Studentam.net.ua

§2. Orbis Quintus

   Їх витоки — в усталеному описі світобудови, де спершу нумерація її елементів загальної структури не мала диференціюючого значення; припускалося, що є “перший світ” — політично, економічно й культурно самодостатній Захід, і решта, — тобто всі інші. До кінця ХХ ст. впорядкованість світів стає принциповим чинником. “Другий світ” країн соціалізму, як виявилося, був опозицією “першому”. “Третій же світ сьогодні набуває репутації потенційного джерела нових політичних і культурних рухів. Нещодавно з’явився й “четвертий світ”, локалізований у просторі Центральної і Східної Європи, Росії та деяких країн СНД, для якого характерний намір стати схожим на “перший” і наверстати історичне відставання. Й, нарешті, “п’ятий світ”, що утворюється химерним поєднанням попередніх чотирьох і здатний волею історичної долі втілюватись де завгодно — на широких територіях чи в окремо взятій місцевості. Але символічна класифікація геополітики — не єдиний словник підхожих метафор. Белетристика, наприклад, пропонує свій. І ми легко впізнаємо наш “п’ятий світ” у борхесівському “orbis tertius” та побачимо його у “площині втомленого простору” Ювенільного моря. П’ятий світ — зовсім не утопія з минулого чи майбутнього. Це світ теперішнього, яке здобуло нечуваний привілей (Ж.Дерріда) порівняно з іншими модусами часу і в якому поля реального, уявного та символічного настільки взаємопроникні, що розрізнити їх може лише чутливий мікроскоп аналітика або гострий зір митця.
   Можна сказати, що одна з головних особливостей “п’ятого світу” полягає ось у чому: він є — у контексті певної узгодженості фізичних відчуттів і ментальних уявлень з його леґітимними номінаціями, але його водночас і немає — у контексті взаємної непідтверджуваності відчуттів і уявлень (на відміну, скажімо, від Укбару, якого швидше нема, але він є), що й спонукає порозумітися хоча б щодо основних чи деяких метаморфоз із наявними в ньому просторовими й темпоральними відношеннями.