, грунт – основне джерело харчових ресурсів для людства, головне багатство, від якого залежить наше життя. Тому необхідно завжди турбуватися про грунт і робити все, щоб залишити його покращеним для наступних поколінь.
   Грунти мають повсюдне поширення на суходолі, починаючи від примітивних первинних грунтів, що формуються на вивітреній породі, до родючих чорноземів. Весь грунтовий покрив континентів нашої планети створює єдину оболонку – педосферу – ту біокосну систему ( за визначенням В.І.Вернадського ), яка підтримує життя на землі, є основою організації біосфери. На відміну від інших оболонок геосфери, грунтовий покрив є поліморфною, надзвичайно складною і енергомісткою системою, здатною до саморозвитку і саморегулювання.
   Педосфера – грунтовий покрив Землі, що є одним з найважливіших компонентів екосистеми і біосфери. Грунти – найдорогоцінніший капітал людства.
   Фундатором науки про грунти вважається великий російський вчений і природодослідник В.В.Докучаєв. Висунута ним ідея зональності грунтів має особливе значення для екології. Вона дає ключ для розуміння взаємозв′язку грунту з іншими компонентами живої і неживої природи. В.Р.Вільямс доказав, що процес грунтоутворення відповідає характеру життєдіяльності автотрофів і гетеротрофів, які населяють грунтове середовище.
   Грунт – складна субекосистема, яка постійно змінюється за законами грунтоутворення. Верхній найцінніший і найродючіший горизонт природних екосистем вирує життям. Він заселений мільярдами живих організмів, що відносяться до великої кількості різноманітних популяцій, видів, які своєю життєдіяльністю постійно його покращують. Грунти – продукт взаємодії живої речовини і гірських порід – відіграють величезну роль в розвитку природи. Невипадково саме на суходолі склалися спрятливі умови для народження цивілізації. Грунти виконують особливу функцію в процесі обміну речовин і енергії між живою і неживою природою. Через грунт здійснюються найважливіші в природі процеси повернення в кругообіг органічних речовин і їх мінералізація автотрофами. За участю грунтів відбувається трансформація речовини і енергії в природі. В грунті накопичується і зберігається гумус. За даними В.О.Ковди, кожна тона гумусу – це 5х10 ккал потенційної енергії. Отже, кожний змитий сантиметр грунту – це втрата гектаром екосистеми 30-50х10 ккал енергії.
   Автотрофи безперервно взаємодіють з грунтовим середовищем. Грунт – один з чинників формування наземних екосистем. Екосистема і грунт як її складова частина взаємозв′язані і знаходяться в єдності. Автотрофна рослинність існує і розвивається завдяки поживним речовинам грунту і вуглецю атмосфери. При відмиранні листя рослин і дерев, а також решток тварин і мікроорганізмів накопичується мертва органічна маса, яка перегниває і перетворюється в грунт.
   Безпосередній вплив на видовий склад і продуктивність екосистем чинять властивості грунту і грунтово-материнські умови загалом. Останні, як у дзеркалі, відображають тип грунту і характер грунтотворних материнських і підстилаючих порід, хімічні властивості підземних вод.
   За Б.Г.Розановим, екологічне значення грунтів полягає в декількох функціях: перша провідна функція грунту – забезпечити життя на Землі. Це – субстрат для всього живого.
   Друга важлива глобальна функція – забезпечення великого геологічного і малого біологічного кругообігів речовин на земній поверхні. В грунті акумулюються біогенні елементи, він їх накопичує і перешкоджає швидкому виносу в гідросферу. Малий біологічний кругообіг речовин – це циркуляція хімічних елементів в системі “грунт-продуценти“. Частина елементів виноситься атмосферними опадами в грунтові води і річки, а далі в моря і Світовий океан. Там із них формуються осадові гірські породи, які в геологічній історії Землі можуть знову вийти на поверхню. Так функціонує великий геологічний кругообіг.
   Третя глобальна функція грунту – регулювання хімічного складу атмосфери і гідросфери. Грунти постійно обмінюються газами з приземним шаром тропосфери, поглинають кисень і віддають вуглекислий та інші гази. Грунтове “дихання“ разом з фотосинтезом і диханням живих організмів підтримують постійний склад повітря і всієї атмосфери.
   Четверта загальна функція грунту – регулювання біосферних процесів, зокрема, густоти живих організмів на земній поверхні. Грунт має певні властивості, які обмежують життєдіяльність деяких груп організмів. Дуже сухий або дуже вологий; кислий або лужний, бідний елементами живлення або родючий грунти, взаємодіючи з кліматом, регулюють розселення різних видів, популяцій, їх густоту та інші параметри життєдіяльності організмів.
   П′ята глобальна функція – накопичення у верхніх шарах земної поверхні активної органічної речовини – гумусу і зв′язаної з ним хімічної енергії. Гумус зберігається в грунті досить довго, забезпечуючи його родючість.
   Усі наведені глобальні функції грунту мають різноманітні прояви в різних районах планети.