Studentam.net.ua

3. Основні методологічні принципи гармонізації взаємодії суспільства і природи

   Крім системного і комплексного підходів в сучасній науці про суспільно-природну взаємодію широко застосовується ще один методологічний підхід – соціально-екологічний аналіз. Він пов’язаний з розглядом єдності внутрішніх і зовнішніх компонентів цілісної соціоекосистеми. Наприклад, цілісність біологічного і соціального в людині та середовища її існування утворює нову якість і властивості, що виражаються в екологізації суспільної діяльності. Тому принципи соціоекології за змістом не є хаотичною сумішшю дій людини в рамках перетвореного нею довкілля, а навпаки логічно розкривають синтетичну природу свого об’єкта. В основу сучасних методологічних підходів до гармонізації взаємовідносин суспільства і природи положено наступні принципи запропоновані Е.В.Гірусовим (1978):
· оптимальної відповідності суспільства і природного середовища;
· підтримання екологічної рівноваги природних систем;
· компенсації використаних природних ресурсів;
· екологічної чистоти людської діяльності;
· комплексного екологічного обґрунтування прийнятих рішень;
· пріоритету природоохоронної діяльності.
   Інший російський соціоеколог Комаров В.Д. систематизує і доповнює їх наступними принципами (1990):
· провідної ролі біосфери в навколишньому середовищі;
· геоеквівалентного обміну в сфері матеріального виробництва;
· керуючого впливу невиробничого природокористування на характер матеріального виробництва;
· покращення природи людиною;
· оптимізації соціоприродної взаємодії.
   Серед великого різноманіття сучасних методологічних підходів до гармонізації взаємовідносин суспільства і природи виділяються приоритетні напрямки розвитку суспільного виробництва, які на думку професора М.Я. Лемєшева (1988) повинні привести до стабілізації господарського впливу на природу:
· необхідність зміни структури виробництва та переорієнтації його розвитку на задоволення потреб людей;
· обмеження, а в ідеалі припинення виробництва озброєнь і скорочення військових витрат;
· удосконалення і розробка принципово нових технологічних процесів на принципах екологізації виробництва;
· посилення етичних аспектів економічної культури природокористування;
· впровадження науково обґрунтованих економічних механізмів природокористування.
   Такі методологічні підходи, на нашу думку, слід розглядати як регулятиви прикладної соціоекології спрямовані на оптимізацію природного навколишнього середовища. А процес екологізації життєдіяльності суспільства та соціалізації природи слід розглядати як дві грані єдиного процесу суспільно-природної взаємодії в їх логічній єдності та гармонії.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.